Комітет Верховної Ради України

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 6 грудня 2016 року додатково розглянув проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 5131 (доопр.) від  3.11.2016 р.), поданий Кабінетом Міністрів України.

Законопроект, як зазначається у пояснювальній записці до нього, розроблено з метою врегулювання питань, пов’язаних із підготовкою проекту закону про Державний бюджет України на 2017 рік, у якому серед іншого проведено розрахунки на основі нових підходів до здійснення видатків на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист населення, що забезпечуються з місцевих бюджетів.

Законопроектом пропонуються зміни до Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), насамперед, в частині унормування питань, що врегульовують відносини між державним та місцевими бюджетами і передбачають уточнення напрямів використання освітньої і медичної субвенції, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, та переліку видатків, які передбачається передати на фінансове забезпечення з місцевих бюджетів, а також ряд інших положень, необхідних для прийняття проекту державного бюджету на 2017 рік. Серед основних питань законопроекту належить виокремити такі.

Щодо переліку видаткових повноважень у законопроекті пропонується передати на фінансове забезпечення з місцевих бюджетів видатки, що згідно з чинними нормами Кодексу забезпечуються за рахунок субвенцій з державного бюджету, з яких, на:

– утримання загальноосвітніх навчальних закладів, крім видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників /зміни до статті 103-2 Кодексу/;

– оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення у професійно-технічних та інших навчальних закладах державної та/або комунальної власності (з обласних бюджетів, бюджетів міст - обласних центрів та бюджету м. Києва), крім видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої /зміни до статей 89, 90, 103-2, Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– оплату комунальних послуг та енергоносіїв закладів охорони здоров’я /зміни до статті 103-4 Кодексу/;

– надання пільг з послуг зв’язку, деяких інших передбачених законодавством пільг та здійснення компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян /зміни до статей 89, 91 і 102 Кодексу/.

Щодо освітньої та медичної субвенцій /зміни до статей 103-2 і 103-4 Кодексу/ у законопроекті встановлюється, що:

– освітня субвенція спрямовується на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів, а також професійно-технічних навчальних закладів державної та комунальної власності в частині забезпечення видатків на здобуття повної загальної середньої освіти /чинна норма – на всі поточні видатки загальноосвітніх навчальних закладів, без навчальних закладів профтехосвіти/;

– медична субвенція спрямовується на видатки, визначені у пункті 3 частини першої статті 89 та у пункті 3 частини першої статті 90 Кодексу, для оплати поточних видатків, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв /чинна норма – на всі поточні видатки за зазначеними напрямами/.

Водночас Кабінету Міністрів України надається право здійснювати розподіл резерву освітньої та медичної субвенцій та визначати напрями використання таких коштів.

Щодо інших положень Кодексу, зокрема, передбачається:

– можливість створювати державний фонд регіонального розвитку за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету, тоді як на даний час він утворюється у складі загального фонду державного бюджету /зміни до статті 24-1 Кодексу/;

– відтермінувати на 2018 рік передачу до місцевих бюджетів повноважень на оплату послуг з підготовки фахівців у державних вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації з метою завершення реформування мережі таких закладів, яка започаткована Законом України «Про вищу освіту» /зміни до Закону України від 28 грудня 2014 р. №79 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин»/;

– продовжити на 2017 рік дію норми щодо надання права здійснювати утримання дошкільних навчальних закладів та закладів культури з бюджетів сіл, селищ, міст районного значення /зміни до пункту 20 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– надати можливість здійснювати видатки на утримання навчальних закладів професійно-технічної освіти, що розташовані у містах обласного значення – обласних центрах, у частині підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення за рахунок обласного бюджету шляхом надання відповідного трансферту міському бюджету /новий пункт 20-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– визначити 25 грудня року, що передує плановому, граничним терміном затвердження місцевих бюджетів /зміни до статті 77 Кодексу/;

– надати право у випадках проведення в Україні антитерористичної операції, введення воєнного стану або надзвичайного стану не застосовувати вимоги частини другої статті 18 Кодексу щодо граничної величини загального обсягу державного боргу та гарантованого державою боргу відносно ВВП /новий пункт 23-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– встановити, що органи Казначейства здійснюють повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до місцевих бюджетів населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим Донецькою та Луганською військово-цивільними адміністраціями /новий пункт 24-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– уточнити перелік норм і положень законодавчих актів, які застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного та місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування /зміни до пункту 26 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/;

– уточнити повноваження Міністерства фінансів України з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат /зміни до пункту 40 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу/.

Слід звернути увагу, що законопроект за реєстр. №5131 доопрацьовано Урядом з урахуванням положень поданого на розгляд  Верховної Ради України у другому читанні проекту закону про Державний бюджет України на 2017 рік (законопроект за реєстр.№5000) на основі Бюджетних висновків Верховної Ради України. Відповідно переглянуто або уточнено окремі положення та запропоновано, зокрема:

– включити до видатків державного бюджету видатки на професійно –технічну освіту за професіями загальнодержавного значення, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України /зміни до статті 87 Кодексу/;

– не передавати до видатків місцевих бюджетів, залишивши у складі державного бюджету, видатки на санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків) /виключено відповідні зміни до статті 89 Кодексу/;

– не позбавляти органи місцевого самоврядування права спрямовувати залишки освітньої субвенції на оновлення матеріально-технічної бази відповідних навчальних закладів (тобто, залишити чинну редакцію /зміни частини четвертої статті 103-2 Кодексу/;

– врегулювати питання формування бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у яких перші місцеві вибори відбудуться у грудні 2016 року та до 1 травня 2017 року, визначивши, як виняток з положень частини четвертої статті 67 Кодексу, можливість встановлення відносин з державним бюджетом таких бюджетів та їх формування і затвердження у 2017 році /доповнення Прикінцевих та перехідних положень Кодекс новим пунктом 41/.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України щодо пропозицій проекту зауважує, зокрема, таке:

1) можливість передбачати державний фонд регіонального розвитку як у загальному, так і спеціальному фонді державного бюджету є сумнівною, зважаючи, що чинною залишається норма, за якою «при складанні проекту Державного бюджету України та прогнозу Державного бюджету України на наступні за плановим два бюджетні періоди державний фонд регіонального розвитку передбачається в обсязі не менше 1 відсотка прогнозного обсягу доходів загального фонду проекту Державного бюджету України на відповідний бюджетний період»;

2) включення до видатків державного бюджету видатків на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників в професійно-технічних навчальних закладах на умовах державного замовлення за професіями загальнодержавного значення, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України: по-перше, викликає сумнів сам термін «професія загальнодержавного значення», а, по-друге, у Кодексі відсутні чіткі критерії кваліфікації професій саме таких, що мають загальнодержавне значення, що, як показує практика, допускає довільне їх тлумачення Кабінетом Міністрів України, на який покладається повноваження затвердження переліку таких професій, та зумовлює високу мінливість такого переліку, а відтак нестабільність фінансування підготовки кадрів та такими професіями на умовах державного замовлення;

3) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, пропонується передати видатки на надання пільг з послуг зв’язку, інші передбачені законодавством пільги, а також компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Одночасно пропонується скасувати відповідну субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам, за рахунок якої надавалися вищезазначені пільги. Проте, подані до законопроекту документи не містять жодних обґрунтувань щодо фінансової спроможності місцевих бюджетів належним чином виконати нові вимоги Кодексу.

Відповідно до Конституції України (стаття 143) та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (стаття 16), повноваження органів місцевого самоврядування поділяються на власні (самоврядні) та делеговані, тобто повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом. Запропоновані повноваження органів місцевого самоврядування у сфері здійснення зазначених соціальних виплат відносяться саме до делегованих і мають супроводжуватись відповідним фінансовим забезпеченням з боку держави, як того вимагають положення ч. 3 ст. 142 Конституції України, за змістом яких «держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою»;

4) в умовах спрямування освітньої субвенції тільки на «оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників», а не на «оплату поточних видатків» у відповідних навчальних закладах, як це передбачено чинними вимогами Кодексу, навчальні заклади матимуть значні складнощі з оплатою своїх інших поточних видатків, зважаючи, зокрема, на значне підвищення тарифів на теплопостачання, електроенергію тощо;

5) законопроект містить положення, які можуть призвести до порушення параметрів боргової безпеки країни й максимізації боргових ризиків у середньостроковій та довгостроковій перспективі;

6) положення пункту 40 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу, згідно з якими «під час здійснення повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат Міністерство фінансів України має право отримувати безоплатно інформацію, що містить банківську таємницю, персональні дані, та на прямий доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування. Для отримання та обробки таких персональних даних Міністерство фінансів України не потребує отримання на це згоди фізичних осіб, якщо таку згоду надано іншому центральному органу виконавчої влади під час подання такої інформації» не є предметом регулювання Кодексу. У той же час порядок надання інформації, яка містить банківську таємницю, врегульовано статтею 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Асоціація міст України у своєму висновку до законопроекту звертає увагу на таке:

– передача усіх видатків у сфері освіти, крім оплати праці педагогічного персоналу, на рівень місцевих бюджетів призведе до погіршення надання освітніх послуг, оскільки виникне ситуація, за якої якість навчального процесу на тій чи іншій території буде залежати від фінансової спроможності відповідного бюджету, що не узгоджується із статтею 53 Конституції України.

Крім того, у разі відсутності у місцевих бюджетах коштів на утримання іншого персоналу навчальних закладів /відповідно до вибіркового аналізу АМУ питома вага непедагогічного персоналу /лаборанти, бібліотекари, психологи, кухари, технічний персонал тощо/ по освітніх закладах складає 25%/, органи місцевого самоврядування вимушені будуть проводити скорочення та звільнення;

– передача на утримання з місцевих бюджетів видатків у сфері освіти та охорони здоров’я здійснена без жодних компенсаторів та передачі стабільних джерел надходжень для міст обласного значення, хоча левова частка публічних послуг надається саме в населених пунктах органами місцевого самоврядування базового рівня. За таких умов виникає невідповідність між повноваженнями місцевого самоврядування та ресурсами, необхідними для їх виконання;

– неврегульованість питання щодо управління майном навчальних закладів професійно-технічної освіти може призвести до виникнення критичної ситуації із фінансовим забезпеченням її здобуття;

– вилучення з державних програм соціального захисту та віднесення на місцевий рівень компенсаційних виплат та соціальних пільг, що гарантовані державою відповідними законами, без передачі належного ресурсу призведе до зниження соціальної захищеності громадян, оскільки місцеві громади фінансово неспроможні забезпечити виконання таких програм та не уповноважені регулювати надання таких послуг.

Крім того, зважаючи на вимоги Кодексу, реалізація окремих положень законопроекту вбачається проблематичною. Зокрема:

– пропозиція щодо можливості здійснювати видатки на утримання навчальних закладів професійно-технічної освіти, що розташовані у містах обласного значення – обласних центрах, у частині підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення за рахунок обласного бюджету шляхом надання відповідного трансферту міському бюджету, не узгоджується з положеннями частини другої статті 85 Кодексу, згідно з якою місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевих рад зобов’язані забезпечити здійснення видатків з відповідних місцевих бюджетів з додержанням розподілу цих видатків між бюджетами, визначеного статтями 89-91 Кодексу та законом про державний бюджет (водночас, забороняється здійснювати впродовж бюджетного періоду видатки на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів). Слід взяти до уваги, що відповідно до підпункту е пункту 2 частини першої статті 89 Кодексу видатки на оплату послуг з підготовки кваліфікованих робітників на умовах регіонального замовлення у професійно-технічних та інших навчальних закладах державної та/або комунальної власності, які розташовані на території міст обласного значення – обласних центрів, здійснюються з бюджетів зазначених міст. При цьому не надаються жодні пропозиції чи додаткові пояснення щодо критеріїв і вмотивованих підстав для визначення обласними радами обсягів відповідних міжбюджетних трансфертів, що зумовлює суб’єктивний підхід до надання таких коштів містам, а також виникає колізія законодавчих норм;

– встановлення винятку з положень частини четвертої статті 67 Кодексу для формування з 1 березня та з 1 липня 2017 року бюджетів об’єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у яких перші місцеві вибори відбудуться у грудні 2016 року та до 1 травня 2017 року, створить передумови для недотримання визначеного пунктом 1 частини першої статті 7 Кодексу принципу єдності бюджетної системи, згідно з яким єдність бюджетної системи забезпечується серед іншого єдиним регулюванням бюджетних відносин та єдністю порядку виконання бюджетів. Зважаючи, що згідно із статтею 96 Конституції України та статтею 3 Кодексу бюджетний період встановлено з 1 січня по 31 грудня календарного року і законом про державний бюджет та рішеннями про місцеві бюджети встановлюються бюджетні призначення на виконання визначених законодавством повноважень на такий період, запровадження інших підходів до формування та затвердження зазначених бюджетів об’єднаних територіальних громад може суттєво ускладнити виконання відповідних місцевих бюджетів у наступному році.

З огляду на пропозиції законопроекту слід звернути увагу, що всупереч вимогам частини першої статті 27 Кодексу та частини третьої статті 93 Регламенту Верховної Ради України до законопроекту не надано належне фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки).

Загалом, належить наголосити, оскільки положення законопроекту за реєстр. № 5131 враховані у показниках доопрацьованого Урядом до другого читання проекту закону про Державний бюджет України на 2017 рік (реєстр. №5000), насамперед, в частині визначення обсягів міжбюджетних трансфертів, розгляд та прийняття таких пов’язаних законопроектів має відбуватися взаємоузгоджено.

За наслідками розгляду Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо удосконалення складання та виконання бюджетів)» (реєстр. № 5131 (доопр.) від 03.11.2016 р.), поданий Кабінетом Міністрів України, за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу та в цілому як закон з урахуванням таких пропозицій:

1. У розділі І законопроекту:

1.1. пункт 1 викласти в такій редакції:

«1. В абзаці дев’ятому частини першої статті 21 слова «у місячний строк з дня опублікування закону про Державний бюджет України» замінити словами і цифрою «до 1 квітня планового року»; /техніко-юридична правка для забезпечення однозначного трактування відповідної дати/

1.2. у пункті 2:

підпункт 2 викласти в такій редакції:

«2) у частині другій:

після слів «інноваційних парків» доповнити словами «спортивної інфраструктури»;

доповнити абзацом другим такого змісту:

«На реалізацію інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, що мають на меті розвиток спортивної інфраструктури, передбачається не менше 10 відсотків коштів державного фонду регіонального розвитку»;

доповнити підпунктом 3 такого змісту:

«3) у частині третій:

«в абзаці першому після слів «відповідно до законодавства» доповнити словами «(у тому числі програм і проектів щодо розвитку спортивної інфраструктури, погоджених з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту)»;

в абзаці другому слова «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, на підставі поданих пропозицій здійснює» замінити словами і цифрами «Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, утворює комісію для оцінки та відбору програм і проектів, до складу якої входять члени Комітету Верховної Ради України з питань бюджету за рішенням цього комітету (чисельністю не менше 50 відсотків складу такої комісії). Така комісія на підставі поданих пропозицій (крім пропозицій щодо програм і проектів, погоджених з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту), здійснює»;

абзац п’ятий після слів «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики» доповнити словами «на підставі рішення відповідної комісії та з урахуванням програм і проектів, погоджених з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері фізичної культури і спорту».

1.3. в абзаці другому пункту 7 слова «а також компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян» виключити; /техніко-юридична правка для уникнення дублювання положення з пп.«ґ» п.3 ч.1 ст.91 Бюджетного кодексу/

1.4. у пункті 9:

абзац третій підпункту 1 виключити; /відповідне питання має бути врегульовано комплексно в урядовому законопроекті за реєстр. №4970, підготовленому до ІІ читання/

абзац сьомий підпункту 2 викласти в такій редакції:

«Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету здійснює розподіл резерву освітньої субвенції та може визначати напрями використання таких коштів»; /для узгодження з ч.6 ст.108 Бюджетного кодексу/

1.5. абзац четвертий підпункту 2 пункту 10 викласти в такій редакції:

«Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету здійснює розподіл резерву освітньої субвенції та може визначати напрями використання таких коштів»; /для узгодження з ч.6 ст.108 Бюджетного кодексу/

1.6. підпункт 3 пункту 11 викласти в такій редакції:

«3) в абзаці другому пункту 4-1 слова «місцевими, апеляційними судами» замінити словами «розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України»; /техніко-юридична правіка для забезпечення однозначного трактування відповідної норми/

1.7. у підпункті 5 пункту 11:

абзац другий доповнити словами «для потреб усієї області»;

у другому реченні абзацу третього слово «місцевий» замінити словом «обласний»; /для забезпечення взаємозв’язку з пп.«е» п.2 ч.1 ст.89 та пп.«б» п.2 ч.1 ст.90 Бюджетного кодексу/

1.8. підпункт 7 пункту 11 викласти в такій редакції:

«7) у пункті 38:

у підпункті 1 слова «субвенції на підготовку робітничих кадрів, субвенції на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» виключити;

у підпункті 2 слова «субвенція на підготовку робітничих кадрів» та «субвенція на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру» виключити»; /техніко-юридичні правки для приведення у відповідність до Закону України від 24.12.2015 р. №914-VIII, яким виключено відповідні субвенції/

1.9. підпункт 9 пункту 11 викласти в такій редакції:

«9) доповнити розділ пунктом 42 такого змісту:

«42. Установити, як виняток з положень частини четвертої статті 67, частини другої статті 77 і частини першої статті 79 цього Кодексу бюджети тих об’єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у яких перші місцеві вибори відбудуться у грудні 2016 року та до 1 травня 2017 року, формуються, затверджуються і виконуються з урахуванням особливостей, встановлених законом про Державний бюджет України на 2017 рік»; /зміна викладу такого положення обумовлена необхідністю узгодження з результатами відповідних місцевих виборів та врахування особливостей бюджетного процесу/

ІІ. Доповнити розділ І законопроекту новими пунктами і підпунктами такого змісту:

2.1. «__. У частині другій статті 29:

1) пункт 44 викласти в такій редакції:

«44) плата за подання скарги щодо процедур закупівлі до органу оскарження»;

2) у пункті 45 слова «забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів» замінити словами «як забезпечення їх тендерної пропозиції (пропозиції конкурсних торгів)», а слова «у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» виключити»;

«__. У пункті 40 частини першої статті 64, у пункті 30 частини першої статті 66, у пункті 17 частини першої статті 69 слова «забезпечення їх пропозиції конкурсних торгів» замінити словами «як забезпечення їх тендерної пропозиції (пропозиції конкурсних торгів)», а слова «у випадках, передбачених Законом України «Про здійснення державних закупівель» виключити»; /з метою приведення у Бюджетному кодексі назв платежів, пов’язаних із закупівлями, у відповідність із Законом України від 25.12.2015 р. № 922-VIII «Про публічні закупівлі» та у зв’язку із втратою чинності Закону України «Про здійснення державних закупівель», а також забезпечення універсального викладу відповідних платежів/

2.2. «__. В абзаці дев’ятому частини сьомої статті 20 та пункті 4 частини першої статті 76 слова «програм (проектів)» замінити словом «проектів»; /техніко-юридична правка у зв’язку із заміною терміну «інвестиційна програма (проект)» терміном «інвестиційний проект» згідно із законом від 07.04.2015 № 288-VIII/

2.3. «__. Абзац п’ятий частини п’ятої статті 28 доповнити словами «включаючи інформацію про стан реалізації інвестиційних проектів за бюджетними програмами із зазначенням ступеня їх готовності та обсягів коштів, необхідних для завершення таких проектів»; /таке доповнення згідно із законом від 07.04.2015 № 288-VIII було технічно перекрито законом від 09.04.2015 № 313-VIII/

2.4. «__. Частину першу статтю 52 доповнити новим абзацом такого змісту: «Зміни до закону про Державний бюджет України можуть вноситися виключно законами про внесення змін до закону про Державний бюджет України»; /з метою дотримання єдиних вимог бюджетного законодавства, недопущення розбалансування бюджетних показників, а також забезпечення однозначності трактування питання щодо юридичного оформлення законопроектів про внесення змін до закону про державний бюджет/

2.5. «__. У другому реченні частини сьомої статті 78 слово «півріччя» замінити словом «кварталу»;

2.6. «__. У підпункті «в» пункту 9 частини першої статті 87 слово «організацій» замінити словом «об’єднань»;

2.7. «__) у пункті 14 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» включити підпункт 1-1 такого змісту:

«1-1) затвердження бюджетів фондів загальнообов’язкового державного пенсійного та соціального страхування протягом місяця з дня набрання чинності закону про Державний бюджет України здійснюється Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету»;

2.8. «__) у пункті 33 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення»:

в абзаці першому: цифри «2017» замінити цифрами «2018»; слова «державного значення» виключити; слово «Волинській» замінити словами «Вінницькій, Волинській, Закарпатській, Івано-Франківській»; доповнити словами «а також реалізації заходів з розвитку дорожньо-транспортної інфраструктури у місті Києві»;

абзац другий доповнити словами «та з подальшим погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету»;

в абзаці третьому: після слів «(мито, акцизний податок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції), податок на додану вартість з ввезених на митну територію України товарів (продукції))» доповнити словами «до загального фонду державного бюджету»; слова «Волинської» замінити словами «Вінницької, Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської»;

в абзацах п’ятому і шостому після слів «митних платежів» доповнити словами «до загального фонду державного бюджету».».

2.9. «__) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити пунктом 43 такого змісту:

«43. Установити, що у 2017-2021 роках щорічний обсяг коштів Державного бюджету України, які спрямовуються на державну підтримку сільськогосподарських товаровиробників, становить не менше 1 відсотка випуску продукції у сільському господарстві.

При цьому, 20 відсотків такої підтримки використовується сільськогосподарськими товаровиробниками для закупівлі у вітчизняних виробників сільськогосподарської техніки та обладнання (2017 рік – 10 відсотків, 2018 рік – 15 відсотків)».

2.10. «__) розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» доповнити пунктом 44 такого змісту:

«44. Установити, що, як виняток з пунктів 7 та 8 частини другої статті 29 цього Кодексу, 13,44 відсотка акцизного податку з виробленого в Україні пального та 13,44 відсотка акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального, але не менше обсягу нарахувань у 2016 році акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального, зараховується до бюджетів місцевого самоврядування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України».