Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 13 липня 2016 року (протокол №64 ) розглянув проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування діяльності центрів надання адміністративних послуг (реєстр. № 4059 від 15.02.2016)  поданий народними депутатами України М. Найємом, Д.Добродомовим та іншими народними депутатами України.

Законопроект, як зазначається у пояснювальній записці до нього, розроблено з метою врегулювання питань фінансового забезпечення діяльності центрів надання адміністративних послуг, та спрямовано на створення зручних і доступних умов для отримання адміністративних послуг та підвищення рівня якості їх надання.

Для реалізації такої мети у законопроекті пропонується шляхом доповнення новими пунктами 12-1, 12-2, 12-3, 12-4  частини першої статті 69 - 1 Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс) з 1 січня 2017 року (у разі утворення центру надання адміністративних послуг) зараховувати до спеціального фонду місцевих бюджетів по 30 відсотків:

плати за надання інших адміністративних послуг;

адміністративного збору за державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

адміністративного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

плати за скорочення термінів надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, а також плати за надання інших платних послуг, пов’язаних з такою державною реєстрацією.

Водночас, передбачається внести відповідні зміни до пунктів 36, 36-1, 36-2, 36-3 частини першої статті 64 і пунктів 20-1, 20-5, 20-6 частини першої статті 69 Кодексу, згідно з якими на даний час плата за зазначені вище адміністративні послуги у повному обсязі зараховується до загального фонду бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, міст Києва та Севастополя, районних бюджетів, бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, міст районного значення, сільських та селищних бюджетів відповідно, доповнивши кожен пункт положенням, відповідно до якого зазначені платежі зараховуються до загального фонду відповідних місцевих бюджетів за місцем надання послуг, у таких розмірах: у розмірі 100 відсотків – у разі не утворення центру надання адміністративних послуг, 70 відсотків – у разі утворення центру надання адміністративних послуг, згідно із законом.

При цьому, згідно з фінансово-економічним обґрунтуванням до законопроекту авторами визначається, що реалізація його положень не потребує додаткових видатків з державного бюджету, оскільки відбувається перерозподіл дохідних джерел та видаткових повноважень в рамках місцевого бюджету.

Законопроект не може бути реалізований відповідно до задекларованої мети, оскільки не містить положень щодо видаткових повноважень спеціального фонду місцевих бюджетів, а про напрями використання коштів спеціального фонду місцевих бюджетів зазначається лише у пояснювальній записці до законопроекту.

Таким чином, законопроект у запропонованій редакції порушує визначений у статті 7 Кодексу принцип збалансованості бюджетної системи, призводячи до розбалансування місцевих бюджетів за загальним та спеціальним фондом, та зумовлює, насамперед, необхідність вишукання додаткових джерел доходів загального фонду місцевих бюджетів для забезпечення видаткових повноважень, визначених у статтях 89 - 91 Кодексу, про що зазначають також Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (далі – ГНЕУ), Міністерство фінансів України (далі – Мінфін) та Асоціація міст України. При цьому за розрахунками Мінфіну втрати загального фонду місцевих бюджетів у річному вимірі складуть щонайменше 200 млн гривень.

В той же час кошти спеціального фонду місцевих бюджетів залишаться невикористаними, оскільки у законопроекті не дотримано вимоги частини другої статті 70 Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 70 Кодексу кошти спеціального фонду місцевих бюджетів витрачаються на заходи, передбачені рішенням про місцевий бюджет відповідно до законодавства. Тобто, утворення спеціального фонду місцевих бюджетів передбачає наявність у відповідному «галузевому» законі (у цьому випадку Закон України «Про адміністративні послуги») положення про фінансове забезпечення центрів надання адміністративних послуг та джерел покриття відповідних видатків таких бюджетів.

Крім того, в порушення принципу справедливості і неупередженості бюджетної системи (бюджетна система будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами та територіальними громадами) запропонований розподіл плати за надання адміністративних послуг та адміністративних зборів ставить у неоднакові умови місцеві бюджети територій, де створені та де не створені центри надання адміністративних послуг, оскільки зменшує надходження загального фонду окремих місцевих бюджетів, та позбавляє стимулів створювати відповідні центри на інших територіях.

Поряд з тим, слід звернути увагу, що відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги»:

1. Центр надання адміністративних послуг – це постійно діючий робочий орган або структурний підрозділ місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування, що зазначений у частині другій цієї статті, в якому надаються адміністративні послуги через адміністратора шляхом його взаємодії з суб’єктами надання адміністративних послуг. У разі утворення центру надання адміністративних послуг як постійно діючого робочого органу для здійснення матеріально-технічного та організаційного забезпечення діяльності центру надання адміністративних послуг у структурі відповідної міської ради, міської, районної державної адміністрації утворюється відповідний структурний підрозділ (виконавчий орган), на який покладаються керівництво та відповідальність за організацію діяльності такого центру. /Стаття 12/.

2. Фінансове та інше забезпечення діяльності системи державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з надання адміністративних послуг здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету України, відповідних місцевих бюджетів. /Стаття 18/.

Кодексом при цьому встановлено, що:

– до видатків, які здійснюються з державного бюджету, належать видатки на утримання органів виконавчої влади (зокрема, місцевих державних адміністрацій), а до видатків, які здійснюються з місцевих бюджетів, належать видатки на утримання органів місцевого самоврядування (місцевих рад та їх виконавчих органів) /статті 87 – 91/;

– забороняється планувати та здійснювати видатки, не віднесені до місцевих бюджетів цим Кодексом, а також здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів, крім випадків, коли такі видатки здійснюються за рішенням місцевої ради за рахунок вільного залишку бюджетних коштів або перевиконання доходної частини загального фонду місцевого бюджету за умови відсутності заборгованості такого бюджету за захищеними статтями видатків протягом року на будь-яку дату або за рішенням Кабінету Міністрів України /частина друга статті 85/;

– до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на інші програми, пов’язані з виконанням власних повноважень, затверджені відповідною місцевою радою згідно із законом /пункт 21 частини першої статті 91/.

Отже, виходячи з принципу самостійності бюджетної системи, згідно з яким органи місцевого самоврядування наділені правом самостійно визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства, та дотримуючись вимог Кодексу, місцеві ради можуть вирішувати питання щодо підтримки центрів надання адміністративних послуг саме за рахунок спрямування коштів загального фонду місцевих бюджетів.

Витрати спеціального фонду бюджету, як визначено у частині 8 статті 13, частині четвертій статті  23, частині другій статті 48 Кодексу, здійснюються виключно в межах та за рахунок коштів, що надійшли до цього фонду на відповідну мету.

Отже, прийняття зазначених змін може призвести до неналежного фінансового забезпечення центрів надання адміністративних послуг, оскільки буде залежати від стану надходжень плати за надання адміністративних послуг, та суттєво звузить можливості місцевих бюджетів щодо спрямування інших бюджетних коштів на їх підтримку.

ГНЕУ у своєму висновку висловлює зауваження до законопроекту, зазначаючи про необхідність надання належного обґрунтування з відповідними розрахунками щодо запропонованого у проекті розміру (30%) зарахування надходжень від  адміністративних зборів до спеціального фонду відповідних місцевих бюджетів, враховуючи, що ці кошти пропонується спрямувати на матеріально-технічне забезпечення діяльності центрів надання адміністративних послуг (зокрема, наскільки такий обсяг надходжень відповідає фактичним потребам центрів надання адміністративних послуг).

Крім того, ГНЕУ зауважує, що у проекті залишається неврегульованим питання зміни порядку зарахування до місцевих бюджетів надходжень від зазначених адміністративних зборів у разі створення нових адміністративних центрів протягом бюджетного періоду.

Загалом ГНЕУ вважає логічним для прийняття виваженого рішення щодо внесеного законопроекту отримати відповідний експертний висновок Уряду.

Мінфін не підтримує прийняття, зазначаючи, що зміни до бюджетного законодавства, які діють з 1 січня 2015 року, були розроблені на основі європейського досвіду та підготовлені з урахуванням дотримання принципу збалансованості, відповідно до якого закріплення за рівнями бюджетів певних видів доходів чи їх частини здійснюється з урахуванням видаткових повноважень, які забезпечуються з відповідних бюджетів. Водночас, статтею 72 Кодексу передбачена можливість затвердження місцевих бюджетів з профіцитом по загальному фонду у разі спрямування до бюджету розвитку коштів із загального фонду такого місцевого бюджету.

Асоціація міст України  вважає за доцільне відхилити законопроект, зазначаючи серед іншого, що запропоноване законопроектом зарахування частини відповідних зборів до спеціального фонду бюджетів (особливо в умовах гострої обмеженості бюджетних ресурсів) не узгоджується із здійснюваними заходами щодо оптимізації спеціального фонду.

Відповідно до висновків комітетів Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції і з питань європейської інтеграції законопроект відповідає антикорупційному законодавству та не належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства ЄС, або регулювання національним законодавством країн-членів ЄС.

За наслідками розгляду Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо фінансування діяльності центрів надання адміністративних послуг (реєстр. № 4059 від 15.02.2016), поданий народними депутатами України М. Найємом, Д. Добродомовим та іншими народними депутатами України, за результатами розгляду у першому читанні відхилити

Повернутись до списку публікацій

Версія для друку

Ще за розділом


“Висновки Комітету до законопроектів, щодо яких Комітет є головним 8 скликання”

11 липня 2019 11:50
11 липня 2019 11:47
02 травня 2019 11:48
14 березня 2019 14:46
17 січня 2019 15:48
21 грудня 2018 12:36
06 грудня 2018 18:35
06 грудня 2018 18:33
06 грудня 2018 18:30
22 листопада 2018 15:29