Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 5 грудня 2012 року розглянув проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України, поданий Кабінетом Міністрів України (реєстр. № 11475 від 03.12.2012 р.).

Необхідність розробки законопроекту виникла у зв’язку з прийняттям Закону України від 20.11.2012 р. № 5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», яким внесено зміни до Бюджетного кодексу України щодо включення плати за надання адміністративних послуг до складу власних надходжень бюджетних установ та відповідно вилучення такої плати зі складу доходів загального фонду державного бюджету. Як наслідок, зазначене призведе до втрат доходів загального фонду державного бюджету у поточному і наступних роках, а відтак до розбалансування бюджетних показників.

Зазначена норма також не узгоджується з дорученням Президента України щодо реформування сфери надання адміністративних послуг, відповідно до якого розроблено та прийнято Закон України від 06.09.2012 p. № 5203-VI «Про адміністративні послуги».

Крім того, виникне неузгодженість норм Бюджетного кодексу України, оскільки згідно із новою редакцією статті 29 цього Кодексу (у редакції Закону України від 16.10.2012 р. № 5428-VI) з 01.01.2013 р. плата за надання адміністративних послуг знову буде зараховуватися до загального фонду державного бюджету, а власні надходження бюджетних установ є джерелами формування спеціального фонду бюджету.

Тому законопроектом передбачено відновити попередню редакцію відповідних положень статей 2, 13 і 29 Бюджетного кодексу України з метою узгодження бюджетних норм та віднесення плати за надання адміністративних послуг до доходів загального фонду державного бюджету.

При цьому, у зв’язку з пропозиціями Міністерства внутрішніх справ України щодо необхідності оперативного забезпечення громадян паспортами та державними номерними знаками та відповідного відшкодування підприємствам-виробникам такої продукції, доцільно включити до складу власних надходжень бюджетних установ плату за видачу номерних знаків транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації, та плату за видачу окремих видів документів.

Розглядаючи даний законопроект, Комітетом з питань бюджету відмічено, що протягом останнього часу прийнято ряд інших законів, якими регулюються різні суспільні відносини та які містять зміни до Бюджетного кодексу України, внаслідок чого виникли неузгодженості та суперечності між окремими нормами цього Кодексу та з іншим законодавством.

Насамперед, мова йде про Закон України від 16.10.2012 р. № 5463-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів», яким змінено назви відповідних центральних органів виконавчої влади, проте окремі органи, які виконують однакову функцію, у різних законах названо по-різному, виникли неузгодженості у законодавстві.

Наприклад, у змінах до Регламенту Верховної Ради України та інших законів Міністерство фінансів змінено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. При цьому, у змінах до Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів змінено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Проте, термін «бюджетна політика» обмежує повноваження Мінфіну, наведені у Кодексі, оскільки в повному обсязі не охоплюється питання формування боргової політики, політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, за які відповідає Мінфін. Крім того, безпосередньо у бюджетному процесі Міністерство фінансів забезпечує не лише формування, а й реалізацію фінансової політики (зокрема, згідно із статтею 42 Бюджетного кодексу Мінфін здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету). Такі ж аргументи можна навести щодо заміни Міністра фінансів у Бюджетному кодексі України на члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування і реалізацію державної бюджетної політики, а у Регламенті Верховної Ради України – на члена Кабінету Міністрів України, відповідального за формування державної бюджетної політики.

Слід також зауважити, що у Бюджетному кодексі України багато разів вживалися терміни «Міністерство фінансів України». «Міністр фінансів України», «Державна казначейська служба України», які Законом України від 16.10.2012 р. № 5463-VI викладено у більш складному і деталізованому формулюванні. У результаті, змінена редакція відповідних положень Кодексу ускладнює розуміння їх змісту.

У змінах до законів України «Про стимулювання розвитку регіонів» та «Про транскордонне співробітництво» центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики змінено на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, а до статті 24-1 Бюджетного кодексу України (щодо державного фонду регіонального розвитку) такі зміни не внесено.

Прийняті зміни до частини першої статті 21 Бюджетного кодексу України щодо заміни слів «Міністерства економіки України» словами «центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку» не зможуть бути коректно внесені, оскільки згідно із Законом України від 17.05.2012 р. № 9665-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» слова «Міністерства економіки України» вже змінено словами «центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики».

Крім того, Законом України від 16.10.2012 р. № 5463-VI внесено багато змін до Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (включаючи його нову назву «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні»). Однак ряд положень щодо повноважень та фінансового забезпечення органу державного фінансового контролю не приведено у відповідність до відповідних норм Бюджетного кодексу України.

Законом України від 05.07.2012 р. № 5067-VI «Про зайнятість населення» передбачено з 01.01.2013 р. доповнити статтю 43 Бюджетного кодексу України частиною шостою, згідно з якою під час здійснення операцій з використання коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття застосовується казначейське обслуговування. Проте, така норма дублює вже чинну норму Бюджетного кодексу України (підпункт 2 пункту 14 розділу VI), якою передбачено обслуговування Казначейством усіх фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування.

Законом України від 06.09.2012 р. № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну «Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку» частину третю статті 27 Бюджетного кодексу України (згідно з якою закони, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим) доповнено словами «крім передбаченого Законом України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну "Укроборонпром» та забезпечення їх стабільного розвитку». Ця норма Кодексу є рамковою і не може містити винятків, а тому таке її доповнення призвело до внутрішньої суперечності норми.

Законом України від 16.10.2012 р. № 5461-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Міністерства юстиції, Міністерства культури, інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується через відповідних міністрів, а також Державного космічного агентства» передбачено зарахування з 2013 року реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців до державного бюджету (оскільки таку державну реєстрацію буде здійснювати відповідний центральний орган виконавчої влади, а не місцеві органи влади). Однак згідно з пунктом 12 частини першої статті 64 та пунктом 3 частини другої статті 66 Бюджетного кодексу України цей збір зараховується до місцевих бюджетів.

Враховуючи зазначене, з метою забезпечення відповідності між собою норм Бюджетного кодексу України, їх узгодженість з іншими законодавчими актами та чіткого розуміння змісту цього Кодексу, у Комітеті з питань бюджету підготовлено доопрацьований проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України, узгоджений з Міністерством фінансів України.

У доопрацьованому законопроекті пропонується внести зміни до Бюджетного кодексу України, зокрема, щодо:

виключення плати за надання адміністративних послуг із складу власних надходжень бюджетних установ та віднесення її до доходів загального фонду державного бюджету, крім плати за оформлення та видачу документів на придбання, перевезення, зберігання і носіння зброї, плати за видачу номерних знаків транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації, плати за документи, оформлення і видача яких здійснюється із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, передбачених Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», а також плати за видачу документів згідно із Законом України «Про дорожній рух» /зміни до статей 2, 13 і 29 Кодексу/;

уточнення наведених у Кодексі назв державних органів для приведення у відповідність з іншими законодавчими актами України та передбачення у подальшому тексті скороченої назви окремих з них для чіткого розуміння змісту (зокрема, Міністерство фінансів України, Казначейство України, Орган державного фінансового контролю) /зміни до статей 8, 10. 16, 21, 24-1, 113 і 118, а також до інших норм Кодексу/;

зарахування з 01.07.2013 р. реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців до загального фонду державного бюджету, виключивши цей збір із складу доходів загального фонду місцевих бюджетів /зміни до статей 29, 64 і 66 Кодексу/;

доповнення підпункту 2 пункту 14 розділу VI Кодексу нормою, що порядок обслуговування фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування органами Казначейства України визначається Кабінетом Міністрів України та виключення частини шостої статті 43 Кодексу як такої, що дублює вищезазначену норму;

відновлення первинної редакції частини третьої статті 27 Кодексу щодо введення в дію законів, які впливають на показники бюджету, з метою забезпечення її цілісності та внутрішньої узгодженості;

уточнення формулювання підпункту 1 частини першої статті 40 та підпункту 1 частини другої статті 76 Кодексу щодо визначення законом про державний бюджет (рішенням про місцевий бюджет) не загальної суми всіх бюджетних показників, а окремо загальних сум доходів, видатків та кредитування.

Крім того, у Прикінцевих положеннях доопрацьованого законопроекту передбачено внести зміни до:

Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (зміни до статей 1, 2, 6, 7, 8 і 10) – для приведення у відповідність до норм, визначених розділом V Бюджетного кодексу України;

Регламенту Верховної Ради України (зміни до глави 27) – для забезпечення узгодженості з Бюджетним кодексом України застосування змінених назв державних органів у бюджетному процесі.

За результатами розгляду, Комітет ухвалив рішення:

рекомендувати Верховній Раді України проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України, поданий Кабінетом Міністрів України (реєстр. № 11475 від 03.12.2012 р.), за наслідками розгляду у першому читанні прийняти у доопрацьованій Комітетом редакції за основу та в цілому як закон.