Головна > Текстові публікації > Законопроектна робота > Висновки Комітету до законопроектів, щодо яких Комітет є головним
Надрукувати Зменшити зону перегляду

Висновки Комітету до законопроектів, щодо яких Комітет є головним

01 липня 2020, 17:27

Щодо розгляду законопроекту про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження механізму надання державних гарантій на портфельній основі та врегулювання порядку сплати податкового боргу (реєстр. № 3598)

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 01 липня 2020 року розглянув проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження механізму надання державних гарантій на портфельній основі та врегулювання порядку сплати податкового боргу (реєстр. № 3598 від 04.06.2020 р.), внесений Кабінетом Міністрів України.

І. До Комітету надійшов на розгляд урядовий законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження механізму надання державних гарантій на портфельній основі та врегулювання порядку сплати податкового боргу за реєстр. № 3598 /далі – законопроект № 3598/, розробником якого в Кабінеті Міністрів є Міністерство фінансів України /далі – Мінфін/.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту № 3598, він розроблений з метою запровадження механізму державної підтримки суб’єктів господарювання мікро-, малого та середнього підприємництва – резидентів України шляхом надання державних гарантій для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих таким суб’єктам господарювання. Крім того, законопроект № 3598 спрямований на створення законодавчих підстав платникам податків, які здійснюють свою діяльність на підконтрольній території України, здійснити погашення податкового боргу, який виник на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя до анексії цих територій.

Однією з підстав розробки законопроекту № 3598 може бути Указ Президента України від 08.11.2019 р. № 837 «Про невідкладні заходи з проведення реформ та зміцнення держави» (хоча це не вказано у пояснювальній записці), яким серед іншого доручено Кабінету Міністрів вжити заходів до 30 липня 2020 року стосовно розроблення та впровадження інструментів підтримки малого та середнього бізнесу, в т.ч. через механізм гарантування кредитів.

Законопроектом № 3598 пропонуються зміни до статті 17 Бюджетного кодексу України /далі – Кодекс/ щодо визначення особливостей надання державних гарантій на портфельній основі, зокрема, передбачається, що:

державні гарантії можуть надаватися за рішенням Кабінету Міністрів для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб’єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва – резидентам України у розмірі, що не перевищує 80% загальної суми таких боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80% за кожним окремим кредитом /далі – державні гарантії на портфельній основі/, а порядок відбору банків-кредиторів та умови надання державних гарантій на портфельній основі встановлюється Кабінетом Міністрів;

правочин щодо надання державної гарантії на портфельній основі оформлюється шляхом укладання договору між Борговим агентством та банком-кредитором і має визначати: обсяг гарантійних зобов’язань та порядок їх виконання; права та обов’язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк здійснення виплат у разі настання гарантійного випадку; розмір та порядок сплати до державного бюджету плати за надання такої гарантії; порядок погашення заборгованості перед державою за виконання гарантійних зобов’язань;

Боргове агентство може залучати юридичних осіб, що належать до сфери управління Мінфіну, для надання агентських, консультаційних та інших послуг, необхідних для управління гарантійними зобов’язаннями держави за державними гарантіями на портфельній основі, а завдання, функції та умови оплати послуг залученої Борговим агентством юридичної особи встановлюються Кабінетом Міністрів;

на платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань держави (АР Крим, обласної ради чи територіальної громади міста), поширюються положення бюджетного законодавства щодо захищених видатків бюджету;

прострочена заборгованість суб’єктів господарювання перед державою та перед банком-кредитором за кредитами, залученими під державну гарантію на портфельній основі, стягується з таких суб’єктів господарювання банком-кредитором у порядку, встановленому законодавством, з подальшим перерахуванням пропорційної частки коштів до державного бюджету.

Поряд з тим, законопроектом № 3598 передбачається розділ VI Кодексу доповнити новим пунктом 16-1, згідно з яким установити, що до повернення тимчасово окупованої території України під загальну юрисдикцію України: Казначейство відкриває рахунки за надходженнями до місцевих бюджетів АР Крим та м. Севастополя для зарахування платежів зі сплати боргів з місцевих податків та зборів, що виникли до дати тимчасової окупації, визначеної Законом України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, платниками – резидентами, які мають об’єкти оподаткування з місцезнаходженням на тимчасово окупованій території України, на підставі інформації та даних центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію податкової політики; органи Казначейства здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів АР Крим та м. Севастополя на такі рахунки, за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Крім того, законопроектом № 3598 пропонуються зміни до частини першої статті 16 і пункту 35 розділу VI Кодексу щодо унормування права Голови Боргового агентства за погодженням з Міністром фінансів на здійснення правочинів з державними деривативами, включаючи їх обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж, у т.ч. за рахунок здійснення державних запозичень понад обсяги, визначені законом про державний бюджет, а також щодо визначення Кабінетом Міністрів умов правочинів з державними деривативами (з набранням чинності таких змін з 01.01.2021 р.).

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України /далі – ГНЕУ/ у своєму висновку до законопроекту № 3598, проаналізувавши його, вважає за доцільне висловити окремі зауваження. Узагальнюючий висновок ГНЕУ: законопроект № 3598 потребує доопрацювання.

Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом у своєму висновку до законопроекту № 3598 зазначає, що він не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції, але потребує експертного висновку Антимонопольного комітету України з метою оцінки впливу на економічну конкуренцію.

На час розгляду законопроекту № 3598 до Комітету не надійшов висновок Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту).

ІІ. У Комітеті в рамках відведеного часу попередньо опрацьовано законопроект № 3598 і висновок ГНЕУ до нього та звернуто увагу на таке.

1. Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту № 3598 в Україні існує досвід впровадження інструменту кредитних гарантій на портфельній основі: вперше такий інструмент запрацював на початку 2018 р. в рамках ініціативи Європейського Союзу «EU4Business», що впроваджується групою Європейського інвестиційного банку через визначені українські банки (Райффайзен Банк Аваль, Прокредит Банк, Ощадбанк, Укргазбанк).

Разом з тим, у Кодексі не вживається поняття «державні гарантії на портфельній основі», таке поняття є новим і відповідно немає практики його застосування саме у бюджетному законодавстві України. Зокрема, статтею 17 Кодексу визначено основні вимоги щодо надання державних гарантій, серед яких такі:

державні гарантії можуть надаватися виключно у межах і за напрямами, що визначені законом про державний бюджет, на підставі рішення Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів України для забезпечення виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання - резидентів України /частина перша/;

державні гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов’язань у спосіб, передбачений законом /частина третя/;

державні гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов’язань суб’єктів господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик) передбачаються кошти державного бюджету (крім боргових зобов’язань, що виникають внаслідок залучення кредитів (позик) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів) /частина четверта/;

суб’єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання державних гарантій, зобов’язані надати майнове або інше забезпечення виконання зобов’язань та сплатити до державного бюджету плату за їх отримання у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів, якщо інше не передбачено законом про державний бюджет /частина п’ята/.

Таким чином, законопроектом № 3598 законодавчо унормовуються особливості надання державних гарантій на портфельній основі.

Довідково: у частині третій статті 55 Господарського кодексу України наведено визначення згаданих у законопроекті № 3598 видів позичальників, відносно яких пропонується надавати державні гарантії на портфельній основі (з характерними відмінностями залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік), зокрема щодо: суб’єктів мікропідприємництва (середня кількість працівників за рік не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 млн євро), суб’єктів малого підприємництва (відповідно не перевищує 50 осіб та 10 млн євро), суб’єктів середнього підприємництва (відповідно більше 50, але не перевищує 250 осіб, та більше 10 млн євро, але не перевищує 50 млн євро).

Для практичної реалізації даної законодавчої ініціативи у 2020 році Кабінетом Міністрів подано системно пов’язаний законопроект про внесення змін до статті 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за реєстр. № 3659 від 15.06.2020 р. /далі – пов’язаний законопроект № 3659/, згідно з яким у п.р. передбачається можливість надання державних гарантій за рішенням Кабінету Міністрів та погодженням з Комітетом для забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань за портфелем кредитів банків-кредиторів, наданих суб’єктам господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва – резидентам України (в обсязі до 5 млрд грн). Враховуючи наведене, з метою забезпечення належної практики застосування правових норм такі законопроекти доцільно розглядати взаємоузгоджено.

2. Слід звернути увагу, що Кабінетом Міністрів раніше було подано на розгляд Верховної Ради аналогічний законопроект про внесення змін до статті 17 Бюджетного кодексу України за реєстр. № 3420 від 30.04.2020 р. /далі – попередній законопроект № 3420/, який за пропозицією Комітету (рішення від 18.05.2020 р., протокол № 37) відповідно до статті 94 Регламенту Верховної Ради був повернутий суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного третьої сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради у зв’язку з відсутністю фінансово-економічного обґрунтування законопроекту, а також через наявність суттєвих зауважень до нього, викладених у висновках Комітету та ГНЕУ.

На відміну від попереднього законопроекту № 3420 законопроект № 3598 містить більш чітке формулювання положень щодо державних гарантій на портфельній основі: конкретизовано кредиторів (банки) і позичальників (суб’єкти господарювання мікропідприємництва, малого та/або середнього підприємництва – резиденти України), уніфіковано застосування терміну «портфель» по відношенню до кредитів, а також деталізовано сутність забезпечення часткового виконання боргових зобов’язань при наданні зазначених гарантій (у розмірі, що не перевищує 80% загальної суми таких боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80% за кожним окремим кредитом). Разом з тим, порівняно з попереднім законопроектом № 3420 у законопроекті № 3598 не передбачається надання позичальниками майнового або іншого забезпечення виконання таких боргових зобов’язань (у попередньому законопроекті № 3420 передбачалося надання позичальниками відповідного забезпечення банку-кредитору), водночас пропонується додатково врегулювати інші питання: щодо сплати податкового боргу, який виник на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополя, та щодо здійснення правочинів з державними деривативами.

3. У пояснювальній записці до законопроекту № 3598 вказано, що його реалізація не має впливу на видатки та доходи державного бюджету, оскільки передбачається, що державні гарантії на портфельній основі надаватимуться у межах і за напрямами, що визначатимуться у законі про державний бюджет на відповідний бюджетний період. Водночас вказано, що реалізація законопроекту № 3598 створить можливість для сплати боргів з місцевих податків і зборів, що виникли до дати тимчасової окупації АР Крим та м. Севастополя, платниками –резидентами (на 01.04.2019 р. на обліку в контролюючих органах знаходиться 21 тис. платників податків на підконтрольній території України, які мають податковий борг на тимчасово окупованій території АР Крим та м. Севастополь на загальну суму 156,8 млн грн /загальна сума податкового боргу на такій території – 2516,8 млн грн/).

Вищевказане пояснення про відсутність впливу положень щодо гарантій не є у повній мірі коректним відносно поточного бюджетного періоду, оскільки за ініціативою Кабінету Міністрів /урядовий законопроект за реєстр. № 3279/ до статей 5 і 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» внесено зміни (згідно із Законом України від 13.04.2020 р. № 553-ІХ), якими виключено норми щодо визначення граничного обсягу гарантованого державою боргу на 31.12.2020 р. (згідно з первинною нормою – 318,4 млрд грн) і граничного обсягу надання державних гарантій у 2020 р. (згідно з первинною нормою – 29,3 млрд грн), водночас унормовано (пункт 2 розділу ІІ Закону України від 13.04.2020 р. № 553-ІХ) тимчасове, до 01.01.2021 р., незастосування окремих норм Кодексу (зокрема, абзацу першого частини першої статті 17, частини першої статті 18 та пункту 2 частини першої статті 40) щодо визначення у законі про державний бюджет граничних обсягів надання державних гарантій та гарантованого державою боргу і щодо обмеження граничного обсягу надання державних гарантій 3% планових доходів загального фонду державного бюджету. Таким чином, наразі по суті немає законодавчих обмежень щодо обсягів і напрямів надання державних гарантій у 2020 році.

Отже, реалізація положень законопроекту № 3598 за наявності відповідної норми у Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» опосередковано може призвести до зростання обсягів надання державних гарантій у цьому році і гарантованого державою боргу на кінець п.р. залежно від кількісті та змісту відповідних рішень Уряду про надання державних гарантій на портфельній основі, як наслідок може збільшитися боргове навантаження на державний бюджет.

Загалом до законопроекту № 3598 не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), яке вимагається відповідно до частини першої статті 27 Кодексу та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України. Зокрема, у супровідних матеріалах до законопроекту не наведено обґрунтувань і розрахунків щодо орієнтовного обсягу надання державних гарантій на портфельній основі у середньостроковій перспективі, аргументації щодо запропонованого максимального рівня державної гарантії на портфельній основі (не більше 80% загальної суми боргових зобов’язань за портфелем кредитів та 80% за кожним окремим кредитом), пояснень щодо потреби у відповідних кредитних ресурсах, можливості надання Урядом таких гарантій та оцінки наслідків відповідних рішень для економіки і бюджету.

4. ГНЕУ звертає увагу на відсутність у супровідних до законопроекту № 3598 документах чіткості та однозначності щодо його цілей, а також узгодженості з пропонованими законодавчими новелами. Зокрема, згідно з пояснювальною запискою законопроект № 3598 спрямовано на «забезпечення доступу до залучення фінансування суб’єктами господарювання мікро, малого та середнього сектору економіки – резидентами України, у тому числі, які зазнали значних фінансових втрат внаслідок запровадження карантинних обмежень та подолання їх наслідків, викликаних респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2», водночас за змістом положень законопроекту № 3598 така цільова спрямованість пропонованого механізму не прослідковується.

Загалом ГНЕУ вважає, що з огляду на притаманність пропонованому механізму ризиків та підпорядкованість конкретним ситуативним цілям доцільно розглянути варіант запровадження надання державних гарантій на портфельній основі (після належного законодавчого врегулювання) на тимчасовій основі для вирішення конкретних поточних завдань, такий механізм має застосуватися не у загальному порядку (як це передбачено законопроектом № 3598), а здійснюватися виключно у виняткових випадках, виходячи із загальносуспільного інтересу, з метою, зокрема, подолання негативних наслідків в економіці у зв’язку з певними надзвичайними ситуаціями, до яких цілком можна віднести і подолання економічних наслідків застосування обмежувальних заходів у зв’язку з коронавірусною хворобою.

Механізм надання державних гарантій на портфельній основі лише планується запровадити, а тому на даний час вбачається проблематичним об’єктивно оцінити його надійність і ефективність та визначити необхідний ступінь деталізації його законодавчого унормування (для забезпечення дієвості цього механізму та одночасно недопущення негативних наслідків для бюджету від його реалізації).

Виходячи з вищезазначеного, виникає питання щодо доцільності унормування даного питання саме зараз на постійній основі у Кодексі.

Належить також зауважити, що з метою державної підтримки малого бізнесу у складі спеціального фонду державного бюджету на 2020 рік передбачено видатки за бюджетною програмою «Забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва» (код 3501540) у сумі 2 млрд грн за рахунок надходжень від дострокового погашення векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що видані ним в обмін на облігації внутрішньої державної позики (відповідно до Закону України від 14.01.2020 р. № 436-IX). Зважаючи на надходження у повному обсязі таких коштів (станом на 01.04.2020 р.) та наявність необхідного нормативно-правового забезпечення (постанови КМУ від 24.01.2020 р. № 28 «Про затвердження Порядку надання фінансової державної підтримки суб’єктам мікропідприємництва та малого підприємництва» та № 29 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для забезпечення функціонування Фонду розвитку підприємництва»), Уряд (безпосередньо Мінфін як головний розпорядник вказаних коштів) має можливість вжити заходів щодо активізації реалізації такої програми, досягнення ефективності її виконання та за необхідності опрацювати питання пошуку додаткових джерел наповнення саме Фонду розвитку підприємництва /згідно із звітними даними за січень-травень п.р. за цією програмою використано 750 млн грн, або 37,5% бюджетних призначень/.

Таким чином, запропонована законопроектом № 3598 ініціатива потребує додаткового обґрунтування на предмет її економічної доцільності та однозначності мети.

5. Щодо передбаченого законопроектом способу унормування нового механізму надання державних гарантій на портфельній основі слід вказати на ряд застережень з урахуванням висновку ГНЕУ:

1) на відміну від надання державних гарантій на індивідуальній основі (коли у договорі щодо державної гарантії безпосередньо зазначається конкретний позичальник, надання майнового або іншого забезпечення виконання зобов’язань за гарантією, чітко фіксується його відповідальність у разі виконання гарантійних зобов’язань щодо обов’язку відшкодувати витрати державного бюджету), при наданні державних гарантій на портфельній основі відповідальність позичальника перед державним бюджетом по суті послаблюється, оскільки стягнення простроченої заборгованості позичальника перед державою покладатиметься на кредитора, який не матиме зацікавленості у стягненні зазначеної заборгованості за наявності державної гарантії (тобто обов’язку погашення боргових зобов’язань позичальників за рахунок державного бюджету), не передбачено надання позичальником майнового або іншого забезпечення виконання боргових зобов’язань, недостатньо врегульовано питання відповідальності кредитора перед державою за нестягнення чи стягнення у неповному обсязі заборгованості з позичальника. Як наслідок, зростають ризики неповернення позичальниками кредитів і відповідно здійснення додаткових витрат з державного бюджету;

2) ГНЕУ вбачає сумнівною пропозицію щодо визначення порядку відбору банків-кредиторів та умов надання державних гарантій на портфельній основі на підзаконному рівні виходячи з вищенаведених зауважень, за відсутності ясності щодо критеріїв включення кредитів до портфелю кредитів банків-кредиторів та відбору банків-кредиторів, порядку прийняття рішення щодо розміру державної гарантії по тому чи іншому портфелю, а також в умовах обмеженого фінансового ресурсу держави на надання таких гарантій та зважаючи, що банки-кредитори одночасно здійснюватимуть кредитування суб’єктів господарювання та по суті фактично вирішуватимуть питання про надання такої гарантії шляхом формування портфеля кредитів;

3) пропозиція щодо залучення Борговим агентством юридичних осіб, що належать до сфери управління Мінфіну, для надання агентських, консультаційних та інших послуг, необхідних для управління гарантійними зобов’язаннями держави за державними гарантіями на портфельній основі, та щодо встановлення Кабінетом Міністрів завдань, функцій і умов оплати послуг відповідної юридичної особи, на думку ГНЕУ, виглядає дискусійною з точки зору ризику виведення вказаних послуг за межі предмету регулювання законодавства про публічні закупівлі. Крім того, видається сумнівною пропозиція про унормування питання щодо завдань, функцій і умов оплати вказаних послуг безпосередньо у Кодексі з огляду на його предмет регулювання.

6. Окремо варто відмітити, що у висновку Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом до попереднього законопроекту № 3420 /лист від 28.05.2020 р. № 04-20/10-2020/60963 (91836)/ зазначено, що він не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції, але потребує доопрацювання в частині деталізації умов надання державних гарантій і порядку оприлюднення інформації щодо таких гарантій. Зокрема, звернуто увагу, що: згідно з пунктом 26 преамбули, статтями 3 та 9 Директиви Ради ЄС 2011/85 про вимоги до бюджетних параметрів держав-членів від 08.11.2011 р. для всіх підсекторів загального уряду держави-члени повинні публікувати дані про умовні зобов’язання з потенційно значним впливом на публічні бюджети, включаючи державні гарантії; відповідно до стандартів 3.1–3.3 Кодексу фіскальної транспарентності МВФ дані щодо урядових гарантій підлягають оприлюдненню, а процес їх надання регламентується законом. Враховуючи, що законопроект № 3598 за змістом є подібним до попереднього законопроекту № 3420, вищезазначене зауваження Комітету з питань інтеграції України з Європейським Союзом вбачається слушним і відносно законопроекту № 3598, насамперед, в частині опрацювання питання особливостей обліку і звітності щодо державних гарантій на портфельній основі (насамперед у частині обліку і звітності щодо позичальників, наданих їм кредитів під державні гарантії, та простроченої заборгованості позичальників перед державою у разі виконання гарантійних зобов’язань).

7. Передбачене законопроектом № 3598 доповнення частини сьомої статті 17 Кодексу про поширення положень бюджетного законодавства щодо захищених видатків бюджету на платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань держави (АР Крим, обласної ради чи територіальної громади міста), вбачається недоцільним, оскільки не узгоджується з цією ж нормою Кодексу і бюджетною методологією, так як зазначені платежі не є видатками бюджету та відображаються як надання кредитів з бюджету. Водночас, порушене питання не потребує додаткового законодавчого врегулювання і відповідно додаткового «захисту», бо відповідно до цієї ж норми Кодексу зазначені платежі здійснюються згідно з відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі про державний бюджет (рішенні про місцевий бюджет).

Поряд з тим, на думку ГНЕУ, дана пропозиція є дискусійною з огляду, зокрема, на природу захищених видатків, віднесення до яких обумовлюється суттєвим впливом на інтереси широких верств населення, загальні соціальні процеси, безпеку держави тощо, а також некоректною щодо застосування відсильної норми до бюджетного законодавства щодо захищених видатків бюджету, оскільки питання захищених видатків бюджету є предметом регулювання власне статті 55 Кодексу, в якій визначено вичерпний їх перелік.

Крім того, дана пропозиція є неактуальною щодо поточного року, оскільки тимчасово, з дня набрання чинності Законом України від 13.04.2020 р. № 553-IX до 01.01.2021 р., не застосовуються норми частини першої статті 55 Кодексу (згідно з якою захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень), на що також звертає увагу ГНЕУ.

8. Запропоновані законопроектом № 3598 зміни до частини першої статті 16 і пункту 35 розділу VI Кодексу щодо унормування з 2021 р. права Голови Боргового агентства за погодженням з Міністром фінансів здійснювати правочини з державними деривативами за рахунок здійснення понадпланових державних запозичень містять ризики для державного бюджету у частині зростання боргового навантаження та загалом неконтрольованого зростання державного боргу, що також відмічено у висновку ГНЕУ.

У цьому зв’язку слід зазначити, що статтею 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (включеною до цього Закону згідно із Законом України від 13.04.2020 р. № 553-IX за ініціативою Мінфіну) у 2020 р. Мінфіну надано право здійснювати правочини з державними деривативами, включаючи їх обмін, випуск, купівлю, викуп та продаж, в т.ч. за рахунок здійснення державних запозичень понад обсяги, встановлені додатком № 2 до цього Закону.

Отже, питання щодо здійснення правочинів з державними деривативами за рахунок здійснення понадпланових державних запозичень вбачається за доцільне унормовувати не на постійній основі у Кодексі, а розглядати окремо кожного року і врегульовувати залежно від стану виконання державного бюджету, рівня боргової безпеки та загалом макроекономічної ситуації.

9. Законопроект № 3598 потребує внесення техніко-юридичних і редакційних уточнень для приведення до вимог нормопроектувальної техніки, узгодження з нормами Кодексу, зокрема:

ГНЕУ зауважує, що передбачене законопроектом № 3598 положення нового пункту 16-1 розділу VI Кодексу слід викласти в пункті 16 цього ж розділу, який і визначає особливості застосування норм Кодексу на період дії Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»;

необхідно у законопроекті № 3598 найменування Боргового агентства привести у відповідність до його найменування, яке вживається у Кодексі (а саме – Боргове агентство України).

За підсумками розгляду даного питання Комітет з питань бюджету ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо запровадження механізму надання державних гарантій на портфельній основі та врегулювання порядку сплати податкового боргу (реєстр. № 3598 від 04.06.2020 р.), внесений Кабінетом Міністрів України, за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та в цілому як закон з урахуванням таких пропозицій:

1) пункт 1 розділу І /щодо змін до частини першої статті 16 Кодексу/ виключити;

2) друге речення підпункту 1 пункту 2 розділу І /щодо змін до частини першої статті 17 Кодексу/ доповнити словами «за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету»;

3) в абзаці третьому підпункту 2 пункту 2 розділу І /щодо змін до частини третьої статті 17 Кодексу/: слова «права та обов’язки гаранта і кредитора» замінити словами «права, обов’язки та відповідальність гаранта і кредитора»; доповнити словами «обов’язковість надання суб’єктом господарювання майнового або іншого забезпечення виконання зобов’язань за кредитом, залученим під таку гарантію»;

4) абзац четвертий підпункту 2 пункту 2 розділу І /щодо змін до частини третьої статті 17 Кодексу/ виключити;

5) підпункт 4 пункту 2 розділу І /щодо змін до частини сьомої статті 17 Кодексу/ виключити;

6) у підпункті 1 пункту 3 розділу І /щодо доповнення розділу VI Кодексу пунктом 16-1/:

абзац перший викласти в такій редакції: «1) пункт 16 доповнити абзацами третім-п’ятим такого змісту:»;

в абзаці другому цифри «16-1» виключити»;

7) в абзаці другому підпункту 2 пункту 3 розділу І /щодо змін до пункту 35 розділу VI Кодексу/ слова «у тому числі за рахунок здійснення державних запозичень понад обсяги, визначені на поточний бюджетний період законом про Державний бюджет України» виключити;

8) у тексті розділу І слова «Боргове агентство» у всіх відмінках замінити словами «Боргове агентство України» у відповідному відмінку;

9) у пункті 1 розділу ІІ слова і цифри «крім пункту 1 та підпункту 2 пункту 3 розділу І цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2021 року» виключити;

10) внести редакційні та техніко-юридичні уточнення для приведення до вимог нормопроектувальної техніки.

Відповідно у разі прийняття законопроекту за реєстр. № 3598 Комітету з питань бюджету разом з Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України при оформленні відповідного закону належить внести до нього необхідні редакційні та техніко-юридичні уточнення, пов’язані з ухваленим Комітетом рішенням щодо цього законопроекту.

Поряд з тим, Комітет з питань бюджету вирішив рекомендувати Кабінету Міністрів України у разі прийняття законопроекту за реєстр. № 3598 при підготовці нормативно-правового акту про умови надання державних гарантій на портфельній основі передбачити врегулювання питання особливостей обліку і звітності щодо державних гарантій на портфельній основі (насамперед у частині обліку і звітності щодо позичальників, наданих їм кредитів під державні гарантії, та простроченої заборгованості позичальників перед державою у разі виконання гарантійних зобов’язань).