Комітет Верховної Ради України з питань бюджету

Протокол засідання №13 від 4 березня 2015 року

14³⁰ година  м. Київ, вул. Банкова, 6-8, кімн. 510

Головує: Голова Комітету Павелко А.В.

Присутні:

Члени Комітету: Амельченко В.В., Горбунов О.В., Гордєєв А.А., Дубневич Б.В., Іщейкін К.Є., Кривенко В.М., Крулько І.І., Куліченко І.І., Левченко Ю.В., Маркевич Я.В., Матвієнко А.С., Медуниця О.В., Мельник С.І., Молоток І.Ф., Пинзеник В.М., Рудик С.Я., Скорик М.Л., Шевченко О.Л., Шкварилюк В.В.

Всього присутніх – 20 народних депутатів.

Відсутні:

Члени Комітету: Ванат П.М., Гєллєр Є.Б., Деркач А.Л., Павлов К.Ю., Пресман О.С., Савченко О.Ю., Унгурян П.Я., Шуфрич Н.І.

Присутні:

Від секретаріату Комітету: Джинджириста Л.Я., Книшенко І.Ф., Фещук С.Л., Андросюк Н.В., Боброва Т.С., Больбат О.О., Криволап М.К., Луценко Н.В., Переста Я.І., Пінчукова А.В., Пунда О.Б., Расчислова Л.В., Зайченко А.С., Товстенко В.М., Щербаченко С.В., Яковенко С.П.

Список запрошених та осіб, які взяли участь в обговоренні питань:

Кубів С.І. – народний депутат України, представник Президента України у Верховній Раді України;

Івченко В.Є. – народний депутат України;

від Адміністрації Президента України

Шимків Д.А. – заступник Глави Адміністрації Президента України;

Горностай М.П. – радник заступника Глави Адміністрації Президента України;

Веремій І.Г. – заступник керівника Головного департаменту з питань впровадження реформ Адміністрації Президента України;

Анікєєва О.О. – заступник керівника Департаменту експертно-аналітичного забезпечення реформ Адміністрації Президента України;

Кияшко А.А. – заступник завідувача відділу Головного департаменту з питань впровадження реформ Адміністрації Президента України;

від Міністерства фінансів України

Уманський І.І. – перший заступник Міністра фінансів України;

Лозицький В.П. – директор Департаменту державного бюджету Міністерства фінансів України;

Кузькін Є.Ю. – директор Департаменту місцевих бюджетів та інвестицій Міністерства фінансів України;

Мельниченко С.І. – директор Департаменту фінансів виробничої сфери та майнових відносин Міністерства фінансів України;

Вовченко О.Л. – заступник директора Департаменту фінансів соціальної сфери – начальник Управління фінансів органів державного управління Міністерства фінансів України;

Наврата А.І. – заступник директора Департаменту фінансів виробничої сфери та майнових відносин – начальник Управління фінансів промисловості Міністерства фінансів України;

від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України

Абромавичус Айварас – Міністр економічного розвитку і торгівлі України;

Нефьодов Максим – заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України;

Кучеренко О.В. – директор Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державного приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

Гришкевич О.М. – заступник директора Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державного приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

від Рахункової палати

Магута Р.М. – Голова Рахункової палати;

Юхимчук А.П. – Секретар Рахункової палати;

Пилипенко В.П. – директор Департаменту з питань правового забезпечення Рахункової палати;

від представництва Світового банку

Щербина І.Ф. – спеціаліст з питань державного сектору.

На початку засідання при обговоренні проекту порядку денного засідання Комітету з питань бюджету погоджено розгляд питань у такій послідовності:

ПОРЯДОК ДЕННИЙ:

1. Про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних (реєстр. № 2172 від 19.02.2015), поданий Президентом України.

2. Про проект Закону України «Про Рахункову палату» (реєстр. № 2072 від 09.02.2015), поданий Президентом України.

3. Про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів (реєстр. № 2258 від 27.02.2015), поданий Кабінетом Міністрів України.

4. Про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (реєстр. № 1900 доопрац. 11.02.2015), поданий народними депутатами України Тимошенко Ю.В., Кириленком І.Г., Івченком В.Є., Дерев’янком Ю.Б., Євтушком С.М. (Питання не розглядалося.)

5. Про розгляд законопроектів щодо їх впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, згідно з Регламентом Верховної Ради України і Бюджетним кодексом України. (Питання не розглядалося.)

6. Про орієнтовний розклад засідань Комітету з питань бюджету на березень 2015 року. (Питання не розглядалося.)

1. СЛУХАЛИ:

Інформацію заступника Глави Адміністрації Президента України Шимківа Д.А. про проект Закону України про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних (реєстр. № 2172 від 19.02.2015 р.), поданий Президентом України.

Відмітили:

Згідно з пояснювальною запискою законопроект розроблено з метою реалізації заходу, визначеного Засадами державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційною стратегією) на 2014 – 2017 роки, затвердженими Законом України від 14.10.2014 №1699-VII, щодо створення нормативно-правової та організаційної основи для запровадження доступу до інформації у формі «відкритих даних».

Законопроектом передбачається внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), згідно з якими пропонується зобов’язати головних розпорядників бюджетних коштів, Державну казначейську службу, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування оприлюднювати у формі відкритих даних згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» бюджетні запити, квартальну та річну звітність про виконання державного бюджету, паспорти бюджетних програм та зміни до них, звіти про виконання паспортів бюджетних програм, рішення про місцеві бюджети, інформацію про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів (крім бюджетів сіл і селищ). При цьому законопроектом пропонується встановити строки оприлюднення вищезазначеної інформації.

Підтримуючи в цілому ідею щодо спрощення доступу та посилення відкритості інформації про бюджет, щодо положень законопроекту належить зауважити таке.

1. Насамперед, слід зауважити, що оприлюднення інформації у формі відкритих даних передбачено запровадити згідно із законопроектом «Про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних» (реєстр. № 2171 від 19.02.2015), який також подано Президентом України і є системно пов’язаним із законопроектом за реєстр. № 2172.

Тобто законопроект за реєстр. № 2172 є похідним і його необхідно розглядати після прийняття законопроекту за реєстр. № 2171, інакше положення законопроекту за реєстр. № 2172 не матимуть практичної реалізації.

2. Згідно із законопроектом за реєстр. № 2171 «публічна інформація у формі відкритих даних – це публічна інформація, що оприлюднюється на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на веб-сайтах розпорядників інформації у форматі, який дозволяє автоматизовану обробку, вільний та безоплатний доступ до такої інформації».

На думку Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України (висновок до законопроекту за реєстр. № 2171), створення такого єдиного державного веб-порталу відкритих даних потребує додаткового обґрунтування на предмет потреби у додаткових видатках з державного бюджету, а також доцільності створення дублюючого механізму забезпечення доступу до відповідної інформації, зважаючи на те, що всі державні органи вже мають свої офіційні веб-сайти, через які забезпечується доступ до цієї інформації.

3. Положення щодо оприлюднення головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів у 3-денний строк з дня подання їх Міністерству фінансів не враховує загальну процедуру підготовки Урядом проекту державного бюджету, встановлену Кодексом.

Слід зауважити, що первинно підготовлені головними розпорядниками бюджеті запити містять їх бачення щодо потреби у бюджетних коштах, яка у більшості випадків є нереалістичною до реалізації.

Згідно із статтями 36 і 37 Кодексу на будь-якому етапі складання і розгляду проекту державного бюджету Мінфін проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, на предмет його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів приймає рішення про включення бюджетного запиту до проекту державного бюджету перед поданням його на розгляд Уряду (виходячи із загальних параметрів проекту державного бюджету, визначених на підставі макроекономічного прогнозу). При цьому, головні розпорядники бюджетних коштів забезпечують уточнення бюджетних запитів з урахуванням прийнятих Урядом рішень щодо доопрацювання проекту закону про державний бюджет для подання до Верховної Ради та у 3-денний строк подають їх до Мінфіну.

Зважаючи на зазначене, доцільно було б оприлюднювати уточнені бюджетні запити на завершальному етапі підготовки законопроекту про державний бюджет, що вже відображатиме урядове рішення щодо бюджетних показників.

4. З метою збереження змін, внесених Законом України від 10.02.2015 р. № 176-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» до частини першої статті 28 Кодексу, у частині розширення переліку інформації про бюджет, що підлягає оприлюдненню (зокрема, розміщення на офіційному сайті Казначейства місячної звітності про виконання державного бюджету та на офіційному сайті Мінфіну – інформаційно-аналітичних бюджетних матеріалів), а також щодо скорочення наведених у Кодексі найменувань окремих державних органів і посадових осіб (зокрема, Міністерство фінансів України, Казначейство України) необхідно уточнити положення пункту 1 розділу І законопроекту.

Крім того, для розгляду Верховною Радою на поточному пленарному тижні передбачено законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів, внесений Кабінетом Міністрів України (реєстр. № 2258 від 27.02.2015). У цьому законопроекті також пропонуються зміни до частини п’ятої статті 28 Кодексу, як і у законопроекті за реєстр. № 2172, а відтак при доопрацюванні таких законопроектів належить забезпечити узгодженість внесення відповідних змін для недопущення юридичних колізій.

Загалом ГНЕУ (висновок від 20.02.2015 № 16/3-250/2172) підтримує законопроект за реєстр. № 2172 та звертає увагу на те, що він має прийматися за результатами розгляду законопроекту за реєстр. № 2171.

Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики рекомендує прийняти зазначений законопроект у першому читанні за основу.

На час розгляду законопроекту у Комітеті з питань бюджету висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції), а також Міністерства фінансів не надійшли.

Перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І. звернув увагу, що законопроект необхідно узгодити із законами України від 10.02.2015 № 176-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» і від 11.02.2015 № 183-VIII «Про відкритість використання публічних коштів», тому запропонував підтримати законопроект за основу.

За підсумками розгляду даного питання у підкомітеті з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу головою підкомітету Іщейкіним К.Є. запропоновано Комітету підтримати таке рішення: рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 2172 за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради у другому читанні після прийняття в цілому законопроекту за реєстр. № 2171.

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Іщейкін К.Є., Мельник С.І., Гордєєв А.А., Рудик С.Я., Пинзеник В.М., а також заступник Глави Адміністрації Президента України Шимків Д.А. та перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І.

За підсумками обговорення Голова Комітету Павелко А.В. поставив на голосування озвучену головою підкомітету з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу Іщейкіним К.Є. пропозицію. Така пропозиція була підтримана усіма присутніми на засіданні членами Комітету з питань бюджету.

УХВАЛИЛИ:

Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних (реєстр. № 2172), поданий Президентом України, за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради України у другому читанні після прийняття в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо доступу до публічної інформації у формі відкритих даних (реєстр. № 2171).

Голосували: «за» - одноголосно.

2. Слухали:

Інформацію народного депутата України, Представника Президента України у Верховній Раді України Кубіва С.І. щодо проекту Закону України про Рахункову палату (реєстр. № 2072 від 09.02.2015 р.), внесеного Президентом України.

Відмітили:

Угодою про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014 року встановлено прийняття нової редакції Закону України «Про Рахункову палату» (пункт 2.6.4 пункту 2 розділу VII), що має передбачати:

реалізацію повноважень Рахункової палати щодо контролю за надходженнями та видатками Державного бюджету України та місцевих бюджетів (лише в частині міжбюджетних трансфертів), зокрема щодо оцінки ефективності реалізації інфраструктурних проектів;

закріплення Рахункової палати як вищого органу державного аудиту в Україні;

розширення і приведення у відповідність із сучасними вимогами завдань, напрямів і сфер діяльності Рахункової палати, зокрема поширення їх на аудит (контроль) доходів державного бюджету, місцеві бюджети (лише в частині міжбюджетних трансфертів), державні підприємства і майно у цілому, природні монополії;

підвищення незалежності та професійності членів Рахункової палати;

гарантування публічності, гласності та відкритості у діяльності Рахункової палати, забезпечення вільного доступу громадськості до результатів її діяльності;

закріплення необхідності та порядку імплементації Міжнародних стандартів для вищих аудиторських інститутів (ISSAI);

удосконалення механізмів взаємодії Рахункової палати з Верховною Радою України та іншими органами державної влади для підвищення результативності реалізації пропозицій і рекомендацій Рахункової палати за результатами контрольно-аналітичної діяльності.

З метою приведення Закону України «Про Рахункову палату» у відповідність із вимогами Конституції України, визначення правового статусу, повноважень та порядку діяльності Рахункової палати з урахуванням міжнародних стандартів аудиту державних фінансів Президентом України внесено на розгляд Верховної Ради проект Закону України про Рахункову палату (реєстр. № 2072 від 09.02.2015) у новій редакції та визначено його як невідкладний для позачергового розгляду Верховною Радою.

Зокрема, у законопроекті пропонується:

– встановити, що Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради та підзвітна їй (стаття 1 законопроекту) /у чинній редакції Закону України «Про Рахункову палату», прийнятого 11.07.1996 р. і з того часу концептуально не зміненого (далі – Закон), встановлено, що Рахункова палата утворюється Верховною Радою, підпорядковується і підзвітна їй/;

– визначити, що Рахункова палата наділена організаційною, функціональною та фінансовою незалежністю, самостійно планує свою діяльність (стаття 1 законопроекту) /у Законі Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави, як незалежний орган контролю Верховної Ради/;

– розширити принципи діяльності Рахункової палати, а саме доповнено новим принципом політичної неупередженості та встановлено можливість застосування міжнародних принципів діяльності INTOSAI, EUROSAI та ІSSAІ (стаття 3 законопроекту);

– встановити особливості щодо фінансового забезпечення Рахункової палати (стаття 4 законопроекту), зокрема, передбачено, що вона на стадії:

планування бюджету – самостійно визначатиме потребу фінансових ресурсів для своєї діяльності; інструкції щодо підготовки бюджетних запитів не можуть запроваджувати фінансові обмеження; остаточне рішення щодо обсягу фінансування Рахункової палати прийматиметься Верховною Радою при затвердженні державного бюджету на підставі висновку Комітету з питань бюджету;

виконання бюджету – самостійно складатиме, затверджуватиме і виконуватиме свій кошторис, при цьому гарантується повне і своєчасне фінансування Рахункової палати в обсязі, достатньому для її належної діяльності;

– закріпити повноваження Рахункової палати стосовно здійснення аудиту ефективності та фінансового аудиту (зокрема, щодо надходження коштів до державного бюджету та їх використання, управління об'єктами державної власності, обслуговування і погашення державного боргу, управління Казначейством коштами державного бюджету та обслуговування Національним банком, банками та іншими фінансовими установами коштів державного бюджету) (пункт 1 частини першої статті 6 та стаття 11 законопроекту);

– запровадити щоквартальне подання Рахунковою палатою Верховній Раді звіту про результати здійснення заходів зовнішнього контролю (аудиту) та оприлюднення його в ЗМІ і на власному офіційному веб-сайті (пункт 3 частини третьої статті 6 законопроекту);

– конкретизувати склад та структуру Рахункової палати, порядок призначення та звільнення Голови та інших членів Рахункової палати, їх повноваження, зокрема:

Рахункова палата складатиметься з 15 членів, строк повноважень яких становитиме 9 років без права призначення на новий строк (частина перша статті 16 та частина третя статті 18 законопроекту) /діюча структура Рахункової палати є аналогічною, хоча у Законі не конкретизовано кількісний склад її членів. При цьому, у Законі встановлено, що Голова та інші члени Рахункової палати призначаються на 7 років з правом призначення на другий термін/;

членами Рахункової палати вважатимуться Голова Рахункової палати, його Перший заступник, заступник, Секретар Рахункової палати, а також державні аудитори, кожному з яких підпорядковуватимуться один або декілька департаментів, встановлюються повноваження та права (частина друга статті 16 та стаття 22 законопроекту) /у Законі до членів Рахункової палати віднесено Першого заступника і заступника Голови, Секретаря Рахункової палати, а також головних контролерів, які є керівниками департаментів Рахункової палати/;

апарат Рахункової палати складатиметься з територіальних та інших структурних підрозділів, гранична чисельність якого 386 працівників (частина третя статті 16 законопроекту) /у Законі немає норми щодо граничної чисельності апарату Рахункової палати. Згідно з річним звітом Рахункової палати за 2013 рік фактична чисельність працівників на кінець 2013 року становила 480, з них працівників центрального апарату 356/;

регламентується незалежність членів Рахункової палати, а також унормовується матеріальне і соціально-побутове забезпечення, соціальний захист посадових осіб Рахункової палати (частина третя статті 17, статті 24 і 25 законопроекту);

– визначити організаційною формою діяльності Рахункової палати засідання Рахункової палати, які проводитимуться у формі відкритих слухань та на яких прийматимуться рішення Рахункової палати (статті 26 і 27 законопроекту) /у Законі рішення Рахункової палати приймаються Колегією Рахункової палати у формі постанов і висновків/;

– створити при Рахунковій палаті Громадську раду за участю інститутів громадянського суспільства (частина друга статті 30 законопроекту);

– подавати до Верховної Ради не пізніше 1 квітня щорічний звіт про діяльність Рахункової палати (частина перша статті 31 законопроекту) /у Законі щорічно не пізніше 1 грудня подається звіт про результати виконання доручень Верховної Ради, проведених перевірок, ревізій та обслідувань, а також про витрати на цю діяльність/;

– визначити взаємовідносини Рахункової палати з іншими державними органами, а саме з Верховною Радою та її органами, Президентом України, Кабінетом Міністрів, органом державного фінансового контролю (розділ VІ законопроекту);

– запровадити здійснення зовнішнього аудиту щодо витрачання Рахунковою палатою бюджетних коштів не рідше, ніж один раз на три роки, аудиторською фірмою, яка матиме досвід у проведенні аудиту за міжнародними стандартами аудиту та визначатиметься до 1 серпня звітного року Верховною Радою. При цьому за рішенням Верховної Ради державний фінансовий аудит Рахункової палати може здійснюватися органом державного фінансового контролю (стаття 44 законопроекту);

– встановити, що Голова та інші члени Рахункової палати, призначені на посади до набрання чинності відповідним законом, перебувають на посадах до вирішення Верховною Радою питання про їх звільнення з посад (пункт 3 Прикінцевих положень законопроекту).

Беручи до уваги, що однією з пріоритетних структурних реформ сталого розвитку держави є необхідність створення дієвої системи державного фінансового контролю, зокрема, шляхом належного удосконалення законодавства щодо діяльності Рахункової палати, та керуючись частиною третьою статті 103 Регламенту Верховної Ради для одержання експертних висновків від Комітету з питань бюджету було направлено звернення до Кабінету Міністрів України, Рахункової палати, Інституту законодавства Верховної Ради, міжнародних організацій – Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ та Світового банку. Крім того, Міністерство фінансів та Державна фінансова інспекція надали висновки щодо даного законопроекту.

Підтримуючи в цілому необхідність посилення ролі Рахункової палати як незалежного органу зовнішнього фінансового контролю в Україні і зважаючи на необхідність належного удосконалення законодавства з цього питання, враховуючи міжнародний досвід та національне законодавство, а також отримані експертні висновки, щодо окремих положень законопроекту належить зауважити таке.

1. Статтею 98 Конституції України (із змінами, внесеними законами України від 19.09.2013 р. № 586-VII і від 21.02.2014 р. № 742-VII) встановлено: «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата. Організація, повноваження і порядок діяльності Рахункової палати визначаються законом».

Стратегією розвитку системи управління державними фінансами та Концепцією розвитку системи управління державними фінансами (розпорядження Уряду від 01.08.2013 р. № 774-р і від 03.09.2012 р. № 633-р) передбачено необхідність розвитку незалежного зовнішнього державного фінансового контролю, зокрема, шляхом розширення повноважень Рахункової палати у частині здійснення контролю за дохідною частиною державного бюджету, збереженням та використанням державної власності, аудиту державних підприємств, а також впровадження аудиту рахунків, систем внутрішнього контролю і підтвердження річної фінансової звітності та бюджетної звітності головних розпорядників бюджетних коштів.

Законопроект не лише частково враховує вищевказані положення щодо розширення повноважень Рахункової палати, а в окремих випадках навіть звужує існуючі повноваження (наприклад, щодо перевірки фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування та державних підприємств, кошти яких належать до публічних фінансів, управління державним майном).

Так, відповідно до Закону завданнями Рахункової палати є, зокрема, організація і здійснення контролю за своєчасним витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням і контроль за законністю та своєчасністю руху коштів позабюджетних фондів (статтею 2), а також до повноважень Рахункової палати належить проведення фінансових перевірок, ревізій на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності у частині їх діяльності, яка стосується використання коштів державного бюджету (пункт 2 частини першої статті 7).

У законопроекті ж передбачається здійснення Рахунковою палатою лише аудиту ефективності та фінансового аудиту щодо використання коштів державного бюджету, наданих фондам загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 6), а також зазначається, що Рахункова палата має право здійснювати за зверненням таких фондів, державних підприємств заходи зовнішнього контролю (аудиту) з інших питань, ніж передбачено повноваженнями Рахункової палати (пункт 11 частини першої статті 7).

Крім того, Рахункова палата зазначає про необхідність уточнення повноважень Рахункової палати щодо здійснення зовнішнього контролю (аудиту) не лише трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам (підпункт «а» пункту 1 частини першої статті 6 та стаття 14 законопроекту), а коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів (реверсна дотація).

Разом з тим, вважається недоцільним закріплення за Рахунковою палатою повноваження щодо надання Верховній Раді висновків про вплив на показники державного бюджету законодавчих актів, що набрали чинності у звітному чи попередніх звітних періодах (пункт 1 частини третьої статті 6 законопроекту), оскільки основоположними функціями Рахункової палати є здійснення контролю. При цьому процедура такої оцінки щодо законопроектів здійснюється Кабінетом Міністрів та Комітетом з питань бюджету відповідно до статті 27 Бюджетного кодексу та статті 93 Регламенту Верховної Ради.

2. Запровадження згідно із статтею 4 законопроекту особливостей щодо фінансового забезпечення Рахункової палати суперечить вимогам Бюджетного кодексу, оскільки виключно цим Кодексом встановлюються бюджетні відносини, зокрема, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства (стаття 1 і частина друга статті 4 Кодексу), а принцип єдності бюджетної системи України передбачає, зокрема, єдину правову базу, єдине регулювання бюджетних відносин, єдність порядку виконання бюджетів (пункт 1 частини першої статті 7 Кодексу).

3. Потребують доопрацювання питання щодо порядку призначення і звільнення Голови та інших членів Рахункової палати, строку їх повноважень, кваліфікаційних вимог до кандидатів (статті 18 і 19 законопроекту).

Дискусійною вбачається передбачена у законопроекті діюча процедура визначення кандидатур на призначення Голови та інших членів Рахункової палати. Враховуючи міжнародний досвід, необхідність дотримання принципів незалежності, гласності і політичної неупередженості та застосування демократичних засад, можливо, слід опрацювати питання щодо конкурсного відбору кандидатів (наприклад, порядок конкурсного відбору кандидатів визначено для призначення Директора Національного антикорупційного бюро згідно із статтею 7 Закону України від 14.10.2014 р. № 1698-VII «Про Національне антикорупційне бюро України»).

Водночас, у Законі процедура призначення членів Рахункової палати виписана більш детально (зокрема, встановлено, що Верховна Рада призначає та звільняє Голову Рахункової палати, Першого заступника і заступника Голови, головних контролерів та Секретаря Рахункової палати), ніж у законопроекті (де визначено, що Голова та інші члени Рахункової палати призначаються та звільняються Верховною Радою), на що вказує у своєму висновку Рахункова палата.

Належить також звернути увагу, що у статтях 208 і 210 Регламенту Верховної Ради України також встановлено особливості щодо порядку призначення і звільнення Голови Рахункової палати та її членів, зокрема, голосування щодо їх призначення здійснюється Верховною Радою таємно шляхом подачі бюлетенів, а звільнення – відкритим голосуванням. Тому у разі уточнення відповідних положень законопроекту може виникнути необхідність одночасно внести зміни до зазначених статей Регламенту Верховної Ради для забезпечення узгодженості правових норм.

Крім того, потрібно посилити вимоги до членів Рахункової палати. Насамперед, передбачений у законопроекті досвід професійної діяльності у сфері державного управління або державного контролю (аудиту), економіки, фінансів, права не менш як 5 років виглядає замалим з точки зору набуття професійності і компетентності та менеджерських здібностей. При цьому, експертами GIZ запропоновано встановити обмеження для кандидатів щодо мінімального віку (наприклад, не молодше 32-35 років), що зобов’яже їх мати певний життєвий досвід, а на думку Інституту законодавства Верховної Ради необхідно детальніше визначити умови звільнення, відкликання та виходу на пенсію (відставки) членів Рахункової палати, а також враховуючи принцип 2 Мексиканської декларації законодавчо закріпити їхній імунітет від судового переслідування за будь-яку дію, яка є результатом належного виконання їх обов’язків, у випадку пред’явлення звинувачення.

Запропонований у законопроекті строк повноважень для всіх членів Рахункової палати 9 років без права призначення на новий строк, на думку Рахункової палати та експертів GIZ, є логічним по відношенню до Голови Рахункової палати, однак щодо інших членів Рахункової палати доцільно передбачити можливість бути обраним на новий строк, оскільки враховуючи їх незалежність від політичного впливу і професіоналізм зазначене сприяло б посиленню наступності в їхній роботі.

Разом з тим, необхідно додатково опрацювати питання щодо строку повноважень членів Рахункової палати, зважаючи на чинну норму (7 років) та строк повноважень щодо інших подібних посад (наприклад, директор Антикорупційного бюро призначається строком на 7 років, члени Національного агентства з питань запобігання корупції – на 4 роки).

4. Інститут законодавства Верховної Ради, Рахункова палата та експерти GIZ звертають увагу, що визначення граничної чисельності апарату Рахункової палати (абзац четвертий частини третьої статті 16 законопроекту), обмежуватиме незалежність Рахункової палати (не відповідає міжнародним стандартам), не узгоджується з зазначеними у законопроекті принципами діяльності такого органу та є зайвим, оскільки чисельність апарату прямо пов’язана з фінансовим забезпеченням, яке здійснюється в межах встановлених законом про державний бюджет бюджетних призначень.

5. Запропоновані у законопроекті повноваження Рахункової палати здійснювати аудит ефективності та фінансовий аудит щодо внутрішнього фінансового контролю за використанням коштів державного бюджету їх розпорядниками (підпункт «ж» пункту 1 частини першої статті 6) та досліджувати стан внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту в органах Казначейства (пункт 9 частини першої статті 8), а також відображення оцінки стану внутрішнього контролю та аудиту в звітах за результатами здійснення аудиту ефективності, фінансового аудиту, експертизи, аналізу (частина третя стаття 37) не узгоджуються з чинним законодавством, оскільки контроль за станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудита у розпорядників бюджетних коштів належить до повноважень Державної фінансової інспекції (стаття 113 Бюджетного кодексу), про що зауважує Мінфін та Держфінінспекція.

При цьому, як зазначає Мінфін, визначати здійснення оцінки внутрішнього аудиту окремо від оцінки внутрішнього контролю є недоцільним, оскільки згідно із термінологію, що застосовується у європейській практиці, внутрішній аудит є частиною внутрішнього контролю установи та інструментом його оцінки (Концепція державного внутрішнього фінансового контролю Європейської Комісії, Посібник з внутрішнього контролю INTOSAI, посібник директора Генерального директорату з питань бюджету Європейської Комісії (в минулому) Роберта де Конінга «Державний внутрішній фінансовий контроль»).

6. Інститут законодавства Верховної Ради відзначає, що потребує доопрацювання розділ V законопроекту, в якому визначаються права і обов’язки посадових осіб Рахункової палати та об'єкта контролю, вимоги до складення і оформлення акту та звіту, які складаються за результатами здійснення Рахунковою палатою заходів зовнішнього контролю, наслідки реагування на зауваження і пропозиції, які зазначаються у них, а саме законопроектом передбачено:

– процедуру відводу посадових осіб Рахункової палати, без можливості самовідводу чи іншого шляху врегулювання конфлікту інтересів (пункт 3 частини першої статті 34) та не встановлено підстав для вирішення зазначеного питання, хоча відповідно до принципу 3 Мексиканської декларації вищі органи фінансового контролю зобов'язані гарантувати, що їхні співробітники не перебувають в надто тісних відносинах з об'єктами, які перевіряються;

– право посадових осіб об’єкта контролю ознайомлюватися та отримувати за результатами аудиту ефективності, фінансового аудиту акт перед його підписанням (пункт 2 частини першої статті 34), однак не передбачено надання об’єкту контролю копії підписаного акту, а також порядку оскарження акту, звіту або рішення Рахункової палати.

Крім того, необхідно у законопроекті визначити вимоги щодо рішень Рахункової палати, прийнятих за результатами обговорення звітів (частина перша статті 38), оскільки у законопроекті зазначено, що такі вимоги визначаються цим законом.

7. У законопроекті передбачається щорічне подання Верховній Раді звіту Рахунковою палатою про її діяльність (частина перша статті 31), однак як і у Законі залишаються неврегульованими питання щодо встановлення вимог до інформаційного наповнення такого звіту, порядку та наслідків його розгляду Парламентом. Враховуючи, що Рахункова палата підзвітна Верховній Раді, відповідний звіт має бути основним важелем щорічного парламентського контролю за діяльністю Рахункової палати. При цьому слушною є пропозиція Рахункової палати про перенесення строку подання зазначеного звіту на 1 липня року, наступного за звітним.

Крім того, передбачене законопроектом щоквартальне подання Верховній Раді звіту про результати здійснення заходів зовнішнього контролю (аудиту) (пункт 3 частини третьої статті 6) не узгоджується із статтею 110 Бюджетного кодексу, згідно з якою встановлено подання Рахунковою палатою за підсумками кожного кварталу висновків та пропозицій щодо стану використання коштів Державного бюджету України.

8. У частині третій статті 24 законопроекту пропонується запровадити забезпечення членів Рахункової палати службовим житлом. Реалізація такого положення потребуватиме значних додаткових коштів з державного бюджету, що в умовах складного фінансово-економічного становища в країні є нераціональним, про що також зауважують Мінфін і Рахункова палата у своїх експертних висновках.

9. Положення щодо зовнішнього аудиту діяльності Рахункової палати (стаття 44 законопроекту) потребують конкретизації в частині процедури обрання аудиторів, джерел фінансового забезпечення аудиту та наслідків застосування його результатів. Реалізація такого положення потребуватиме додаткових коштів з державного бюджету, на що також звертає увагу Рахункова палата.

Крім того, положення щодо можливості здійснення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту Рахункової палати за рішенням Верховної Ради закладає конфлікт інтересів між відповідними контролюючими органами та, на думку Рахункової палати, є неприйнятним, оскільки передбачає залежність Рахункової палати від виконавчої гілки влади, що суперечить принципу незалежності.

10. Розділ VІ законопроекту щодо взаємодії Рахункової палати з іншими державними органами має бути суттєво доопрацьований відносно висвітлення повноти взаємодії з Верховною Радою та її комітетами, а також правоохоронними органами, враховуючи, що підпунктом 2.6.4 пункту 2 розділу VII Угоди про Коаліцію депутатських фракцій «Європейська Україна» від 27.11.2014 року передбачено удосконалення механізмів взаємодії Рахункової палати з Верховною Радою та іншими органами державної влади для підвищення результативності реалізації пропозицій і рекомендацій Рахункової палати за результатами контрольно-аналітичної діяльності.

При цьому, Інститутом законодавства Верховної Ради зазначено, що у законопроекті не встановлено реальних гарантій щодо належного реагування на акти, звіти та рішення Рахункової палати. З метою ефективного забезпечення реагування на вищевказані документи Рахункової палати необхідно законодавчо визначити порядок її взаємодії з правоохоронними органами та органами правосуддя.

Також, на думку цього Інституту, законопроектом недостатньо врегульовано питання взаємодії Рахункової палати та органів місцевого самоврядування, особливо її територіальних структурних підрозділів.

Надання Рахунковій палаті повноважень щодо взаємодії з органами державного фінансового контролю в частині підготовки та узгодження проектів нормативних документів з питань контролю за використанням коштів державного бюджету (частина перша статті 30 законопроекту) потребує узгодження зі статтями 26 та 111 Бюджетного кодексу, Законом України «Про центральні органи виконавчої влади», Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, відповідно до яких Мінфін уповноважений на формування та реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю, а також здійснює нормативно-правове регулювання цієї сфери.

Також потребує узгодження з Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» частина друга статті 41 законопроекту щодо можливості звернення Рахункової палати до Уряду з обґрунтованою пропозицією призупинити дію або скасувати акт Кабінету Міністрів України з питань фінансів і бюджету з мотивів його невідповідності законам.

11. При доопрацюванні законопроекту необхідно упорядкувати і систематизувати його положення та привести окремі з них, включаючи термінологію, у відповідність з бюджетним та іншим законодавством.

Загалом Мінфін пропонує підтримати законопроект в першому читанні.

На час розгляду законопроекту у Комітеті з питань бюджету висновки Головного науково-експертного управління Апарату Верховної Ради України, комітетів Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшли.

За підсумками розгляду даного питання у підкомітеті з питань державного фінансового контролю та діяльності Рахункової палати Головою підкомітету Крульком І.І. запропоновано Комітету підтримати таке рішення: рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 2072 за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради у другому читанні (за загальною процедурою, тобто без скорочення строків подання пропозицій та доопрацювання законопроекту).

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Крулько І.І., Матвієнко А.С., Мельник С.І., Пинзеник В.М., Маркевич Я.В., Гордєєв А.А., Рудик С.Я., а також народний депутат України, Представник Президента України у Верховній Раді Кубів С.І., Голова Рахункової палати Магута Р.М., перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І.

Перший заступник Міністра фінансів України Уманський І.І. звернув увагу на важливе значення даного законопроекту, при цьому вказав на ряд принципових зауважень щодо неузгодженості з Бюджетним кодексом України, які мають бути врегульовані при його доопрацюванні на друге читання, та запропонував прийняти законопроект за основу.

За підсумками обговорення Голова Комітету Павелко А.В. поставив на голосування озвучену головою підкомітету з питань державного фінансового контролю та діяльності Рахункової палати Крульком І.І. пропозицію. Така пропозиція була підтримана більшістю присутніми на засіданні членами Комітету з питань бюджету.

УХВАЛИЛИ:

Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про Рахункову палату (реєстр. № 2072), внесений Президентом України, за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи та внести його на розгляд Верховної Ради у другому читанні.

Голосували: «за» - 9, «проти» - 1, «утрималися» - 5, «не голосували» - 5.

3. СЛУХАЛИ:

Інформацію Міністра економічного розвитку і торгівлі України Айвараса Абромавичуса про проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів (реєстр. № 2258 від 27.02.2015), поданий Кабінетом Міністрів України.

Відмітили:

Як зазначено у пояснювальній записці, законопроект розроблено з метою створення ефективної та прозорої системи управління державними інвестиціями і його прийняття дозволить гармонізувати систему управління державними інвестиціями з бюджетним процесом.

Законопроектом пропонується внести такі зміни до Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс), зокрема:

визначити поняття "державні (місцеві) капітальні вкладення" і "державний інвестиційний проект", при цьому виключивши визначення поняття "інвестиційна програма (проект)" /зміни до частини першої статті 2 Кодексу/;

передбачати в Основних напрямах бюджетної політики на наступний бюджетний період положення щодо обсягу державних капітальних вкладень та їх пріоритетних напрямів /зміни до частини четвертої статті 33 Кодексу/;

виокремити процедури включення державних капітальних вкладень до проекту закону про державний бюджет на відповідний плановий період і прогнозу державного бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди /зміни до частини першої статті 21, статей 32 і 34, частини другої статті 35, частини першої статті 38 Кодексу/;

передбачити оприлюднення інформації про стан реалізації інвестиційних проектів за бюджетною програмою /зміни до частини п’ятої статті 28 Кодексу/.

Водночас, у Прикінцевих та перехідних положеннях Кодексу законопроектом передбачено, що:

– запропоновані вимоги у статті 32 Кодексу (щодо процедури підготовки бюджетних запитів в частині визначення державних капітальних вкладень за державними інвестиційними проектами) та статті 38 Кодексу (щодо надання переліку державних інвестиційних проектів до законопроекту про державний бюджет) застосовуються починаючи з формування проекту державного бюджету на 2016 рік;

– до державних інвестиційних проектів не застосовуються окремі положення статей 12-1 і 12-2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (щодо державної реєстрації інвестиційних проектів, обов’язкового отримання експертної оцінки їх економічної ефективності та порядку відбору проектів для надання державної підтримки).

Насамперед, слід зазначити, що даний законопроект має на меті врегулювання таких же питань, що і урядовий законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних капітальних вкладень (реєстр. № 1537 від 22.12.2014). Комітет з питань бюджету 11 лютого п.р. розглянув на своєму засіданні такий законопроект та рекомендував Верховній Раді повернути його Кабінету Міністрів України на доопрацювання. При цьому, 12 лютого п.р. за результатами обговорення законопроекту за реєстр. № 1537 Верховна Рада його не прийняла.

Водночас належить звернути увагу, що відповідно до частини другої статті 107 Регламенту Верховної Ради України відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради.

Порівняно із законопроектом за реєстр. № 1537 у даному законопроекті (порівняльна таблиця законопроектів була роздана народним депутатам – членам Комітету) передбачено:

– не застосовувати окремі положення Закону України "Про інвестиційну діяльність" до порядку відбору державних інвестиційних проектів, які реалізуються за рахунок державних капітальних вкладень, та не обмежувати їх вартістю 100 млн грн і більше /як це було в законопроекті за реєстр. № 1537/, що зобов’яже застосовувати запропоновані процедури щодо більшості капітальних видатків;

– встановлення державних капітальних вкладень на реалізацію нових державних інвестиційних проектів, при цьому повністю має буди забезпечено продовження (завершення) реалізації розпочатих проектів (на такі проекти виділятиметься не менше 75 % загального річного обсягу держкапвкладень), тобто нові проекти передбачатимуться в обсязі не більше 25 %;

– конкретизувати статус Міжвідомчої комісії з питань державних інвестиційних проектів, її склад та компетенцію з відбору проектів;

– передбачити повноваження Мінекономрозвитку щодо підготовки пропозицій щодо розподілу державних капітальних вкладень між головними розпорядниками за результатами відбору Міжвідомчою комісією відповідних державних інвестиційних проектів.

Щодо положень доопрацьованого законопроекту також необхідно зауважити таке:

– пропозиція щодо виключення з Кодексу визначення поняття "інвестиційний проект" є спірною, зважаючи на застосування такого терміну у багатьох нормах Кодексу, і навпаки вбачається зайвим включення до Кодексу визначення поняття "місцеві капітальні вкладення", яке надалі у Кодексі взагалі не застосовується /зміни до статті 2 Кодексу/. При цьому, запровадження нових термінів "державні (місцеві) капітальні вкладення" з одного боку дублюватиме за своєю економічною сутністю такі терміни як "видатки розвитку" та "капітальні видатки", які передбачені бюджетною класифікацією та застосовуються при плануванні і виконанні державного та місцевих бюджетів, а з іншого боку – може ускладнити практичне застосування відповідних термінів через неоднозначність їх трактування. Крім того, незрозумілою є необхідність таких визначень з огляду на встановлення виключень щодо застосування до державних інвестиційних проектів положень Закону України "Про інвестиційну діяльність";

– виникає питання щодо доцільності законодавчого унормування створення урядової міжвідомчої комісії з питань державних інвестиційних проектів, враховуючи існуючі повноваження відповідних учасників бюджетного процесу. Згідно із законопроектом зазначена міжвідомча комісія має здійснювати відбір інвестиційних проектів, за результатами чого Мінекономрозвитку розподілятиме обсяги державних капітальних вкладень між головними розпорядниками бюджетних коштів /нова частина четверта статті 32 Кодексу/. При цьому, зазначене певним чином може обмежити повноваження і відповідальність головних розпорядників коштів державного бюджету щодо управління бюджетними коштами (насамперед, в частині досягнення ефективності бюджетних програм) та щодо формування і реалізації державної політики у відповідних сферах. Крім того, ГНЕУ звертає увагу на сумнівність визначення статусу цього органу в Бюджетному кодексі України та вважає за доцільне передбачити відповідне положення у Законі України "Про інвестиційну діяльність";

– процедура визначення обсягів державних капітальних вкладень на розроблення та реалізацію державних інвестиційних проектів, передбачена законопроектом /абзаци 1-4 нової частини четвертої статті 32 Кодексу/, не відрізняється від загальних підходів і методик розрахунку видатків проекту державного бюджету та є унормованою в Інструкції з підготовки бюджетних запитів (що затверджена наказом Мінфіну від 06.06.2012 р. № 687 та зареєстрована в Мін’юсті від 26.06.2012 р. № 1057/21369), а тому відповідне питання не потребує додаткового законодавчого унормування та за необхідності може бути конкретизовано у зазначеному нормативному документі Мінфіну;

– запровадження запропонованої законопроектом процедури розподілу державних капітальних вкладень на розроблення і реалізацію державних інвестиційних проектів може призвести до неузгодженості з вже чинною процедурою розподілу державного фонду регіонального розвитку, кошти якого спрямовуються на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, а отже порушене питання потребує додаткового опрацювання;

– у законопроекті передбачено суперечливі положення щодо визначення загального обсягу державних капітальних вкладень: з одного боку пропонується, щоб такий показник та пріоритетні напрями капітальних вкладень визначалися в Основних напрямах бюджетної політики (які згідно із законом мають затверджуватися Верховною Радою в кінці квітня – на початку травня) /зміни до частини четвертої статті 33 Кодексу/, з іншого боку Мінфін має довести до 15 квітня відповідні показники до відома Мінекономрозвитку для подальшого розподілу у місячний термін між головними розпорядниками бюджетних коштів та державними інвестиційними проектами /доповнення новою частиною четвертою статті 32 Кодексу/. Зазначене може мати наслідком неврахування позиції Парламенту щодо даного питання;

– законопроект потребує редакційних та техніко-юридичних уточнень, насамперед, необхідно уточнити положення законопроекту з метою приведення їх у відповідність до чинної редакції Кодексу (з урахуванням змін згідно із Законом України від 10.02.2015 р. № 176-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України") щодо скорочення наведених у Кодексі найменувань окремих державних органів (зокрема, Мінфіну) та застосування однакових назв щодо Мінекономрозвитку, а також окремі положення законопроекту слід узгодити з бюджетною термінологією (зокрема, щодо застосування терміну "фінансування") і між собою згідно з вимогами законодавчої техніки в процесі законотворення.

Крім того, для розгляду Верховною Радою на поточному пленарному тижні передбачено законопроект про внесення змін до статті 28 Бюджетного кодексу України щодо доступу до інформації про бюджетні показники у формі відкритих даних (реєстр. № 2172 від 19.02.2015), внесений Президентом України. У цьому законопроекті також пропонуються зміни до частини п’ятої статті 28 Кодексу, як і у законопроекті за реєстр. № 2258, а відтак при доопрацюванні таких законопроектів належить забезпечити узгодженість внесення відповідних змін для недопущення юридичних колізій.

Варто також звернути увагу, що передбачена законопроектом процедура визначення і розподілу державних капітальних вкладень для включення до проекту державного бюджету на даний час не випробувана на практиці, що не дає можливості оцінити ефективність її застосування. Виходячи з конституційних повноважень Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту державного бюджету, доцільно було б таке питання спочатку на підставі урядового рішення експериментально опрацювати в процесі формування проекту державного бюджету, за наслідками чого у разі необхідності унормувати на постійній основі у Кодексі.

Слід також зазначити, що починаючи з 2010 року законом про державний бюджет на відповідний рік у загальному фонді державного бюджету передбачається централізована бюджетна програма "Державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів України" (код 3511090) без визначення принципів розподілу таких коштів. При цьому, ГНЕУ у своїх висновках до відповідних законопроектів неодноразово звертало увагу, що такий порядок допускає "ручне" управління державними видатками без відповідного економічного обґрунтування напрямів та обсягів їх розподілу. У Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" /із змінами від 2 березня 2015 року/ затверджено бюджетні призначення за такою програмою у сумі 1,1 млрд гривень.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України (лист-висновок від 03.03.2015 № 16/3-314/2258) надало зауваження до окремих положень законопроекту, зокрема, пропонується у новій частині четвертій статті 32 Кодексу конкретизувати зміст невідкладних потреб, за наявності яких дозволятиметься передбачати державну підтримку нових інвестиційних проектів.

На час розгляду законопроекту у Комітеті з питань бюджету експертний висновок Міністерства фінансів України, висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшли.

Водночас, Центр політико-правових реформ в межах програми «Громадянське суспільство та належне урядування» Міжнародного фонду «Відродження» за проектом «Громадська антикорупційна експертиза законопроектів» провів експертизу даного законопроекту та надіслав Комітету з питань бюджету відповідний висновок, згідно з яким у положеннях законопроекту виявлені корупційні ризики:

нечіткість у питанні складу Міжвідомчої комісії /у запропонованій частині четвертій статті 32 Кодексу/, зокрема, щодо кількості представників у ній – членів Кабінету Міністрів, Комітету з питань бюджету, державних службовців та експертів, дає Кабінету Міністрів можливість виписати Положення про таку комісію таким чином, що її склад буде заангажований під певні рішення щодо відбору інвестиційних проектів з метою отримання неправомірної вигоди;

відсутність закріплених в законі /у статті 35 Кодексу/ критеріїв схвалення (відбору) державних інвестиційних проектів створює передумови для корупційних ризиків щодо непрозорого відбору інвестиційних проектів з метою отримання неправомірної вигоди.

За результатами обговорення законопроекту у підкомітеті з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу України Міністр економічного розвитку і торгівлі запропонував Комітету підтримати даний законопроект з деякими поправками (уточнити положення законопроекту, згідно з якими не розповсюджувати запропоновані ним процедури на капітальні видатки місцевих бюджетів і державний фонд регіонального розвитку, а також уточнити статус Міжвідомчої комісії з питань державних інвестицій).

В обговоренні питання взяли участь народні депутати України – члени Комітету з питань бюджету Павелко А.В., Шевченко О.Л., Гордєєв А.А., Мельник С.І., Пинзеник В.М., Амельченко В.В., Іщейкін К.Є., Дубневич Б.В., а також Міністр економічного розвитку і торгівлі України А.Абромавичус, директор Департаменту інвестиційно-інноваційної політики та розвитку державно-приватного партнерства Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Кучеренко О.В., представник Світового банку Щербина І.Ф.

Голова підкомітету з питань бюджетної політики та удосконалення положень Бюджетного кодексу України Іщейкін К.Є. за підсумками обговорення цього питання у підкомітеті висловив окремі зауваження до положень законопроекту та запропонував Комітету рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 2258 прийняти за основу.

За наслідками обговорення Голова Комітету Павелко А.В. поставив на голосування таку пропозицію щодо рішення Комітету: рекомендувати Верховній Раді законопроект за реєстр. № 2258 прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект за загальною процедурою. Ця пропозиція була підтримана більшістю присутніх на засіданні членів Комітету.

Ухвалили:

Рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державних інвестиційних проектів (реєстр. № 2258) за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати зазначений законопроект з урахуванням зауважень і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи і внести його на розгляд Верховної Ради у другому читанні.

Голосували: «за» - 10, «проти» - 0, «утрималися» - 6, «не голосували» - 4.

4. Заслухано інформацію народного депутата України Івченка В.Є. щодо поданого ним та іншими народними депутатами України проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо посилення фінансової самодостатності територіальних громад) (реєстр. № 1900 доопрац. 11.02.2015).

Водночас, у зв’язку із відсутністю кворуму на час розгляду питання, обговорення законопроекту не відбулося.

За пропозицією секретаря Комітету Шкварилюка В.В. засідання Комітету було оголошено закритим, тому пункти 4, 5 і 6 порядку денного не розглядалися.

Голова Комітету                                                       А.В. Павелко

Секретар Комітету                                                    В.В. Шкварилюк