ПРОТОКОЛ ЗАСІДАННЯ КОМІТЕТУ №9 від 11.02.2015

Опубліковано 27 лютого 2015, о 09:30

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету

Протокол засідання №9 від 11 лютого 2015 року

15⁰⁰година м. Київ, вул. Банкова, 6-8, кімн. 510

Головує: Голова Комітету Павелко А.В.

Присутні:

Члени Комітету: Амельченко В.В., Ванат П.М., Гєллєр Є.Б., Горбунов О.В., Гордєєв А.А., Деркач А.Л., Дубневич Б.В., Іщейкін К.Є., Кривенко В.М., Крулько І.І., Куліченко І.І., Матвієнко А.С., Маркевич Я.В., Медуниця О.В., Мельник С.І., Молоток І.Ф., Пинзеник В.М., Рудик С.Я., Скорик М.Л., Унгурян П.Я., Шевченко О.Л., Шкварилюк В.В., Шуфрич Н.І.

Всього присутніх – 23 народних депутатів.

Відсутні:

Члени Комітету: Левченко Ю.В., Павлов К.Ю., Пресман О.С., Савченко О.Ю.

Присутні:

Від секретаріату Комітету: Ватульов А.В., Джинджириста Л.Я., Книшенко І.Ф., Фещук С.Л., Андросюк Н.В., Боброва Т.С., Больбат О.О., Корольковська М.М., Кочергіна Н.В., Кочубей О.П., Криволап М.К., Луценко Н.В., Переста Я.І., Пінчукова А.В., Пунда О.Б., Расчислова Л.В., Зайченко А.С., Козловська Г.М., Новацька О.В., Товстенко В.М., Щербаченко С.В., Яковенко С.П.

Список запрошених та осіб, які взяли участь в обговоренні питань:

Гриневич Л.М. - Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти;

Курячий М.П. – народний депутат України;

Івченко В.Є. – народний депутат України;

Уманський І.І. – перший заступник Міністра фінансів України;

Качур Р.П. – заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України– керівник апарату;

Наврата А.І. – заступник директора Департаменту – начальник Управління фінансів промисловості Департаменту фінансів виробничої сфери та майнових відносин Міністерства фінансів України;

Діденко С.О. – директор Департаменту фінансів охорони здоров’я та соціальних програм Міністерства фінансів України;

Кучеренко О.В. – директор Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державного приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

Гришкевич О.М. – заступник директора Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державного приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

Ємець П.В. – заступник директора фінансово-економічного Департаменту Міністерства охорони здоров’я України;

Михайленко В.П. - заступник начальника відділу з питань бюджету Департаменту з питань бюджетної політики Рахункової палати;

Воєвідко О.С. – голова постійної комісії, депутат Заставницької районної ради Чернівецької області.

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Про розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, згідно з Регламентом Верховної Ради України і Бюджетним кодексом України.

2. Про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровська» (реєстр. № 1726 від 13.01.2015), поданий народним депутатом України Курячим М.П.

3. Про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних капітальних вкладень (реєстр. № 1537 від 22.12.2014), поданий Кабінетом Міністрів України.

4. Про проект Закону України про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності) (реєстр. № 1867 від 28.01.2015), поданий народними депутатами України Гриневич Л.М., Кремінем Т.Д., Співаковським О.В. (Питання включено до порядку денного додатково за пропозицією народного депутата України Деркача А.Л.)

5. Про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (реєстр. № 1900 від 30.01.2015), поданий народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Кириленком І.Г. Івченком В.Є., Дерев’янком Ю.Б., Євтушком С.М. (Питання включено до порядку денного додатково за пропозицією народного депутата України Крулька І.І.)

Порядок денний з урахуванням додатково включених питань підтримано одноголосно.

1. СЛУХАЛИ:

Інформацію секретаря Комітету з питань бюджету Шкварилюка В.В. про розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, згідно з Регламентом Верховної Ради України і Бюджетним кодексом України.

1.1. Законопроекти, які не мають впливу на показники бюджетів,

у тому числі:

1.1.1. Проект Закону України "Про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР (щодо заборони виключення жилих приміщень з числа службових)" (реєстр. № 1348 від 10.12.2014, народний депутат України Дерев’янко Ю.Б.).

1.1.2. Проект Закону України "Про внесення змін до статті 14 Закону України "Про зайнятість населення" щодо надання права на отримання додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню батьків або особі, яка їх замінює, що має на утриманні дитину віком до шести років" (реєстр. № 1266 від 04.12.2014, народний депутат України Шипко А.Ф.);

1.1.3. Проект Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту" (щодо можливості задоволення потреб переселенців та комплектування груп дошкільного навчального закладу)" (реєстр. № 1182 від 02.12.2014, народний депутат України Фаєрмарк С.О.);

1.1.4. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами" (реєстр. № 1439 від 11.12.2014, народний депутат України Соболєв С.В.);

1.1.5. Проект Закону України "Про визнання самопроголошених організацій "Донецька народна республіка" та "Луганська народна республіка" терористичними організаціями" (реєстр. № 1278 від 10.12.2014, народні депутати України Пашинський С.В., Тетерук А.А., Береза Ю.М.);

1.1.6. Проект Закону України "Про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо порядку розпорядження землями державної власності)" (реєстр. № 1139 від 01.12.2014, народний депутат України Дерев'янко Ю.Б.);

1.1.7. Проект Закону України "Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо порядку призначення та звільнення з посади Голови Національного банку України)" (реєстр. № 1399 від 11.12.2014, народні депутати України Дзензерський Д.В., Клімов Л.М., Фурсін І.Г., Кубів С.І.);

1.1.8. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у виборчому процесі)" (реєстр. № 1456 від 12.12.2014, народні депутати України Кондратюк О.К., Іонова М.М. та ін.).

УХВАЛИЛИ:

1. Законопроект за реєстр. №1348 "Про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР (щодо заборони виключення жилих приміщень з числа службових)", поданий народним депутатом України Дерев'янком Ю.Б. (пункт 1.1.1.) визнати таким, що має опосередкований вплив на показники бюджету і перенести його з розділу 1.1. до відповідного підрозділу розділу 1.2.

2. Інші законопроекти є такими, що не мають впливу.

3. Це рішення надіслати профільним комітетам, відповідальним за підготовку законопроектів.

Голосували: «за» - одноголосно.

1.2. Законопроекти, які мають вплив на показники бюджетів.

Безпосередній вплив, у тому числі:

а) такі, що мають негативний вплив

(зменшують надходження та/або збільшують витрати)

1.2.1. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення зміни до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (щодо розширення категорій репресованих, що підлягають реабілітації) (реєстр. № 1080 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Бубликом Ю.В., Головком М.Й., Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В. та ін.

Відмітили:

Головним з опрацювання законопроекту є Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до статті 2 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» виключити із переліку осіб, які не підлягають реабілітації, громадян, які були засуджені за зраду батьківщини, шпигунство, диверсії, шкідництво, саботаж, а також збройні вторгнення на територію України, організацію збройних формувань та пособництво окупантам за злочини проти людства і людяності, каральні акції щодо мирного населення, вбивства, мордування громадян у період Великої Вітчизняної війни.

За визначенням автора законопроекту, його реалізація не потребує додаткових матеріальних та інших витрат з Державного бюджету України.

Проте, реалізація положень законопроекту призведе до розширення кола осіб, які зможуть набути статусу реабілітованої особи, та відповідно матимуть право на отримання передбачених чинним законодавством для таких осіб пільг та компенсацій.

Так, у разі надання зазначеним особам статусу реабілітованого, вони відповідно положень Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» матимуть право на: одержання пільгових путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку; безплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі) та на автомобільному транспорті загального користування (за винятком таксі) у сільській місцевості у межах адміністративного району; зниження оплати жилої площі та комунальних послуг на 50 процентів у межах норм, передбачених чинним законодавством; позачергове надання медичної допомоги і 50-процентне зниження вартості ліків за рецептом; першочергове встановлення телефону тощо.

Разом з тим, для осіб, які реабілітовані на підставі статті 1 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (необгрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами із політичних мотивів) передбачена грошова компенсація у розмірі однієї мінімальної заробітної плати за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 75 мінімальних заробітних плат.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, проводиться підвищення пенсій або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсій, в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, 43,52 гривні.

Відтак, реалізація положень законопроекту щодо розширення кола осіб, які можуть набути статусу реабілітованої особи та відповідно матимуть право на отримання передбачених чинним законодавством пільг та компенсацій, призведе до збільшення видатків державного бюджету.

За попередніми розрахунками Міністерства фінансів України тільки для надання пільг необхідно вишукати додаткових коштів щорічно більше 8 тис. грн на одну особу.

Крім того, Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація положень законопроекту не буде забезпечена фінансовими ресурсами, оскільки джерел покриття додаткових витрат державного бюджету не визначено, та в межах компетенції не підтримує поданий законопроект.

Враховуючи зазначене, відповідно до вимог статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроектів, що мають вплив на показники бюджету, належить надати фінансово-економічне обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, проте відповідні матеріали відсутні.

Разом з тим, термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України на даний час відсутній.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення зміни до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (щодо розширення категорій репресованих, що підлягають реабілітації) (реєстр. № 1080 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Бубликом Ю.В., Головком М.Й., Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В. та іншими, має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету).

У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2015 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2016 року, а після 15 липня 2015 року – не раніше 1 січня 2017 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

1.2.2. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах) (реєстр. № 1153 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Мірошниченком Ю.Р.

Відмітили:

Головним з опрацювання законопроекту є Комітет з питань національної безпеки і оборони.

Законопроектом, зокрема, пропонується внести зміни до статті 6 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та виключити положення, згідно з яким держава не несе зобов’язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов’язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів, а натомість встановити, що держава сприяє задоволенню відповідних потреб військовослужбовців.

Поряд з цим, новелами законопроекту пропонується доповнити закони України «Про Збройні Сили України», «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» та «Про Державну прикордонну службу України» нормами, що передбачають можливість здійснення оплати душпастирської опіки військовослужбовців та членів їх сімей за рахунок коштів, які включенні до складу поточних видатків Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та Державної прикордонної служби України.

Крім того, передбачається внесення змін до статей 3, 5, 21 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та визначається право осіб, які обмежені у можливості задоволення своїх релігійних потреб з огляду на характер виконуваної ними військової служби, проходження стаціонарного лікування у закладах охорони здоров’я, місцях попереднього ув’язнення, або в установах виконання покарань, на душпастирську опіку, здійснювану відповідно до законодавства капеланами (священнослужителями відповідного профілю), уповноваженими на це релігійними організаціями, зареєстрованими у встановленому законом порядку.

Як зазначено у пояснювальні записці до законопроекту, його реалізація не потребує виділення додаткових коштів з державного або місцевих бюджетів.

Проте, реалізація даних норм законопроекту потребуватиме додаткових витрат державного бюджету на оплату душпастирської опіки військовослужбовців та членів їх сімей і утримання посад штатних військових священнослужителів (капеланів) у миротворчих контингентах.

Враховуючи зазначене, згідно з частиною третьою статті 91 Регламенту Верховної Ради України та частиною першою статті 27 Бюджетного кодексу України до даного законопроекту належить подати фінансово-економічне обґрунтування з відповідними розрахунками та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету. Крім того, згідно з вимогами частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку звертає увагу на невідповідність даного законопроекту Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (стаття 5), згідно з яким держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії, а релігійні організації не виконують державних функцій. Крім того, зазначається, що оплата задоволення релігійних потреб громадян здійснюється ними у добровільному порядку у вигляді пожертвувань.

Відтак, Міністерство фінансів, за результатами розгляду законопроекту, в межах компетенції підтримує його за умови виключення із законопроекту норм щодо можливості оплати душпастирської опіки військовослужбовців за рахунок коштів державного бюджету (пункт 3.1 та друге речення абзацу сьомого пунктів 2.2, 5, 8 розділу I законопроекту).

Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України в даний час відсутній.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах) (реєстр. № 1153 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Мірошниченком Ю.Р. має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету).

У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2015 року він може вводитися в дію не раніше 1 січня 2016 року, а після 15 липня 2014 року – не раніше 1 січня 2017 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

1.2.3. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» (щодо соціальних гарантій працівників охорони здоров’я) (реєстр. №1332 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дирівим А.Б.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань охорони здоров’я.

Законопроектом пропонується доповнити статтю 77 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» нормами щодо встановлення додаткових державних гарантій з оплати праці медичним та фармацевтичним працівникам закладів охорони здоров’я, а саме:

виплати надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу роботи у сфері охорони здоров’я в таких розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків; понад 10 років – 20 відсотків; понад 20 років – 30 відсотків /питання врегульовано чинним законодавством/;

надання щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків /не передбачено чинним законодавством/;

виплати допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки /питання врегульовано чинним законодавством/;

одержання доплати в розмірі 25 відсотків щомісячно від посадового окладу (ставки заробітної плати) за роботу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу /не передбачено чинним законодавством/.

Реалізація положень законопроекту потребуватиме додаткових видатків державного та місцевих бюджетів.

Проте, всупереч вимогам статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано фінансово-економічних обґрунтувань до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Міністерство фінансів України вважає прийняття законопроекту недоцільним, зокрема з огляду на те, що його реалізація потребуватиме додаткових бюджетних коштів у сумі щонайменше 2,5 млрд грн у розрахунку на рік лише для медичних працівників закладів охорони здоров’я.

Крім того, Міністерство фінансів зауважує, що запропоновані у законопроекті норми не узгоджуються з чинним законодавством, оскільки відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та статті 8 Закону України «Про оплату праці» умови оплати праці працівників бюджетних установ, у тому числі і установ охорони здоров’я визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, умови оплати праці працівників бюджетних установ визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери».

Також, зазначається, що встановлення щомісячних доплат за роботу в закладах, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу, по суті суперечить економічним, правовим та організаційним засадам оплати праці, визначеним Законом України «Про оплату праці». Відповідно до статті 1 зазначеного Закону заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу і розмір її залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств. Тобто, Законом не передбачено встановлення розміру оплати праці працівникам в залежності від місця розташування закладу, установи чи організації у міській або у сільській місцевості.

Термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України в цілому підтримує ідею законодавчої ініціативи, реалізація якої спрямована на підвищення рівня оплати праці працівників державних та комунальних закладів, установ, організацій охорони здоров’я, разом з тим, зауважує про відсутність належних фінансово-економічних обґрунтувань до законопроекту.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» щодо соціальних гарантій працівників охорони здоров’я (реєстр. № 1332 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дирівим А. Б., має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного та місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2015 року він має вводитися в дію не раніше 01 січня 2016 року, а після 15 липня 2015 року – не раніше 01 січня 2017 року (або 01 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

1.2.4. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо медичного забезпечення дітей учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, (реєстр. № 1336 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Королевською Н.Ю.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, віднести до потерпілих від Чорнобильської катастрофи осіб, які народились від учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, і які після досягнення повноліття не були віднесені до категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також запровадити для таких осіб щорічне медичне обстеження (диспансеризацію) та лікування у спеціалізованих медичних закладах.

Згідно з викладеним фінансово-економічним обґрунтуванням у пояснювальній записці до законопроекту, реалізація його положень потребуватиме додаткових бюджетних коштів на медичне забезпечення і моніторинг стану здоров’я вищезазначених категорій осіб в сумі 41 млн грн на рік.

Проте, всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація законопроекту розширює коло одержувачів пільг та компенсацій і потребуватиме додаткових видатків державного бюджету, які не будуть забезпечені фінансовими ресурсами та зауважує, що джерела покриття додаткових видатків бюджету розробником не визначені.

Загалом, Міністерство фінансів вважає, що розгляд законопроекту можливий лише за умови його доопрацювання з урахуванням вишукання неінфляційних джерел фінансування.

Термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та / або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій, при цьому звернуто увагу, на недотримання вимог частини третьої статті 27 Бюджетного кодексу України щодо введення в дію законів, які впливають на показники бюджету.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо медичного забезпечення дітей учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження, (реєстр. № 1336 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Королевською Н.Ю., має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

1.2.5. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо встановлення додаткових гарантій для учасників антитерористичної операції та їх дітей на отримання вищої освіти) (реєстр. № 1183 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Фаєрмарком С.О.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет у справах ветеранів та інвалідів.

Законопроектом шляхом внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пропонується надати право на вступ поза конкурсом до державних та комунальних вищих навчальних закладів на спеціальності, підготовка за якими здійснюється за рахунок коштів відповідного державного та місцевих бюджетів:

дітям військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, а також працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь в антитерористичній операції в районах її проведення у порядку, встановленому законодавством.

Крім того, запропоновано надати право учасникам бойових дій на поза конкурсний вступ до вищих навчальних закладів та переважне право на вступ до професійно-технічних навчальних закладів і на курси для одержання відповідних професій /за чинною редакцією – таке право надано учасникам бойових дій на території інших держав/.

Реалізацію положень законопроекту, у разі його прийняття, належить здійснювати за рахунок та в межах коштів, які щорічно передбачаються у державному та місцевих бюджетах на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, фахівців, наукових та науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах державної та комунальної власності на умовах державного (регіонального) замовлення, тобто на оплату освітянських послуг.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до зазначеного законопроекту зазначає, що в межах компетенції не заперечує щодо його розгляду, водночас висловлює ряд зауважень та застережень відносно законодавчої пропозиції.

Водночас, Міністерством фінансів України звернуто увагу, що відповідно до статті 53 Конституції України та Закону України «Про вищу освіту», громадяни мають право здобувати вищу освіту у державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

У даний час до вищих навчальних закладів зараховуються поза конкурсом:

- особи, яким відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» надано таке право;

- діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, а також особи з їх числа віком від 18 до 23 років відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.1994 р. № 226 «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування» (зі змінами);

- інваліди І та II груп та діти-інваліди віком до 18 років, яким не протипоказане навчання за обраним напрямом (спеціальністю), відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»;

- особи, яким відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надане таке право;

- особи, яким відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» надане таке право;

- діти, чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах, при вступі на навчання за гірничими спеціальностями відповідно до Указу Президента України від 19.05.1999 р. № 524 «Про державну допомогу дітям, які вчаться за гірничими спеціальностями і чиї батьки загинули або стали інвалідами на вугледобувних підприємствах»;

- діти військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань, працівників правоохоронних органів, які загинули під час виконання службових обов’язків, відповідно до Указу Президента України від 21.02.2002 р. № 157 «Про додаткові заходи щодо посилення турботи про захисників Вітчизни, їх правового і соціального захисту, поліпшення військово-патріотичного виховання молоді»;

- члени сімей шахтарів та гірничорятувальників, які загинули внаслідок аварії на орендному підприємстві «Шахта імені О.Ф. Засядька», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.01.2008 р. № 6 «Деякі питання соціального захисту членів сімей загиблих шахтарів та гірничорятувальників».

Поряд з цим, зазначається, що в даний час тільки у вищих навчальних закладах Міністерства освіти і науки України кількість студентів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів, чорнобильців та шахтарів (тобто лише 4 категорії), які навчаються за рахунок бюджетних коштів, складає близько 35 тис. осіб. Відтак, розширення переліку осіб, які будуть зараховуватися до вищих навчальних закладів поза конкурсом, призведе до неефективного використання бюджетних коштів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що порушена у законопроекті проблема потребує комплексного, системного вирішення у Законі України «Про вищу освіту», а не шляхом внесення фрагментарних змін до різних законів.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо встановлення додаткових гарантій для учасників антитерористичної операції та їх дітей на отримання вищої освіти) (реєстр. № 1183 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Фаєрмарком С.О., матиме вплив на показники державного та місцевих бюджетів (потребуватиме витрат бюджету, що здійснюватимуться в межах щорічно визначених бюджетних призначень на здійснення освітньої діяльності, може зменшити ефективність використання відповідних бюджетних коштів) і у разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та інвалідів.

1.2.6. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо удосконалення правових норм, які регламентують порядок реєстрації та контролю якості лікарських засобів (реєстр. № 1363 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дирівим А.Б.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань охорони здоров’я.

Законопроектом шляхом внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» пропонується:

- надати право на встановлення безстрокового терміну дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб /за чинною редакцією лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом п’яти років з дня його державної реєстрації, після перереєстрації строк застосування лікарського засобу не обмежується/;

- уповноважити Кабінет Міністрів України встановлювати порядок державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну /за чинною редакцією - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я/;

- надати право застосовувати в Україні залишки лікарського засобу, що введені в обіг під час дії реєстраційного посвідчення на лікарський засіб, до закінчення їх терміну придатності, визначеного виробником та зазначеного на упаковці.

Реалізація положень законопроекту може призвести до зменшення доходної частини державного бюджету у зв’язку із зменшенням надходжень від реєстрації лікарських засобів через скасування вимог щодо перереєстрації лікарських засобів кожних п’ять років.

Міністерство фінансів України вважає, що законопроект потребує доопрацювання та зауважує, що його реалізація впливатиме на доходну частину бюджету, при цьому, відсутність вихідних параметрів та фінансово-економічних обґрунтувань унеможливлює здійснення розрахунків вартісної величини впливу на доходну частину бюджету.

Водночас, Міністерство фінансів звертає увагу, що Законом України від 20.10.2014 р. № 1707-VII «Про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо обігу лікарських засобів та державного контролю якості ввезених на митну територію України лікарських засобів» врегульовано питання щодо застосування в Україні лікарських засобів протягом необмеженого строку з дня його державної перереєстрації, щодо можливого обігу та застосування залишків лікарських засобів до закінчення їх терміну придатності, визначеного виробником та зазначеного на упаковці, а також щодо здійснення державного контролю якості лікарських засобів, що ввозяться в Україну, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

На даний час висновок Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України не надійшов.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо удосконалення правових норм, які регламентують порядок реєстрації та контролю якості лікарських засобів (реєстр. № 1363 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дирівим А.Б., має вплив на показники бюджету (зменшуючи надходження державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

1.2.7. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій для молоді, інвалідів та інших малозахищених верств населення (реєстр. № 1384 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

Законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України, законів України «Про відпустки», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про зайнятість населення», які спрямовані на встановлення додаткових гарантій соціального захисту населення, насамперед молоді, інвалідам, жінкам, неповнолітнім особам та іншим малозахищеним верствам населення України. Зокрема, пропонується:

- при укладанні трудового договору заборонити вилучення власником або уповноваженим ним органом паспорту або іншого документу, що посвідчує особу, документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), інших документів;

- скоротити строк випробування при прийнятті на роботу, який не може перевищувати двох місяців /за діючою нормою – трьох місяців/, а в окремих випадках, за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації, – чотирьох місяців /за діючою нормою – шести місяців/;

- при тимчасовому переведенні працівників на іншу роботу у разі простою гарантувати оплату праці не нижче, ніж середній заробіток за попередньою роботою;

- надавати працівникам щорічні основні та додаткові відпустки працівникам повної тривалості у перший рік роботи після закінчення чотирьох місяців /за діючою нормою – шести місяців/ безперервної роботи на даному підприємстві;

- забезпечити працевлаштування молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце шляхом встановлення для підприємств, установ, організацій нормативу робочих місць у розмірі не менше 3 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу на рік, а якщо працює від 10 до 25 осіб – у кількості одного робочого місця).

Крім цього, пропонується збільшити розмір штрафу, який стягується з роботодавця за використання без відповідного дозволу праці іноземців та осіб без громадянства, з двадцятикратного до сорокакратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом (тобто з 23 360 гривень до 48 720 гривень, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 01 січня 2015 року).

Міністерство фінансів України вважає прийняття законопроекту недоцільним, з огляду на те, що його реалізація може призвести до збільшення видаткової частини державного бюджету, зокрема для надання додаткових державних гарантій в оплаті праці при тимчасовому переведенні працівника на іншу роботу в разі простою за його згодою, зауваживши, що дане питання врегульовано статтями 33 та 113 Кодексу законів про працю України у інший спосіб (тимчасове переведення без згоди працівника).

Крім того, Міністерство фінансів зауважує, що у разі прийняття запропонованих змін в частині скорочення строку надання основних та додаткових відпусток після закінчення чотирьох місяців безперервної роботи на даному підприємстві, а також встановлення випробування при прийнятті на роботу, зазначені норми будуть поширюватися не лише на вказані категорії працівників, а й на всіх інших, що не відповідає назві законопроекту.

Також необхідно відмітити, що законодавча пропозиція щодо збільшення штрафних санкцій за використання без відповідного дозволу праці іноземців та осіб без громадянства опосередковано збільшуватиме надходження до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у разі виявлення відповідних правопорушень та залежно від санкцій, що застосовуватимуться.

Слід звернути увагу, що Закон України «Про зайнятість населення», до якого законопроектом вносяться зміни, втратив чинність з 01.01.2013 р. у зв’язку з прийняттям нової редакції Закону України від 05.07.2012 р. № 5067-VI.

Законом України «Про зайнятість населення» вже врегульовано питання в частині надання додаткових гарантій у працевлаштуванні молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і якій надається перше робоче місце. Так, пунктом 2 статті 14 цього Закону встановлено квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб для працевлаштування молоді та інших категорій населення (крім інвалідів).

Проте, у законопроекті змінами до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» пропонується встановити квоту для працевлаштування молоді у розмірі не менше 3 відсотків.

Термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та / або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України висловлює зауваження до законопроекту та вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій для молоді, інвалідів та інших малозахищених верств населення (реєстр. № 1384 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В., має вплив на показники бюджету (збільшуватиме витрати державного та місцевих бюджетів, а також опосередковано збільшуватиме надходження до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття у разі виявлення відповідних правопорушень та залежно від санкцій, що застосовуватимуться).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.

1.2.8. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування операцій з інвестиційними активами) (реєстр. № 1262 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Долженковим О.В.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань податкової та митної політики.

У законопроекті шляхом внесення змін до Податкового кодексу України пропонується надати право платнику податку, який проводить операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, укладати договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента в частині нарахування (утримання) податку на доходи фізичних осіб, та сплати (перерахування) утриманого податку до бюджету під час кожного нарахування такого доходу. При цьому, якщо платник податку не скористався таким правом, то професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, не звільняється від виконання вимог щодо подання податковим органам інформації про виплачені доходи (відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України).

У своєму експертному висновку Міністерство фінансів України зазначає, що скасування для професійного торговця цінними паперами зазначених обов’язків податкового агента може призвести до тінізації доходів від продажу цінних паперів, та річних втрат податку у сумі близько 30 млн гривень. Поряд з цим, Мінфін зауважує, що реалізація положень законопроекту призведе до збільшення витрат на адміністрування податку на доходи фізичних осіб під час оподаткування інвестиційного прибутку як для фізичних осіб, у зв’язку з необхідністю визначення податкового зобов’язання у річній декларації та самостійної сплати податку, так і для контролюючих органів у зв’язку із збільшенням кількості поданих декларацій, що підлягатимуть обробці та перевірці.

Проте, автором законопроекту не надано фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозицій щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету. Це не відповідає вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Крім того, на думку Мінфіну, запропоноване скасування для торговця цінними паперами обов’язків щодо нарахування (утримання) податку на доходи фізичних осіб та сплати (перерахування) його до бюджету під час кожного нарахування платнику податку інвестиційного прибутку призведе до втрати єдиного методологічного підходу, що включає в себе обов’язок професійного торговця цінними паперами не тільки в частині здійснення функцій податкового агента, а й визначення бази оподатковуваного доходу у формі інвестиційного прибутку згідно з порядком, визначеним Методикою визначення інвестиційного прибутку таким торговцем при виконанні функцій податкового агента.

Міністерство фінансів України не підтримує законопроект.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо оподаткування операцій з інвестиційними активами) (реєстр. № 1262 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Долженковим О.В., матиме вплив на показники бюджету (може призвести до зменшення доходів бюджетів щодо податку на доходи фізичних осіб, та може потребувати додаткових видатків державного бюджету на адміністрування такого податку).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

1.2.9. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення застосування податкового законодавства у сфері освіти (реєстр. № 1326 від 09.12.2014), поданий народним депутатом України Гриневич Л.М.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань податкової та митної політики.

Законопроектом пропонується в рамках податкового законодавства визначити поняття «постачання послуг у сфері освіти або освітні послуги», а також поширити звільнення від сплати земельного податку на всіх суб’єктів господарювання, які надають в оренду земельні ділянки бюджетним установам, дошкільним, загальноосвітнім навчальним закладам незалежно від форм власності і джерел фінансування. Також пропонується при справлянні орендної плати за земельні ділянки, що передані для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об’єктів дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, незалежно від форм власності та джерел фінансування, застосовувати ставку 0 % нормативної грошової оцінки, тобто звільнити від орендної плати за такі землі.

Згідно із статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю включається до складу податку на майно.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 64 та пункту 4 частини першої статті 69 Бюджетного кодексу України податок на майно належить до доходів бюджетів місцевого самоврядування. Отже розширення кола застосування пільгового оподаткування з її сплати призведе до втрат доходів відповідних місцевих бюджетів. Згідно із статтею 103 цього Кодексу надання державою податкових пільг, які зменшують доходи місцевих бюджетів, має супроводжуватися наданням додаткової дотації з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію відповідних втрат доходів місцевих бюджетів. Подані до законопроекту документи не містять пропозицій щодо компенсації місцевим бюджетам таких коштів.

Таким чином, запропоновані положення законопроекту, у разі їх реалізації, призведуть до зменшення доходів місцевих бюджетів та потребуватимуть додаткових видатків державного бюджету для компенсації втрат доходів відповідних місцевих бюджетів.

Однак, автором законопроекту не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або пропозиції джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, що не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України (частина перша статті 27) та Регламенту Верховної Ради України (частина третя статті 91). При цьому, відсутність відповідної звітності не дає можливості Мінфіну визначити вартісну величину впливу законопроекту на показники бюджету.

Крім того, передбачена законопроектом дата набрання чинності відповідним законом (з дня, наступного за днем його опублікування) не узгоджується з частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України та пунктом 4.1.9 статті 4 Податкового кодексу України.

Щодо запропонованого звільнення від орендної плати за земельні ділянки, Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зауважує, що виходячи з економічної суті орендної плати (яка є доходом власника земельної ділянки, отже має включати як земельний податок і плату за користування активом), пільгове оподаткування цим платежем неможливе, а тому Податковим кодексом України не передбачено встановлення розміру орендної плати нижче визначеної Кодексом граничної межі та звільнення від її сплати для будь-яких суб’єктів господарювання. Крім того, в умовах спрямованості економіки на необхідність виходу з фінансово-економічної кризи, пошуку додаткових джерел наповнення бюджетів усіх рівнів розширення пільгового оподаткування є недоречним.

Крім того, Мінфін зауважує, що при включенні до Податкового кодексу України поняття «освітні послуги» необхідно врахувати його кореспондування із положеннями нормативно-правових актів відповідної сфери законодавства.

Належить також звернути увагу, що положення законопроекту щодо звільнення від оподаткування окремих суб‘єктів суперечить принципу рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Враховуючи наведене, Міністерство фінансів України не підтримує законопроект.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення застосування податкового законодавства у сфері освіти (реєстр. № 1326 від 09.12.2014), поданий народним депутатом України Гриневич Л.М., матиме вплив на показники бюджету (призведе до зменшення доходів бюджетів місцевого самоврядування від орендної плати за земельні ділянки та потребуватиме додаткових видатків державного бюджету для компенсації відповідних втрат доходів місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

1.2.10. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект закону про внесення змін до Закону України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» щодо захисту прав мешканців гуртожитків (реєстр. № 1382 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Законопроектом пропонується поширити дію Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності й були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) та такі, що були такими товариствами відчужені чи передані іншим шляхом до статутних капіталів інших юридичних осіб.

Поряд з тим, законопроектом встановлюється, що у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від передачі гуртожитків у власність територіальних громад така передача здійснюється за рішенням суду, а також пропонується збільшення строку дії мораторію на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків у будь-який спосіб з шести до десяти років.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, його прийняття не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України.

Слід зазначити, що статтею 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» встановлено, що гуртожитки, які було включено до статутних капіталів товариств у процесі приватизації (корпоратизації), передаються у власність територіальної громади за умови попередньої повної компенсації вартості гуртожитку.

Поряд з тим, відповідно до статті 3 вищевказаного Закону видатки, пов'язані з проведенням капітального ремонту гуртожитків, що передаються у власність територіальних громад, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів.

Відтак, реалізація такої законодавчої пропозиції буде потребувати витрат державного та місцевих бюджетів, про що зазначає також Міністерство фінансів України.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» щодо захисту прав мешканців гуртожитків (реєстр. № 1382 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В., є таким, що має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2015 року він має вводитися в дію не раніше 1 січня 2016 року, а після 15 липня 2016 року – не раніше 1 січня 2017 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

1.2.11. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (щодо забезпечення справедливої оплати праці працівників бригад екстреної медичної допомоги) (реєстр. № 1164 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Соболєвим С.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань охорони здоров’я.

Законопроектом пропонується внести зміни до окремих статей закону «Про екстрену медичну допомогу» та:

поширити розміри оплати праці медичних працівників системи екстреної медичної допомоги на всіх (медичних та немедичних) працівників цієї системи (стаття 11);

запровадити виплату надбавок за особливий характер праці, за особливі умови праці, матеріальної допомоги для вирішення соціально – побутових питань працівникам системи екстреної медичної допомоги, у тому числі працівникам бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги щомісяця за фактично відпрацьований час за основним місцем роботи, а також тим, що працюють за сумісництвом ( стаття 14).

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття не призведе до додаткових фінансових витрат з Державного бюджету України.

За висновком Міністерства фінансів України реалізація положень законопроекту потребуватиме додаткових бюджетних коштів у сумі близько 300,0 млн грн у розрахунку на рік. Оскільки, згідно з статтею 90 Бюджетного кодексу України центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станції екстреної (швидкої) медичної допомоги є видатками, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, і проводяться за рахунок медичної субвенції (стаття 103-4 Бюджетного кодексу України) та коштів відповідних місцевих бюджетів, то додаткові видатки належить вишукати у державному та відповідних місцевих бюджетах.

Однак, всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджетів для досягнення їх збалансованості.

Крім того, термін набрання чинності, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Міністерство фінансів України вважає прийняття законопроекту недоцільним.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про екстрену медичну допомогу» (щодо забезпечення справедливої оплати праці працівників бригад екстреної медичної допомоги) (реєстр. № 1164 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Соболєвим С.В., має вплив на показники бюджетів (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.

1.2.12. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до статті 60 Житлового кодексу Української РСР (щодо Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов) (реєстр. № 1346 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Законопроектом пропонується доповнити статтю 60 Житлового кодексу Української РСР положеннями, що визначають порядок ведення Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття не потребуватиме додаткових витрат з державного бюджету.

Слід відмітити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2011 р. № 238 «Про Єдиний державний реєстр громадян, які потребують поліпшення житлових умов» (далі – Реєстр) ведення Реєстру має забезпечуватись за рахунок коштів державного бюджету, виходячи з його можливостей.

За інформацією Міністерства фінансів України:

- починаючи з 2010 року Мінрегіону у державному бюджеті передбачаються кошти на створення, формування та ведення Реєстру за бюджетною програмою «Фінансова підтримка Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» (КПКВК 2751370);

- Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» було передбачено бюджетні призначення за вищевказаною програмою у сумі 7,71 млн грн, з яких на функціонування Реєстру – 2,0 млн гривень. При цьому, згідно з листом Мінрегіону від 06.06.2014 № 7/7-6809 додаткова потреба у коштах на 2014 рік для функціонування Реєстру становила 1,9 млн гривень.

Таким чином, за висновком Міністерства фінансів, реалізація законодавчої пропозиції потребуватиме залучення додаткових коштів з державного бюджету.

Однак, суб’єктом законодавчої ініціативи не виконано вимоги частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України щодо надання до законопроекту відповідних розрахунків та пропозицій для досягнення збалансованості бюджету.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до статті 60 Житлового кодексу Української РСР (щодо Єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов) (реєстр. № 1346 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного бюджету).

1.2.13. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (реєстр. № 1076 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Васюником І.В.

Відмітили:

Законопроектом передбачається внести зміни до положень Житлового кодексу Української РСР, законів України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та «Про заставу» та, зокрема:

поширити дію Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на гуртожитки, що знаходяться у приватній власності й були включені до статутних капіталів товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) та такі, що були такими товариствами відчужені чи передані іншим шляхом до статутних капіталів інших юридичних осіб;

встановити, що у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від передачі гуртожитків у власність територіальних громад така передача здійснюється за рішенням суду;

збільшити строк дії мораторію на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків у будь-який спосіб з п’яти до дванадцяти років.

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту, його реалізація не потребує додаткового фінансування із Державного бюджету України.

Поряд з тим, відповідно до статті 3 вищевказаного Закону видатки, пов’язані з проведенням капітального ремонту гуртожитків, що передаються у власність територіальних громад, здійснюються за рахунок передбачених на це відповідно до державної програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад коштів державного та місцевих бюджетів.

Відтак, реалізація такої законодавчої пропозиції буде потребувати витрат державного та місцевих бюджетів.

Однак, всупереч частині першій статті 27 Бюджетного кодексу України та частині третій статті 91 Регламенту Верховної Ради України, до законопроекту не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції для досягнення збалансованості бюджетів.

Міністерство фінансів України, зазначаючи про вплив законопроекту на показники державно і місцевих бюджетів, не підтримує його прийняття.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання реалізації житлових прав мешканців гуртожитків (реєстр. № 1076 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Васюником І.В., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів).

1.2.14. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захищеності прав споживачів та врегулювання функціонування житлово-комунальної сфери (реєстр. № 1062 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Кужель О.В.

Відмітили:

Законопроектом передбачається створити житлово-комунальну інспекцію та її територіальні органи (далі-органи житлово-комунальної інспекції) для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства, стандартів, норм, порядків і правил у сфері житлово-комунального господарства та передати повноваження з контролю у цій сфері від органів місцевого самоврядування до органів житлово-комунальної інспекції і встановити загальні вимоги до здійснення такого державного контролю.

Відповідні зміни пропонується внести до законів України «Про місцеве самоврядування», «Про поховання та похоронну справу», «Про житлово-комунальні послуги», «Про благоустрій населених пунктів», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також до Кодексу України про адміністративні правопорушення, де встановити відповідальність осіб за правопорушення у вищевказаній сфері.

Як зазначається в пояснювальній записці, реалізація законопроекту не потребує додаткових видатків з Державного бюджету України.

Слід відмітити, що в системі центральних органів виконавчої влади до 2011 року функціонувала Державна житлово-комунальна інспекція, як Урядовий орган, діяльність якого координувалась через Міністра житлово-комунального господарства, і була ліквідована внаслідок оптимізації таких органів влади.

Відтак, відновлення її діяльності, власне, утворення органів житлово-комунальної інспекції в системі органів влади та утримання їх надалі, потребуватиме додаткових коштів з державного бюджету, насамперед, на забезпечення чисельності працюючих новостворених органів, про що зазначає також Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту.

Крім того, така пропозиція не узгоджується з вимогами чинного законодавства в частині забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, зокрема, шляхом скорочення працівників органів виконавчої влади. Такі вимоги встановлені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 р. № 76, Постановою Кабінету Міністрів України «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» від 01.03.2014 р. № 65.

Внаслідок змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері житлово-комунального господарства, порушення яких тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і попередження або накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, можуть збільшитись доходи відповідних бюджетів (за умови виявлення таких порушень).

Однак, всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції для досягнення збалансованості бюджетів.

Термін набрання чинності законом, визначений у законопроекті, також не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Міністерство фінансів України не підтримує прийняття законопроекту, вважаючи недоцільним створення ще одного контролюючого органу з широкими повноваженнями у сфері житлово-комунального господарства.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення захищеності прав споживачів та врегулювання функціонування житлово-комунальної сфери (реєстр. № 1062 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Кужель О.В., має вплив на показники бюджетів (призведе до збільшення видатків державного бюджету та може призвести до збільшення доходів відповідних бюджетів місцевого самоврядування за умови виконання штрафних санкцій за виявлені правопорушення).

1.2.15. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про ліквідацію приватних монополій (реєстр. № 1109 від 28.11.2014), внесений народними депутатами України Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В., Осуховським О.І., Бубликом Ю.В., Марченком О.О., Головком М.Й.

Відмітили:

Головним з опрацювання даного законопроекту визначено Комітет з питань економічної політики.

Згідно з пояснювальною запискою даним законопроектом пропонується передбачити правові, економічні та організаційні засади ліквідації приватних монополій та врегулювати відносини, пов’язані з її проведенням. Зокрема, передбачається визначення поняття «ліквідація приватних монополій», відповідно до якого держава має вжити заходи добровільно-примусового характеру щодо недопущення і ліквідації монопольного становища фізичної та/або юридичної особи на загальнодержавному та/або регіональному ринку товарів (робіт, послуг), а також умови проведення такої ліквідації.

При цьому, з метою зменшення частки приватної монополії до 25 відсотків загальнодержавного та/або регіонального ринку товарів (робіт, послуг) власників відповідних приватних монополій зобов’язують добровільно протягом трьох місяців здійснити відчуження частки своїх об’єктів, придбаних у процесі приватизації державного майна або набутих в інший спосіб. У разі відмови від добровільної ліквідації у встановлений строк застосовуватиметься примусова ліквідація відповідної приватної монополії шляхом набуття державою права власності на об’єкти примусової ліквідації та їх реалізацію Фондом державного майна України.

Водночас, законопроектом передбачається, що кошти від проведення добровільної чи примусової ліквідації приватної монополії спрямовуватимуться, в першу чергу, їх власнику в розмірі, сплаченому ним за відповідні об’єкти під час їхнього попереднього придбання. Кошти, отримані понад суму, виплачену власнику ліквідованої монополії, спрямовуватимуться до державного бюджету.

Належить зазначити, що згідно з статтею 41 Конституції України право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів приватної власності може бути застосовано лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Такі випадки допускаються лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану, а будь-яке вилучення майна можливе здійснюватися виключно за рішенням суду.

Зважаючи на наведене, слід звернути увагу, що у разі реалізації Фондом державного майна України об’єктів примусової ліквідації приватних монополій нижче вартості їх попереднього придбання, держава має відшкодувати власнику таку різницю у вартості об’єктів.

Згідно з експертним висновком Міністерства фінансів України реалізація законопроекту може потребувати виділення коштів державного бюджету для проведення добровільної чи примусової ліквідації приватної монополії.

При цьому, Мінфін вважає, що законопроект потребує доопрацювання, оскільки відповідно до законодавства монопольне становище не є підставою для застосування відповідних заходів примусової ліквідації до суб’єктів господарювання та Законом України «Про захист економічної конкуренції» передбачається відповідальність лише за зловживання цим становищем чи антиконкурентні узгоджені дії, вчинення яких заборонено Законом.

Ухвалили:

1. Проект Закону України про ліквідацію приватних монополій (реєстр. № 1109 від 28.11.2014), внесений народними депутатами України Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В., Осуховським О.І., Бубликом Ю.В., Марченком О.О., Головком М.Й., законопроект матиме вплив на показники бюджету (може призвести до збільшення доходів державного бюджету у разі реалізації об’єктів ліквідації приватної монополії вище їх попередньої вартості або може потребувати додаткових витрат державного бюджету на відшкодування власнику різниці вартості у разі реалізації таких об’єктів ліквідації нижче їх попередньої вартості, а також потребуватиме додаткових видатків державного бюджету на проведення Фондом державного майна України добровільної чи примусової ліквідації приватної монополії).

У разі прийняття відповідного закону до 15 липня 2015 року він може вводитися в дію не раніше 1 січня 2016 року, а після 15 липня 2015 року – не раніше 1 січня 2017 року (або 1 січня наступного за цим року залежно від часу прийняття закону).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань питань економічної політики.

1.2.16. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо надання органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів повноважень здійснювати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення) (реєстр. № 1136 від 01.12.2014), поданий народним депутатом України Міщенком С.Г.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань економічної політики.

Законопроектом пропонується уповноважити посадових осіб органів місцевого самоврядування здійснювати функції державного реєстратора щодо реєстрації права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація запропонованих у законопроекті змін потребуватиме збільшення штатної чисельності апарату сільської/селищної ради належної кваліфікації та відповідно додаткових видатків місцевих бюджетів на утримання таких працівників (враховуючи понад 10 тисяч сільських та селищних рад з видатками на оплату праці однієї штатної одиниці близько 30 тис. грн на рік, додаткова потреба у коштах місцевих бюджетів на утримання додаткової чисельності складатиме понад 308 млн грн щорічно).

Проте, до законопроекту не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції щодо скорочення витрат бюджету та/або пропозиції джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджетів, що не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України (частина перша статті 27) та Регламенту Верховної Ради України (частина третя статті 91).

Крім того, положення законопроекту щодо набрання чинності відповідним законом (з 1 січня 2016 року) не узгоджується з частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів (щодо надання органам місцевого самоврядування сільських населених пунктів повноважень здійснювати державну реєстрацію права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення) (реєстр. № 1136 від 01.12.2014), поданий народним депутатом України Міщенком С.Г., матиме вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

1.2.17. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про освіту» (щодо встановлення надбавки до заробітної плати педагогічних працівників) (реєстр. № 1301 від 09.12.2014), поданий народними депутатами України Головком М.Й., Іллєнком А.Ю., Бубликом Ю.В., Марченком О.О., Осуховським О.І., Левченком Ю.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань науки і освіти.

Пропонуючи зміни до статті 57 Закону України «Про освіту», передбачається встановити надбавку у розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати) педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування.

Згідно з Бюджетним кодексом України фінансове забезпечення зазначених закладів освіти здійснюється з державного та місцевих бюджетів. Відтак, для забезпечення виплати встановленої законом надбавки належить вишукати додаткові ресурси у державному та місцевих бюджетах, хоча у пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що реалізація запропонованих положень не призведе до додаткових витрат з державного бюджету.

Натомість, до законопроекту належало надати фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції щодо джерел покриття додаткових видатків для досягнення збалансованості бюджетів, як визначено у частині першій статті 27 Бюджетного кодексу України та частині третій статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Міністерство фінансів України не підтримує прийняття законопроекту, зазначаючи, що з огляду на вимоги статі 8 Закону України «Про оплату праці», згідно з якими Кабінетом Міністрів України визначаються умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, у даний час відповідно до постанови Уряду від 23.03.2011 № 373, педагогічним працівникам дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І – II рівня акредитації, інших установ і закладів незалежно від їх підпорядкування виплачується надбавка у граничному розмірі 20 відсотків посадового окладу (ставки заробітної плати). Конкретний розмір надбавки встановлюється керівником закладу (установи) у межах фонду оплати праці.

Термін набрання чинності законом, визначений у законопроекті, не відповідає частині третій статті 27 Бюджетного кодексу України, якою передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про освіту» (щодо встановлення надбавки до заробітної плати педагогічних працівників) (реєстр. № 1301 від 09.12.2014), поданий народними депутатами України Головком М.Й., Іллєнком А.Ю., Бубликом Ю.В., Марченком О.О., Осуховським О.І., Левченком Ю.В., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти.

1.2.18. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» щодо покращення соціального обслуговування незахищених верств громадян (реєстр. № 1061 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Кужель О.В.

Відмітили:

Головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту є Комітет у справах ветеранів та інвалідів.

Ставлячи за мету покращення соціального обслуговування громадян, які не здатні до самообслуговування чи перебувають у складних життєвих обставинах, у законопроекті серед іншого встановлюється, що сукупна вартість платних соціальних послуг, що надаються впродовж місяця державними і комунальними суб’єктами із залученням бюджетних коштів особам, які відповідно до закону мають право на отримання таких послуг, на рівні, що не перевищує дванадцяти відсотків середньомісячного сукупного доходу цієї особи за останні шість місяців.

Слід відмітити, Законом України «Про соціальні послуги» встановлено, що соціальні послуги надаються безоплатно громадянам, які не здатні до самообслуговування у зв’язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю і не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв'язку з безробіттям і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, бездомністю, стихійним лихом, катастрофами, особам, яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, якщо середньомісячний дохід цих осіб нижчий, ніж встановлений прожитковий мінімум; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв’язку з інвалідністю, хворобою,сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім’ї.

Іншим особам, соціальні послуги можуть надаватися із встановленням диференційованої плати залежно від доходу таких осіб відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 19 грудня 2012 року № 1184 Порядку надання соціальних послуг із встановленням диференційованої плати.

Цим Порядком визначено, що диференційована оплата за соціальні послуги встановлюється у розмірі 12 % середньомісячного сукупного доходу особи, яка потребує їх надання за останні шість місяців.

Відтак, запровадження запропонованої законопроектом норми (плата не може перевищувати 12 % середньомісячного сукупного доходу особи, яка потребує їх надання, за останні шість місяців) надасть можливість встановлювати плату у розмірі меншому ніж 12 %. За таких умов виникне потреба у вишуканні додаткових бюджетних коштів для покриття цих витрат.

Зважаючи, що згідно із пунктом 4 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України видатки на надання послуг центрами соціального обслуговування (надання соціальних послуг) здійснюється з районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, буде необхідність у збільшенні видатків саме таких бюджетів.

Міністерство фінансів України вважає прийняття законопроекту недоцільним, зазначаючи серед іншого, що його реалізація потребуватиме додаткових видатків з місцевих бюджетів.

Однак, всупереч вимогам статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано фінансово-економічних обґрунтувань до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозицій для досягнення збалансованості бюджетів, що в свою чергу унеможливило визначення Мінфіном вартісної величини впливу на показники бюджетів.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатом розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» щодо покращення соціального обслуговування незахищених верств громадян (реєстр. № 1061 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Кужель О.В., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань у справах ветеранів та інвалідів.

1.2.19. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо запобігання корупції, надання додаткових гарантій захисту та зменшення кількості документів для отримання допомоги (реєстр. № 1302 від 09.12.2014), поданий народними депутатами України Єремеєвим І.М., Івахівим С.П., Мартиняком С.В., Москаленком Я.М.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань сім`ї, молодіжної політики та спорту.

Законопроектом пропонується внести зміни до статей 4 та 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», згідно з якими передбачається:

виключити з переліку документів, які подаються для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям, довідку про наявність та розмір земельної ділянки;

установити, що місцеві державні адміністрації самостійно отримують всі необхідні для призначення допомоги відомості від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, установ, з державних реєстрів у порядку обміну інформацією;

виключити з переліку підстав для відмови у призначенні малозабезпеченим сім’ям державної соціальної допомоги випадок, коли:

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім’ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму);

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами І та II групи, та сімей, у яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га. крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім’ї причин не приносить дохід;

не проводити обстеження матеріально-побутових умов сім’ї при прийнятті рішення про призначення допомоги у випадку, якщо неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім’ї.

Згідно із пояснювальною запискою до законопроекту реалізація його положень не потребує додаткових витрат Державного бюджету України та внесення змін до Державного бюджету України на 2015 рік.

Слід зазначити, що запровадження законодавчих ініціатив спрямоване на розширення контингенту одержувачів державної соціальної допомоги. Враховуючи, що покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям відповідно до частини першої статті 11 Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (з державного бюджету надається відповідна субвенція місцевим бюджетам), реалізація законопроекту призведе до збільшення видатків державного бюджету на зазначену мету.

Однак, в порушення вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції щодо додаткових джерел проведення таких видатків з державного бюджету для досягнення збалансованості бюджету, що в свою чергу унеможливило проведення Міністерством фінансів України вартісної оцінки впливу на показники бюджету.

Міністерство фінансів України визнає прийняття законопроекту недоцільним, зазначаючи про його вплив на видатки державного бюджету і відсутність у 2015 році фінансових ресурсів для його реалізації, а також вважає чинний порядок надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям достатньо гнучким при прийнятті рішення про надання допомоги та таким, що забезпечує адресність та соціальну справедливість.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 7 «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у місті Києві державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім'ї є інвалід, у сім’ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років, неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо запобігання корупції, надання додаткових гарантій захисту та зменшення кількості документів для отримання допомоги (реєстр. № 1302 від 09.12.2014), поданий народними депутатами України Єремеєвим І.М., Івахівим С.П., Мартиняком С.В., Москаленком Я.М., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики та спорту.

1.2.20. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо соціального захисту сімей, члени яких мають у власності чи володінні земельні ділянки (реєстр. № 1350 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Вознюком Ю.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики та спорту.

Законопроектом пропонується виключити з переліку підстав для відмови у призначенні малозабезпеченим сім’ям державної соціальної допомоги (частина перша статті 7 Закону) випадок, коли у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї (крім сімей, що складаються лише з дітей та осіб, які досягли 65-річного віку або є інвалідами I та II групи, та сімей, в яких є діти-інваліди) є земельна ділянка площею понад 0,6 га, крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід.

Згідно із пояснювальною запискою до законопроекту реалізація його положень не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України, однак потребуватиме перерозподілу існуючих.

Слід зазначити, що запровадження законодавчої ініціативи спрямоване на розширення контингенту одержувачів державної соціальної допомоги. Враховуючи, що покриття витрат на виплату державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям відповідно до частини першої статті 11 Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету (з державного бюджету надається відповідна субвенція місцевим бюджетам), реалізація законопроекту призведе до збільшення видатків державного бюджету на зазначену мету.

Міністерство фінансів України вважає прийняття законопроекту недоцільним, зазначаючи про його вплив на видатки державного бюджету і відсутність у 2015 році фінансових ресурсів для його реалізації.

Водночас Міністерство фінансів України звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 7 «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» за наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті (у тому числі знаходження у власності чи володінні малозабезпеченої сім’ї земельної ділянки площею понад 0,6 га), державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у місті Києві державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у складі сім’ї є інвалід, у сім’ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років, неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов’язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім’ї.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» щодо соціального захисту сімей, члени яких мають у власності чи володінні земельні ділянки (реєстр. № 1350 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Вознюком Ю.В., має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики та спорту.

1.2.21. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо відновлення деяких видів допомоги (реєстр. № 1018 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Королевською Н.Ю., Павленком Ю.О. та іншими.

Відмітили:

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», згідно з якими належить: диференціювати розміри допомоги при народженні дитини у залежності від черговості її народження та надавати таку допомогу виходячи з розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років, установленого на день народження дитини, у сумі кратній: 40 розмірам прожиткового мінімуму – на першу дитину, 60 розмірам – на другу дитину, 120 розмірам – на третю та кожну наступну дитину; встановити одноразові виплати допомоги у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму, здійснювати виплати допомоги на першу дитину протягом 24 місяців, на другу дитину – протягом 48 місяців, на третю та кожну наступну дитину – протягом 72 місяців рівними частинами. Також передбачається відновити надання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, збільшивши при цьому мінімальний розмір допомоги по догляду за дитиною з 130 до 260 гривень.

Крім того, пропонується перерахувати зазначені види допомоги на дітей, які народилися у період з 1 липня 2014 року і до набрання чинності законом.

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, реалізація його положень потребує додаткових фінансових і матеріальних витрат за рахунок Державного бюджету України.

При цьому суб’єктами законодавчої ініціативи не виконано вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України щодо надання до законопроекту належного фінансово-економічного обґрунтування та конкретних пропозицій для досягнення збалансованості державного бюджету.

За розрахунками Міністерства фінансів України обсяг додаткових видатків, необхідних для реалізації законопроекту в умовах 2015 року становитиме понад 8,4млрд грн у розрахунку на рік.

Водночас зауважується, що встановлення різних розмірів соціальних гарантій для однієї категорії осіб (новонароджених дітей) порушує принцип соціальної справедливості, оскільки статтею 52 Конституції України гарантується рівність прав дітей незалежно від походження. Враховуючи зазначене, 27 березня 2014 року Верховною Радою України було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», згідно з якими встановлено єдиний розмір допомоги при народженні дитини незалежно від черговості її народження – 41280 гривень (розмір зазначеної допомоги на першу дитину збільшено на 33 відсотки).

Загалом Міністерство фінансів України не підтримує прийняття законопроекту, зазначаючи про відсутність фінансових ресурсів для його реалізації і враховуючи заходи, які здійснюються Урядом щодо жорсткої економії бюджетних коштів, звертає увагу на першочергову необхідність забезпечити в умовах фінансової кризи своєчасним фінансуванням уже прийняті рішення щодо соціального захисту населення.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо відновлення деяких видів допомоги (реєстр. № 1018 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Королевською Н.Ю., Павленком Ю.О. та іншими, має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики та спорту.

1.2.22. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення порядку здійснення досудового розслідування) (реєстр. № 1220 від 03.12.2014), поданий народним депутатом України Геращенком А.Ю. та іншими.

Відмітили:

Відповідальним за супроводження законопроекту є Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Законопроектом передбачено внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, законів України «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про телекомунікації» щодо підвищення процесуальної ролі слідчого та забезпечення його самостійності у прийнятті процесуальних рішень.

Зокрема, законопроектом передбачено передати повноваження процесуального керівництва під час досудового розслідування від органів прокуратури до органів, що проводять досудове розслідування (слідчі органів внутрішніх справ, слідчі органів безпеки тощо) із залишенням за органами прокуратури функцій нагляду за дотриманням законності під час дізнання, досудового слідства.

Прикінцевими положеннями законопроекту рекомендовано Генеральній прокуратурі України не пізніше трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, організувати передачу функції держателя Єдиного реєстру досудових розслідувань Міністерству внутрішніх справ. Крім того, Міністерству внутрішніх справ спільно зі Службою безпеки України та Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України забезпечити функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Зважаючи на вищезазначене, за експертним висновком Міністерства фінансів України до зазначеного законопроекту, реалізація законопроекту може потребувати додаткових видатків для утримання додаткової чисельності працівників МВС, які забезпечуватимуть функціонування Єдиного реєстру досудових розслідувань /інформації щодо кількості необхідних для виконання цих функцій працівників та потреби у коштах на їх утримання до проекту не надано/ та запропоновано доповнити законопроект положенням щодо його реалізації у межах загальної чисельності та видатків МВС з відповідними законодавчими змінами щодо скорочення чисельності органів прокуратури.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується внести зміни та доповнення: до статті 185⁴, встановивши відповідальність за порушення експертом строків проведення експертизи (у розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); до статті 185⁶, встановивши відповідальність посадової особи за залишення без розгляду подання слідчого, а так само несвоєчасну відповідь на подання (у розмірі від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян); статті 185⁸, розширивши відповідальність за невиконання посадовою особою законних вимог слідчого, ухилення від виконання законних вимог слідчого щодо прибуття до органу досудового розслідування (у розмірі від 20 до 80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Отже, у зв’язку з посиленням адміністративної відповідальності реалізація передбачених законопроектом норм у разі виявлення зазначених правопорушень призведе до збільшення надходжень державного бюджету від сплати штрафних санкцій.

Проте, розробником всупереч вимогам статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано фінансово-економічних обґрунтувань (розрахунків), а також пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

На момент розгляду законопроекту висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України відсутній.

УХВАЛИЛИ:

1. Реалізація проекту Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення порядку здійснення досудового розслідування) (реєстр. № 1220 від 03.12.2014), поданого народним депутатом України Геращенком А.Ю. та іншими, має вплив на показники бюджету (потребуватиме уточнення обсяг видатків державного бюджету на забезпечення діяльності правоохоронних органів та органів прокуратури внаслідок зміни повноважень цих органів при здійсненні досудового розслідування, опосередковано збільшуватиме надходження державного бюджету у разі виявлення відповідних правопорушень та залежно від санкцій, що застосовуватимуться).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

1.2.23. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» (щодо соціальних гарантій осіб, що надають соціальні послуги) (реєстр. № 1333 від 10.12.2014) поданий народним депутатом України Дирівим А.Б.

Відмітили:

Головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту є Комітет у справах ветеранів та інвалідів.

Законопроектом пропонується доповнити статтю 11 Закону України «Про соціальні послуги», передбачивши з 1 січня 2015 року для осіб, що надають соціальні послуги, право на виплату надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу роботи в установах соціального захисту у розмірах: понад 3 роки – 10 відсотків, понад 10 років – 20 відсотків, понад 20 років – 30 відсотків; на надання щорічної грошової винагороди в розмірі одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов’язків; на виплату допомоги в розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) на оздоровлення при наданні щорічної відпустки; одержання доплати в розмірі 25 відсотків щомісячно від посадового окладу (ставки заробітної плати) за роботу в державних і комунальних установах соціального захисту, розташованих у сільській місцевості та селищах міського типу. Реалізація таких пропозицій буде мати наслідком необхідність збільшення видатків державного та місцевих бюджетів, про що відповідно зазначається у пояснювальній записці. Водночас, всупереч вимогам статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано фінансово-економічних обґрунтувань до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Натомість, пропонується покласти відповідальність на Уряд, передбачивши у прикінцевих положеннях доручення про врахування при розробці проекту закону про Державний бюджет України на 2015 рік необхідного ресурсу..

Слід зазначити, що відповідно чинного законодавства порушені у законопроекті питання врегульовуються в інший спосіб, оскільки згідно із статтею 8 Закону України «Про оплату праці» та статтею 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» умови оплати праці працівників бюджетних установ визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, умови оплати праці соціальних працівників бюджетних установ визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери». При цьому, крім основної заробітної плати передбачено виплату відповідних доплат і надбавок та надано право керівникам щодо здійснення належних виплат в межах визначеного фонду заробітної плати. На таке звертають увагу Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України та Міністерство фінансів України.

Міністерство фінансів України не підтримує прийняття законопроекту, зазначаючи про його вплив на показники державного бюджету та місцевих бюджетів, вартісну оцінку якого не можливо надати через відсутність належних розрахунків.

Головне науково-експертне управління, висловлюючи ряд зауважень, вважає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про соціальні послуги» (щодо соціальних гарантій осіб, що надають соціальні послуги), (реєстр. № 1333 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дирівим А.Б., має вплив на показники бюджету (збільшує витрати державного та місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів та інвалідів.

1.2.24. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розвитку тваринницької галузі агропромислового комплексу) (реєстр. № 1171 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Барвіненком В.Д.

Відмітили:

Відповідальним за супроводження законопроекту є Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Законопроектом пропонується внести зміни до Закону України «Про сільськогосподарський перепис» в частині віднесення до виробника сільськогосподарської продукції центрів заготівлі молока, які проводять діяльність з доїння корів, первинної обробки молока сирого і тимчасового зберігання молочної сировини, та до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» щодо надання державної підтримки шляхом відшкодування сільгосптоваровиробникам в обсязі 50 відсотків вартості будівництва та реконструкції центрів заготівлі молока з номінальною кількістю корів, що обслуговуються, не менше 200 голів.

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, його метою є створення умов для влаштування та подальшої роботи нового суб’єкту молочного ринку – центру заготівлі молока.

Слід врахувати, що статтею 209 Податкового кодексу України передбачається непряма державна підтримка сільськогосподарських виробників за рахунок спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зазначене досягається шляхом надання дозволу сільгосппідприємствам не сплачувати до бюджету суми податку на додану вартість, нараховані на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (включаючи молоко на переробні підприємства) та повністю залишати їх у своєму розпорядженні для відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Віднесення центрів заготівлі молока до виробників сільськогосподарської продукції дозволить зазначеним підприємствам застосовувати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що матиме наслідком зменшення надходжень до державного бюджету від сплати зазначеного податку.

Міністерство фінансів у експертному висновку зауважує, що не підтримує пропозицію щодо внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» в частині включення центрів заготівлі молока до переліку об’єктів будівництва та реконструкції, щодо яких сільськогосподарським товаровиробникам відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету 50 відсотків їх вартості /з номінальною кількістю корів, що обслуговуються, не менше 200 голів/, як таку, що потребуватиме збільшення видатків державного бюджету, які не підкріплені джерелами їх покриття, а також з огляду на те, що реальність здійснення запропонованих функцій такими центрами, зокрема щодо доїння корів викликає сумнів.

Проте, розробником всупереч вимогам статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано фінансово-економічних обґрунтувань (розрахунків), а також пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Згідно з узагальнюючим висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання, при цьому звернуто увагу на недотримання вимог статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України щодо надання фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розвитку тваринницької галузі агропромислового комплексу) (реєстр. № 1171 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Барвіненком В.Д., має вплив на показники бюджету (зменшує надходження бюджету, збільшує витрати бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

1.2.25. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій соціального захисту осіб, які добровільно захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (реєстр. № 1056 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Ярошем Д.А. та іншими.

Відмітили:

Головним з опрацювання законопроекту є Комітет з питань національної безпеки і оборони.

Законопроектом вносяться зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо виплати добровольцям під час виконання ними військової служби або внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням військової служби одноразової грошової допомоги у порядку та розмірах, визначених цим Законом, у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, та надання добровольцям, визнаним учасниками бойових дій, переважного права на укладення контракту на проходження військової служби після отримання статусу учасника бойових дій, а також до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», поширивши статус учасників бойових дій на добровольців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції та надавши право на пільги з оплати житлово-комунальних послуг, зв’язку, проїзду, придбання ліків, зубопротезування, санаторно-курортного лікування, пенсійного забезпечення тощо.

Реалізація положень законопроекту щодо виплати допомоги та надання пільг добровольцям матиме вплив на видаткову частину Державного бюджету України.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до цього законопроекту відмітило, що його розгляд можливо здійснити після складання розрахунків додаткових видатків та визначення джерел їх фінансування.

Зокрема, Міністерство фінансів зазначає, що за розрахунками Міноборони витрати на утримання одного військовослужбовця рядового, сержантського і старшинського складу за контрактом складають у середньому 91,4 тис. гривень на рік.

Крім того, за попередніми розрахунками Мінфіну витрати на надання пільг учасникам бойових дій складатимуть близько 18 тис. гривень у середньому на одну особу на рік.

Авторами законопроекту запропоновано реалізацію положень законопроекту здійснювати за рахунок перерозподілу наявних бюджетних призначень, як це викладено у фінансово-економічному обґрунтуванні у пояснювальній записці до законопроекту.

Слід звернути увагу, що відповідно до вимог статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єкту законодавчої ініціативи належить надати фінансово-економічне обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, однак відповідні матеріали відсутні.

Згідно з узагальнюючим висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України за результатами розгляду в першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з врахуванням висловлених зауважень і пропозицій, при цьому звернуто увагу на недотримання вимог статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України щодо надання фінансово-економічного обґрунтування до законопроекту.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо гарантій соціального захисту осіб, які добровільно захищають незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (реєстр. № 1056 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Ярошем Д.А. та іншими, має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

1.2.26. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відновлення порушених прав учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (реєстр. № 1338 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Королевською Н.Ю.

Відмітили:

Головним з опрацювання законопроекту є Комітет з питань національної безпеки і оборони.

Законопроектом шляхом внесення зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пропонується поновити раніше діючі норми щодо збільшення пенсії за вислугу років особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження служби і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 – на 10 процентів, а віднесеним до 2 та 3 – на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, додаткові видатки Державного бюджету України на реалізацію законодавчої пропозиції складуть на рік 27 032,9 тис. гривень.

За розрахунками автора, середній розмір пенсійної виплати після підвищення норми обчислення пенсії за вислугу років складатиме для осіб віднесених до 1 категорії: – 4 015,28 грн (3 230 осіб), 2 категорії – 1 977,15 грн (8 470 осіб), 3 категорії – 1 666,95 грн (3 480 осіб). Відповідно до наданої автором чисельності осіб, додаткові витрати на рік складають: на 1 категорію – 14 148,6 тис. грн, на 2 категорію – 9 569,4 тис. грн, на 3 категорію – 3 314,9 тис. гривень.

При цьому, всупереч вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та статті 91 Регламенту Верховної Ради України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Міністерство фінансів у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація положень законопроекту потребуватиме додаткових видатків державного бюджету, а відтак його можливо слід розглянути після стабілізації фінансово-економічної ситуації в Україні.

Одночасно, Міністерством фінансів зауважено, що зважаючи на наявність дефіциту Пенсійного фонду, який покривається за рахунок коштів державного бюджету, питання підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян має здійснюватись комплексно, з урахуванням стану соціально-економічного розвитку країни і збалансування додаткових видатків з наявними бюджетними ресурсами.

Згідно з узагальнюючим висновком Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо відновлення порушених прав учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (реєстр. № 1338 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Королевською Н.Ю., має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету, зокрема Пенсійного фонду України щодо дотації на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.

1.2.27. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про міліцію» (щодо розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції) (реєстр. № 1364 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Чорновол Т.М. та іншими.

Відмітили:

Законопроектом вносяться зміни до Закону України «Про міліцію», якими пропонується збільшити розміри одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції під час виконання ним службових обов’язків.

Зокрема, запропоновано здійснювати виплату одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

- членам сім’ї, батькам та утриманцям у разі загибелі (смерті) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов’язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю – у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, що на сьогодні відповідатиме 609,0 тис. грн. (за чинною редакцією – допомога встановлюється в розмірі десятирічного грошового забезпечення за останньою посадою та не повинна бути меншою 100-кратного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або 121,8 тис. гривень);

- працівнику міліції у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов’язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, зокрема, інвалідності I групи – у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, що на сьогодні відповідатиме 304,5 тис. грн; інвалідності II групи – у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, що на сьогодні відповідатиме 243,6 тис. грн; інвалідності III групи – у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, що на сьогодні відповідатиме 182,7 тис. грн (за чинною редакцією – залежно від ступеня втрати працездатності – в розмірі до п’ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою);

- в разі отримання працівником міліції поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов’язків, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 20-кратний прожитковий мінімум (що на сьогодні відповідатиме 24,36 тис. грн) та більшим за 100-кратний прожитковий мінімум (що на сьогодні відповідатиме 121,8 тис. гривень).

При цьому, запропоновані законопроектом положення не будуть поширюватись на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також на пенсіонерів міліції (пропонується виключити норми частини десятої статті 23 Закону).

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, його реалізація потребуватиме додаткових витрат державного бюджету у сумі 19 948,2 тис. грн, джерел покриття яких не запропоновано.

Однак, всупереч вимогам статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єктом законодавчої ініціативи не надано пропозицій змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету.

Слід звернути увагу, що постановою Уряду від 05.11.2014 № 626 визначено розмір грошової допомоги, що виплачується сім'ї, а у разі її відсутності батькам та утриманцям працівника міліції, який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або помер внаслідок поранень, отриманих під час такої участі, та прирівняно її до аналогічних виплат військовослужбовцям.

Крім того, пунктом 2 цієї постанови відмічено, що для визначення розміру грошової допомоги, що виплачується сім’ї, а в разі її відсутності батькам та утриманцям працівника міліції, який загинув під час безпосередньої участі в антитерористичній операції або помер внаслідок поранень, отриманих під час такої участі, до грошового забезпечення, виходячи з якого здійснюється розрахунок грошової допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, відсоткова надбавка за вислугу років та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії), але не більш як 5075 гривень у розрахунку на місяць.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація законопроекту потребуватиме додаткових видатків державного бюджету на виплату одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), інвалідності працівника міліції, обсяг яких залежатиме від фактичної кількості випадків призначення зазначеної допомоги.

Враховуючи зазначене, Міністерством фінансів законопроект не підтримується. Поряд з цим, вважається за можливе опрацювати питання щодо збільшення розміру одноразової грошової допомоги сім’ям загиблих осіб рядового і начальницького складу, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про міліцію» (щодо розміру одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції) (реєстр. № 1364 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Чорновол Т.М. та іншими, має вплив на показники бюджету (збільшуючи витрати державного бюджету).

1.2.28. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України «Про заборону комуністичної ідеології в Україні» (реєстр. № 1222 від 03.12.2014), внесений народними депутатами України Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В. та іншими.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Законопроектом пропонується, зокрема:

- визначити правові основи заборони комуністичної ідеології в Україні;

- заборонити комуністичну ідеологію в усіх її проявах: діяльність об’єднань громадян, які сповідують комуністичну ідеологію, комуністичну пропаганду, використання комуністичної символіки;

- створити Комісію з питань злочинів проти миру і безпеки людства, воєнних злочинів та злочину геноциду, здійснених в Україні комуністичним режимом;

- започаткувати Чорну книгу комунізму, до якої заноситься інформація про злочини проти миру і безпеки людства, воєнні злочини та злочини геноциду, вчинені в Україні комуністичним режимом СССР, та імена усіх жертв цього режиму.

Крім того, частиною другою статті 6 законопроекту пропонується провести докорінне очищення топоніміки від наслідків комуністичної окупації: назви населених пунктів та похідні від них назви, а також назви вулиць, проспектів, площ, парків, районів у містах тощо, назви підприємств, установ та організацій, а також їхніх структурних підрозділів, присвячених діячам світового комуністичного руху, керівникам комуністичного режиму СССР, функціонерам РСДРП (б) – РКП (б) – ВКП (б) – КПСС – КПУ, комуністичним організаціям або в будь-який інший спосіб пов’язані з комуністичною ідеологією, підлягають обов’язковій зміні на історичну назву або на нову, не пов’язаних з комуністичним минулим України.

Реалізація таких положень законопроекту потребуватиме вишукання додаткових коштів з державного та місцевих бюджетів, зокрема, на зміну назв населених пунктів, вулиць, проспектів, площ, парків, районів у містах, назв підприємств, установ, організацій; демонтаж пам’ятників, створення, ведення та поширення Чорної книги комунізму тощо, а також створення та забезпечення функціонування Комісії з питань злочинів проти миру і безпеки людства, воєнних злочинів та злочину геноциду.

Однак, до законопроекту не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції для досягнення збалансованості бюджетів, як визначено частиною першою статті 27 Бюджетного кодексу України та частиною третьою статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Крім того, термін набрання чинності законом, вказаний у законопроекті, має узгоджуватися з частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу, згідно з якою Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Згідно з експертним висновком Міністерства фінансів України реалізація положень законопроекту впливатиме на видаткову частину державного та місцевих бюджетів.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про заборону комуністичної ідеології в Україні (реєстр. № 1222 від 03.12.2014), внесений народними депутатами України Іллєнком А.Ю., Левченком Ю.В. та іншими є таким, що має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів).

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

1.2.29. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо створення законодавчих умов, направлених на недопущення ухилення замовника від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) (реєстр. № 1044 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Міщенком С.Г.

Відмітили:

Головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.

Законопроект, як зазначається у пояснювальній записці до нього, спрямований на недопущення ухилення замовника від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту і встановлює вимоги до замовника виконувати будівельні роботи після сплати в повному обсязі коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (чинна редакція – оплата вноситься до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію), що, зокрема, враховується при видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

На думку автора законопроекту, реалізація таких змін створить умови для захисту територіальної громади від ухиляння недобросовісних замовників від укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, що в свою чергу має сприяти збільшенню надходжень місцевих бюджетів.

Водночас, в порушення вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано належного фінансово-економічного обґрунтування, включаючи відповідні розрахунки.

Слід відмітити, що Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку звернуло увагу на таке: згідно з вимогами частини шостої статті 40 розмір пайової участі, встановлений органом місцевого самоврядування для замовника не може перевищувати певний відсоток загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта : 10 % – для нежитлових будівель та споруд та 4 % – для житлових будинків. Відтак, розмір пайової участі до початку будівництва буде розраховуватися забудовником від проектної загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта, яка в процесі будівництва об’єкта в більшості випадків збільшується за рахунок внесення змін до проекту, підвищення цін на матеріали та послуги і, відповідно, загальна кошторисна вартість будівництва вже готового до експлуатації об’єкта перевищує вартість його кошторису за проектом. Враховуючи, що у законопроекті не передбачені вимоги щодо перерахунку розміру пайової участі у випадку збільшення загальної кошторисної вартості будівництва об’єкта при прийнятті його в експлуатацію, то, у разі запровадження згаданої пропозиції, існують ризики щодо зменшення такого виду надходжень до бюджетів та свідомого заниження замовником проектної кошторисної вартості будівництва.

Поряд з тим, Міністерство фінансів України, посилаючись на інформацію Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про велику кількість об’єктів, які перебувають у стадії незавершеного будівництва (станом на 1 січня 2014 року з 16 380 об’єктів незавершеного будівництва тимчасово припинені близько 10 000 об’єктів або понад 60 %), зазначає, що прийняття законопроекту може спричинити погіршення привабливості для залучення інвестиційних ресурсів у будівництво та мати наслідком зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Мінфін не підтримує прийняття законопроекту, зауважуючи, що згідно зі статтею 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обсяг коштів пайової участі визначається у договорі, укладеному забудовником із органом місцевого самоврядування, однією з істотних умов якого є графік сплати таких коштів.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо створення законодавчих умов, направлених на недопущення ухилення замовника від пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту) (реєстр. № 1044 від 27.11.2014), поданий народним депутатом України Міщенком С.Г., має вплив на показники бюджетів (може призвести до зменшення доходів місцевих бюджетів).

б) такі, що мають позитивний вплив

(збільшують надходження та/або зменшують витрати)

1.2.30. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» (щодо можливості зміни часу прийому суб’єктів звернень) (реєстр. № 1347 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б.

Відмітили:

Головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

Законопроектом пропонується дозволити органу, який прийняв рішення про утворення центру надання адміністративних послуг, прийняти у разі необхідності рішення про зміну кількості часу прийому суб’єктів звернень (крім кількості днів прийому). (Чинна редакція Закону передбачає, що час прийому суб’єктів звернень може бути розширено).

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття дозволить, враховуючи особливості окремих адміністративно-територіальних одиниць, зменшити кількість годин прийому суб’єктів звернень, зменшити робото-години працівників центрів адміністративних послуг та інші витрати на функціонування таких центрів.

За визначенням автора реалізація законопроекту не потребуватиме додаткових витрат з державного та місцевих бюджетів. Про таке у своєму експертному висновку також зазначає і Міністерство фінансів України.

Відтак, беручи до уваги, що утримання центрів надання адміністративних згідно з Законом України «Про адміністративні послуги» здійснюється з державного та місцевих бюджетів, внаслідок запроваджених змін можливе скорочення видатків відповідних бюджетів на їх функціонування.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до статті 12 Закону України «Про адміністративні послуги» (щодо можливості зміни часу прийому суб’єктів звернень) (реєстр. № 1347 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б., має вплив на показники бюджетів (може призвести до зменшення видатків державного та місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону, він може вводиться в дію у терміни, визначені автором законопроекту.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

1.2.31. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин (реєстр. № 1252 від 04.12.2014), поданий народними депутатами України Кириленком І.Г., Івченком В.Є., Бакуменком О.Б., Шлемком Д.В., Дерев’янком Ю.Б., Арешенковим В.Ю., Кодолою О.М, Мірошниченком І.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Законопроектом пропонується внести зміни до Земельного кодексу України, законів України «Про фермерське господарство», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про охорону земель» та передати:

– від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад повноваження щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом;

– від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальних органів повноваження з розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності, які знаходяться за межами населених пунктів до сільських, селищних, міських рад;

- від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад повноваження щодо виділення земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості);

– від районних державних адміністрацій до сільських, селищних, міських рад повноваження щодо зміни цільового призначення земельних ділянок приватної власності.

А також встановити, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Відтак, запропоноване у законопроекті розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями державної власності в межах, визначених Земельним кодексом, може призвести до збільшення доходної частини місцевих бюджетів за рахунок зростання надходжень від платежів за користування такими земельними ділянками.

При цьому, до законопроекту належало надати фінансово-економічне обґрунтування, включаючи відповідні розрахунки, як визначено у частині першій статті 27 Бюджетного кодексу та частині третій статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

Міністерство фінансів України зазначаючи, що прийняття законопроекту не призведе до втрат державного бюджету та не вплине на його виконання у поточному бюджетному періоді, в межах своєї компетенції, не заперечує щодо розгляду законопроекту.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування у сфері земельних відносин (реєстр. № 1252 від 04.12.2014), поданий народними депутатами України Кириленком І.Г., Івченком В.Є., Бакуменком О.Б., Шлемком Д.В., Дерев’янком Ю.Б., Арешенковим В.Ю., Кодолою О.М, Мірошниченком І.В., має вплив на показники бюджетів (може призвести до збільшення доходів місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у терміни згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

1.2.32. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до статті 122 Земельного кодексу щодо питань надання права сільським, селищним, міським радам передавати земельні ділянки державної власності у власність або користування (реєстр. № 1277 від 08.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М.

Відмітили:

Законопроектом пропонується наділити сільські, селищні, міські ради повноваженнями щодо передачі у власність або користування, а також для рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури) земельні ділянки державної власності, зокрема, сільськогосподарського призначення, що знаходяться в адміністративних межах відповідних громад, крім випадків коли таке право законодавчо належить Уряду та місцевим органам виконавчої влади.

При цьому, «центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів» позбавляється права розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності (за виключенням обумовлених законом випадків).

Така законодавча пропозиція дозволить сільським, селищним, міським радам передавати у власність або у користування земельні ділянки на вигідних для територіальної громади умовах, що сприятиме збільшенню доходів місцевих бюджетів внаслідок збільшення платежів за користування земельними ділянками.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зазначає, що його реалізація не потребуватиме витрат з державного бюджету.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до статті 122 Земельного кодексу щодо питань надання права сільським, селищним, міським радам передавати земельні ділянки державної власності у власність або користування (реєстр. № 1277 від 08.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М., має вплив на показники бюджетів (може призвести до збільшення доходів місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у терміни згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

1.2.33. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування) (реєстр. № 1277-1 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В.

Відмітили:

Головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до статей 15¹ та 122 Земельного кодексу України уточнити повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин та місцевих органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування. При цьому:

– надається право сільським, селищним, міським радам передавати земельні ділянки у власність або у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, сільськогосподарського використання, ведення селянського, фермерського господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального або колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

– розширюються повноваження районних державних адміністрацій щодо передачі земельних ділянок за межами населених пунктів (із земель запасу та земель лісового і водного фонду відповідно для сільськогосподарського використання та ведення лісового господарства, догляду за водними об’єктами і ведення аквакультури;.

– центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, позбавляється права розпорядження землями державної власності.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його прийняття дозволить сільським, селищним, міським радам передавати у власність або у користування земельні ділянки на вигідних для територіальної громади умовах, дасть можливість здійснювати повноцінний контроль за цільовим використанням земельних ділянок.

Така законодавча пропозиція сприятиме збільшенню доходів місцевих бюджетів внаслідок збільшення платежів за користування земельними ділянками.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зауважує про необхідність його доопрацювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування) (реєстр. № 1277-1 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В., має вплив на показники бюджетів (може призвести до збільшення доходів місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у терміни згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

1.2.34. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав припинення нарахування заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень (реєстр. № 1099 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Кожем’якіним А.А., Тимошенко Ю.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

Проектом Закону пропонується внести зміни до Закону України «Про статус народного депутата України» та Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».

Зокрема, пропонується внести зміни до частини п’ятої статті 33 Закону України «Про статус народного депутата України» встановивши, що за дні, в які народний депутат без поважних причин не виконує свої депутатські повноваження, передбачені законом, за поданням комітету, до компетенції якого входять питання депутатської етики, народним депутатам не провадяться виплати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень. За відсутність народного депутата України на пленарному засіданні без поважних причин, а також на засіданні Комітету, до складу якого його обрано, заробітна плата йому не нараховується.

Виплати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень, народному депутату України не провадяться, а кошти для компенсації вартості проїзду, оренди житла або винайму готельного номера не відшкодовуються за порушення Присяги народного депутата України, пропуск без поважних причин протягом одного місяця п‘яти та більше пленарних засідань Верховної Ради України, або 1/3 пленарних засідань Верховної Ради України протягом чергової сесії, а також за порушення вимоги щодо особистого голосування.

У Законі України «Про Регламент Верховної Ради України» пропонується зазначити, що дані письмової та електронної реєстрації є підставою для нарахування виплат народному депутату за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради (зміни до частини четвертої статті 26).

Крім того, новими частинами шостою – дев’ятою статті 51 пропонується визначити підстави для припинення нарахування народному депутату України заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, за систематичне та без поважних причин невідвідування засідань Верховної Ради України. До того ж, вноситься пропозиція позбавляти народного депутата України права участі у пленарних засіданнях Верховної Ради України за порушення ним вимог щодо особистого голосування.

Отже, у разі застосування запропонованих заходів впливу за відповідні порушення, внаслідок реалізації положень законопроекту за умови його прийняття, може утворитися економія коштів Державного бюджету України, визначених на забезпечення діяльності Верховної Ради України. На таке звернуло увагу Міністерство фінансів України, підтримуючи в цілому прийняття законопроекту.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав припинення нарахування заробітної плати та відшкодування витрат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень (реєстр. № 1099 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Кожем’якіним А.А., Тимошенко Ю.В., має вплив на показники бюджету (може призвести до зменшення видатків державного бюджету).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

1.2.35. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо визначення загального складу місцевих рад) (реєстр. № 1150 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Петьовкою В.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань правової політики та правосуддя.

Законопроектом пропонується встановити кількісний склад депутатів місцевої ради залежно від чисельності населення та за 50 днів до дня проведення місцевих виборів затвердити загальний склад рішенням відповідної ради.

Оскільки така пропозиція, як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, спрямована на скорочення чисельності депутатів місцевих рад, то її реалізація може призвести до зменшення видатків місцевих бюджетів, пов’язаних з виконанням повноважень депутатами відповідних місцевих рад та на підвищення їх кваліфікації.

Водночас авторами законодавчої ініціативи не надано відповідні розрахунки до законопроекту, як визначено у частині першій статті 27 Бюджетного кодексу України та частині третій статті 91 Регламенту Верховної Ради України, що в свою чергу унеможливило проведення Міністерством фінансів України його вартісної оцінки та визначення обсягу економії бюджетних коштів.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо визначення загального складу місцевих рад) (реєстр. № 1150 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Петьовкою В.В., має вплив на показники місцевих бюджетів (може призвести до зменшення видаткової частини місцевих бюджетів).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у терміни, визначені автором законопроекту.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Законопроекти, які мають вплив на показники бюджету

та потребують узгодження з бюджетним законодавством

1.2.36. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо регулювання питання порядку сплати податків з доходів фізичних осіб (реєстр. № 1281 від 08.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань податкової та митної політики.

Законопроектом пропонується уточнити поняття «відокремлений підрозділ юридичної особи» і визначити поняття «структурний підрозділ юридичної особи» та зобов’язати юридичну особу нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до відповідного місцевого бюджету податок на доходи фізичних осіб не тільки за свої відокремлені підрозділи, а також і за структурні підрозділи за їх місцезнаходженням.

Крім того, пропонується встановити, що податок на доходи фізичних осіб, утриманий із загального місячного оподатковуваного доходу платника податку, сплачується (перераховується) до бюджету до 10 числа місяця, наступного за звітним, єдиним платіжним документом. Діюча норма передбачає, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу, а банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з пояснювальною запискою законопроект спрямований на збалансований розподіл податку на доходи фізичних осіб відповідно до місця розташування виробничих потужностей суб’єктів господарської діяльності.

Належить зауважити, що порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до відповідних бюджетів також визначено частиною другою статті 64 Бюджетного кодексу України. Відтак, положення законопроекту, якими змінюється відповідний порядок, не узгоджуються з цією нормою Бюджетного кодексу.

Разом з тим, реалізація законопроекту може призвести до розбалансування показників різних бюджетів, зокрема, збільшення надходжень податку на доходи фізичних осіб до бюджетів одних адміністративно-територіальних одиниць та зменшення таких надходжень до бюджетів інших адміністративно-територіальних одиниць.

У цьому зв’язку також необхідно зазначити, що податок на доходи фізичних осіб належить до доходів загального фонду місцевих бюджетів, за якими здійснюється горизонтальне вирівнювання податкоспроможності місцевих бюджетів (статті 98, 99 Бюджетного кодексу України). Тому, у разі зміни порядку зарахування цього податку відповідно до запропонованого у законопроекті механізму, буде здійснено відповідні перерахунки міжбюджетних трансфертів, що встановлюються для горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій (базова і реверсна дотації), внаслідок чого для місцевих бюджетів, у яких збільшаться/зменшаться надходження даного податку буде зменшено/збільшено базову дотацію або збільшено/зменшено реверсну дотацію.

Проте, автором законопроекту не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або пропозиції джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, що не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України (частина перша статті 27) та Регламенту Верховної Ради України (частина третя статті 91). Положення законопроекту щодо набрання чинності відповідним законом (з дня його опублікування) не узгоджується з частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зауважує, що прийняття законопроекту може призвести до розбалансування місцевих бюджетів і, як наслідок, до несвоєчасного фінансування бюджетних програм, оскільки податок надходитиме фактично раз на місяць, а не рівномірно протягом місяця, як це передбачено діючим порядком. А тому, у запропонованій редакції законопроект не підтримується Мінфіном.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України щодо регулювання питання порядку сплати податків з доходів фізичних осіб (реєстр. № 1281 від 08.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М., матиме вплив на показники бюджету (призведе до збільшення надходжень податку на доходи фізичних осіб до одних місцевих бюджетів та зменшення таких надходжень до інших місцевих бюджетів).

2. Законопроект не узгоджується з нормами частини другої статті 64 Бюджетного кодексу України.

3. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

1.2.37. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян в умовах різкого підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги (реєстр. № 1016 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Королевською Н.Ю., Колєсніковим Д.В., Льовочкіним С.В. та іншими.

Відмітили:

Законопроектом, виходячи з його мети, передбачається, зокрема, визначити механізм соціального захисту громадян, встановивши необхідність:

- призначення адресної житлової субсидії споживачам житлово-комунальних послуг, скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (у межах норм споживання з урахуванням пільг) у разі перевищення розміру плати 10 % середньомісячного сукупного доходу зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб;

- визначити порядок здійснення плати за житлово-комунальні послуги (не нараховувати плату за житлово-комунальні послуги, пені та інші штрафні санкції за несплату (несвоєчасну оплату) таких послуг) громадянами, які проживають на територіях адміністративно-територіальних одиниць Донецької та Луганської областей, у яких проводиться антитерористична операція, та громадянами, які стали внутрішньо переміщеними особами внаслідок проведення антитерористичної операції.

Поряд з тим пропонується направляти кошти бюджету та бюджетів інших фондів, за якими не здійснюються виплати на тимчасово неконтрольованій території та за якими держава має заборгованість перед отримувачами цих коштів, виключно на погашення таких боргів чи на програми допомоги переселенцям у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Належить звернути увагу, що така пропозиція не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України, якими встановлено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати державного бюджету /частина друга статті 4 Кодексу/.

У пояснювальній записці до законопроекту зазначається, що його реалізація не потребує додаткових витрат із державного та місцевих бюджетів.

Навпаки, за запропонованих умов зросте потреба у додатковому наданні житлових субсидій, що забезпечується за рахунок коштів державного бюджету, про що зазначає також Міністерство фінансів України, констатуючи, що законопроект має вплив на видаткову частину державного бюджету і не підтримує його прийняття.

При цьому, авторами не виконано вимоги частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України щодо надання до законопроекту пропозицій (включаючи відповідні розрахунки) щодо додаткових надходжень бюджету для проведення таких видатків з державного бюджету для досягнення його збалансованості.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян в умовах різкого підвищення цін і тарифів на житлово-комунальні послуги (реєстр. № 1016 від 27.11.2014), поданий народними депутатами України Королевською Н.Ю., Колєсніковим Д.В., Льовочкіним С.В. та іншими, має вплив на показники бюджету (призведе до збільшення видатків державного бюджету).

2. Рекомендувати Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства при доопрацюванні законопроекту привести його положення у відповідність з вимогами Бюджетного кодексу України.

3. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства

1.2.38. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про особливості святкування Рош Ха-Шана в місті Умань Черкаської області (реєстр. № 1372 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань культури і духовності.

Відповідно до статті 2 законопроекту метою створення в м. Умані спеціальної території паломництва в період паломництва є, зокрема, врегулювання паломницького руху на період перебування паломників в цьому місті.

Законопроектом визначаються межі спеціальної території паломництва (стаття 3 законопроекту) та органи управління такої території: органи місцевого самоврядування, комунальне підприємство, що утворюється при органах місцевого самоврядування, інші органи державної влади (стаття 4 законопроекту).

До повноважень комунального підприємства, створеного міською радою передбачається віднести: облаштування контрольно-пропускних пунктів; виготовлення перепусток на спеціальну територію паломництва; будівництво об’єктів інфраструктури; розвиток мережі комунікаційних зв'язків та ін. (стаття 6 законопроекту).

Слід зазначити, що утворення комунального підприємства органом місцевого самоврядування викличе необхідність утворення його статутного капіталу за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету, а також виконання інших повноважень у сфері організації паломників буде забезпечуватися за рахунок коштів місцевого бюджету.

Статтею 10 законопроекту пропонується на виконання робіт пов’язаних з облаштуванням спеціальної території паломництва, обслуговуванням спеціальної території паломництва та на виконання інших повноважень спрямувати плату за перепустку на спеціальну територію паломництва яка, згідно з положеннями цієї статті, буде зараховуватися до міського бюджету і розподілятися за рішенням міської ради.

Вартість такої перепустки, як визначено у статті 5 законопроекту, встановлюється рішенням органу місцевого самоврядування і не може бути меншою десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Належить відмітити, що статтею 268 Податкового кодексу України встановлено туристичний збір – місцевий збір, кошти від якого зараховуються до місцевого бюджету. За даними річного звіту за 2014 рік до бюджету міста Умані надійшло 104 тис. грн зазначеного збору.

Водночас, частина друга Прикінцевих положень законопроекту містить положення про необхідність передбачити у державному бюджеті кошти на реалізацію заходів, визначених Законом.

Зазначене не відповідає вимогам частини першої статті 83 Бюджетного кодексу України, згідно з якою за рахунок коштів Державного бюджету України здійснюються видатки на забезпечення конституційного ладу, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші, передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню, а також встановленому главою 14 Бюджетного кодексу України розмежуванню видатків між бюджетами.

Слід зауважити також, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються надходження та витрати Державного бюджету України.

Реалізація положень законопроекту призведе до необхідності вишукування додаткових коштів з державного бюджету, хоча згідно з пояснювальною запискою до законопроекту його виконання не потребує додаткових матеріальних та фінансових витрат з державного бюджету.

Відтак порушено вимоги частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України, що зобов’язують надати до законопроекту належні розрахунки та пропозиції для досягнення збалансованості державного бюджету.

Згідно із статтею 11 законопроекту за порушення його вимог на порушників накладається штраф у десятикратному розмірі вартості перепустки, в порядку затвердженому комунальним підприємством Уманської міської ради з питань облаштування спеціальної території паломництва, що потребує додаткового унормування шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення. За умови врегулювання такого питання виконання штрафних санкцій за виявлені порушення може призвести до додаткових доходів місцевого бюджету.

Міністерство фінансів України вважає, що реалізація законопроекту вплине на видаткову частину державного бюджету і не підтримує його прийняття.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про особливості святкування Рош Ха-Шана в місті Умань Черкаської області (реєстр. № 1372 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Яценком А.В., має вплив на показники бюджетів (призведе до збільшення видатків державного та місцевих бюджетів та може призвести до збільшення доходів міського бюджету за умови виконання штрафних санкцій за виявлені правопорушення).

2. Рекомендувати Комітету з питань культури і духовності при доопрацюванні законопроекту виключити частину другу Прикінцевих положень законопроекту як таку, що не відповідає вимогам пункту першого частини першої статті 83, статті 87 Бюджетного кодексу України.

3. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності.

1.2.39. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про національні меншини в Україні» (нова редакція) (реєстр. № 1111 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Левченком Ю.В., Іллєнком А.Ю. Осуховським О.І. та іншими.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду проекту закону є Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

Законопроектом пропонується ухвалити нову редакцію Закону України «Про національні меншини в Україні» і внести зміни до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів».

Відповідно до проекту закону національною меншиною пропонується вважати громадян України – представників народу чи національної групи, що проживають на території України щонайменше з 22 січня 1918 року – часу проголошення Української Народної Республіки незалежною державою; кількісно складають меншість у структурі населення держави; відрізняються від решти населення своєю мовою, культурною, традиціями; засвідчують належний рівень усвідомлення єдності, спрямований на збереження своєї спільності та ідентичності.

Забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України пропонується здійснювати центральними органами виконавчої влади, визначеними Президентом України.

За визначенням авторів законопроекту його реалізація не потребує додаткових фінансових витрат із Державного бюджету України.

Проте, нормами законопроекту пропонується передбачити надання фінансової підтримки національним меншинам за рахунок коштів Державного бюджету України.

Крім того, зокрема, нормами законопроекту встановлюється державна підтримка ще для 5 мов національних меншин, зокрема: вірменської, караїмської, кримчацької, ромської, сербської (крім тих, які Європейською хартією регіональних мов або мов меншин віднесено до регіональних мов або мов меншин), що потребуватиме додаткових видатків бюджетів та не узгоджується з Законом України «Про Європейською хартією регіональних мов або мов меншин», про що зазначено у експертному висновку Міністерства фінансів України.

Разом з тим у розділі III законопроекту регламентується правовий механізм створення органів самоврядування національних меншин, зокрема, передбачається, що орган самоврядування меншини здійснює всі повноваження згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також визначаються порядок утворення, повноваження та додаткові вимоги щодо забезпечення прав національних меншин на підлеглих органам їх самоврядування територіях.

Так, статтею 21 передбачається, що орган самоврядування меншини отримує фінансову підтримку Державного бюджету України на створення та функціонування навчальних закладів або окремих класів (груп) із викладанням мовою національної меншини, організацію викладання мови національної меншини в інших навчальних закладах, підтримку засобів масової інформації, культурних установ та творчих колективів національної меншини, проведення відповідних культурно-просвітницьких заходів тощо.

Разом з тим, орган самоврядування меншини у межах наявних фінансових засобів може створювати і утримувати установи у галузі місцевої освіти, друкованих і електронних ЗМІ, культурно-просвітницької діяльності.

Реалізація даних положень законопроекту призведе до необхідності вишукання суттєвих додаткових коштів на створення і утримання органів місцевого самоврядування національних меншин, установ у галузі місцевої освіти, друкованих і електронних ЗМІ на підлеглій органу самоврядування меншини території.

Також, проект передбачає надання громадянам України можливості зазначати свою національність у паспорті та свідоцтвах про акти громадянського стану, що потребуватиме відповідного бюджетного забезпечення у зв’язку із виникненням необхідності перегляду форм (бланків) відповідних державних органів.

Отже, реалізація вищезазначених положень законопроекту вплине на видаткову частину державного та місцевих бюджетів, про що, зазначено у експертному висновку Міністерства фінансів України.

Крім того, статтею 23 законопроекту визначено можливість надання пільг у сплаті митних зборів у разі надходження допомоги з-за кордону для сприяння розвитку культури меншин. Реалізація даної норми, у разі внесення відповідних змін до Митного кодексу України, може зменшити надходження державного бюджету від плати за ввізне мито.

Слід також зазначити, що запропоновані законопроектом функції органу самоврядування меншини щодо створення та функціонування навчальних закладів або окремих класів (груп) із викладанням мовою національної меншини, організації викладання мови національної меншини в інших навчальних закладах, підтримки засобів масової інформації, культурних установ тощо дублюють повноваження, що покладено на орган місцевого самоврядування відповідно до Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Так, відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 142 Конституції України встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об’єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із статтею 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Крім того, статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначається, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Враховуючи зазначене, Бюджетним кодексом України видатки на забезпечення діяльності органів самоврядування меншин не передбачено. Про що відмічено в експертному висновку Міністерства фінансів України.

Разом з тим, видаткові повноваження державного та місцевих бюджетів щодо здійснення діяльності бюджетних установ чітко врегульовані Бюджетним кодексом України. Так, видатки на освіту, культуру і мистецтво відповідно до вимог статей 89-91 Бюджетного кодексу України можуть здійснюватися з місцевих бюджетів різних рівнів.

При цьому, Бюджетним кодексом України не передбачено виключне бюджетне забезпечення діяльності заходів щодо освіти, культури і мистецтва за рахунок коштів державного бюджету.

Слід зазначити, що згідно з частиною другою статті 4 Бюджетного кодексу України бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у даному Кодексі, застосовуються відповідні норми Бюджетного кодексу.

Варто також наголосити, що встановлене статтею 7 законопроекту повноваження Президента України щодо визначення центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері міжнаціональних відносин та захисту прав національних меншин України, не відповідає Конституції України і Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», якими закріплені повноваження Кабінету Міністрів України щодо утворення, реорганізації і ліквідації міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Висновок Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України в даний час відсутній.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про національні меншини в Україні» (нова редакція), (реєстр. № 1111 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Левченком Ю.В., Іллєнком А.Ю. Осуховським О.І. та іншими, має вплив на показники бюджету (може зменшити надходження державного бюджету у разі внесення відповідних змін до Митного кодексу України, збільшити витрати державного і місцевих бюджетів).

2. Рекомендувати Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин при доопрацюванні законопроекту узгодити його норми з вимогами Бюджетного кодексу України.

3. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин

Опосередкований вплив

1.2.40. СЛУХАЛИ:

Інформацію щодо проекту Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо мінімізації засмічення населених пунктів) (реєстр. № 1103 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Бубликом Ю.В., Левченком Ю.В., Осуховським О.І. та іншими.

Відмітили:

Головним з підготовки та попереднього розгляду законопроекту є Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, прийняття відповідного закону створить дієвий механізм притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні чистоти в населених пунктах.

Законопроектом пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення:

доповнити статтею 152-1, встановивши адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу на громадян від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – за умисне викидання побутових відходів та сміття за межі інших ємностей призначених для збирання, утилізації чи переробки побутових відходів та сміття в населених пунктах;

змінами до статті 222 віднести розгляд справ, передбачених статтею 152-1, до компетенції органів внутрішніх справ (міліції).

Відтак, реалізація запропонованих змін до Кодексу про адміністративні правопорушення може призвести до збільшення доходної частини державного бюджету за рахунок зростання надходжень від адміністративних штрафів у разі виявлення відповідних правопорушень, про що зазначає також Міністерство фінансів України.

Загалом, Міністерство фінансів підтримує прийняття законопроекту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України зазначає, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо мінімізації засмічення населених пунктів) (реєстр. № 1103 від 28.11.2014), поданий народними депутатами України Бубликом Ю.В., Левченком Ю.В., Осуховським О.І. та іншими, має опосередкований вплив на показники бюджету (може призвести до збільшення доходів державного бюджету за умови виконання штрафних санкцій за виявлені правопорушення).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності у терміни, визначені суб’єктом права законодавчої ініціативи.

1.2.41. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за безпідставну відмову у наданні статусу учасника бойових дій та незаконне його надання особам, які не мають на це права) (реєстр. № 1268 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М.

Відмітили:

Головним з розгляду законопроекту є Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Законопроектом пропонується шляхом внесення змін до Кримінального кодексу України встановити кримінальну відповідальність у вигляді штрафів, арешту або позбавленням волі за підроблення документів, що є підставою для надання особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, статусу учасника бойових дій, а також за зловживання повноваженнями особою, якій законом надано право у зв’язку з її професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати документи, необхідні для надання статусу учасника бойових дій вищезазначеним особам.

Реалізація положень законопроекту у разі виявлення відповідних правопорушень призведе до збільшення надходжень до державного бюджету за рахунок введення відповідальності у вигляді штрафних санкцій та до збільшення витрат державного бюджету в частині видатків на утримання в установах виконання покарань осіб, винних у заподіянні відповідних злочинів, враховуючи пропозицію щодо встановлення покарання у вигляді позбавлення волі.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація законопроекту може збільшити обсяг надходжень до державного бюджету від штрафних санкцій та може призвести до збільшення видатків державного бюджету на утримання засуджених осіб в установах виконання покарань та зауважує, що загальна величина впливу на показники державного бюджету буде залежати від кількості правопорушників, до яких буде застосовуватися той чи інший вид покарань.

Загалом, Міністерство фінансів не заперечує щодо розгляду законопроекту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України вважає, що за результатами розгляду у першому читанні законопроект доцільно повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо встановлення кримінальної відповідальності за безпідставну відмову у наданні статусу учасника бойових дій та незаконне його надання особам, які не мають на це права) (реєстр. № 1268 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Ничипоренком В.М., має опосередкований вплив на показники бюджету (збільшує надходження та витрати державного бюджету у разі виявлення відповідних злочинів та залежно від покарань, що застосовуватимуться).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

1.2.42. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо уточнення складу доходу для платників єдиного податку) (реєстр. № 1158 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Васюником І.В.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань податкової та митної політики.

Законопроектом пропонується доповнити визначений пунктом 292.11 статті 292 Податкового кодексу України перелік сум коштів, які не включаються до складу доходу платника єдиного податку, такими позиціями:

- власні кошти, внесені платником єдиного податку – фізичною особою на його поточний рахунок, який відкрито в установі банку для здійснення підприємницької діяльності;

- основна сума (без урахування процентів) депозиту (вкладу), яка повертається платнику єдиного податку;

- сума поворотної фінансової допомоги, наданої платником єдиного податку іншим особам, яка повертається йому.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зазначає, що специфіка ведення обліку доходів для фізичних осіб – підприємців платників єдиного податку, які не є платниками податку на додану вартість, полягає у відсутності обов’язкового документального підтвердження будь-яких витрат, пов’язаних з господарською діяльністю, у тому числі і інформації про джерела походження власних коштів такої фізичної особи – підприємця, до того ж термін «власні кошти» Податковим кодексом України не визначено. Отже, реалізація запропонованої норми може спричинити ризики виникнення зловживання у податковій сфері, мінімізації платниками єдиного податку своїх податкових зобов’язань, ускладнення в адмініструванні єдиного податку.

Відтак, Мінфін вважає, що законопроект може мати негативний вплив на надходження до місцевих бюджетів у випадку зловживань з боку недобросовісних платників єдиного податку при визначенні обсягу доходу, що підлягає оподаткуванню згідно з Податковим кодексом України. Крім того, Мінфін надає інші зауваження до законопроекту та вважає, що його прийняття є недоцільним.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо уточнення складу доходу для платників єдиного податку) (реєстр. № 1158 від 02.12.2014), поданий народним депутатом України Васюником І.В., матиме опосередкований вплив на показники бюджету (може призвести до зменшення доходів місцевих бюджетів від єдиного податку у випадку зловживань з боку недобросовісних платників єдиного податку при визначенні обсягу доходу, що підлягає оподаткуванню згідно з Податковим кодексом України).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

1.2.43. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до чинного законодавства України щодо прав громадян в боротьбі з корупцією та зловживанням владою (реєстр. № 1165 від 02.12.2014), поданий народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Соболєвим С.В., Кириленком І.Г. та Крульком І.І.

Відмітили:

Відповідальним за розгляд законопроекту є Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Законопроектом передбачається внесення змін до:

Кримінального процесуального кодексу України згідно з якими:

– ввести поняття «приватний обвинувач» (нові статті 41-1, 41-2), «кримінальний позов», «обвинувальна заява» (нова стаття 293-1);

– запровадження інституту приватного кримінального переслідування за злочини у сфері службової та професійної діяльності, передбачені Кримінальним кодексом України (нова стаття 41-3) та інші;

Кримінального кодексу України, виклавши в новій редакції статтю 359, а саме:

– встановити кримінальну відповідальність за незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації у вигляді накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на той самий строк, та за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб або організованою групою, або заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб,- караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років;

– встановити випадки, коли особа не підлягає кримінальній відповідальності згідно з цієї статтею та коли особа може бути звільнена від кримінальної відповідальності або піддана більш м’якому покаранню;

Закону України «Про судовий збір», запровадивши стягнення судового збору в розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати за подання обвинувальної заяви в порядку приватного кримінального переслідування (доповнення частини другої статті 4 пунктом 18).

Згідно з пояснювальною запискою реалізація положень законопроекту не впливатиме на видаткову та доходну частини державного або місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку зазначає, що реалізація законопроекту не потребує додаткових видатків з бюджетів.

Однак, законопроектом передбачається встановлення кримінальної відповідальності виключно за незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації (у чинній редакції – за їх незаконне придбання, збут або використання) у вигляді накладення штрафу від 100 до 200 (у чинній редакції – від 200 до 1000) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (зміни до статті 359 Кримінального кодексу України). Отже, у разі виявлення відповідних правопорушень реалізація такої законодавчої норми призведе до зменшення доходів бюджету від адміністративних штрафів.

У той же час, законопроектом запроваджується стягнення судового збору в розмірі 0,5 розміру мінімальної заробітної плати за подання обвинувальної заяви в порядку приватного кримінального переслідування (зміни до статті 4 Закону України «Про судовий збір»), що збільшуватиме доходи спеціального фонду державного бюджету, які спрямовуються на забезпечення здійснення правосуддя та зміцнення матеріально-технічної бази судів.

Загалом Мінфін не підтримує законопроект, оскільки вважає, що приватне переслідування може використовуватися не з добросовісною метою, а як інструмент шантажу та психологічного тиску та зауважує про відсутність аргументації доцільності встановлення ставки судового збору за подання до суду обвинувальної заяви (фактично заяви про скоєння злочину) як взагалі, так і у запропонованому розмірі зокрема.

Ухвалили:

1. Проект Закону України про внесення змін до чинного законодавства України щодо прав громадян в боротьбі з корупцією та зловживанням владою (реєстр. № 1165 від 02.12.2014), поданий народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Соболєвим С.В., Кириленком І.Г. та Крульком І.І., матиме опосередкований вплив на показники бюджету (може призвести до збільшення доходів спеціального фонду державного бюджету від судового збору у разі відповідних звернень до суду та зменшення доходів бюджету від надходження адміністративних штрафів у разі виявлення відповідних правопорушень).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

1.2.44. СЛУХАЛИ:

Інформацію про проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання застосування сівозміни у сільському господарстві (реєстр. № 1253 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Кириленком І.Г. та іншими.

Відмітили:

Відповідальним за супроводження законопроекту є Комітет з питань аграрної політики та земельних відносин.

Положення законопроекту передбачають внесення змін до Земельного кодексу України та законів України «Про землеустрій» та «Про охорону земель», якими доповнюються існуючі правові норми щодо розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Зокрема, вносяться зміни та доповнення до Земельного кодексу України, Закону України «Про землеустрій», де замість проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, пропонується запровадити проекти внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств та у яких визначати: права на земельні ділянки; межі території землекористування; склад та межі сільськогосподарських угідь, межі несільськогосподарських угідь; новостворені внутрігосподарські виробничі об’єкти; типи і види сівозмін з урахуванням придатності ґрунтів та спеціалізації сільськогосподарського виробництва; комплекс заходів щодо охорони земель та ґрунтів та інше.

Стаття 186 Земельного кодексу України доповнена положенням щодо затвердження районними радами проектів внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств після погодження їх з сільськими, селищними, міськими радами.

У експертному висновку до законопроекту Міністерство фінансів України висловлює свої застереження та пропонує зазначений проект закону доопрацювати (копія висновку додається). Зокрема, Міністерство фінансів України зазначає, що проектом Закону не визначається обов'язковість розробки проектів внутрігосподарського землеустрою сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств, а також здійснення контролю щодо їх розробки, впровадження та дотримання, що не узгоджується із нормами статті 55 Кодексу про адміністративні правопорушення, якою передбачено штрафи за використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання застосування сівозміни у сільському господарстві (реєстр. № 1253 від 04.12.2014), поданий народним депутатом України Кириленком І.Г. та іншими, має опосередкований вплив на показники бюджету (може зменшити надходження державного бюджету у зв’язку із неможливістю застосування штрафних санкцій за окремі правопорушення у сфері земельних відносин).

У разі прийняття відповідного закону він може набирати чинності згідно із законодавством.

2. Це рішення надіслати Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

1.2.45. СЛУХАЛИ:

Інформацію щодо проекту Закону України про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР (щодо заборони виключення жилих приміщень з числа службових) (реєстр. № 1348 від 10.12.2014), поданого народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б.

Відмітили:

Законопроектом пропонується:

заборонити можливість виключення службових жилих приміщень із числа службових. При цьому, особи, яких відповідно до статті 125 Житлового кодексу Української РСР не може бути виселено з службових жилих приміщень без надання іншого жилого приміщення, та члени їх сім’ї зберігають за собою право на довічне користування такими жилими приміщеннями у випадку неможливості їх переселення до іншого жилого приміщення;

вилучити із Житлового кодексу Української РСР положення про особливості надання жилих приміщень народним депутатам України на період їх роботи у Верховній Раді України, а також визнати такою, що втратила чинність, Постанову Верховної Ради України від 11 липня 1996 року «Про затвердження Положення про порядок надання народним депутатам України службових жилих приміщень і користування ними».

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, наслідком виключення житла з числа службового є його приватизація надалі.

Відтак, що реалізація положень законопроекту в частині заборони зміни статусу службового житла на неслужбове може призвести до недонадходження коштів від приватизації майна до державного та місцевих бюджетів.

Міністерство фінансів України підтримує прийняття законопроекту.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради зазначає, що за результатами розгляду в першому читанні законопроект доцільно відхилити.

УХВАЛИЛИ:

1. Проект Закону України про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР (щодо заборони виключення жилих приміщень з числа службових) (реєстр. № 1348 від 10.12.2014), поданий народним депутатом України Дерев’янком Ю.Б., має опосередкований вплив на показники бюджету (може призвести до зменшення надходжень до державного та місцевих бюджетів від приватизації майна).

Голосували: «за» - одноголосно.

2. СЛУХАЛИ:

Інформацію народного депутата України Курячого М.П. про поданий ним проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровська» (реєстр. № 1726 від 13.01.2015).

Відмітили:

Законопроектом пропонується видатки на утримання Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 Міністерства охорони здоров’я України у місті Дніпропетровську», які з 1 січня 2015 року здійснюються з бюджету міста, передбачити у видатках державного бюджету і врахувати у додатку № 3 «Розподіл видатків Державного бюджету України на 2015 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» за бюджетною програмою Міністерства охорони здоров’я України код 2301110.

Водночас, законопроектом передбачено виключити із додатка № 10 «Перелік закладів, установ, організацій та закладів освіти, культури, охорони здоров’я та фізичної культури і спорту, які передаються на фінансування з місцевих бюджетів» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» пункт 9 – «Державний заклад «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 Міністерства охорони здоров’я України, м. Дніпропетровськ».

Законодавча пропозиція не узгоджується з положеннями пункту 3 частини першої статті 89 Бюджетного кодексу України, згідно з якою, починаючи з 1 січня 2015 року, видатки на утримання спеціалізованих медико-санітарних частин (далі – СМСЧ), є видатками бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад (згідно із змінами, внесеними Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII).

Відповідно до зазначеного положення та з урахуванням вимог статті 103-4 Бюджетного кодексу видатки на утримання СМСЧ проводяться з відповідних бюджетів за рахунок медичної субвенції, яка надається з державного бюджету, та коштів таких місцевих бюджетів, що визначено згідно з постановою Уряду від 23.01.2015 року № 11.

Зважаючи на наведене, у Законі України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» видатки на утримання СМСЧ враховано за бюджетною програмою Міністерства охорони здоров’я України за кодом 2311410 «Медична субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам», і не передбачено у видатках за бюджетною програмою код 2301110 «Спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров’я», за рахунок якої згідно з пояснювальною запискою до законопроекту пропонується утримувати СМСЧ № 6.

Відтак, законодавча пропозиція розбалансовує показники державного та місцевих бюджетів. Крім того, утримання вищезазначеного медичного закладу за рахунок коштів бюджетної програми код 2301110 потребуватиме скорочення видатків для інших закладів охорони здоров’я, що відмічено Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ). При цьому, в порушення вимог частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції для досягнення збалансованості бюджетів.

Враховуючи зазначене, поданий законопроект всупереч вимогам частини другої статті 95 Конституції України, згідно з якою розмір і цільове спрямування будь-яких видатків держави визначається виключно законом про Державний бюджет України, а також частини третьої цієї статті Конституції України та пункту 2 частини першої статті 7 та статті 63 Бюджетного кодексу України, щодо забезпечення збалансованості бюджетів, не містить ні конкретних обсягів для врахування коштів на утримання СМСЧ № 6 у державному бюджеті, ні джерел фінансового забезпечення таких видатків (додаткових доходів бюджетів або скорочення інших витрат бюджетів), на що звернуто увагу Міністерством фінансів України та ГНЕУ.

Водночас, слід звернути увагу, що спеціалізованих медико-санітарних частин МОЗ України, які передані з 1 січня 2015 року згідно з Бюджетним кодексом на утримання з місцевих бюджетів, налічується 17, тому питання їх фінансового забезпечення потребує системного вирішення.

Щодо редакції законопроекту належить зауважити, що вона не відповідає вимогам нормотворчої техніки у частині оформлення законопроектів щодо внесення змін до закону про державний бюджет, насамперед:

– не визначено обсяг коштів, які належить спрямувати на утримання закладу, у тому числі за економічними категоріями, що має бути відображено у відповідних додатках до законопроекту;

– відсутні додатки до законопроекту, згідно з якими належить внести зміни до запропонованих додатків № 3 та № 10 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»;

– відсутні зміни до додатку №6 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо уточнення обсягу медичної субвенції, які належить внести поряд із змінами до додатку № 3 до Закону для досягнення збалансованості бюджетів;

– текст законопроекту має містити положення з посиланнями на відповідні додатки до закону, згідно з якими вносяться зміни до відповідних додатків до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», на що також звертає увагу ГНЕУ.

ГНЕУ (висновок за № 16/3-32/1726 від 15.01.2015) вважає за доцільне отримати від Кабінету Міністрів України додаткову інформацію щодо можливості фінансування Спеціалізованої медико-санітарної частини № 6 в межах коштів за бюджетною програмою «Спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, що надається загальнодержавними закладами охорони здоров’я» (код 2301110), оскільки бюджет має бути збалансованим, а до законопроекту не надано належне обґрунтування щодо фінансового забезпечення закладу. Згідно з узагальнюючим висновком ГНЕУ законопроект може бути прийнятий за основу з урахуванням висновку Уряду.

Міністерство фінансів України (висновок від 20.01.2015 р. № 31-09020-07-2/2807) звертає увагу, що законопроект не відповідає Бюджетному кодексу України, реалізація його положень не буде забезпечена фінансовими ресурсами та не підтримує прийняття законопроекту.

Комітет Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (висновок від 06.02.2015 р. № 04-19/17-84) зазначає, що у законопроекті не виявлено корупціогенних факторів – законопроект відповідає вимогам антикорупційного законодавства.

На час розгляду законопроекту Комітетом з питань бюджету висновок Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції не надійшов.

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Куліченко І.І., Гордєєв А.А., Маркевич Я.В., Скорик М.Л., Пинзеник В.М., Рудик С.Я., Кривенко В.М., Горбунов О.В., Дубневич Б.В., Шкварилюк В.В., Ванат П.М., Мельник С.І., а також народний депутат України Курячий М.П., перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І. та заступник директора фінансово-економічного Департаменту Міністерства охорони здоров’я України Ємець П.В.

Голова підкомітету з питань місцевих бюджетів Куліченко І.І. за підсумками обговорення цього питання у підкомітеті висловив зауваження до положень законопроекту та запропонував Комітету прийняти одне із таких можливих рішень Комітету:

– рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 1726 направити на доопрацювання автору законопроекту;

– рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 1726 прийняти за основу.

У ході обговорення члени Комітету Гордєєв А.А., Пинзеник В.М., Кривенко В.М. запропонували підтримати законопроект за реєстр. № 1726 у першому читанні.

Голова Комітету Павелко А.В. поставив цю пропозицію на голосування, яка була підтримана більшістю присутніх на засіданні членів Комітету.

УХВАЛИЛИ:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» щодо Державного закладу «Спеціалізована медико-санітарна частина № 6 м. Дніпропетровська» (реєстр. № 1726), поданий народним депутатом України Курячим М.П., за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.

2. Співдоповідачем на сесії Верховної Ради України з цього питання пропонується голова підкомітету з питань місцевих бюджетів Комітету з питань бюджету – народний депутат України Куліченко І.І.

Голосували: «за» - 14, «не голосували» - 9.

3. Слухали:

Інформацію заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України – керівника апарату Качура Р.П. про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних капітальних вкладень (реєстр. № 1537 від 22.12.2014), поданий Кабінетом Міністрів України.

Відмітили:

Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, його розроблено з метою гармонізації системи управління державними інвестиціями з бюджетним процесом.

Законопроектом пропонується внести такі зміни до Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), зокрема:

визначити поняття "державні (місцеві) капітальні вкладення", при цьому виключивши визначення поняття "інвестиційна програма (проект)" /зміни до частини першої статті 2 Кодексу/;

доповнити положення щодо державних гарантій вимогою, що такі гарантії можуть надаватися тільки суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів /зміни до частини першої статті 17 Кодексу/;

передбачати в Основних напрямах бюджетної політики на наступний бюджетний період положення щодо обсягів державних капітальних вкладень та їх пріоритетних напрямів /зміни до частини четвертої статті 33 Кодексу/;

виокремити процедури включення державних капітальних вкладень до проекту закону про державний бюджет на відповідний плановий період і прогнозу державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди /зміни до частини першої статті 21, статей 32 і 34, частини другої статті 35, частини першої статті 38 Кодексу/;

передбачити оприлюднення інформації про стан виконання інвестиційних проектів, реалізація яких здійснюється за бюджетною програмою /зміни до частини п’ятої статті 28 Кодексу/.

Водночас, у Прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу законопроектом передбачено, що запропоновані вимоги у статті 32 Кодексу (щодо процедури підготовки бюджетних запитів в частині визначення державних капітальних вкладень за державними інвестиційними проектами вартістю більше 100 млн грн) та статті 38 Кодексу (щодо надання переліку державних інвестиційних проектів до законопроекту про державний бюджет) застосовуються починаючи з формування проекту державного бюджету на 2016 рік.

Насамперед, слід зазначити, що даний законопроект є похідним від іншого урядового законопроекту про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" (щодо управління державними інвестиціями) (реєстр. № 1536 від 22.12.2014), яким уточнюються положення щодо процедур реалізації (розроблення) інвестиційних проектів. Зокрема, таким законопроектом уточнюються поняття "інвестиційний проект" і "капітальні вкладення" та запроваджуються поняття "державний інвестиційний проект", "місцевий інвестиційний проект", "державне інвестування", "місцеве інвестування", "державна підтримка", "місцева підтримка", що у подальшому використовуються у законопроекті за реєстр. № 1537. Тому, без законодавчого врегулювання таких питань у базовому Законі України "Про інвестиційну діяльність" запропоновані законопроектом за реєстр. № 1537 зміни до Бюджетного кодексу України будуть неоднозначно трактуватися, що унеможливить належну їх реалізацію.

Відтак, законопроект за реєстр. № 1537 доцільно розглядати після прийняття в цілому законопроекту за реєстр. № 1536 з метою забезпечення узгодженості відповідних правових норм.

Щодо положень законопроекту належить зауважити таке:

– пропозиція щодо виключення з Кодексу визначення поняття "інвестиційний проект" є спірною, зважаючи на застосування такого терміну у багатьох нормах Кодексу, і навпаки вбачається зайвим включення до Кодексу визначення поняття "місцеві капітальні вкладення", яке надалі у Кодексі взагалі не застосовується /зміни до статті 1 Кодексу/. При цьому, запровадження нових термінів "державні (місцеві) капітальні вкладення" з одного боку дублюватиме за своєю економічною сутністю такі терміни як "видатки розвитку" та "капітальні видатки", які передбачені бюджетною класифікацією та застосовуються при плануванні і виконанні державного та місцевих бюджетів, а з іншого боку – може ускладнити практичне застосування відповідних термінів через неоднозначність їх трактування;

– немає пояснень щодо доцільності встановлення законопроектом особливих вимог для включення до державного бюджету державних капітальних вкладень на розробку і реалізацію державних інвестиційних проектів саме вартістю 100 млн грн та більше, на що також звертає увагу у своєму висновку Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ);

– виникає питання щодо доцільності законодавчого унормування створення урядової міжвідомчої комісії, яка згідно із законопроектом має розподіляти обсяги державних капітальних вкладень за головними розпорядниками коштів державного бюджету та державними інвестиційними проектами /нова частина четверта статті 32 Кодексу/, враховуючи існуючі повноваження відповідних учасників бюджетного процесу. Водночас, у законопроекті не конкретизовано повноваження Мінекономрозвитку у даному процесі (не зрозуміло, з якою метою цьому міністерству Мінфін має довести планові і прогнозні обсяги державних капітальних вкладень, при тому що їх розподілятиме надалі урядова міжвідомча комісія). При цьому, ГНЕУ звертає увагу на невизначеність статусу такої комісії, її порядку створення та підпорядкованості. Крім того, зазначене певним чином може обмежити повноваження і відповідальність головних розпорядників коштів державного бюджету щодо управління бюджетними коштами (насамперед, в частині досягнення ефективності бюджетних програм) та щодо формування і реалізації державної політики у відповідних сферах;

– процедура визначення обсягів державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів, передбачена законопроектом /абзаци 1-4 нової частини четвертої статті 32 Кодексу/, не відрізняється від загальних підходів і методик розрахунку видатків проекту державного бюджету та є унормованою в Інструкції з підготовки бюджетних запитів (що затверджена наказом Мінфіну від 06.06.2012 р. № 687 та зареєстрована в Мін’юсті від 26.06.2012 р. № 1057/21369), а тому відповідне питання не потребує додаткового законодавчого унормування та за необхідності може бути конкретизовано у зазначеному нормативному документі Мінфіну;

– запровадження запропонованої законопроектом процедури розподілу державних капітальних вкладень на розробку і реалізацію державних інвестиційних проектів може призвести до неузгодженості з вже чинною процедурою розподілу державного фонду регіонального розвитку, кошти якого спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, а отже порушене питання потребує додаткового опрацювання;

– у законопроекті передбачено суперечливі положення щодо визначення загального обсягу державних капітальних вкладень: з одного боку пропонується, щоб такий показник та пріоритетні напрями капітальних вкладень визначалися в Основних напрямах бюджетної політики (які згідно із законом мають затверджуватися Верховною Радою в кінці квітня – на початку травня) /зміни до частини четверта статті 33 Кодексу/, з іншого боку Мінфін має довести до 15 квітня відповідні показники до Мінекономрозвитку для подальшого розподілу у місячний термін урядовою міжвідомчою комісією між головними розпорядниками коштів державного бюджету та інвестиційними проектами /доповнення новою частиною четвертою статті 32 Кодексу/. Зазначене може мати наслідком неврахування позиції Парламенту щодо даного питання;

– запропоноване законопроектом обмеження надання державних гарантій лише суб’єктам господарювання, які здійснюють реалізацію інвестиційних проектів /зміни до частини першої статті 17 Кодексу/, може спричинити неможливість реалізації статті 6 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" в частині надання державних гарантій за програмами, пов’язаними із підвищенням обороноздатності і безпеки держави, а відтак у сьогоднішніх політико-економічних умовах вбачається передчасним;

– законопроект потребує редакційних та техніко-юридичних уточнень, насамперед, необхідно доопрацювати положення законопроекту щодо змін до частини четвертої статті 28 Кодексу, оскільки відповідна норма була змінена Законом України від 28 грудня 2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", а також окремі положення законопроекту слід узгодити між собою згідно з вимогами законодавчої техніки в процесі законотворення.

Варто також звернути увагу, що передбачена законопроектом процедура визначення і розподілу державних капітальних вкладень для включення до проекту державного бюджету на даний час не випробувана на практиці, що не дає можливості оцінити ефективність її застосування. Виходячи з конституційних повноважень Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту державного бюджету, доцільно було б таке питання спочатку на підставі урядового рішення експериментально опрацювати в процесі формування проекту державного бюджету, за наслідками чого у разі необхідності унормувати на постійній основі у Кодексі.

Слід також зазначити, що починаючи з 2010 року законом про державний бюджет на відповідний рік у загальному фонді державного бюджету передбачається централізована бюджетна програма "Державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів України" (код 3511090) без визначення принципів розподілу таких коштів. При цьому, ГНЕУ у своїх висновках до відповідних законопроектів неодноразово звертало увагу, що такий порядок допускає "ручне" управління державними видатками без відповідного економічного обґрунтування напрямів та обсягів їх розподілу. У Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" затверджено бюджетні призначення за такою програмою у сумі 2,5 млрд гривень.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку (лист від 05.02.2015 № 31-06340-01-2/3676) зазначає, що підтримує законопроект для розгляду у першому читанні з необхідністю доопрацювання з урахуванням редакційних уточнень Мінфіну при його підготовці до другого читання. Зокрема, Мінфін вважає, що всі процедурні питання повинні визначатися виключно підзаконними актами (запропоновано викласти у новій редакції доповнення частиною 4 статті 32 Кодексу без деталізації процедур, виключити доповнення частиною 4 статті 34 Кодексу), а також зауважує про необхідність уточнення передбаченої законопроектом термінології та строків набрання чинності відповідним законом.

За узагальнюючим висновком ГНЕУ (лист від 23.12.2014 № 16/3-1117/1537) за результатами розгляду у першому читанні законопроект може бути прийнятий за основу з урахуванням висловлених зауважень і пропозицій.

За висновком Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (лист від 28.12.2014 № 04-19/6-5264) даний законопроект відповідає вимогам антикорупційного законодавства. Разом з тим, Комітет звертає увагу, що у новій редакції частини 4 статті 32 Бюджетного кодексу України необхідно чітко врегулювати адміністративну процедуру створення Кабінетом Міністрів України міжвідомчої комісії, яка буде розподіляти кошти державного бюджету за головними розпорядниками та інвестиційними проектами, тобто встановити чітке визначення функцій, прав, обов’язків і відповідальності голови та її членів.

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Іщейкін К.Є., Маркевич Я.В., Шкварилюк В.В., Гордєєв А.А., Амельченко В.В., Унгурян П.Я., Пинзеник В.М., Мельник С.І., Шевченко О.Л., Кривенко В.М., Крулько І.І., а також перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І., заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України – керівник апарату Качур Р.П., директор Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Кучеренко О.В. та заступник завідувача секретаріату Комітету з питань бюджету Фещук С.Л.

Голова підкомітету з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу України Іщейкін К.Є. за підсумками обговорення цього питання у підкомітеті висловив зауваження до положень законопроекту та запропонував Комітету прийняти одне із двох можливих рішень Комітету:

– рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 1537 прийняти за основу і доручити Комітету з питань бюджету підготувати його до другого читання після прийняття в цілому законопроекту про внесення змін до Закону України "Про інвестиційну діяльність" за реєстр. № 1536;

– рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 1537 направити на доопрацювання автору законопроекту.

Поряд з тим, народний депутат України Пинзеник В.М. висловив думку щодо необхідності удосконалення процесу управління державними інвестиціями, проте зауважив, що запропонований у даному законопроекті спосіб врегулювання такого питання не забезпечує досягнення поставленої мети. Тому, він запропонував законопроект за реєстр. № 1537 повернути Уряду на доопрацювання та відмітив, що члени Комітету з питань бюджету могли б долучитися до доопрацювання законопроекту із залученням широкого кола фахівців, включаючи експертів від Світового банку, для врегулювання даного питання.

За наслідками обговорення Голова Комітету Павелко А.В. спочатку поставив на голосування таку пропозицію щодо рішення Комітету: рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 1537 повернути Уряду на доопрацювання. Ця пропозиція була підтримана більшістю присутніх на засіданні членів Комітету.

Ухвалили:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних капітальних вкладень (реєстр. № 1537), поданий Кабінетом Міністрів України, за наслідками розгляду у першому читанні повернути суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

2. Співдоповідачем на сесії Верховної Ради України з цього питання визначити першого заступника Голови Комітету з питань бюджету Амельченка В.В.

Голосували: «за» - одноголосно.

4. СЛУХАЛИ:

Інформацію народного депутата України Гриневич Л.М. про поданий нею та народними депутатами України Співаковським О.В., Кременем Т.Д. проект Закону України про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності) (реєстр. № 1867 від 28.01.2015).

Відмітили:

Законопроектом шляхом внесення змін до підпункту а) пункту 7 частини першої статті 87 Бюджетного кодексу України пропонується включити до видатків, що здійснюються з державного бюджету, видатки на: «загальноосвітні навчальні заклади державної форми власності згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України».

Як зазначається у пояснювальній записці до законопроекту, мова йде про спеціалізовані загальноосвітні навчальні заклади державної форми власності, які вже функціонують в Україні, зокрема такі: Український фізико-математичний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Державний загальноосвітній навчальний заклад гімназія-інтернат «Дитяча інженерна академія» (м. Київ), загальноосвітній навчальний заклад «Міжнародна українська школа», Республіканське вище училище фізичної культури (м. Київ) та інші.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних трансфертів» до видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів віднесено видатки на загальну середню освіту: спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності /підпункт а-1) пункту 2 частини першої статті 90 Бюджетного кодексу України/.

Довідково: до внесення змін до Бюджетного кодексу України Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII видатки на загальну середню освіту: спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати) державної власності було віднесено до видатків, що здійснюються з державного бюджету.

Отже, законодавчою пропозицією пропонується відновити здійснення з державного бюджету видатків щодо загальноосвітніх спеціалізованих шкіл (у тому числі шкіл-інтернатів) державної власності, а також надати право Кабінету Міністрів України визначати перелік загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності, видатки щодо яких проводитимуться з державного бюджету, що дозволить включати до такого переліку не тільки спеціалізовані школи, а й будь-які загальноосвітні навчальні заклади державної форми власності за рішенням Уряду.

Необхідно також звернути увагу, що законодавча пропозиція не містить змін до підпункту а-1) пункту 2 частини першої статті 90 Бюджетного кодексу України, а відтак існуватиме можливість проведення видатків щодо спеціалізованих шкіл державної власності одночасно з державного та місцевих бюджетів і що не узгоджуватиметься з вимогами частини другої статті 85 Бюджетного кодексу України.

Належить зауважити, що прийняття Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних трансфертів» було зумовлено потребою удосконалення бюджетного законодавства в рамках проведення реформи місцевого самоврядування і територіальної організації влади, в основі якої – децентралізація влади і суттєве розширення повноважень територіальних громад, що передбачає перерозподіл завдань, повноважень і ресурсів на національному, регіональному та місцевому рівнях, підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів, зміцнення матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування.

Згідно із вимогами статті 103-2Бюджетного кодексу України у законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги освітньої субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Видатки на загальну середню освіту, в тому числі на спеціалізовані школи (у т.ч. школи-інтернати) державної власності, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» враховано в загальному обсязі освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам та розподілено між адміністративно-територіальними одиницями /відповідний Порядок та умови надання освітньої субвенції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 6 «Деякі питання надання освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам»/ і не передбачено у видатках державного бюджету Міністерства освіти і науки України.

Тобто, з 2015 року бюджетне забезпечення діяльності вищезазначених загальноосвітніх навчальних закладів належить здійснювати з місцевих бюджетів.

Крім того слід нагадати, що згідно із статтею 63 Бюджетного кодексу України місцевий бюджет відповідно до цього Кодексу містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Ці надходження і витрати становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Отже, з огляду на викладене, віднесення видатків на: «загальноосвітні навчальні заклади державної форми власності згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України» до видатків державного бюджету розбалансовує показники державного та місцевих бюджетів, потребуватиме виділення додаткових коштів з державного бюджету на забезпечення діяльності таких закладів і відповідно зумовить необхідність вишукання джерел покриття таких видатків, зокрема за рахунок зменшення обсягу освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, що в умовах вже затверджених рішень про місцеві бюджети вимагатиме внесення змін до них.

Так, за інформацією Міністерства освіти і науки України обсяг коштів необхідний для забезпечення діяльності спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності у 2015 році складає 63803,4 тис. грн (в тому числі за загальним фондом – 59364,9 тис. грн, за спеціальним фондом – 4438,5 тис. грн), у тому числі для: Українського фізико-математичного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка – 15654,5 тис. грн (в т.ч. за загальним фондом – 15624 тис. грн, за спеціальним фондом – 30,5 тис. грн), Державного загальноосвітнього навчального закладу гімназія-інтернат «Дитяча інженерна академія» (м. Київ) – 5364,4 тис. грн (в т.ч. за загальним фондом – 4354,4 тис. грн, за спеціальним фондом – 1010 тис. грн), загальноосвітнього навчального закладу «Міжнародна українська школа» – 2429,9 тис. грн. (за загальним фондом), Республіканського вищого училища фізичної культури (м. Київ) – 40354,6 тис. грн (в т.ч. за загальним фондом – 36956,6 тис. грн, за спеціальним фондом – 3398 тис. гривень).

Проте, на думку авторів законопроекту, прийняття такого законопроекту не потребує додаткових фінансових витрат державного та місцевих бюджетів.

При цьому, відповідно до розділу ІІ «Прикінцеві положення» законопроекту Кабінету Міністрів України доручається протягом місяця з дня набрання чинності цим Законом подати відповідно до нього на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік».

Отже, згідно з вимогами статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України суб’єктам законодавчої ініціативи належить надати фінансово-економічне обґрунтування до законопроекту (включаючи відповідні розрахунки) та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, проте відповідні матеріали відсутні.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (експертний висновок від 11.02.2015 № 16/3-210/1867) не заперечує можливості прийняття пропозицій проекту, при цьому, зауважує, що виходячи з вимог статті 116 Конституції України, згідно з якою Кабінет Міністрів України забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, а також вимог частини другої статті 27 Бюджетного кодексу України, для прийняття зваженого рішення щодо законопроекту слід отримати відповідний висновок Кабінету Міністрів України.

На час розгляду законопроекту Комітетом з питань бюджету висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно–правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшли.

Експертний висновок Міністерства фінансів України до законопроекту до його розгляду на засіданні Комітету не надійшов.

При цьому, під час засідання перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І. висловив зауваження та застереження щодо передчасності прийняття зазначеного законопроекту, звернувши увагу народних депутатів – членів Комітету на те, що кошти на утримання зазначених закладів передбачено державним бюджетом у складі освітньої субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам по місту Києву, та на необхідність дотримання збалансованого підходу до визначення доходів і видатків міського бюджету міста Києва, врахувавши, що додатковий ресурс надано йому згідно із Законом України від 28.12.2014 № 79-VIII.

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В.. Мельник С.І., Шкварилюк В.В., Куліченко І.І., Гордєєв А.А., Маркевич Я.В., Шевченко О.Л., Амельченко В.В., Кривенко В.М., Ванат П.М., Крулько І.І., Молоток І.Ф., Пинзеник В.М., а також народний депутат України – Голова Комітету з питань науки і освіти Гриневич Л.М., перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І.

У ході обговорення члени Комітету Кривенко В.В. і Крулько І.І. запропонували підтримати законопроект за реєстр. № 1867 та звернутися до Уряду з приводу визначення механізму забезпечення спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів державної форми за рахунок коштів державного бюджету шляхом відповідного зменшення показників міського бюджету міста Києва /для врахування при підготовці законопроекту про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та, у разі необхідності, при внесенні змін до Бюджетного кодексу України за умови прийняття законопроекту за реєстр. № 1867 «Про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності)» в цілому/.

Голова Комітету Павелко А.В. поставив на голосування зазначену пропозицію, яка була підтримана народними депутатами – членами Комітету.

УХВАЛИЛИ:

1. Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності) (реєстр. № 1867), поданий народними депутатами України Гриневич Л.М., Співаковським О.В., Кременем Т.Д., за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.

2. Звернутися до Кабінету Міністрів України з приводу опрацювання питання врегулювання бюджетного забезпечення спеціалізованих загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності за рахунок коштів державного бюджету шляхом відповідного коригування показників міського бюджету міста Києва /для врахування при підготовці законопроекту про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та, у разі необхідності, при внесенні змін до Бюджетного кодексу України за умови прийняття законопроекту за реєстр. № 1867 «Про внесення зміни до статті 87 Бюджетного кодексу України (щодо фінансування загальноосвітніх навчальних закладів державної форми власності)» в цілому/.

Голосували: «за» - 16, «проти» – 0, «утримались» - 2, «не голосували» - 5.

5. СЛУХАЛИ:

Інформацію народного депутата України Івченка В.Є. про поданий ним та народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Кириленком І.Г. Дерев’янком Ю.Б., Євтушком С.М. проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (реєстр. № 1900 від 30.01.2015).

Відмітили:

Законопроект, як зазначається у пояснювальній записці до нього, підготовлено з метою підвищення фінансової самодостатності бюджетів місцевого самоврядування – бюджетів сіл, селищ і міст районного значення. Для реалізації задекларованого у законопроекті пропонується переглянути окремі положення Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), включно ті, які було змінено Законом України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо реформи міжбюджетних відносин)» від 28.12.2014 року № 79-VIII), передбачивши:

1) перерозподіл податків і зборів, що зараховуються до місцевих бюджетів, між їх рівнями та між загальним і спеціальним фондами бюджетів місцевого самоврядування, а саме:

– податок на доходи фізичних осіб, що сплачується на території сіл і селищ та згідно з чинними нормами Кодексу зараховується до районного бюджету у розмірі 60%, перерозподілити таким чином:

до районного бюджету – 35%;

до сільських і селищних бюджетів – 25% (чинна норма 0%, до внесення змін Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII – було 25%);

– податок на доходи фізичних осіб, що сплачується на території міст районного значення та згідно з чинними нормами Кодексу зараховується до районного бюджету у розмірі 60%, зараховувати у такому ж розмірі до бюджетів міст районного значення (чинна норма 0%– до внесення змін Законом України від 28.12.2014 року № 79-VIII – було 25%);

– 50% рентної плати за спеціальне використання деревини, що заготовлена в порядку рубок головного користування, що згідно з чинними нормами Кодексу зараховується до доходів бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів, виключити із складу доходів таких бюджетів та включити до складу доходів бюджетів сіл, селищ;

– єдиний податок, що згідно з чинними нормами Кодексу зараховується у повному обсязі (100%) до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування розподілити між загальним та спеціальним фондом (бюджетом розвитку) таких бюджетів:

до загального фонду – єдиний податок, що сплачується платниками ІV групи відповідно до Податкового кодексу (сільськогосподарські виробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків);

до спеціального фонду (бюджет розвитку) – єдиний податок, що сплачується платниками І-ІІІ групи відповідно до Податкового кодексу;

2) зарахування рентної плати за спеціальне використання водних об’єктів місцевого значення для ведення рибництва (ставки, запруди), що згідно з чинними нормами Кодексу зараховується до бюджетів місцевого самоврядування за місцем податкової реєстрації платника рентної плати, зараховувати до таких бюджетів за місцем знаходження водного об’єкту;

3) відновлення ринкового збору та зарахування його до загального фонду бюджетів місцевого самоврядування (за умови внесення відповідних змін до Податкового кодексу України, оскільки такий збір з 1 січня 2011 року було скасовано). Відповідна законодавча пропозиція передбачена у проекті закону про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо посилення фіскальної самодостатності територіальних громад), поданому народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Кириленком І.Г., Івченком В.Є., Дерев’янком Ю.Б., Євтушком С.М. (реєстр. № 1899 від 30.01.2015);

4) повноваження міст районного значення за доходами та видатками визначити такими, як для міст республіканського Автономної Республіки Крим, обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

При цьому визначається, що до об’єднання територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, з бюджетів міст районного значення не здійснюються видатки, встановлені підпунктом «ґ» пункту 2 (вища освіта), підпунктом «б» пункту 3 (програми медико-санітарної освіти) та пунктом 4 (соціальний захист та соціальне забезпечення) частини першої статі 89 Бюджетного кодексу України;

5) запровадження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання районних автомобільних доріг в обсязі 15 відсотків доходів державного бюджету від акцизного податку з нафтопродуктів, затвердженого законом про державний бюджет.

Обсяги зазначеної субвенції затверджуються у законі про Державний бюджет України окремо для районних бюджетів і розподіляються між районним бюджетом та бюджетами місцевого самоврядування на основі затвердженої Урядом формули;

6) доповнення видатків, що здійснюються з сільських і селищних бюджетів, видатками на фізичну культуру і спорт;

7) визначення у складі капітальних видатків бюджету розвитку видатків на ремонт та реконструкцію приміщень органів місцевого самоврядування, придбання предметів і матеріалів тривалого використання для потреб органів місцевого самоврядування;

8) встановлення вимог щодо розподілу обсягу стабілізаційної дотації – 75 % загального її обсягу має надаватися районним бюджетам на покриття можливих фактичних диспропорцій у фінансовому забезпечені бюджетів сіл, селищ та міст районного значення, а кошти стабілізаційної дотації мають першочергово спрямовуватися на збільшення фінансового забезпечення додаткової потреби у видатках на забезпечення осіб, переселених із територій проведення антитерористичної операції та медичного забезпечення військовослужбовців;

9) здійснення у 2015 році видатків на навчально-виховні комплекси (дошкільна освіта), утримання об’єктів культурної сфери (палаців і будинків культури, клубів, центрів дозвілля, інших клубних закладів та бібліотек) за рахунок міжбюджетних трансфертів з районного бюджету бюджетам місцевого самоврядування (в обсязі, не меншому ніж затверджено із змінами органами місцевого самоврядування у бюджетах в 2014 році) без вилучення відповідних бюджетних установ з комунальної власності сіл, селищ, міст районного значення.

Законопроектом також пропонується ряд інших змін до Кодексу, зокрема, щодо:

– уточнення порядку використання освітньої та медичної субвенції, визначивши:

можливості спрямовувати на фінансове забезпечення освітніх і медичних закладів поряд з субвенцією інших коштів місцевих бюджетів;

встановлення Урядом вичерпного переліку видатків, що можуть здійснюватися за рахунок таких субвенцій, та черговості фінансового забезпечення таких видатків;

спрямування залишків коштів за такими субвенціями в першочерговому порядку на виконання бюджетних зобов’язань минулих років, взятих на облік в органах Казначейства;

– визначення переліку товарів, робіт і послуг щодо можливості здійснення попередньої оплати закупівель за бюджетні кошти та терміну (не більше 1 місяця, який може бути збільшений Урядом до одного року), надавши повноваження Уряду на затвердження порядку щодо регулювання цих питань;

– виключення умови про «виконання доходів зведеного бюджету України», за якої платіжні доручення виконуються органами Казначейства протягом п’яти днів з дати надання доручення на здійснення платежу, та визначення відповідальності органів казначейства за недотримання терміну здійснення платежу за дорученням розпорядника бюджетних коштів, яке оформлене відповідно до вимог законодавства;

– підготовки Кабінетом Міністрів України у місячний термін законопроекту щодо списання непогашеної заборгованості за середньостроковими позиками (крім заборгованості місцевих бюджетів Автономної Республіки Крим) перед державним бюджетом.

Загалом характеристика положень та належні обґрунтування, включаючи фінансово-економічні, деталізовано у пояснювальній записці до законопроекту. Крім того, звернуто увагу на необхідність прийняття разом із запропонованим законопроектом змін до Податкового кодексу, пов’язаних із збільшенням надходжень до бюджетів місцевого самоврядування, що поданий цими ж авторами за реєстр. № 1899 від 30.01.2015 року. За оцінкою авторів законопроекту додаткові надходження до бюджетів місцевого самоврядування від реалізації запропонованих норм можуть скласти близько 1 млрд грн в розрахунку на рік.

Водночас, щодо окремих положень законопроекту, слід зауважити, зокрема, таке:

– зменшення нормативу зарахування податку на доходи фізичних осіб до районних бюджетів з 60% до 35% потребуватиме здійснення нового розрахунку горизонтального вирівнювання податкоспроможності міст обласного значення та районних бюджетів, і як наслідок призведе до зміни показників базової та реверсної дотації для всіх рівнів бюджетів, що буде мати вплив на показники державного бюджету у поточному бюджетному періоді, а відтак потребуватиме змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»;

– надання права здійснювати з бюджетів міст районного значення видатки на освіту та охорону здоров’я за переліком, визначеним статтею 89 Кодексу, та встановлення доходів згідно із статтею 64 Кодексу (з урахуванням законодавчих пропозицій, викладених у цьому законопроекті) ставить під сумнів доцільність проведення таких видатків за рахунок міжбюджетних трансфертів з районного бюджету (як передбачено у пункті 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу) і потребує визначення іншого порядку їх фінансового забезпечення (за рахунок освітньої та медичної субвенції згідно із статтями 103-2 і 103-4 Кодексу чи за рахунок збільшеного обсягу доходів таких бюджетів внаслідок зарахування 60% податку на доходи фізичних осіб), що в свою чергу буде потребувати проведення відповідних перерахунків і внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік»;

– пропозиція щодо встановлення конкретного обсягу субвенції, яка надається з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання районних автомобільних доріг (в обсязі 15 відсотків акцизного податку з нафтопродуктів, затвердженого Законом про Державний бюджет України) не узгоджується із вимогою статті 95 Конституції України, згідно з якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Про таку невідповідність у своєму висновку до законопроекту також відмічає Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ).

Разом з тим, не визначені критерії розподілу зазначеної субвенції між районними бюджетами.

Крім того, запровадження зазначеної субвенції у поточному році призведе до розбалансування показників державного бюджету, а отже потребуватиме змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», проте пропозицій щодо скорочення витрат або збільшення доходів державного бюджету авторами законопроекту не запропоновано;

– встановлення вимоги щодо обов’язковості виконання органами Казначейства платіжних доручень за видатками місцевих бюджетів протягом п’яти операційних днів без врахування стану надходжень відповідного місцевого бюджету та наявності бюджетних коштів на рахунку може негативно впливати на ліквідність єдиного казначейського рахунку та унеможливити проведення першочергових видатків загальнодержавного значення.

Поряд з тим, законопроект у відповідності до вимог нормотворчої техніки потребує техніко-редакційного коригування. Зокрема, належить визначитися щодо формулювання назви субвенції на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг, оскільки у тексті законопроекту вживаються різні назви (у пункті 10 частини першої законопроекту вносяться зміни до статті 97 Кодексу, доповнюючи перелік трансфертів, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам «субвенцією на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання сільських доріг», у новій статті 103-6 запропоновано «Субвенцію з державного бюджету бюджетам місцевого самоврядування на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання районних автомобільних доріг»), на що також звертає увагу ГНЕУ.

Крім того, враховуючи, що зазначений законопроект системно пов’язаний із законопроектами про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) за реєстр. № 1899 від 30.01.2015 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) за реєстр. № 1898 від 30.01.2015 р., ГНЕУ пропонує рішення щодо нього приймати за результатами розгляду зазначених законопроектів.

Загалом, зважаючи, що за змістом відповідних положень Конституції України (ст. 116) та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» забезпечення проведення фінансової, податкової політики, виконання затвердженого Верховної Ради України Державного бюджету України належить до повноважень Кабінету Міністрів України, ГНЕУ пропонує, що для прийняття зваженого рішення щодо пропозицій проекту варто отримати відповідний експертний висновок Уряду.

За оцінкою Міністерства фінансів запропонований у законопроекті перерозподіл дохідних та видаткових повноважень між рівнями бюджетів призведе до втрат державного бюджету та розбалансує показники місцевих бюджетів в розрізі рівнів бюджетів. Втрати державного бюджету складуть 5,6 млрд грн, у тому числі 2,3 млрд грн – субвенція на будівництво, ремонт та реконструкцію районних доріг, 0,6 млрд грн – збільшення ресурсу в результаті горизонтального вирівнювання, 2,7 млрд грн – покриття фактичних диспропорцій районних бюджетів. Крім того, Мінфін вважає, що внесення у поточному році змін до місцевих бюджетів усіх рівнів як у зв’язку із зміною переліку та нормативів зарахування податків, так і передачею видаткових повноважень, пов’язаних із зміною фінансування установ посеред року негативно вплине на виконання бюджетів і на своєчасність фінансування установ, що передаються.

Загалом, Міністерство фінансів України не підтримує законопроект та вважає, що розглядати питання внесення змін до Бюджетного кодексу України необхідно системно і комплексно, за результатами підсумків впровадження першого етапу реформи та з урахуванням розмежування повноважень місцевих органів влади. При цьому термін набрання чинності таких змін не може бути раніше 1 січня 2016 року.

На час розгляду законопроекту до Комітету з питань бюджету висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та з питань європейської інтеграції не надійшли.

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Шкварилюк В.В., Гордєєв А.А., Дубневич Б.Я., Мельник С.І., Шевченко О.Л., Амельченко В.В., Крулько І.І., Пинзеник В.М., Унгурян П.Я., народний депутат України Івченко В.Є., а також перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І.

За результатами розгляду Комітетом з питань бюджету не прийнято рішення щодо проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (реєстр. № 1900 від 30.01.2015), поданого народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Кириленком І.Г. Івченком В.Є., Дерев’янком Ю.Б., Євтушком С.М.

Голова Комітету А.В. Павелко

Секретар Комітету                                                    В.В. Шкварилюк

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом

“Протоколи 8 скликання”

29 серпня 2019 11:20

Комітет Верховної Ради України