Комітет з питань бюджету /далі – Комітет/ 2 листопада 2020 року розглянув питання щодо підготовки до першого читання проекту Закону України про Державний бюджет України на 2021 рік (реєстр. № 4000 від 14.09.2020 р.), поданого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статей 96 і 116 Конституції України, статті 37 Бюджетного кодексу України /далі – Кодекс/, статті 29 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та статті 153 Регламенту Верховної Ради України /далі – Регламент/ Кабінет Міністрів 14 вересня 2020 року подав до Верховної Ради проект Закону України про Державний бюджет України на 2021 рік (реєстр. № 4000 від 14.09.2020 р.) /далі – законопроект/.

Спеціальну процедуру розгляду і прийняття законопроекту про державний бюджет встановлено главою 27 «Затвердження Державного бюджету України і контроль за його виконанням» Регламенту (насамперед визначено строки розгляду та вимоги до такої процедури).

Передусім, згідно з статтею 154 Регламенту не пізніше ніж через 5 днів з дня подання Урядом законопроекту про державний бюджет на пленарному засіданні Верховної Ради відбувається представлення такого законопроекту членом Кабінету Міністрів, відповідальним за формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики, а від Комітету має виступати Голова Комітету з доповіддю щодо відповідності такого законопроекту вимогам Кодексу. Зважаючи на зазначене, 18 вересня 2020 року на пленарному засіданні Верховної Ради відбулося представлення законопроекту. При цьому напередодні Комітет на своєму засіданні 17.09.2020 р. заслухав таке питання та затим поінформував Верховну Раду щодо законопроекту, зокрема в частині його відповідності вимогам Кодексу.

На виконання частини третьої статті 156 Регламенту, пункту 2 частини першої і пункту 2 частини третьої статті 7 Закону України «Про Рахункову палату» Рахункова палата надіслала Верховній Раді і Комітету (листи від 29.09.2020 р. № 06-2355 і № 06-2356) Висновки за результатами експертизи законопроекту, затверджені рішенням Рахункової палати від 28.09.2020 р. № 26-1 /далі – Висновки РП/ (Висновки РП розміщено на офіційному сайті Рахункової палати).

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України /далі – ГНЕУ/ надало висновок, в якому, зокрема, проаналізовано законопроект та надано зауваження до його окремих положень.

У Комітеті проаналізовано законопроект, супровідні матеріали до нього, додатково запитувану Комітетом інформацію щодо законопроекту, Висновки РП і висновок ГНЕУ до законопроекту, інші матеріали (включаючи пропозиції і зауваження щодо законопроекту) та звернуто увагу на таке.

І. Щодо основних положень і показників законопроекту

Показники проекту державного бюджету на 2021 рік розраховані виходячи з основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку на 2021 рік, передбачених у схваленому постановою КМУ від 29.07.2020 р. № 671 прогнозі на 2021-2023 роки, зокрема: прогноз номінального ВВП становить 4505,9 млрд грн (факт за 2019 р. – 3974,56 млрд грн, первинний прогноз на 2020 р. – 4510,8 млрд грн, уточнений прогноз на 2020 р. – 3985,5 млрд грн), його реальне зростання – на рівні 4,6% (факт за 2019 р. – 3,2%, первинний прогноз на 2020 р. – зростання на 3,7%, уточнений прогноз на 2020 р. – падіння на 4,8%), індекс споживчих цін /грудень до грудня попереднього року/ – 107,3% (факт за 2019 р. – 104,1%, первинний прогноз на 2020 р. – 105,5%, уточнений прогноз на 2020 р. – 111,6%). Поряд з тим, у пояснювальній записці до законопроекту зазначено, що для розрахунку бюджетних показників законопроекту враховано середньорічний прогнозний курс валюти – 29,1 грн/дол. США (факт за 2019 р. – 25,8 грн, первинний прогноз на 2020 р. – 27 грн/дол. США) та прогнозний курс на кінець 2021 року – 28,8 грн/дол. США (факт на 31.12.2019 р. – 23,7 грн, первинний прогноз на 31.12.2020 р. – 27,5 грн/дол. США). Загалом у пояснювальній записці до законопроекту відмічено, що зазначений прогноз представляє найбільш вірогідний сценарій розвитку економіки у середньостроковій перспективі в умовах «перезапуску» після поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та переходу до стійкого розвитку з урахуванням впливу реформ відповідно до пріоритетів, визначених у стратегічних документах Уряду (зокрема, у Програмі діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженій постановою КМУ від 12.06.2020 р. № 471, а також Державній програмі стимулювання економіки для подолання негативних наслідків, спричинених обмежувальними заходами щодо запобігання виникненню і поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на 2020-2022 роки, затвердженій постановою КМУ від 27.05.2020 р. № 534).

Разом з тим, у Висновках РП звернуто увагу, зокрема, що:

прогнозоване на 2021 рік зростання економіки є досить оптимістичним, при тому що одним із основних факторів можливого зростання економіки є статистичний ефект низької бази порівняння, враховуючи очікуване у п.р. значне падіння (на думку Рахункової палати, ризиком недосягнення прогнозованого зростання економіки є скорочення підприємствами і організаціями освоєння капітальних інвестицій, відтік прямих іноземних інвестицій та фактичне зменшення кредитування у п.р.);

прогнозоване зменшення частки експорту товарів і послуг у структурі ВВП у 2021 році та випереджальне зростання імпорту товарів і послуг збільшує ризики витіснення з окремих внутрішніх ринків вітчизняних підприємств-виробників, а зростання споживчого попиту домогосподарств натомість може фактично стимулювати розвиток економік інших країн;

у разі меншої, ніж передбачено Урядом, у 2021 р. девальвації офіційного курсу гривні до іноземних валют втрати державного бюджету від зменшення доходів будуть більшими за економію видатків;

у разі меншої, ніж передбачено Урядом, інфляції на 2021 рік є ризики невиконання окремих податків державного бюджету, частка яких у загальному обсязі доходів становить 45% (відмічено, що в Основних засадах грошово-кредитної політики на 2021 рік і середньострокову перспективу, схвалених рішенням Ради НБУ 10.09.2020 р., показник інфляції є нижчим: за прогнозом споживчі ціни на кінець 2021 р. зростуть на 5,5%, у середньому – на 5,8%).

Національний банк України /далі – НБУ/ також зауважує, що покладені в основу проекту державного бюджету на 2021 рік окремі макропоказники є надто оптимістичними й завищеними, а тому їх використання може призвести до нереалістичних прогнозів бюджетних показників, при цьому основні ризики недовиконання доходів існують насамперед через високий показник номінального ВВП та закладений слабкий обмінний курс гривні (зокрема, очікування по слабкому курсу, закладені при складанні державного бюджету, не справджувались декілька років поспіль /2017-2020 рр./). З огляду на це, НБУ вважає за доцільне переглянути дохідну та видаткову частини державного бюджету з урахуванням більш консервативного макроекономічного прогнозу.

Законопроект підготовлено з урахуванням запропонованих Кабінетом Міністрів змін до базового бюджетного і податкового законодавства, викладених в урядових законопроектах: про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 4100 від 15.09.2020 р.) /далі – пов’язаний законопроект № 4100/; про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень (реєстр. № 4101 від 15.09.2020 р.) /далі – пов’язаний законопроект № 4101/. Зазначене не узгоджується з визначеним пунктом 5 частини першої статті 7 Кодексу принципом обґрунтованості бюджетної системи (згідно з яким бюджет формується на реалістичних розрахунках надходжень бюджету та витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил), а також визначеним пунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принципом стабільності податкового законодавства (згідно з яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду). Отже, для дотримання збалансованості показників державного бюджету і місцевих бюджетів на 2021 рік та узгодження правових норм такі законопроекти належить розглядати взаємоузгоджено і одночасно, при цьому першими мають бути прийняті пов’язані законопроекти № 4100 і № 4101.

У статті 1 законопроекту загальні показники проекту державного бюджету на 2021 рік є такими:

доходи – у сумі 1071,1 млрд грн (більше фактичних за 2019 р. на 72,8 млрд грн, або на 7,3%, менше первинно затверджених на п.р. на 24,4 млрд грн, або на 2,2%, та більше затверджених із змінами на п.р. на 91,6 млрд грн, або на 9,4%);

видатки – у сумі 1330,98 млрд грн (більше фактичних за 2019 р. на 255,86 млрд грн, або на 23,8%, первинно затверджених на п.р. – на 148,97 млрд грн, або на 12,6%, затверджених із змінами на п.р. – на 60,84 млрд грн, або на 4,8%);

повернення кредитів – у сумі 8,59 млрд грн (більше фактичних за 2019 р. на 1,28 млрд грн, або на 17,5%, первинно затверджених на п.р. – на 1,21 млрд грн, або на 16,4%, затверджених із змінами на п.р. – на 1,2 млрд грн, або на 16,2%);

надання кредитів – у сумі 19,1 млрд грн (більше фактичних за 2019 р. на 7,58 млрд грн, або на 65,8%, первинно затверджених на п.р. – на 3,88 млрд грн, або на 25,5%, затверджених із змінами на п.р. – на 3,9 млрд грн, або на 25,7%);

дефіцит (фінансування) – у сумі 270,35 млрд грн (більше фактичного за 2019 р. на 189,36 млрд грн, або в 3,3 раза, первинно затвердженого на п.р. – на 176,1 млрд грн, або в 2,9 раза, та менше затвердженого із змінами на п.р. на 28,05 млрд грн, або на 9,4%).

Показники доходів проекту державного бюджету на 2021 рік розраховано на чинному податковому законодавстві з урахуванням запропонованих Урядом змін до Податкового кодексу України, викладених у пов’язаному законопроекті № 4101, якими серед іншого передбачено індексацію ставок, визначених в абсолютних значеннях (зокрема, щодо акцизного податку (крім тютюнових виробів), екологічного податку, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів і води, рентної плати за користування радіочастотним ресурсом України), на відповідні індекси споживчих цін або цін виробників промислової продукції у 2020 р. (відповідно до постанови КМУ від 29.03.2020 р. № 253). Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту та за додатково отриманою інформацією Мінфіну у показниках доходів проекту державного бюджету на 2021 рік від реалізації пов’язаного законопроекту № 4101 враховано 2227,2 млн грн (у т.ч. загальний фонд – 2112,1 млн грн, спеціальний фонд – 115,1 млн грн), з яких більша частина (66,3%) стосується акцизного податку – 1476 млн грн. Отже, реалістичність планових показників надходжень відповідних податків (акцизного податку, рентної плати та екологічного податку) залежать від прийняття і практики застосування пов’язаного законопроекту № 4101. Рахункова палата також відмічає, що у разі неприйняття пов’язаного законопроекту №  4101 або прийняття в іншій редакції збільшуються ризики ненадходження доходів у запропонованих обсягах.

У 2021 році Урядом прогнозується зменшення частки перерозподілу ВВП через зведений бюджет, зокрема, доходи проекту зведеного бюджету на 2021 рік прогнозуються у сумі 1408,6 млрд грн і становлять 31,3% прогнозного ВВП, що на 1,4 відсоткового пункту менше уточненого прогнозного показника на 2020 рік (факт за 2017 р. – 34,1% ВВП, факт за 2018 р. – 33,3% ВВП, факт за 2019 р. – 32,5% ВВП, первинний прогноз на 2020 рік – 31,4% ВВП, уточнений прогноз на 2020 рік – 32,7% ВВП). За розрахунками Рахункової палати зниження рівня перерозподілу ВВП через державний бюджет зумовлено зменшенням обсягів вилучених державою, як власником, після оподаткування до державного бюджету дивідендів на державну частку і частини прибутку підприємств державного сектору економіки. Разом з тим, зниження відповідного показника вбачається недостатньо обґрунтованим, оскільки законодавством не передбачено зменшення податкового навантаження та податковий борг перед бюджетом залишається значним /на 01.10.2020 р. – 120,5 млрд грн, з них перед державним бюджетом – 99,2 млрд грн/. Наприклад, плановий показник надходжень податку на прибуток підприємств на 2021 рік становить 2,6% ВВП, при тому що фактичні надходження цього податку за 2018 рік і 2019 рік становили 3% ВВП, а уточнений плановий показник на 2020 рік – 2,8% ВВП. Це свідчить про наявність потенційних резервів збільшення доходів проекту державного бюджету на 2021 рік за умови покращення адміністрування податків і зборів (насамперед вжиття заходів щодо погашення податкового боргу, руйнування схем мінімізації податкових зобов’язань, протидії контрабанді, запобігання відмиванню коштів через офшорні зони).

Порівняно з уточненими плановими показниками на 2020 рік у доходах проекту державного бюджету на 2021 рік найвагоміше збільшення передбачено щодо: ПДВ з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) з урахуванням бюджетного відшкодування – на 52,9 млрд грн, або на 68,3%; ПДВ з ввезених на територію України товарів – на 28,7 млрд грн, або на 9,4%; податку на доходи фізичних осіб та військового збору (разом) – на 27,6 млрд грн, або на 24,8%; акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) – на 9,4 млрд грн, або на 12,6%; акцизного податку з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) – на 8,9 млрд грн, або на 16,8%; податку на прибуток підприємств – на 7,7 млрд грн, або на 7,8%; рентної плати за користування надрами – на 6,7 млрд грн, або на 24,8%; інших надходжень (код 21080000) – на 4,5 млрд грн, або в 2,2 раза; ввізного мита – на 1,5 млрд грн, або на 5,4%; власних надходжень бюджетних установ – на 1,2 млрд грн, або на 3,1%.

Разом з тим, порівняно з уточненим планом на 2020 рік у проекті державного бюджету на 2021 рік зменшені прогнозні показники доходів за деякими видами, зокрема: частина чистого прибутку (доходу) державних підприємств, що вилучається до бюджету, та дивіденди (доходу), нарахованого на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, – на 43,8 млрд грн, або на 64%; кошти, що перераховуються НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України», – на 9,7 млрд грн, або на 22,8%; надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном – на 2,45 млрд грн, або на 59,8%; плата за видачу, переоформлення, продовження терміну дії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України та видачу дублікатів таких ліцензій – на 724,3 млн грн, або на 79%; судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави – на 582,1 млн грн, або на 14,7%.

Крім того, на 2021 рік взагалі не заплановані надходження плати за ліцензії на провадження діяльності з організації та проведення азартних ігор і за ліцензії на випуск та проведення лотерей. Натомість статтею 20 законопроекту встановлюється, що у 2021 р. надходження зазначеної плати зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і спрямовуються у порядку та обсягах, визначених Кабінетом Міністрів (що може передбачати визначення нових бюджетних програм), на підтримку спорту та культури, фінансування медицини, освіти та науки відповідно до Закону України «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор». Проте у спеціальному фонді проекту державного бюджету на 2021 рік не передбачено відповідних планових показників надходжень (згідно з бюджетною класифікацією) та видатків (в розрізі визначених головних розпорядників коштів та бюджетних програм). Така стаття законопроекту не відповідає вимогам Кодексу (зокрема, частині другій статті 23 і пункту 5 частини першої статті 40 щодо встановлення бюджетних призначень законом про державний бюджет та частині третій статті 20 щодо формування бюджетних програм головними розпорядниками коштів під час підготовки пропозицій до Бюджетної декларації та складання бюджетного запиту), а також суперечить іншим його положенням (а саме статтям 11-14, якими унормовується вичерпний склад спеціального фонду проекту державного бюджету на 2021 р.). Слід звернути увагу, що у Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зокрема, у статтях 11 і 14 та додатках №№ 1, 3 і 6) передбачено зарахування плати за ліцензії на здійснення діяльності у сфері організації і проведення азартних ігор до спеціального фонду державного бюджету (плановий показник – 4411,3 млн грн) з цільовим спрямуванням таких коштів на реалізацію відповідних заходів. При цьому, згідно із звітними даними за січень-вересень 2020 р. фактичні надходження від зазначеної плати становили 500 грн. Отже, необхідно статтю 20 законопроекту виключити та опрацювати питання щодо передбачення у складі спеціального фонду проекту державного бюджету на 2021 рік відповідних коштів з визначенням їх цільового спрямування (з внесенням відповідних змін до статей 1, 11 і 14 та додатків до законопроекту). За оцінкою Рахункової палати, є підстави передбачити в доходах проекту державного бюджету надходження зазначеної плати у сумі 2,2 млрд грн, зважаючи що затвердження ліцензійних умов і видача відповідних ліцензій є компетенцією Комісії з регулювання азартних ігор і лотерей, видатки на функціонування якої передбачені у законопроекті і відповідно у 2021 р. вона має розпочати свою діяльність.

Згідно з супровідними матеріалами до законопроекту у плановому показнику ПДВ на 2021 рік враховано розрахунковий обсяг бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 156,6 млрд грн, що більше на 15,4 млрд грн очікуваного показника у 2020 р. /141,2 млрд грн/ та на 4,7 млрд грн фактичного показника за 2019 р. /151,9 млрд грн/. За звітними даними впродовж січня-вересня п.р. грошовими коштами відшкодовано 104,3 млрд грн, що на 13,1 млрд грн менше ніж за аналогічний період 2019 р., при цьому залишки невідшкодованого ПДВ на 01.10.2020 р. становили 17,7 млрд грн (зменшилися на 9,7 млрд грн з початку п.р.).

У статті 15 законопроекту передбачено, що НБУ після підтвердження зовнішнім аудитом та затвердження Радою НБУ річної фінансової звітності та формування резервів має перерахувати до державного бюджету у 2021 р. кошти на загальну суму не менш як 33 млрд грн, що на 9,7 млрд грн або на 22,8% менше фактичних надходжень 2020 р. (42,7 млрд грн). Однак НБУ зазначає, що прогнозований обсяг перерахувань до державного бюджету у 2021 р. становитиме 22,6 млрд грн /згідно з розрахунком, наданим на виконання частини третьої статті 33 Кодексу/, та звертає увагу, що остаточна сума для перерахування буде визначена у консолідованій фінансовій звітності, затвердженій зовнішнім аудитором, і залежатиме від фактичних макроекономічних показників, обсягів операцій на відкритому ринку, операцій Кабінету Міністрів в національній та іноземних валютах протягом усього 2020 р. Разом з тим, за останні 6 років були значні обсяги перерахувань коштів НБУ до державного бюджету (2015 р. – 61,8 млрд грн, 2016 р. – 38,2 млрд грн, 2017 р. – 44,4 млрд грн, 2018 р. – 44,6 млрд грн, 2019 р. – 64,9 млрд грн, 2020 р. – 42,7 млрд грн). Отже, доцільно розглянути можливість збільшення у законопроекті відповідних надходжень виходячи з фінансового стану та результатів діяльності НБУ за січень-вересень 2020 р. (довідково: за інформацією на офіційному сайті НБУ від 02.09.2020 р. сума консолідованого прибутку НБУ за 6 міс. п.р. становила майже 80 млрд грн проти прибутку у 6,4 млрд грн, що був отриманий за аналогічний період 2019 р.).

На 2021 рік надходження частини чистого прибутку державних підприємств, що вилучається до бюджету, та дивідендів, нарахованих на акції господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність, заплановані в обсязі 24,6 млрд грн (факт за 2019 р. – 46,3 млрд грн, уточнений план на 2020 р. – 68,3 млрд грн, факт за 9 міс. п.р. – 65,4 млрд грн). Як зазначено у супровідних матеріалах до законопроекту, заплановане зменшення таких надходжень у 2021 р. пов’язано, зокрема з переглядом розмірів базових нормативів відрахування частини чистого прибутку та дивідендів до державного бюджету, але не наведено належного розрахунку таких надходжень (що включав би прогнозні обсяги прибутків підприємств державного сектору економіки і розміри базових нормативів відрахування). Слід відмітити, що у 2020 р. відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями здійснюється у розмірі 80% /згідно з постановою КМУ від 23.02.2011 р. № 138 (із змінами)/, а базовий норматив відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності у 2019 р. господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, визначено у розмірі 50% (при цьому для окремих суб’єктів господарювання визначено інші розміри: НАК «Нафтогаз України» – 95%, АТ КБ «ПриватБанк» – 75%, АТ «Ощадбанк», «Укрексімбанк», «Українська залізниця», ПАТ «Укргідроенерго» і ПАТ «НЕК «Укренерго» – 30%) /згідно з постановою КМУ від 24.04.2020 р. № 328 (із змінами)/. Рахункова палата зауважує, що у розрахунку відповідних прогнозних надходжень на 2021 рік враховано зменшення нормативів відрахувань частини прибутку і дивідендів на наступний рік без перегляду їх Урядом, що суперечить принципу обґрунтованості бюджетної системи, визначеному у статті 7 Кодексу. Таким чином, вбачається можливим збільшення планових показників таких надходжень на 2021 рік у разі застосування нормативів відрахувань відповідних платежів на рівні, не нижчому ніж у 2020 р. Водночас, потрібно зазначити, що статтею 22 законопроекту пропонується врегулювати питання сплати господарськими товариствами дивідендів на державну частку до державного бюджету у разі неприйняття ними рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним. Однак, таке питання передбачає унормування правових відносин на постійній основі і не є предметом регулювання закону про державний бюджет (визначеним статтею 40 Кодексу), який до того ж має обмежену дію у часі (рік), а відтак має врегульовуватися у Законі України «Про управління об’єктами державної власності», про що також зазначено у Висновках РП.

Статтею 29 законопроекту пропонується встановити, що у 2021 р. (як виняток з положень пункту 2 частини першої статті 15 Кодексу) кошти, отримані від приватизації установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, що належать до сфери управління Мін’юсту та безпосередньо не забезпечують виконання встановлених для них законодавством завдань і функцій, не належать до джерел фінансування бюджету, визначених пунктом 2 частини першої статті 15 Кодексу, та зараховуються до доходів державного бюджету в такій пропорції: до загального фонду – 30%, до спеціального фонду – 70%, які спрямовуються на проведення будівництва, реконструкції (реставрації) та капітального ремонту об’єктів Державної кримінально-виконавчої служби у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів (що може передбачати визначення нової бюджетної програми). При цьому у спеціальному фонді проекту державного бюджету на 2021 р. не передбачено відповідних планових показників надходжень (згідно з бюджетною класифікацією) та видатків Мін’юсту за відповідною бюджетною програмою. Така стаття законопроекту не відповідає вимогам Кодексу (зокрема, частині другій статті 23 і пункту 5 частини першої статті 40 щодо встановлення бюджетних призначень законом про державний бюджет та частині третій статті 20 щодо формування бюджетних програм головними розпорядниками коштів під час підготовки пропозицій до Бюджетної декларації та складання бюджетного запиту) та суперечать іншим його положенням (а саме статтям 11-14, якими унормовується вичерпний склад спеціального фонду проекту державного бюджету на 2021 р.). Крім того, запропоноване статтею 29 законопроекту віднесення частини надходжень від приватизації державного майна до доходів державного бюджету не відповідає пункту 51 частини першої статті 2 та пункту 2 частини першої статті 15 Кодексу (згідно з якими такі надходження є джерелами фінансування державного бюджету), а також суперечить міжнародним вимогам щодо статистики державних фінансів та призведе до викривлення інформації щодо приватизації державного майна і загалом бюджетних показників. Аналогічні зауваження щодо такої статті містяться у Висновках РП. Відтак, потрібно статтю 29 законопроекту виключити та для унормування зазначеного питання внести відповідні доповнення до інших положень законопроекту (передусім, статей 12 і 14).

У Висновках РП зауважено, що, враховуючи динаміку надходження доходів у п.р, основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України на 2020 рік та подані разом із законопроектом обґрунтування, збільшується ризик недосягнення передбаченого у законопроекті зростання окремих доходів, насамперед бюджетоутворюючих (наявні значні ризики недосягнення збільшення надходжень ПДВ із ввезених на митну територію України товарів). Водночас, на думку Рахункової палати, наявними є невраховані у законопроекті додаткові резерви надходження доходів до державного бюджету, зокрема, від рентної плати за користування надрами загальнодержавного значення (+ 15,1 млрд грн), ввізного мита (+ 2,4 млрд грн), власних надходжень бюджетних установ (+ 0,9 млрд грн).

НБУ вважає, що через завищені прогнозні макропоказники на 2021 рік існують ризики недоотримання доходів в обсязі до 65 млрд грн.

Крім того, слід звернути увагу на ймовірність втрат доходів державного бюджету у разі прийняття в цілому ряду законопроектів щодо пільгового оподаткування, які у вересні 2020 р. прийняті за основу, що також відмічено у додатково наданій інформації Держмитслужби, зокрема, про: внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання розвитку галузі електричного транспорту в Україні (реєстр. № 3476); внесення змін до Митного кодексу України щодо стимулювання розвитку галузі електричного транспорту в Україні (реєстр. № 3477); внесення змін до Податкового кодексу України щодо ставки податку на додану вартість з операцій з постачання окремих видів сільськогосподарської продукції (реєстр. № 3656); внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти зі значними інвестиціями (реєстр. № 3761); внесення зміни до розділу XXІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України (реєстр. № 3762); внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної підтримки культури, туризму та креативних індустрій (реєстр. № 3851).

Граничний обсяг дефіциту проекту державного бюджету на 2021 рік передбачено у сумі 270,35 млрд грн (у т.ч. загальний фонд – 245,41 млрд грн, спеціальний фонд – 24,94 млрд грн), що розрахунково становить 6% прогнозного ВВП (факт за 2019 р. – 2%, первинний план на 2020 р. – 2,1%, уточнений план на 2020 рік – 7,5%). Зазначене не відповідає вимогам абзаців другого і третього частини першої статті 14 Кодексу щодо визначення граничного обсягу дефіциту державного бюджету не вище 3% ВВП. У зв’язку з цим, у пункті 3 розділу «Прикінцеві положення» законопроекту запропоновано зупинити на 2021 рік дію вищенаведених норм Кодексу (які також не застосовуються у 2020 р. згідно з пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 13.04.2020 р. № 553-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (спрямованим загалом на забезпечення фінансовими ресурсами невідкладних заходів із запобігання негативних наслідків, спричинених виникненням і поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2) /далі – закон від 13.04.2020 р. № 553-ІХ/. З цього приводу Рахункова палата зауважує, що відповідно до наданих із законопроектом прогнозних показників державного бюджету на 2022-2023 рр. передбачено поступове зменшення дефіциту державного бюджету, однак у середньостроковій перспективі не вдасться досягти рівня, що не перевищує встановленого обмеження (прогнозований рівень дефіциту в 2023 р. становитиме 3,5%), і надмірний дефіцит державного бюджету протягом 2019-2023 рр., основним джерелом покриття якого передбачені державні запозичення, призведе до збільшення боргового навантаження на державний бюджет у 2021 р. та надалі. НБУ вважає, що передбачений у законопроекті розмір дефіциту державного бюджету є складним для фінансування та створює ризики розбалансування економіки (фіскальна політика має бути контрциклічною, тобто підтримувати економіку країни у важкі часи та стримувати її від перегріву при зростанні –якщо в 2020 р. збільшення дефіциту було цілком виправданим і націленим на підтримку економіки у надважкий період, то в 2021 р. очікується відновлення економіки).

Загалом державні запозичення передбачені в обсязі майже 702,4 млрд грн (у т.ч. внутрішні – 549,1 млрд грн, зовнішні – 153,3 млрд грн), що більше планових показників на 2020 р.: первинних – на 337,2 млрд грн, або в 1,9 раза; уточнених – на 59,7 млрд грн, або на 9,3%. Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту середньозважена ставка для внутрішніх боргових інструментів становитиме близько 8,8% річних, для зовнішніх боргових інструментів – близько 6,5% річних, однак умови запозичень можуть змінюватися залежно від впливу політичних, економічних та геополітичних чинників. НБУ зауважує, що фінансування дефіциту державного бюджету шляхом запланованих випусків ОВДП (549,1 млрд грн) можливе за рахунок зростання їх дохідності, а оскільки ОВДП є безризиковим активом для банків і дохідність ОВДП формує нижню межу для кредитних ставок банків, існує ризик суттєвого зростання останніх, в результаті, це може спровокувати ризики неможливості активізації кредитування внаслідок зростання процентних ставок в економіці та фокусування банків на операціях з купівлі ОВДП. Рахункова палата вважає, що суттєвими є ризики недоотримання на прийнятних умовах у визначених обсягах державних запозичень у разі погіршення ситуації на міжнародних ринках капіталу, неотримання коштів МВФ і зменшення попиту на ОВДП. Крім того, згідно з інформацією про фіскальні ризики (наданою у складі супровідних матеріалів до законопроекту) з огляду на ситуацію, що склалася на ринках капіталу у п.р. та ймовірність другої хвилі поширення коронавірусу, існує потенційний ризик недовиконання плану державних запозичень у 2020–2021 рр. для фінансування збільшеного дефіциту державного бюджету, що може спричинити необхідність скорочення видатків державного бюджету.

Статтями 16 і 17 законопроекту пропонується надати право Мінфіну у разі потреби за рішенням Кабінету Міністрів здійснювати понадпланові випуски ОВДП (з відповідним коригуванням граничного обсягу державного боргу) та подальшим їх спрямуванням на придбання у державну власність в обмін на ці облігації відповідно акцій додаткової емісії банків та векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Такі положення не узгоджуються з вимогами Кодексу, про що також зауважує Рахункова палата, зокрема: частиною першою статті 16 (щодо здійснення державних запозичень в межах, визначених законом про державний бюджет), частиною першою статті 18 і пунктом 2 частини першої статті 40 (щодо визначення граничного обсягу державного боргу законом про державний бюджет), пунктом 13 частини першої статті 113 (щодо визнання порушенням бюджетного законодавства прийняття рішень, що призвели до перевищення граничного обсягу державного боргу). Довідково: протягом останніх років аналогічні норми постійно передбачаються у законах про державний бюджет, при цьому у 2018-2019 рр. такі операції не здійснювалися.

Кредити (позики), що залучаються державою до спеціального фонду державного бюджету від іноземних держав, іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій на реалізацію інвестиційних проектів, у 2021 р. заплановані в обсязі 23,7 млрд грн, що на 1 млрд грн більше відповідного планового показника на 2020 рік (факт за 2018 р. – 9,1 млрд грн, або 46,7% річного плану, факт за 2019 р. – 15,9 млрд грн, або 71,5% річного плану, факт за 9 міс. 2020 р. – 6,56 млрд грн, або 28,9% річного плану). Низький рівень залучення таких кредитів (позик) є характерним і для попередніх років, що свідчить про системні недоліки у плануванні та використанні зазначених коштів, зокрема через неналежне здійснення відповідальними виконавцями заходів з впровадження проектів. Зважаючи на наведене, вбачається занадто оптимістичною можливість отримання у 2021 році відповідних кредитних ресурсів у запропонованому збільшеному обсязі. При цьому, частиною другою статті 4 законопроекту пропонується дозволити Мінфіну на підставі рішення Кабінету Міністрів, погодженого з Комітетом, вносити зміни до розпису спеціального фонду державного бюджету з метою відображення фактичного надходження у 2021 році таких кредитів (позик) та витрат за відповідними бюджетними програмами, перерозподілу витрат бюджету між такими бюджетними програмами головних розпорядників коштів в межах загального обсягу залучення таких кредитів (позик) з коригуванням встановлених показників фінансування, видатків та кредитування, граничних обсягів дефіциту державного бюджету і державного боргу. Зазначене положення не враховує вимоги частини першої статті 16, частини першої статті 18 та частини першої статті 40 Кодексу (щодо встановлення законом про державний бюджет граничного обсягу державного боргу, фінансування державного бюджету, бюджетних призначень головним розпорядникам коштів державного бюджету та обсягів залучення відповідних кредитів (позик)).

Загальні витрати на обслуговування і погашення державного боргу заплановані в обсязі 599,8 млрд грн, що більше плану на 2020 рік: первинно затвердженого – на 176,2 млрд грн, або на 41,6%; уточненого – на 115,3 млрд грн, або на 23,8%. При цьому витрати на погашення основної суми боргу заплановано в обсязі 439,3 млрд грн /на 93,3 млрд грн, або на 27%, більше уточненого плану на 2020 рік/, а видатки на обслуговування боргу визначені у сумі 160,5 млрд грн /на 22 млрд грн, або на 15,9%, більше бюджетних призначень на 2020 рік/. Поряд з тим, у законопроекті вперше на 2021 р. передбачені видатки у сумі 1,15 млрд грн на виплати за державними деривативами (випущеними в результаті здійснення у 2015 і 2016 рр. правочинів з державним та гарантованим державою боргом з метою його реструктуризації і часткового списання на умовах, затверджених постановою КМУ від 11.11.2015 р. № 912) за новою бюджетною програмою Мінфіну (код 3511500). За оцінкою Рахункової палати, ці видатки завищені, оскільки при їх розрахунку не враховано економію коштів за результатами здійсненого у серпні п.р. правочину з державними деривативами. Оскільки витрати в частині зовнішніх зобов’язань розраховані на основі прогнозного курсу валюти 28,8 грн/дол. США на кінець 2021 р., можливе зменшення відповідних витрат у разі меншої девальвації гривні (ніж прогнозується Урядом) з урахуванням відповідної тенденції, що складається останніми роками. Відповідно до інформації про фіскальні ризики (наданої у складі супровідних матеріалів до законопроекту) значне навантаження за борговими платежами припадає на 2019-2022 рр. внаслідок необхідності погашення державного боргу перед МВФ та за частиною ОЗДП 2014-2016 рр. випусків, а також у зв’язку зі значними обсягами випуску короткострокових ОВДП 2018-2020 рр.

Граничний обсяг державного боргу на 31.12.2021 р. передбачено у сумі 2604,2 млрд грн (більше відповідного граничного обсягу на 31.12.2020 р.: первинно затвердженого – на 559 млрд грн, або на 27,3%; затвердженого із змінами – на 217,4 млрд грн, або на 9,1%), що становить 57,8% прогнозного ВВП (на 31.12.2019 р. державний борг становив 1761,4 млрд грн, або 44,3% ВВП, граничний обсяг державного боргу на кінець 2020 р. встановлено у сумі 2386,8 млрд грн, або 59,9% прогнозного ВВП). Як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, загальний обсяг державного боргу та гарантованого державою боргу на кінець 2021 р. розрахунково складе у сумі 2908,7 млрд грн, що становитиме 64,6% прогнозного ВВП (факт на 31.12.2019 р. – 50,3% ВВП, первинний прогноз на 2020 р. – 52,4% ВВП). Згідно з вимогами частини другої статті 18 Кодексу такий обсяг боргу на кінець бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП, а у разі очікуваного перевищення цієї граничної величини Уряд має невідкладно звернутися до Верховної Ради за дозволом на тимчасове перевищення такої граничної величини та подати Верховній Раді для схвалення план заходів з приведення загального обсягу такого боргу до встановлених Кодексом вимог. Водночас, згідно з пунктом 23-1 розділу VI Кодексу зазначена вимога не застосовується, серед іншого, у випадках проведення на території України антитерористичної операції та/або операції Об’єднаних сил.

При цьому, у статтях 5 і 6 законопроекту не передбачено встановлення граничного обсягу гарантованого державою боргу на 31.12.2021 р. та граничного обсягу надання державних гарантій у 2021 р., що не відповідає вимогам Кодексу, на що також вказує Рахункова палата, зокрема щодо: визначення граничного обсягу гарантованого державою боргу та граничного обсягу надання державних гарантій /абзац перший частини першої статті 17, абзац перший частини першої статті 18 та пункт 2 частини першої статті 40/; визначення граничного обсягу надання державних гарантій не вище 3% планових доходів загального фонду державного бюджету /абзац другий частини першої статті 18/. У зв’язку з цим, у пункті 3 розділу «Прикінцеві положення» законопроекту запропоновано зупинити на 2021 рік дію вищенаведених норм Кодексу. Слід звернути увагу, що згідно із законом від 13.04.2020 р. № 553-ІХ у п.р. також виключено відповідні обмеження щодо гарантованого державою боргу і державних гарантій, однак зазначене було впроваджено по суті на початку дії карантину (в умовах невизначеності щодо подальшої ситуації з коронавірусом, щодо дії карантину та впливу цих факторів на економіку) як тимчасовий захід лише до кінця п.р. Виходячи з обсягу доходів загального фонду проекту державного бюджету на 2021 рік (946,36 млрд грн) та відповідної вимоги Кодексу, граничний обсяг надання державних гарантій мав би становити не більше 28,39 млрд грн. Натомість порівняно з 2020 р. у статті 6 законопроекту пропонується розширити напрями надання державних гарантій та зафіксувати збільшені їх граничні обсяги за окремими напрямами (щодо гарантій за портфелем кредитів-банків – до 10 млрд грн /у п.р. – до 5 млрд/, гарантій за оборонними програмами – до 20 млрд грн /у п.р. – до 10 млрд/, що загалом вже становить 30 млрд грн і перевищує допустиму законом межу. Довідково: за 2019 р. державні гарантії надано в обсязі 4,85 млрд грн, у п.р. /на 01.10.2020 р./ – 24,15 млрд грн (у т.ч. щодо боргових зобов’язань: Укравтодору – 19,27 млрд грн, Укренерго –4,88 млрд грн). Невстановлення обмежень щодо надання державних гарантій містить ризики неконтрольованого зростання гарантованого державою боргу у 2021 р. та здійснення у наступних бюджетних періодах витрат державного бюджету за гарантійними зобов’язаннями, що також відмічають Рахункова палата і НБУ. Крім того, практична реалізація підпункту «б» пункту 1 статті 6 законопроекту щодо можливості надання державних гарантій за портфелем кредитів-банків залежить від унормування механізму надання таких гарантій у статті 17 Кодексу, що передбачається у пов’язаному законопроекті № 4100 і на це також звертає увагу ГНЕУ.

ГНЕУ загалом зауважує, що положення статей 4, 6, 16, 17, абзаців 2-6 пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» законопроекту можуть призвести до порушення параметрів боргової безпеки країни та максимізації боргових ризиків у середньо- та довгостроковій перспективі.

У законопроекті надходження від приватизації державного майна плануються в обсязі 6 млрд грн, при тому що на п.р. план таких надходжень законом від 13.04.2020 р. № 553-ІХ зменшено з 12 млрд грн до 0,5 млрд грн у зв’язку з законодавчою вимогою щодо тимчасового припинення приватизації об’єктів великої приватизації на період встановлення карантину та обмежувальних заходів щодо запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) (факт за 2018 р. – 268,8 млн грн, факт 2019 р. – 549,5 млн грн, факт за 9 міс. п.р. – 1,89 млрд грн). Зважаючи на зазначене, а також невиконання цього джерела фінансування державного бюджету протягом останніх років, існують ризики щодо виконання запропонованого показника і на 2021 рік. У свою чергу, на думку Рахункової палати, враховуючи економічну кризу в країні, яка розпочалася ще наприкінці 2019 р., значними є ризики незалучення в 2021 р. широкого кола інвесторів до придбання державної власності і продажу об’єктів великої приватизації та суттєвого знецінення об’єктів державної власності. Разом з тим, Фонд державного майна поінформував, що за оптимістичним прогнозом готовий забезпечити надходження від приватизації державного майна у розмірі 12 млрд грн (з яких 3 млрд грн від продажу об’єктів малої приватизації, а 9 млрд грн – великої приватизації), для цього необхідно забезпечити відповідний рівень видатків на заходи з підготовки об’єктів до приватизації та функціонування цього Фонду, виключення пункту 7-2 розділу V Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», що дозволить проводити аукціони з продажу об’єктів великої приватизації, а також прийняття ряду законопроектів з відповідних питань.

У статті 1 законопроекту (аналогічно як у законах на попередні роки) передбачено визначити оборотний залишок бюджетних коштів у розмірі до 2% видатків загального фонду державного бюджету (тобто це означає межу від 0% до 2%). Однак цим лише дублюється положення абзацу другого частини третьої статті 14 Кодексу, яким встановлено межу для визначення безпосередньо у законі про державний бюджет конкретного показника оборотного залишку в абсолютній величині. Отже, таке положення законопроекту унеможливлює контроль за збереженням на кінець року оборотного залишку бюджетних коштів та визначення фактичного обсягу вільного залишку бюджетних коштів (одного з джерел фінансування бюджету), що також вказано у Висновках РП. На думку Рахункової палати, невстановлення оборотного залишку бюджетних коштів в абсолютній величині стало однією з причин недостатності ресурсу загального фонду державного бюджету у 2018 і 2019 рр.

Видатки проекту державного бюджету на 2021 рік розподілені (додаток № 3 до законопроекту) між 85 головними розпорядниками коштів державного бюджету (без урахування головних розпорядників коштів за загальнодержавними видатками і кредитуванням). Порівняно з 2020 р. кількість головних розпорядників коштів не змінилася (з урахуванням того, що протягом п.р. їх кількість збільшилася на 4 одиниці внаслідок утворення/реорганізації міністерств). При цьому передбачено видатки для Бюро економічної безпеки (як нового головного розпорядника коштів) у сумі 1 млрд грн, хоча наразі немає відповідних правових підстав, оскільки такий державний орган ще не створено (законопроект про Бюро економічної безпеки України за реєстр. № 3087-д Верховною Радою лише прийнято за основу 03.09.2020 р.), що також вказано у Висновках РП. Водночас, на 2021 рік вже не плануються видатки для Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (яка у п.р. є головним розпорядником коштів) у зв’язку з її ліквідацією відповідно до Указу Президента України від 30.06.2020 № 259.

У статтях 7 і 8 законопроекту передбачено соціальні гарантії на 2021 рік, зокрема:

Таким чином, у І півріччі 2021 р. розміри прожиткового мінімуму не змінюватимуться (будуть на рівні, встановленому з 01.12.2020 р.), а їх поетапне зростання передбачається з 1 липня і з 1 грудня /відповідно на 4,8% і 9,3% до грудня попереднього року/, натомість мінімальна зарплата зросте з 1 січня 2021 р. на 20% і з 1 липня загалом на 30% порівняно з встановленим її розміром з 01.09.2020 р. /5000 грн/. При цьому інфляція на 2021 рік прогнозується на рівні 107,3%, тобто підвищення прожиткового мінімуму і мінімальної зарплати передбачається відповідно на 2 і 22,7 відсоткових пункти вище прогнозного індексу споживчих цін. Разом з тим, за інформацією Мінсоцполітики (на його офіційному сайті), наданою відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум», фактичний розмір прожиткового мінімуму у цінах вересня 2020 р. у розрахунку на місяць на одну особу становив 3763 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4313 грн), для дітей віком до 6 років – 3515 грн, для дітей віком від 6 до 18 років – 4317 грн, для працездатних осіб – 3917 грн (з урахуванням суми обов’язкових платежів – 4865 грн), для осіб, які втратили працездатність, – 3171 грн. Отже, законопроектом передбачено визначити розмір прожиткового мінімуму на 2021 рік (середньозважений розмір якого – 2250 грн), який на 48% нижчий за фактичний його розмір у цінах вересня 2020 р. Слід звернути увагу, що Постановою Верховної Ради України від 19.05.2020 р. № 620-ІХ «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Проблеми формування прожиткового мінімуму в Україні"» доручено, зокрема: Кабінету Міністрів здійснити заходи щодо наближення у 2020 р. розміру прожиткового мінімуму до його реальної величини з урахуванням оновлених наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг; Мінфіну при підготовці законопроекту про державний бюджет на 2021 рік та наступні роки розраховувати соціальну складову державного бюджету на основі прожиткового мінімуму, встановленого із дотриманням вимог національного законодавства та міжнародних актів, що регулюють зазначену сферу правовідносин. ГНЕУ зауважує, що Урядом пропонується закріпити значно нижчий розмір базового соціального стандарту, ніж обчислений згідно з чинною на сьогодні методикою його показників, що не враховує знецінення грошових доходів та заощаджень громадян внаслідок високої цінової інфляції і зумовить зниження купівельної спроможності населення (й відповідно формування ВВП), погіршення рівня його життя та соціальної захищеності, створить передумови подальшого зубожіння, особливо найбільш уразливих верств населення, зокрема, тих, для кого пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги є основним, зазвичай єдиним, джерелом існування. Крім того, Рахункова палата звертає увагу, що встановлений у статті 7 законопроекту прожитковий мінімум розраховано на основі наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення, затверджених постановою КМУ від 11.10.2016 р. № 780, яка рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.04.2018 р. № 826/3639/17 і постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018 р. по цій справі визнана протиправною та нечинною.

Поряд з тим, у статті 7 законопроекту вперше Урядом запропоновано з 01.01.2021 р. встановлювати прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадових окладів судді та працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами /у розмірі 2102 грн/, прокурора окружної прокуратури /у розмірі 1000 грн/, при цьому такі розміри є нижчими від визначеного цією є статтею загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з супровідними матеріалами до законопроекту таке положення передбачено з метою недопущення дефіциту у коштах на виплату зарплати (грошового забезпечення) для суддів, прокурорів, працівників (у т.ч. осіб начальницького складу) ДБР і НАБУ за умовами, передбаченими відповідно законами України «Про судоустрій і статус суддів» /ст. 135/, «Про прокуратуру» /ст. 81/, «Про Державне бюро розслідувань» /ст. 20/ і «Про Національне антикорупційне бюро України» /ст. 23/, але не надано відповідних фінансово-економічних обґрунтувань і розрахунків (включаючи розрахунку вартісних величин зазначених розмірів прожиткового мінімуму), що також відмічено у Висновках РП. Разом з тим, положення статті 40 Кодексу та статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» не містять вимог щодо визначення таких видів прожиткових мінімумів та їх встановлення у законі про державний бюджет. ГНЕУ зауважує, що запропонований підхід є суперечливим у частині встановлення окремих розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб при визначенні посадових окладів для деяких категорій працюючих і такі кроки руйнують справедливий механізм розподілу доходів, раціонального та ефективного використання державних коштів, стверджують кастовість та спотворюють політику оплати праці, зокрема у межах державного управління, яка має базуватися на системних (а не вибірково-точкових) принципах і стандартах, а також є демотивуючим фактором загалом.

Крім того, статтею 28 законопроекту передбачається установити, що у 2021 р. для всіх категорій працівників державних органів застосовуються розміри та умови оплати праці, що діяли на 1 вересня 2020 р. Це обмеження щодо оплати праці працівників державних органів потребує додаткового правового аналізу щодо відповідності законодавству з огляду на прийняте Конституційним Судом України рішення від 28.08.2020 р. № 10-р/2020 щодо визнання положень частини першої і третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). На думку Рахункової палати, зазначене положення створить нерівні умови для різних категорій працівників державних органів. ГНЕУ зауважує, що така пропозиція порушує принципи рівності усіх перед законом та соціальної справедливості, оскільки для окремих категорій працюючих безпідставно не враховує знецінення грошових доходів внаслідок цінової інфляції, при цьому не береться до уваги, що наслідком цього рішення буде зниження рівня життя та соціальної захищеності, оскільки для більшості працівників державних органів саме зарплата є основним і єдиним джерелом існування.

Загалом слід відмітити, що критерії до формування у проекті державного бюджету на 2021 рік показників видатків щодо забезпечення діяльності державних органів (включаючи видатки на оплату праці) потребують пояснень, оскільки єдиного підходу не відстежується, спостерігається як збільшення, так і зменшення обсягів відповідних видатків (проти затверджених на 2020 рік) та із значною диференціацією. Крім того, у проекті державного бюджету на 2021 рік у складі загальнодержавних видатків Секретаріату Кабінету Міністрів збережено видатки на підтримку реалізації комплексної реформи державного управління (за бюджетною програмою 0421060 в обсязі 467,3 млн грн, з них на оплату праці – 383,1 млн грн), але не надано жодних пояснень щодо намірів Уряду з покращення процесу реалізації Стратегії реформування державного управління України на період до 2021 року, насамперед в частині чіткого визначення завдань, очікуваних показників роботи структурних підрозділів з питань реформування державного управління і фахівців з питань реформ та проведення моніторингу і контролю за виконанням визначених завдань та показників, умов оплати праці фахівців з питань реформ, напрямів використання коштів, передбачених на вказаною бюджетною програмою.

Передбачене законопроектом підвищення мінімальної зарплати ГНЕУ вважає позитивним кроком, водночас відмічає, що це своїм наслідком матиме автоматичне зростання фіскального навантаження на доходи громадян. Рахункова палата зауважує, що зазначене може призвести до вчинення суб’єктами господарювання (насамперед малого і середнього бізнесу) дій із податкової мінімізації (ухилення від сплати податків) за рахунок збільшення «конвертів» при оплаті праці за виконану роботу, звільнення найманих працівників чи переводу їх на неповний робочий графік.

У проекті державного бюджету на 2021 рік видатки споживання визначені в обсязі 1154,99 млрд грн /більше фактичних за 2019 р. на 156,1 млрд грн, або на 15,6%, та бюджетних призначень на 2020 р. на 120,3 млрд грн, або на 11,6%/ і становлять 86,8% загального обсягу видатків, а видатки розвитку – 174,49 млрд грн /більше фактичних за 2019 р. на 98,3 млрд грн, або в 2,3 рази, та бюджетних призначень на 2020 р. на 8,87 млрд грн, або на 5,4%/ і становлять 13,1% загального обсягу видатків, а решта видатків в обсязі 1,5 млрд грн (0,1% загального обсягу видатків) є нерозподіленими (резервний фонд). За економічною структурою найбільші обсяги видатків передбачені на:

оплату праці працівників бюджетних установ – 212,47 млрд грн /більше фактичних за 2019 р. на 36 млрд грн, або на 20,4%, та бюджетних призначень на 2020 рік на 16,1 млрд грн, або на 8,2%/;

трансферт Пенсійному фонду – 203,8 млрд грн /більше фактичних за 2019 р. на 21,5 млрд грн, або на 11,8%, та бюджетних призначень на 2020 рік на 1,5 млрд грн, або на 0,8%/;

трансферти місцевим бюджетам – 161,7 млрд грн /менше фактичних за 2019 р. на 98,6 млрд грн, або на 37,9%, та більше бюджетних призначень на 2020 рік на 4,1 млрд грн, або на 2,6%/;

обслуговування державного боргу – 160,47 млрд грн /більше фактичних за 2019 р. на 41,2 млрд грн, або на 34,6%, та бюджетних призначень на 2020 рік на 22 млрд грн, або на 15,9%/.

Видатки для Пенсійного фонду на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду в обсязі 203,8 млрд грн, як зазначено у пояснювальній записці до законопроекту, обраховані з урахуванням індексу інфляції, прогнозного обсягу єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, такі видатки передбачають продовження виплати щомісячної доплати у розмірі 500 грн 80-річним пенсіонерам та здійснення з 01.05.2021 р. індексації пенсій, а також запровадження з 01.07.2021 р. щомісячної доплати до пенсії у розмірі 400 грн пенсіонерам, яким виповнилося 75 років, до досягнення ними 80-річного віку. Разом з тим, впродовж п.р. Казначейством щомісяця надаються з ЄКР позики Пенсійному фонду на покриття тимчасових касових розривів і загальний обсяг цих позик за січень-вересень 2020 р. становив 128,3 млрд грн (з яких повернуто 111,2 млрд грн), а загальний обсяг заборгованості Пенсійного фонду за надання позик з ЄКР на 01.10.2020 р. становив 65,17 млрд грн і з початку п.р. збільшився на 15,97 млрд грн. У Висновках РП відмічено, що зростають ризики значного посилення залежності виплати пенсій і допомоги від отримання Пенсійним фондом позик з ЄКР, вкотре не передбачено повернення на ЄКР 48,1 млрд грн, наданих у 2007-2014 рр. на покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду, та з урахуванням зростання у п.р. такої заборгованості ризики неповернення цих коштів дедалі збільшуються. Зважаючи на зазначене, обсяг коштів, передбачений на 2021 р. для Пенсійного фонду, потребує додаткового обґрунтування.

На 2021 р. видатки на виплату пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі передбачено у сумі 36,6 млрд грн, що менше фактичних видатків за 2019 р. на 10 млрд грн, або на 21,5%, та бюджетних призначень на 2020 р. на 0,56 млрд грн, або на 1,5%. Визначення коштів на таку мету потребує додаткових пояснень з огляду на можливе зростання цін на житлово-комунальні послуги. Рахункова палата також зауважує, що у разі подорожчання відповідних послуг і збільшення кількості субсидіантів посилюються ризики необхідності перегляду цих видатків.

Видатки на охорону здоров’я у проекті державного бюджету на 2021 рік визначено в обсязі 156,2 млрд грн /включаючи трансферти з державного бюджету місцевим бюджетам/ з урахуванням продовження реалізації заходів відповідно до Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення». Згідно з абзацом другим частини п’ятої статті 4 цього Закону обсяг коштів державного бюджету, що спрямовуються на реалізацію програми медичних гарантій, щорічно визначається в законі про державний бюджет у розмірі не менше 5% ВВП. Однак за прогнозними розрахунками Мінфіну обсяг видатків зведеного бюджету на охорону здоров’я на 2021 рік становитиме 191,1 млрд грн, або 4,2% ВВП, а до законопроекту не подана відповідна програма медичних гарантій. Натомість, як і у 2020 р., згідно з статтею 19 законопроекту у 2021 р. реалізація державних гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів, та пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» законопроекту передбачається зупинити дію відповідної норми. На реалізацію програми медичних гарантій враховані видатки в обсязі 123,4 млрд грн, що на 34,6 млрд грн, або на 38,9%, більше бюджетних призначень на 2020 р. При цьому, як і у п.р., згідно з пунктом 6 Прикінцевих положень законопроекту фінансове забезпечення закладів охорони здоров’я, які належать до сфери управління МОЗ, Національної академії медичних наук, Державного управління справами, Національної академії наук, Мінсоцполітики та не уклали договір з Національною службою здоров’я про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, здійснюватиметься у 2021 р. за рахунок коштів державного бюджету за бюджетними програмами відповідних вищезазначених головних розпорядників коштів.

Поряд з тим, передбачено видатки МОЗ на: проведення вакцинації населення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, – 2,6 млрд грн; забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру /що за інформацією у пояснювальній записці до законопроекту включає централізоване забезпечення хворих дороговартісними лікарськими засобами та медичними виробами з лікування ВІЛ/СНІДу, туберкульозу, онкології, серцево-судинних захворювань, рідкісних орфанних захворювань, забезпечення заходів імунопрофілактики населення/ – 9,5 млрд грн (на 1,5 млрд грн, або на 18,1%, більше бюджетних призначень на 2020 р.); розвиток системи екстреної медичної допомоги та модернізацію і оновлення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров’я – 2 млрд грн /що за інформацією у пояснювальній записці до законопроекту включає 1 млрд грн на продовження у 2021 р. реалізації заходів щодо розвитку такої системи в усіх регіонах, зокрема на придбання спеціалізованого санітарного транспорту, а також 1 млрд грн для дооснащення медичним обладнанням приймальних відділень опорних лікарень/ (на 77,4 млн грн, або на 4%, більше бюджетних призначень на 2020 р.). Водночас, менше ніж на п.р. передбачено коштів на громадське здоров'я та заходи боротьби з епідеміями – 2,7 млрд грн (на 2020 р. – 3,7 млрд грн), на рівні 2020 р. заплановано видатки на лікування громадян України за кордоном – 1,09 млрд грн, реалізацію пілотного проекту щодо зміни механізму фінансового забезпечення оперативного лікування з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів – 112 млн грн. Національній академії медичних наук передбачено видатки, серед іншого, на: реалізацію пілотного проекту щодо зміни механізму фінансового забезпечення надання медичної допомоги у окремих науково-дослідних установах НАМН – 1,6 млрд грн (на 0,8 млрд грн більше бюджетних призначень на 2020 р., при цьому до пілотного проекту планується долучити ще 4 установи); фонд розвитку закладів третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги – 0,5 млрд грн.

Щодо видатків на освіту слід звернути увагу, що порівняно з п.р. (з урахуванням змін, внесених законом від 13.04.2020 р. № 553-IX) на 2021 р. відновлено видатки на: Фонд Президента України з підтримки освіти, науки та спорту /заснування такого Фонду передбачено Указом Президента України від 06.11.2018 р. № 357/ у сумі 0,5 млрд грн (на п.р. зазначені видатки встановлені у такій же сумі, але потім скасовані); Фонд розвитку закладів фахової передвищої та вищої освіти у сумі 1 млрд грн /за наведеною у пояснювальній записці до законопроекту інформацією такі кошти планується спрямувати на відновлення і розбудову мережі студентських гуртожитків, а також на заходи, пов’язані із забезпеченням пожежної та техногенної безпеки у закладах освіти/ (на п.р. зазначені видатки встановлені у сумі 0,25 млрд грн, але потім скасовані); забезпечення діяльності Національного фонду досліджень, грантову підтримку наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у сумі 0,58 млрд грн (на п.р. зазначені видатки встановлені у сумі 0,53 млрд грн, але потім зменшені до 0,3 млрд грн); підтримку пріоритетних напрямів наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок у закладах вищої освіти у сумі 0,1 млрд грн (на п.р. зазначені видатки встановлені у сумі 0,4 млрд грн, але потім скасовані).

Видатки на фінансове забезпечення культури та мистецтва на 2021 р. плануються у сумі 7,5 млрд грн і включають видатки за бюджетними програмами, заходи за якими виконуватимуться як безпосередньо Апаратом Міністерства культури та інформаційної політики, так і відповідальними виконавцями бюджетних програм (Державним комітетом телебачення і радіомовлення, Державним агентством з питань кіно, Українським інститутом національної пам'яті, а також новоутвореними Державною службою з етнополітики та свободи совісті, Державним агентством розвитку туризму, Державним агентством з питань мистецтв та мистецької освіти, Державною інспекцією культурної спадщини, Державною службою охорони культурної спадщини). При цьому лише на виконання управлінських функцій вказаними державними органами передбачається 240,1 млн грн. Водночас, пропонується спрямувати кошти державного бюджету у сфері культури за новими напрямами: фонд розвитку закладів загальнодержавного значення (1 млрд грн) та розкриття туристичного потенціалу України (0,2 млрд грн).

У законопроекті загальний ресурс на національну безпеку та оборону передбачено у сумі 267,1 млрд грн (з них шляхом надання державних гарантій – до 20 млрд грн), або 5,93% ВВП /у 2020 р. – 6,23% ВВП/, що відповідає вимогам статті 35 Закону України «Про національну безпеку України» /обсяг видатків на фінансове забезпечення сектору безпеки і оборони має становити не менше 5% запланованого ВВП/. За інформацією, наведеною у супровідних матеріалах до законопроекту /згідно з пунктом 11 частини першої статті 38 Кодексу/, до Мінфіну не надходили пропозиції від РНБО до законопроекту стосовно текстових статей, пов'язаних із забезпеченням національної безпеки і оборони, та обсягів видатків на національну безпеку і оборону. Разом з тим, відповідно до статті 37 Кодексу Кабінет Міністрів до схвалення законопроекту про державний бюджет подає його РНБО по зазначених статтях, а згідно з частиною третьою статті 35 Закону України «Про національну безпеку України» Кабінет Міністрів вносить на розгляд Верховної Ради такий законопроект з урахуванням відповідного рішення РНБО. У зв’язку з цим, на думку Рахункової палати, Кабінетом Міністрів розподілило 247 млрд грн між 9 головними розпорядниками коштів без визначених критеріїв і пріоритетів. Порівняно з затвердженими на п.р. показниками видатки на національну безпеку та оборону на 2021 р. пропонується загалом збільшити на 9,3 млрд грн, або на 3,9%, у т.ч.: МВС – на 4,1 млрд грн, або на 4,3%; СБУ – на 2,5 млрд грн, або на 19,9%; СЗР – на 1,6 млрд грн, або на 69,5%; Держспецзв’язку – на 1 млрд грн, або на 35,5%; ГУР Міноборони – на 0,4 млрд грн, або на 11,7%. При цьому видатки Міноборони навпаки зменшуються на 0,5 млрд грн, або на 0,4%.

Видатки на забезпечення функціонування судів і діяльності суддів, органів і установ системи правосуддя у законопроекті передбачено в обсязі 19,1 млрд грн (з них за загальним фондом – 15,7 млрд грн), що на 1,4% більше, ніж затверджено на 2020 рік. Проте, за інформацією, наведеною у супровідних матеріалах до законопроекту /згідно з пунктом 11-1 частини першої статті 38 Кодексу/, не враховано пропозиції Вищої ради правосуддя по відповідних статтях загалом на суму 27,7 млрд грн, у т.ч. на: оплату праці (з нарахуваннями) – 19,5 млрд грн (умови оплати праці суддів та державних службовців встановлено на рівні 2020 р.), оплату комунальних послуг і енергоносіїв – 0,1 млрд грн, інші поточні витрати – 3,6 млрд грн (без вмотивованих обґрунтувань та розрахунків додаткової потреби), капітальні видатки – 4,5 млрд грн. При цьому за спеціальним фондом на вказану мету планується отримати судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави у сумі 3,4 млрд грн (відповідно до пункту 5 частини третьої статті 29 та пункту 5 частини четвертої статті 30 Кодексу), що на 0,6 млрд грн менше ніж заплановано на 2020 рік.

Згідно з статтею 24 законопроекту обсяг видатків, передбачених за бюджетною програмою «Забезпечення окремих видатків районних державних адміністрацій, пов’язаних з ліквідацією районів», розподіляється Кабінетом Міністрів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів. У проекті державного бюджету на 2021 р. зазначені видатки передбачені за загальним фондом у складі загальнодержавних витрат Мінфіну (код 3511270) у сумі 1,2 млрд грн (з них на оплату праці – у сумі 1 млрд грн). Така стаття законопроекту не узгоджується з нормами Кодексу, оскільки згідно з пунктом 5 частини першої статті 40 Кодексу розподіл зазначених коштів мав би бути передбачений у додатку № 3 до законопроекту шляхом встановлення відповідних бюджетних призначень облдержадміністраціям (як головним розпорядникам коштів), якщо ж на даному етапі це неможливо, зазначений розподіл повинен здійснюватися відповідно до частини шостої статті 23 Кодексу (згідно з якою передача бюджетних призначень від одного до іншого головного розпорядника бюджетних коштів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів, погодженим з Комітетом).

У проекті державного бюджету на 2021 рік не передбачено розподіл державних капітальних вкладень за державними інвестиційними проектами, натомість за загальним фондом акумульовано такі кошти у складі загальнодержавних витрат Мінекономіки за бюджетною програмою «Державні капітальні вкладення на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів» (код 1211120) у сумі 1129,3 млн грн /визначено на рівні 2020 р. з урахуванням змін, внесених законом від 13.04.2020 р. № 553-IX/. При цьому статтею 25 законопроекту пропонується (як виняток з пункту 7 частини дев’ятої статті 33, частин другої, третьої та сьомої статті 33-1 та пункту 4-1 частини першої статті 38 Кодексу) розподіляти такі кошти між головними розпорядниками коштів (з визначенням нових бюджетних програм) за рішенням Кабінету Міністрів на підставі рішення Міжвідомчої комісії з питань державних інвестиційних проектів без погодження з Комітетом, ігноруючи вимоги частин шостої та п’ятнадцятої статті 23 Кодексу. Таке положення не відповідає нормам Кодексу (зокрема, вищезгаданим у статті 25 законопроекту, а також частині другій статті 23 і пункту 5 частини першої статті 40 щодо встановлення бюджетних призначень законом про державний бюджет, частинам шостій і п’ятнадцятій статті 23 щодо передачі бюджетних призначень за рішенням Кабінету Міністрів, погодженим з Комітетом). Отже, з метою дотримання бюджетного законодавства при доопрацюванні законопроекту належить статтю 25 та видатки за бюджетною програмою 1211120 у сумі 1129,3 млн грн виключити, здійснивши розподіл таких коштів між відповідними бюджетними програмами головних розпорядників коштів на підставі рішення зазначеної Міжвідомчої комісії. У Висновках РП звернуто увагу, що Рахункова палата неодноразово вказувала на зволікання з прийняттям рішень про розподіл коштів між об’єктами і недоліки в організації виконання державних інвестиційних проектів, як наслідок, передбачені у законі про державний бюджет видатки на їх виконання не використовувалися, а перерозподілялися на інші бюджетні програми, відповідно, терміни реалізації проектів переносилися. Варто також відмітити, що відповідно до частини шостої статті 33-1 Кодексу державні капітальні вкладення розподіляються на реалізацію нових державних інвестиційних проектів за умови, що в межах обсягу державних капітальних вкладень на плановий бюджетний період не менше 70% буде спрямовано на продовження (завершення) реалізації розпочатих державних інвестиційних проектів. Виконання вказаної вимоги у разі визначення на 2021 р. обсягу державних капітальних вкладень на рівні п.р. обмежуватиме можливість розпочати нові державні інвестиційні проекти.

Видатки на державну підтримку вугільної галузі передбачені загалом у сумі 4,49 млрд грн, або майже в обсязі, затвердженому на 2020 р. (4,51 млрд грн), з них на реструктуризацію вугільної галузі – 3,12 млрд грн (відповідно 3,56 млрд грн), заходи з ліквідації неперспективних вугледобувних підприємств – 1,03 млрд грн (відповідно 0,61 млрд грн), гірничорятувальні заходи на вугледобувних підприємствах – 0,34 млрд грн (відповідно 0,29 млрд грн). Разом з тим, у п.р. піднімається питання щодо вишукання додаткових коштів для погашення відповідної заборгованості. Отже, постає питання щодо достатності передбачених на 2021 р. коштів для вирішення проблем вугільної галузі. Крім того, у законопроекті не передбачено коштів для реалізації Державної цільової економічної програми енергоефективності (на п.р. затверджено 0,4 млрд грн) і з цього приводу не надано відповідних пояснень у супровідних матеріалах до законопроекту. Варто відмітити, що постановою КМУ від 06.11.2019 р. № 921 встановлено збільшити статутний капітал державної установи «Фонд енергоефективності» на 1,1 млрд грн за рахунок відповідних коштів, передбачених у державному бюджеті на 2019 рік.

Видатки державного дорожнього фонду на розвиток мережі автомобільних доріг (у складі спеціального фонду державного бюджету) плануються в обсязі 71,48 млрд грн, у т.ч. на: виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, залученими державою під державні гарантії на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування – 13,5 млрд грн (на п.р. затверджено 5,6 млрд грн), розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення – 36,59 млрд грн (відповідно 38 млрд грн), субвенцію місцевим бюджетам на фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах – 21,3 млрд грн (відповідно 22,2 млрд грн). Таким чином, у загальному обсязі зазначених видатків на 2021 рік видатки на виконання відповідних боргових зобов’язань вже становлять 19%, а тому в подальшому ймовірне здійснення запозичень Укравтодору під державні гарантії (що на наступний рік планується згідно з підпунктом «г» пункту 1 статті 6 законопроекту і в презентаційних матеріалах Мінфіну до законопроекту зазначається про наміри надати відповідні державні гарантії в обсязі 70,9 млрд грн) та нарощування обсягів таких запозичень матиме наслідком зростання у наступних бюджетних періодах видатків на виконання відповідних боргових зобов’язань і зменшуватиме ресурс державного дорожнього фонду на проведення робіт з розвитку дорожнього господарства. Однак, у проекті державного бюджету на 2021 рік не передбачено видатків на фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм (на п.р. затверджено 4,4 млрд грн) /відповідно до частини четвертої статті 24-2 Кодексу на цей напрямок належить спрямовувати 5% коштів державного дорожнього фонду в частині доходів, за виключенням коштів, що спрямовуються на виконання відповідних боргових зобов’язань/. Водночас, статтею 30 законопроекту пропонується установити, що у 2021 р., як виняток з положень статті 24-2 Кодексу, кошти спеціального фонду державного бюджету, передбачені на реалізацію заходів, визначених пунктом 4 частини третьої статті 24-2 Кодексу /на фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм/ (заплановано у сумі 3,05 млрд грн), спрямовуватимуться на оновлення рухомого складу для перевезення пасажирів залізничним транспортом та модернізацію залізничної інфраструктури для розвитку пасажирських перевезень. Крім того, на таку мету у 2021 р. Урядом шляхом унормування у пов’язаному законопроекті № 4100 запропоновано ще спрямувати 60% коштів спеціального фонду, джерелом формування якого є доходи, визначені пунктом 13-5 частини третьої статті 29 Кодексу /50% надходжень від адміністративних штрафів за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі/ (заплановано у сумі 1,44 млрд грн) як виняток з положень пункту 21 частини четвертої статті 30 Кодексу /згідно з яким такі кошти спрямовуються на здійснення заходів із впровадження, розбудови, відновлення та експлуатації системи фіксації правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі/. Отже, відповідні видатки передбачені за спеціальним фондом у сумі 4,49 млрд грн, однак зазначене не узгоджується з вищезгаданими нормами Кодексу.

У Висновках РП окремо зазначено, що за оцінкою Рахункової палати є можливості для оптимізації запропонованих у законопроекті як кількості бюджетних програм і результативних показників їх виконання, так і обсягів видатків:

за деякими бюджетними програмами, які передбачаються і на 2021 рік, упродовж останніх років видатки за ініціативою головних розпорядників коштів зменшувалися та перерозподілялися на інші бюджетні програми, що здебільшого є наслідком прорахунків при формуванні бюджетних програм у проекті державного бюджету;

наявні можливості для оптимізації 9603 результативних показників за 453 бюджетними програмами (запропонованих у супровідних матеріалах до законопроекту).

Видатки державного фонду регіонального розвитку передбачено у складі загальнодержавних витрат Мінрегіону за кодом 2761070 у сумі 9,36 млрд грн, що становить 0,99% доходів загального фонду проекту державного бюджету /відповідно до вимог частини першої статті 24-1 Кодексу при складанні проекту державного бюджету державний фонд регіонального розвитку визначається в обсязі не менше 1% прогнозного обсягу доходів загального фонду/ та більше бюджетних призначень на 2020 р. (на п.р. затверджено 7,5 млрд грн, але законом від 13.04.2020 р. № 553-ІХ зменшено до 4,9 млрд грн).

Відносини між державним та місцевими бюджетами на 2021 рік у законопроекті побудовані на основі чинного законодавства з урахуванням запропонованих Урядом змін до Кодексу у пов’язаному законопроекті № 4100 (що вже певним чином унормовано у Законі України від 17.09.2020 р. № 907-IX «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»), постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 р. № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» та здійснюваних окремих заходів з реалізації реформ у сферах місцевого самоврядування, охорони здоров’я, освіти, соціального захисту населення. При цьому з урахуванням положень пов’язаного законопроекту № 4100 та закону від 17.09.2020 р. № 907-IX районні бюджети не матимуть взаємовідносин з державним бюджетом /довідково: у 2020 р. 448 районних бюджетів отримують відповідні трансферти з державного бюджету/. На 2021 рік законопроектом встановлюються відносини державного бюджету з 1463 місцевими бюджетами, що на 10 більше ніж у п.р.

Загальний обсяг трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам на 2021 рік становить 161,7 млрд грн, у т.ч. із загального фонду – 137,3 млрд грн, спеціального фонду – 24,4 млрд грн.

Із загального фонду державного бюджету передбачається надати місцевим бюджетам:

дотації у сумі 24,3 млрд грн, що на 2,7 млрд грн, або на 12,4% більше, ніж визначено на 2020 рік, з них:

– базову дотацію у сумі 15,7 млрд грн, що на 2,4 млрд грн, або на 18,1%, більше порівняно з п.р., яку отримають 20 обласних бюджетів та 1075 бюджетів територіальних громад (74,8% від кількості громад, що мають взаємовідносини з державним бюджетом). У Висновках РП вказано, що зменшиться частка бюджетів, щодо яких вирівнювання податкоспроможності не здійснюється, і бюджетів, з яких передбачено перерахування до державного бюджету реверсної дотації, тобто самодостатніх громад, таким чином, результатом реформи децентралізації стало не деклароване отримання самодостатніх громад, а штучне укрупнення адміністративно-територіальних одиниць;

– додаткову дотацію на здійснення переданих з державного бюджету видатків з утримання закладів освіти та охорони здоров’я у сумі 7,9 млрд грн, що визначена на рівні п.р. /така дотація відповідно до Кодексу встановлюється для обласних бюджетів з подальшим розподілом між місцевими бюджетами/. Згідно із запропонованими змінами у пов’язаному законопроекті № 4100 пропонується розподіл 50% такої дотації між місцевими бюджетами здійснювати лише за підсумками І півріччя, що в умовах зниження надходжень до місцевих бюджетів, пов’язаних з негативними наслідками поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не сприятиме забезпеченню своєчасних виплат за захищеними видатками місцевих бюджетів. Асоціація міст пропонує збільшити обсяг такої дотації до 14 млрд грн для забезпечення утримання відповідних закладів, у т.ч. переданих з районного рівня;

– додаткову дотацію на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг зі сплати земельного податку суб'єктам космічної діяльності та літакобудування – 668,7 млн грн (на 263,6 млн грн, або на 65,1%, більше ніж на п.р.). Однак втрати місцевих бюджетів від наданих державою податкових пільг в інших сферах економіки не відшкодовуються /прикладом є справляння відповідно до пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, у розмірі 25% податку/.

При цьому не передбачено надання стабілізаційної дотації (на п.р. затверджена у сумі 200 млн грн, але скасована законом від 13.04.2020 р. № 553-ІХ), яка відповідно до пункту 19 розділу VІ Кодексу надавалася до завершення процесу об’єднання територіальних громад відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад»;

субвенції передбачаються у сумі 113 млрд грн, що на 4,7 млрд грн, або на 4,4%, більше порівняно з 2020 р., зокрема:

– освітня субвенція в обсязі 102,5 млрд грн, що на 23,4 млрд грн, або на 29,6%, більше ніж на п.р. При цьому у складі освітньої субвенції заплановано резерв коштів у сумі 696,7 млн грн /обсяг якого відповідно до частини третьої статті 103-2 Кодексу не може перевищувати 1% загального обсягу субвенції/. У пояснювальній записці до законопроекту немає пояснень щодо врахованого у розрахунках обсягу субвенції контингенту учнів /відповідно до формули розподілу освітньої субвенції між місцевими бюджетами, затвердженої постановою КМУ від 27.12.2017 р. № 1088 (із змінами), під час здійснення відповідного розрахунку має враховуватися, зокрема, контингент учнів усіх типів закладів загальної середньої освіти станом на 5 вересня року, що передує плановому бюджетному періоду/. Поряд з тим, на виконання підпункту 1 пункту 6 розділу XII Закону України «Про освіту», згідно з яким передбачено поетапне (до 2023 р.) щорічне збільшення посадових окладів педагогічних працівників найнижчої кваліфікаційної категорії до 4 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, постановою КМУ від 10.07.2019 р. № 822 «Про оплату праці педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників закладів і установ освіти і науки» встановлено з 01.01.2020 р. відповідне поетапне збільшення оплати праці педагогічних працівників. Однак, в освітній субвенції кошти на виконання зазначених норм не враховані. Рахункова палата вважає, що в умовах запланованого підвищення розміру мінімальної зарплати збільшуються ризики незабезпечення в повному обсязі видатків на оплату праці з нарахуваннями педагогічних працівників закладів освіти. За оцінкою Асоціації міст додаткова потреба у таких коштах становить 35,5 млрд грн;

– субвенція на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами у сумі 504,46 млн грн /на рівні п.р./;

– субвенція на забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» у сумі 1,42 млрд грн (на 361,3 млн грн ,або на 34,1%, більше, ніж на п.р.);

– субвенція на реалізацію програми «Спроможна школа для кращих результатів» у сумі 1 млрд грн (на 0,5 млрд грн, або в 2 рази більше ніж на п.р., за загальним фондом), при цьому не передбачена за спеціальним фондом (на п.р. визначена у сумі 2 млрд грн);

– субвенція на створення навчально-практичних центрів сучасної професійної (професійно-технічної) освіти у сумі 150 млн грн (на 50 млн грн, або на 50%, більше ніж на п.р.);

– субвенція на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров’я у сумі 2,9 млрд грн (на 1,4 млрд грн, або на 93,2%, більше ніж на п.р), у складі якої згідно з пояснювальною запискою до законопроекту враховано 867,5 млн грн на забезпечення у І півріччі 2021 р. хворих на цукровий діабет інсуліном та хворих на нецукровий діабет десмопресином (з ІІ півріччя передбачається забезпечення хворих на цукровий та нецукровий діабет відповідними препаратами за рахунок програми медичних гарантій).

Вперше передбачено надання субвенцій на: заходи, спрямовані на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками під час навчального процесу у закладах загальної середньої освіти (1 млрд грн); розвиток спортивної інфраструктури (0,5 млрд грн); розвиток мережі надання адміністративних послуг (489,8 млн грн); розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад (62,6 млн грн).

Натомість не передбачено окремих субвенцій, визначених на п.р., серед них: медичної субвенції (у п.р. надавалася у січні-березні в обсязі 14,6 млрд грн у зв’язку із переходом з 01.04.2020 р. вторинної медичної допомоги на фінансове забезпечення Національною службою здоров’я), субвенції на придбання ангіографічного обладнання (80,8 млн грн; за інформацією МОЗ у 2020 р. мають бути завершені заходи щодо забезпечення закладів охорони здоров’я ангіографічним обладнанням для 100% покриття території країни мережею реперфузійних центрів), субвенції на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій (1,7 млрд грн).

Із спеціального фонду державного бюджету передбачено надати місцевим бюджетам субвенції в обсязі 24,4 млрд грн, з яких на:

– фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах – 21,3 млрд грн /надається на виконання пункту 2 частини третьої статті 24-2 та статті 103-1 Кодексу в рамках державного дорожнього фонду/, що на 0,83 млрд грн менше ніж на п.р. (це пов’язано із збільшенням обсягу виконання боргових зобов’язань за запозиченнями, залученими на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування);

– реалізацію інвестиційних проектів за рахунок кредитів (позик) від міжнародних фінансових організацій, а саме на: завершення будівництва метрополітену у м. Дніпрі (1 млрд грн); подовження третьої лінії метрополітену у м. Харкові (310 млн грн); реформування регіональних систем охорони здоров’я для здійснення заходів з виконання спільного з МБРР проекту «Поліпшення охорони здоров'я на службі у людей» (0,56 млрд грн); реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України (1,2 млрд грн).

На відміну від 2020 р. не передбачено надання субвенції на реалізацію проекту «Житло для внутрішньо переміщених осіб» (на п.р. визначена у сумі 485 млн грн за рахунок міжнародної допомоги), а також субвенцій (за рахунок надходжень від плати за ліцензії на здійснення діяльності у сфері організації і проведення азартних ігор) на: реалізацію програми "Спроможна школа для кращих результатів" (2 млрд грн), створення нових, будівельно-ремонтні роботи існуючих палаців спорту та завершення розпочатих у попередньому періоді робіт з будівництва/реконструкції палаців спорту (150 млн грн), завершення розпочатих у попередньому періоді робіт з будівництва/реконструкції, будівництво нових, реконструкцію та капітальний ремонт існуючих спортивних п’ятдесятиметрових і двадцятип’ятиметрових басейнів (200 млн грн).

При цьому законопроект не містить розподілу між місцевими бюджетами 14 трансфертів з державного бюджету (або 46,7% їх загальної кількості (з яких нових лише 4 субвенції), що не узгоджується з вимогами частини третьої статті 97 Кодексу (згідно з якими у державному бюджеті затверджується обсяг міжбюджетних трансфертів окремо для кожного з відповідних місцевих бюджетів) та створює ризики затягування подальшого розподілу відповідних трансфертів (відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу), несвоєчасного перерахування і неефективного використання зазначених коштів протягом бюджетного періоду, на що також звертає увагу Рахункова палата. Йдеться про субвенції на:

заходи, спрямовані на боротьбу з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками під час навчального процесу у закладах загальної середньої освіти – 1 млрд грн (нова субвенція);

розроблення комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад – 62,6 млн грн (нова субвенція);

розвиток мережі центрів надання адміністративних послуг – 489,8 млн грн (нова субвенція);

розвиток спортивної інфраструктури – 500 млн грн (нова субвенція);

забезпечення якісної, сучасної та доступної загальної середньої освіти «Нова українська школа» – 1,4 млрд грн;

реалізацію програми «Спроможна школа для кращих результатів» – 1 млрд грн;

модернізацію та оновлення матеріально-технічної бази професійно-технічних навчальних закладів – 150 млн грн;

фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження, – 137,5 млн грн (на рівні п.р.);

реалізацію проектів в рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України – 1,65 млрд грн, з них за загальним фондом – 0,45 млрд грн (на 375 млн грн, або на 29,4%, більше ніж на п.р.);

здійснення заходів щодо підтримки територій, що зазнали негативного впливу внаслідок збройного конфлікту на сході України, – 125 млн грн (на 105 млн грн, або у 6 разів більше ніж на п.р.);

виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для: сімей осіб, які загинули, і для осіб, які стали особами з інвалідністю І-ІІ групи внаслідок участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та які потребують поліпшення житлових умов, – 305,1 млн грн (на рівні п.р.); внутрішньо переміщених осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, і визнані особами з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи або учасниками бойових дій та які потребують поліпшення житлових умов, – 248,4 млн грн (на рівні п.р); сімей учасників бойових дій на території інших держав, які загинули, і для осіб з інвалідністю І-ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав та які потребують поліпшення житлових умов. – 50 млн грн (на рівні п.р.); осіб з інвалідністю I-II групи, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранень, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у Революції Гідності – 12,3 млн грн (на 4,7 млн грн, або на 61,4%, більше ніж на п.р.).

До державного бюджету у 2021 р. планується отримати реверсну дотацію в обсязі 10,4 млрд грн (на 1,6 млрд грн, або на 18,5%, більше ніж на п.р.), яку будуть перераховувати до державного бюджету 4 обласних бюджети, 206 бюджетів територіальних громад.

Статтею 18 законопроекту пропонується установити, що розподіл субвенції місцевим бюджетам на реалізацію проектів у рамках Надзвичайної кредитної програми для відновлення України між місцевими бюджетами здійснюється Кабінетом Міністрів. У проекті державного бюджету на 2021 рік зазначена субвенція передбачена у складі загальнодержавних видатків Мінрегіону /код бюджетної програми 2761600/ у сумі 1650 млн грн, у т.ч. за загальним фондом – 450 млн грн, за спеціальним фондом – 1200 млн грн (за рахунок кредиту, залученого від Європейського інвестиційного банку). Така стаття законопроекту не враховує вимоги Кодексу, оскільки згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу та частиною третьою статті 97 Кодексу розподіл вказаної субвенції мав би бути передбачений у додатку № 6 до законопроекту, якщо ж на даному етапі це неможливо, зазначений розподіл повинен здійснюватися відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу (за рішенням Кабінету Міністрів, погодженим з Комітетом).

Статтями 26 і 27 законопроекту передбачається певним чином змінити цільове призначення залишків коштів освітньої субвенції і субвенції на надання державної підтримки особам з особливими освітніми потребами, що не узгоджується з нормами відповідно частини четвертої статті 103-2 і частини четвертої статті 103-3 Кодексу.

За інформацією у супровідних матеріалах до законопроекту розрахункові показники місцевих бюджетів (без міжбюджетних трансфертів) на 2021 рік становлять загалом: видатки і кредитування – 499,2 млрд грн /що більше ніж враховано при затвердженні державного бюджету на п.р. на 51,6 млрд грн, або на 11,5%/, доходи – 337,5 млрд грн /відповідно більше на 47,5 млрд грн, або на 16,4%/.

ІІ. Щодо відповідності законопроекту вимогам Кодексу та узгодження з деякими іншими законами

Частиною третьою статті 153 Регламенту встановлено, що законопроект про державний бюджет має бути розроблений з дотриманням вимог Кодексу та має ґрунтуватися на Бюджетній декларації з урахуванням рекомендацій Верховної Ради щодо бюджетної політики (якщо такі рекомендації схвалені відповідно до частини шостої статті 152 Регламенту).

У зв’язку з цим варто зазначити, що відповідно до вимог статті 33 Кодексу та статті 152 Регламенту Кабінет Міністрів не пізніше 1 червня року, що передує плановому, повинен схвалити Бюджетну декларацію і у триденний строк подати її до Верховної Ради, при цьому Верховна Рада має розглянути питання щодо Бюджетної декларації не пізніше 15 липня року, що передує плановому, та прийняти щодо неї відповідне рішення. Разом з тим, пунктом 2 розділу ІІ закону від 13.04.2020 р. № 553-IX за ініціативою Уряду передбачено, що стаття 33 Кодексу у 2020 році не застосовується. Як наслідок, Кабінетом Міністрів не подавалася до Верховної Ради Бюджетна декларація на 2021-2023 роки. Таким чином, наразі немає урядового документу середньострокового бюджетного планування, що мав би визначати засади бюджетної політики і показники державного бюджету на 2021-2023 роки і бути основою для складання проекту державного бюджету на 2021 рік та прогнозів місцевих бюджетів на 2022 і 2023 роки. Разом з тим, на думку ГНЕУ, у контексті заявленого Урядом курсу на запровадження засад середньострокового планування у супровідних матеріалах до законопроекту доцільно було б надати детальну інформацію щодо дотримання трирічних бюджетних пріоритетів держави та можливих ризиків, пов’язаних із забезпеченням середньострокової та довгострокової збалансованості бюджету та формуванням завдань податкової та митної політики.

Загалом про відповідність окремих положень законопроекту нормам Кодексу та іншого законодавства вже відмічалося вище по тексту, а також вказано ГНЕУ і Рахунковою палатою у своїх висновках.

Серед іншого, на думку ГНЕУ, статтями 4, 20, 24 і 25 законопроекту допускається можливість управління державними видатками «у ручному режимі», без відповідного економічного обґрунтування напрямів та обсягів розподілу бюджетних коштів, і такі положення є суперечливими з точки зору дотримання вимог статті 95 Конституції України (згідно з якою виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків). Аналогічні зауваження містяться у Висновках РП.

Як і у попередні роки, законопроектом пропонується внести зміни або зупинити дію окремих норм законодавчих актів /зокрема, йдеться про статті 25-27, 29 і 30 та пункти 3 і 4 розділу «Прикінцеві положення» законопроекту/. Це не відповідає вимогам частини четвертої статті 153 Регламенту (згідно з якою законопроект про державний бюджет не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів), що також зазначає Рахункова палата. При цьому ГНЕУ зауважує, що у законопроекті продовжена багаторічна негативна практика призупинення законом про державний бюджет дії чинних актів законодавства, зміни передбаченого ними правового регулювання відносин, що суперечить численним рішенням Конституційного Суду України.

Поряд з тим, при подальшому доопрацюванні законопроекту потрібно внести до нього необхідні редакційні та техніко-юридичні уточнення для приведення у відповідність до вимог нормопроектувальної техніки.

У поданих разом із законопроектом супровідних матеріалах немає деякої інформації, передбаченої частиною першою статті 38 Кодексу, зокрема, йдеться про:

обґрунтування розрахунку вартісної величини прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення /пункт 2-1/ – з цього приводу у складі супровідних матеріалів до законопроекту міститься загальна інформація щодо соціального захисту населення, в т.ч. величини прожиткового мінімуму у розрахунку на місяць на одну особу і для основних соціальних і демографічних груп населення;

перелік державних інвестиційних проектів із зазначенням загальної вартості кожного проекту, загальних обсягів витрат державного бюджету, необхідних для розроблення та реалізації кожного проекту, включаючи обсяги видатків державного бюджету, необхідних для завершення кожного проекту, а також обсяги таких видатків на відповідний бюджетний період у розрізі бюджетних програм /пункт 4-1/ – що ймовірно пов’язано з наявністю статті 25 законопроекту, якою в інший спосіб унормовується відповідне питання (про що вище зазначено).

Крім того, у супровідних матеріалах до законопроекту не наведено детальних розрахунків і обґрунтувань до законопроекту та показників проекту державного бюджету на 2021 рік, що значно ускладнює опрацювання і аналіз окремих положень та показників законопроекту. З огляду на зазначене, від Комітету направлялися звернення до окремих державних органів (насамперед, Мінфіну) щодо термінового подання відповідних матеріалів. У відповідь на такі звернення Комітету надано певні пояснення і розрахунки, однак така інформація не є складовою безпосередньо законопроекту та/або супровідних матеріалів до нього (а відтак не є доступною для широкого обговорення як в Парламенті, так і серед громадськості).

ІІІ. Щодо процедури розгляду законопроекту

Процедура підготовки і розгляду законопроекту про державний бюджет у першому читанні визначена статтями 156-157 Регламенту. Зокрема, згідно з частиною першою статті 156 Регламенту народні депутати і комітети Верховної Ради формують свої пропозиції до законопроекту і мають їх направляти до Комітету не пізніше 1 жовтня 2020 року з урахуванням визначених вимог, зокрема: пропозиції щодо збільшення витрат та/або зменшення надходжень державного бюджету мають визначати джерела їх покриття, включаючи види та обсяги витрат, що підлягають скороченню. Такі пропозиції та пропозиції до текстових статей законопроекту не можуть призводити до збільшення державного боргу і державних гарантій порівняно з їх граничним обсягом, передбаченим у законопроекті.

Розпочинаючи підготовку законопроекту до першого читання, протягом 23-25 вересня п.р. у відповідних підкомітетах Комітету за участю Мінфіну, Рахункової палати, відповідних органів влади і установ попередньо розглянуто законопроект за такими напрямами: доходи і фінансування державного бюджету, державний борг; видатки та кредитування державного бюджету; відносини між державним бюджетом і місцевими бюджетами. У процесі розгляду зазначених питань у відповідних підкомітетах отримано додаткову інформацію щодо обґрунтувань і розрахунків окремих показників проекту державного бюджету на 2021 рік. Загалом звернуто увагу, що у доходній частині проекту державного бюджету на 2021 рік вбачається обґрунтованим збільшення прогнозу деяких видів надходжень. При опрацюванні показників видатків та кредитування проекту державного бюджету на 2021 рік було заслухано 35 головних розпорядників коштів державного бюджету, вивчено стан і проблеми бюджетного забезпечення у відповідних сферах діяльності. Слід відмітити, що переважна більшість головних розпорядників коштів державного бюджету зазначила про недостатність бюджетних коштів для забезпечення їх діяльності  та виконання покладених на них завдань з огляду на розпочаті та ініційовані структурні перетворення. Під час розгляду питання міжбюджетних відносин за участю представників всеукраїнських асоціацій найбільше занепокоєння, як і у попередні роки, викликало недостатнє забезпечення фінансовими ресурсами виконання делегованих державою повноважень, насамперед у зв’язку із підвищенням зарплати педагогічних працівників, що у свою чергу зумовить відволікання власних ресурсів місцевого самоврядування. За наслідками такої роботи народними депутатами – членами Комітету сформовано ряд пропозицій, які включено до таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту.

З метою збалансованого розгляду законопроекту у Комітеті у форматі заходів робочої групи за участю керівництва Мінфіну та Рахункової палати опрацьовано таблицю пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту (при формуванні якої включено загалом 2451 пропозиція) та Висновки РП. У ході роботи відмічено, що окремі народні депутати подали збалансовані пропозиції лише формально, тому що запропоновані джерела додаткових витрат бюджету в таких пропозиціях виявилися нереалістичними і не підтверджуються належними розрахунками і поясненнями, не узгоджуються з бюджетною методологією та можуть зумовити невиконання бюджетних програм (зокрема, на функціонування державних органів), видатки за якими пропонується зменшити. Поряд з тим, окремі пропозиції містять зміни до інших законодавчих актів, хоча відповідно до частини четвертої статті 153 Регламенту законопроект про державний бюджет не може містити положень про зупинення дії чи внесення змін до законів. За попередньою оцінкою для врахування поданих пропозицій необхідно загалом близько 1,5 трлн грн. Загалом до таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту не включені пропозиції, направлені до Комітету після 1 жовтня 2020 р. (тобто зареєстровані в Апараті Верховної Ради 2 жовтня п.р. і пізніше) як такі, що згідно з частиною другою статті 156 Регламенту не розглядаються.

Окремо слід зазначити, що у Верховній Раді зареєстровано проект постанови Верховної Ради України «Про особливий порядок підготовки Бюджетних висновків до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», внесений народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Соболєвим С.В., Цимбалюком М.М. (реєстр. № 4180 від 01.10.2020 р.), яким пропонується доручити Комітету врахувати положення відповідної постанови (йдеться про цей проект постанови) у проекті Бюджетних висновків Верховної Ради. Однак цей проект постанови не відповідає спеціальній процедурі підготовки законопроекту про державний бюджет до першого читання, визначеній статтею 156 Регламенту. За висновком Мінфіну врахування положень цього проекту постанови розбалансує показники законопроекту. Разом з тим, окремі положення цього проекту постанови певним чином дублюються поданими його авторами пропозиціями до законопроекту, що включені до таблиці пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту і відповідно розглянуті Комітетом. Отже, проект постанови за реєстр. № 4180 не потребує окремого розгляду у Верховній Раді та втратить свою актуальність після прийняття законопроекту у першому читанні.

У результаті проведеної роботи підготовлено проект постанови Верховної Ради України «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2021 рік» та таблицю пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи до законопроекту. Пропозиції, наведені у зазначеній таблиці та які запропоновано врахувати (або врахувати частково), включено до зазначеного проекту постанови Верховної Ради. Такі пропозиції мають бути розглянуті і враховані Кабінетом Міністрів при підготовці законопроекту до другого читання і реалізації бюджетної політики у наступному році.

Відповідно до частини десятої статті 157 Регламенту законопроект про державний бюджет на наступний рік вважається прийнятим у першому читанні, якщо буде прийнято в цілому проект постанови Верховної Ради щодо висновків і пропозицій до цього законопроекту, а схвалені Верховною Радою висновки і пропозиції до законопроекту про державний бюджет на наступний рік набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради.

З огляду на вимоги частин четвертої і п’ятої статті 156 Регламенту, планувалося на засіданні Комітету 16.10.2020 р. розглянути дане питання, однак таке засідання не відбулося через відсутність кворуму.

За підсумками розгляду даного питання на засіданні 02.11.2020 р. Комітет з питань бюджету ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України проект постанови Верховної Ради України «Про висновки та пропозиції до проекту Закону України про Державний бюджет України на 2021 рік» (реєстр. № 4000-П), підготовлений Комітетом з питань бюджету, прийняти за основу та в цілому.