Щодо розгляду проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 3629)

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 16 грудня 2015 року (протокол № 41) розглянув проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 3629 від 11.12.2015), поданий Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пояснювальною запискою законопроект розроблено з метою врегулювання оптимізації видатків бюджету і узгодження норм Бюджетного кодексу України (далі – Кодекс) із змінами до галузевого та податкового законодавства.

Для досягнення такої мети законопроектом пропонується, зокрема:

запровадити розподіл єдиного податку між загальними фондами державного та місцевих бюджетів, а саме: до державного бюджету – 25%, що сплачується на території органів місцевого самоврядування (крім міст Києва та Севастополя), та у розмірі 60% – на території міста Києва; обласних бюджетів – 30%; бюджетів сіл, селищ, міст, об’єднаних територіальних громад – 45%; до бюджету м. Києва – 40%, до бюджету м. Севастополя – 100% /зміни до частини другої статті 29, пункту 20 частини першої статті 64, частини першої статті 66, пункту 7 частини першої статті 69 Кодексу/;

доповнити перелік доходів спеціального фонду державного бюджету надходженнями від звернення застави у дохід держави і відповідно напрями спрямування таких надходжень для приведення положень Кодексу у відповідність із статтею 182 Кримінального процесуального кодексу України та частиною третьою статті 9 Закону України «Про судовий збір» /зміни до пункту 5 частини третьої статті 29 та пункту 5 частини четвертої статті 30 Кодексу/;

виключити із переліку доходів загального фонду державного бюджету рентну плату за транзитне транспортування трубопроводами природного газу територією України (таку плату пропонується скасувати згідно із законопроектом щодо податкової реформи за реєстр. № 3630), збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (у зв‘язку з втратою чинності такого збору з 01.01.2016 р. згідно з пунктом 29 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу) /зміни до частини другої статті 29 Кодексу/, у зв’язку з чим пропонується доповнити розділ VI Кодексу пунктом 17-1 щодо зарахування до державного бюджету такої плати та збору, нарахованих за останній звітний (податковий) період 2015 року;

дозволити здійснення видатків на оплату праці працівників бюджетних установ за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок надходжень, джерелом яких є фінансові ресурси, що надаються в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, понад обсяги встановлених на цю мету бюджетних призначень та в рамках фактичних надходжень за рахунок вказаної допомоги, а також внесення у зв’язку з цим відповідних змін до джерел формування та напрямів використання спеціального фонду державного бюджету /зміни до частини одинадцятої статті 23, пункту 13 частини третьої статті 29 та пункту 12 частини четвертої статті 30 Кодексу/;

передати видатки на підготовку робітничих кадрів на фінансове забезпечення з бюджетів міст обласного значення та обласних бюджетів (відповідно до чинних норм Кодексу такі видатки здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету обласним бюджетам), а видатки на підготовку фахівців у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації здійснювати на умовах співфінансування: 50% - за рахунок субвенції з державного бюджету та 50% - за рахунок коштів місцевих бюджетів /зміни до частини другої статті 77, частини першої статті 87, частини першої статті 89,  частини першої статті 90, частини першої статті 97, статей 103-3 та 108 Кодексу/;

передбачити, що видатки на пільги з послуг зв'язку, інші передбачені законодавством пільги для окремих категорій пільговиків, а також компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів (відповідно до чинних норм Кодексу такі видатки здійснюються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам) /зміни до абзацу п’ятого підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89, частини першої статті 91 та частини п’ятої статті 102 Кодексу/;

виключити видатки місцевих бюджетів на компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля або торф'яного брикету на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, що здійснювалися за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (приведено у відповідність до вимог Гірничого закону із змінами, внесеними згідно із Законом від 28.12.2014 № 76-VIII, а саме відповідні пільги замінено наданням субсидій на оплату житлово-комунальних послуг на загальних підставах)  /зміни до абзацу четвертий підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та частини четвертої статті 102 Кодексу/;

виключити видатки на компенсації фізичним особам, які користувалися пільгами щодо сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, втрати частини їх доходів у зв'язку з відміною такого податку та відповідним збільшенням ставок акцизного податку з пального згідно з Податковим кодексом України, що на даний час здійснюються  за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (згідно із законопроектом за реєстр. №3628 передбачається надання відповідної компенсації за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету) /зміни до абзацу сьомого підпункту «б» пункту 4 частини першої статті 89 та частини четвертої статті 102 Кодексу/;

упорядкувати видатки місцевих бюджетів на охорону здоров’я, зокрема, передати видатки на програми медико-санітарної освіти з бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення та районних бюджетів до обласних бюджетів та бюджету АРК /зміни до пункту 3 частини першої статті 89 та пункту 3 частини першої статті 90 Кодексу/, встановити спрямування медичної субвенції на оплату поточних видатків закладів охорони здоров’я, а у разі забезпечення відповідної потреби спрямовування такої субвенції на капітальні видатки /зміни до частини першої статті 103-4 Кодексу/, а також скасувати субвенцію на забезпечення медичних заходів окремих державних програм та комплексних заходів програмного характеру /зміни до частини другої статті 77 та статті 103-5  Кодексу/;

розширити напрями використання залишків коштів освітньої субвенції та субвенції на підготовку кадрів у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, установивши можливість їх спрямування на централізовані заходи, визначені Кабінетом Міністрів /зміни до частини четвертої статті 103-2 і частини п’ятої статті 103-3 Кодексу/, та конкретизувати на 2016 рік такі заходи щодо освітньої субвенції з відповідною процедурою закупівель /доповнення розділу VI Кодексу новим пунктом 41/;

виключити у тексті Кодексу у всіх відмінках словосполучення «обов’язкові платежі» для приведення положень Кодексу у відповідність до Податкового кодексу.

Законопроектом також передбачаються зміни до Кодексу для вирішення інших бюджетних питань, зокрема, пропонується:

виключити з під дії законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності нормативно-правові акти та рішення, прийняті на виконання вимог Кодексу /зміни до частини першої статті 4 Кодексу/;

доповнити третю підгрупу другої групи власних надходжень бюджетних установ коштами, що отримують державні і комунальні вищі навчальні заклади, державні наукові установи, державні і комунальні заклади культури як відсотки, нараховані на залишок коштів на поточних рахунках, відкритих у банках державного сектору для розміщення власних надходжень, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти /зміни до абзацу тринадцятого частини четвертої статті 13 Кодексу/;

оптимізувати перелік головних розпорядників коштів державного бюджету, виключивши з нього галузеві національні академії наук /зміни до пункту 1 частини другої статті 22 Кодексу/;

упорядкувати правила внесення змін до закону про державний бюджет /зміни до статті 52 Кодексу/.

Крім того, у змінах до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, зокрема, передбачається:

виключити норму щодо здійснення Державною судовою адміністрацією за погодженням з Мінфіном перерозподілу видатків між місцевими та/або апеляційними судами за різними бюджетними програмами у межах загального обсягу бюджетних призначень Державної судової адміністрації /зміни до абзацу третього пункту 4-1/ у зв’язку з об’єднанням відповідних видатків в одну бюджетну програму у проекті державного бюджету на 2016 рік;

надати право Казначейству за погодженням з Мінфіном у січні-березні 2016 року залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку для покриття тимчасових касових розривів фондів загальнообов’язкового державного страхування /доповнення пункту 14 новим підпунктом 4/;

закріпити за Мінфіном право отримувати інформацію, що містить банківську таємницю, персональні дані, при реалізації повноважень з контролю за дотриманням бюджетного законодавства в частині моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат /доповнення новим пунктом 40/;

продовжити на 2016 рік право Кабінету Міністрів визначати головних розпорядників коштів державного бюджету (відповідальних виконавців бюджетних програм) та відкривати їм нові бюджетні програми, у разі утворення нових державних органів, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів /зміни до пункту 27/;

призупинити на 2016 рік дію норм частини першої статті 24-1 Кодексу щодо державного фонду регіонального розвитку та пункту 7 частини першої статті 90 Кодексу в частині видатків на співфінансування (50 відсотків) проектів ліквідації підприємств вугільної і торфодобувної промисловості та витрат на утримання водовідливних комплексів у безпечному режимі /доповнення новим пунктом 42/;

відтермінувати на 1 січня 2017 року набрання чинності норм абзацу третього пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу /щодо звіту про фінансові результати виконання державного бюджету та звіту про власний капітал/ та пункту 1 Закону України від 10 лютого 2015 р. № 176-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» /щодо зарахування до загального фонду державного бюджету 20% надходжень до Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, а до спеціального фонду - 80%таких надходжень з визначенням напрямів їх спрямування/.

Щодо окремих положень законопроекту слід зауважити, зокрема, таке:

1. Законопроект є системно пов’язаним з іншими урядовими законопроектами про створення конкурентних умов в оподаткуванні та стимулювання економічної діяльності в Україні (реєстр. № 3630 від 11.12.2015 р.) та про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики) (реєстр. № 3628 від 11.12.2015 р.), насамперед, в частині переліку доходів і видатків державного та місцевих бюджетів. Відтак, законопроект за реєстр. № 3629 має розглядатися та прийматися лише взаємоузгоджено з такими законопроектами.

При цьому, положення законопроекту враховані у поданому Урядом доопрацьованому законопроекті про Державний бюджет України на 2016 рік (реєстр. № 3000 від 11.12.2015 р.), а відтак у разі неприйняття законопроекту за реєстр. № 3629 або виключення окремих його положень чи включення нових положень потрібно буде кардинально змінювати проект державного бюджету на 2016 рік.

2. Пропозиції щодо розмежування між державним, обласними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування єдиного податку не відповідають призначенню місцевих податків. Зокрема, згідно з статтею 10 Податкового кодексу, єдиний податок, який є складовою місцевих податків, встановлюється рішеннями сільських, селищних та міських рад і є обов’язковим на території відповідних громад та зараховується до місцевих бюджетів.

У проекті державного бюджету на 2016 рік передбачено надходження від єдиного податку у сумі 3,5 млрд грн, що є втратами доходів місцевих бюджетів.

Асоціація міст України вважає, що зарахування частини єдиного податку до державного бюджету порушує вимоги Європейської Хартії місцевого самоврядування (ратифікованої Законом України від 15.07.1997 р. № 452) та позбавляє органи місцевого самоврядування стимулів для інтенсифікації місцевого економічного розвитку і збільшення надходжень до бюджету.

Головне науково-експертне управління (далі – ГНЕУ) зауважує, що запровадження таких пропозицій значно зменшить надходження до відповідних місцевих бюджетів, що не повною мірою відповідає чинній державній політиці децентралізації та забезпечення фінансової самостійності місцевих громад, та відмічає, що подані до законопроекту документи не містять обґрунтувань щодо доцільності запропонованого розподілу надходжень єдиного податку між бюджетами.

3. Передача до видатків, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, видатків на надання пільг з послуг зв’язку, інших передбачених законодавством пільг, а також компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян (які на даний час проводяться за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам), не узгоджується з принципом самостійності бюджетної системи, згідно з яким органи місцевого самоврядування коштами місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання держави.

Слід зазначити, що згідно з урядовим законопроектом за реєстр. № 3628 на органи місцевого самоврядування покладається обов’язок приймати рішення щодо надання встановлених державою таких соціальних пільг за рахунок коштів місцевих бюджетів.

При цьому, відповідно до частини першої статті 85 Кодексу держава може передати Раді міністрів АРК чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів або їх частки, а також трансфертів з державного бюджету.

У державному бюджеті на 2015 р. передбачено відповідну субвенцію місцевим бюджетам у сумі майже 2 млрд грн, однак виходячи із звернень  місцевих органів влади встановлених державним бюджетом обсягів щорічно було недостатньо для забезпечення у повному обсязі таких соціальних пільг.

Щодо такої законодавчої ініціативи Асоціація міст України зауважує, що держава не монетизує пільги і не скасовує їх, а просто перекладає їх фінансове забезпечення на місцеві бюджети без надання необхідних коштів.

4. Пропозиція щодо здійснення видатків на підготовку кадрів у вищих навчальних закладах I-II рівня акредитації на умовах співфінансування (50% – за рахунок відповідної нової субвенції, 50% – за рахунок місцевих бюджетів) зумовить додаткове навантаження на обласні та міські бюджети у сумі 2 млрд грн (з огляду на такий обсяг субвенції у проекті державного бюджету на 2016 рік). Поряд з тим, у законопроекті не запропоновано критеріїв щодо визначення обсягів та розподілу такої субвенції між місцевими бюджетами (зокрема, формули за аналогією з освітньою та медичною субвенціями).

При цьому, пропозиції щодо передачі на утримання з місцевих бюджетів вищих навчальних закладів I-II рівня акредитації з 2016 р. не відповідає чинній нормі (пункт 1 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин»), згідно з якою видатки на утримання вказаних закладів передбачається передати до місцевих бюджетів з 2017 р.

5. Запропоноване законопроектом скасування субвенції на підготовку робітничих кадрів (яка у державному бюджеті на 2015 рік визначена у сумі 6 млрд грн.) призведе до фінансового забезпечення підготовки робітничих кадрів у професійно-технічних та інших навчальних закладах виключно за рахунок бюджетів міст обласного значення та обласних бюджетів.

Проте, законопроект не передбачає одночасної передачі відповідних фінансових ресурсів для забезпечення таких видаткових повноважень, хоча згідно з частиною третьою статті 142 Конституції України витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.

6. Встановлення повноваження Кабінету Міністрів визначати переліки закладів первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної медичної допомоги (зміни до статей 89 та 90 Кодексу) замість наявного у чинних нормах чіткого переліку закладів і заходів охорони здоров’я ставить в залежність своєчасне та належне здійснення відповідних видатків від рішень Уряду, а також може призвести до необґрунтованого розширення переліку таких закладів та розпорошення бюджетних коштів.

Крім того, Асоціація міст України вважає, запропонований законопроектом перерозподіл видаткових повноважень на охорону здоров’я між місцевими бюджетами може призвести до погіршення якості та доступності надання медичних послуг мешканцям сіл, селищ, міст та об’єднаних територіальних громад і тим самим дискредитує децентралізаційну реформу.

7. Пропозиції щодо спрямування залишків освітньої субвенції і субвенції на підготовку кадрів у вищих навчальних закладах I-II рівня акредитації на централізовані заходи, визначені Урядом, за висновком Асоціації міст України є запровадженням ручного керування коштами місцевих бюджетів. Крім того, Асоціація міст України вважає, що надання Кабінету Міністрів права у 2016 р. приймати рішення щодо здійснення централізованих заходів (зокрема, придбання шкільних автобусів) за рахунок освітньої субвенції та її залишків позбавляє стимулів органи місцевого самоврядування проводити заходи з оптимізації, економії і енергоефективності, оскільки обмежується визначене Кодексом право таких органів на управління відповідними коштами.

8. Передбачені законопроектом зміни до Кодексу в частині місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин зумовлюють додаткове навантаження на місцеві бюджети без належних джерел забезпечення додаткових видатків, однак фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки) до законопроекту не надано, що не відповідає вимогам частини першої статті 27 Кодексу та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України.

9. Запропоновані зміни до частини одинадцятої статті 23 Кодексу щодо здійснення видатків на оплату праці працівників бюджетних установ за спеціальним фондом державного бюджету за рахунок надходжень, джерелом яких є фінансові ресурси, що надаються в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ, понад обсяги встановлених на цю мету бюджетних призначень та в рамках фактичних надходжень за рахунок вказаної допомоги (тобто без внесення змін до закону про державний бюджет) не відповідає частині другій статті 95 Конституції України, згідно з якою виключно законом про державний бюджет визначаються будь-які видатки на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Крім того, законопроектом не визначено порядок розподілу таких надходжень між органами державної влади для оплати праці працівникам бюджетних установ, що може призвести до «ручного» управління такими коштами та до непрозорості їх використання. Запропонована новація також має ризики щодо стабільності відповідного джерела надходжень (зокрема, їх реалістичності та можливості отримання у наступні бюджетні періоди), що навряд чи може бути постійним фінансовим ресурсом для підвищення рівня оплати праці у бюджетній сфері.

Отже, обсяги видатків на оплату праці працівників бюджетних установ мають визначатися виключно законом з метою недопущення безконтрольного і непрозорого їх збільшення, забезпечення рівних умов оплати праці у секторі державного управління та здійснення парламентського контролю за справедливим і неупередженим розподілом коштів на заробітну плату.

10. Запропонована вимога щодо можливості розгляду проекту закону про внесення змін до державного бюджету на засіданні Комітету ВРУ з питань бюджету лише у разі наявності експертного висновку, поданого відповідно до статті 27 Кодексу /нова частина четверта статті 52 Кодексу/, не узгоджується з іншими положеннями  Кодексу. Зокрема, відповідно до частини другої статті 52 Кодексу розгляд такого законопроекту у Верховній Раді здійснюється за процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України, а стаття 27 Кодексу не регулює відповідне питання (частиною четвертою цієї статті встановлено, що розгляд такого законопроекту відбувається за спеціальною процедурою, визначеною Регламентом Верховної Ради України).

Крім того, запропонований законопроектом у змінах до статті 52 Кодексу перелік випадків щодо змін до закону про державний бюджет не є вичерпним, оскільки не охоплює інші відповідні випадки, передбачені Кодексом, наприклад, питання здійснення витрат, пов’язаних з виконанням гарантійних зобов’язань держави (частина сьома статті 17 Кодексу), та видатків на виплати за державними деривативами (пункт 35 розділу VI Кодексу).

Щодо внесення змін до закону про державний бюджет у разі відхилення оцінки основних прогнозних макропоказників економічного і соціального розвитку України від прогнозу, врахованого під час затвердження державного бюджету, ГНЕУ вважає доцільним встановити кількісні параметри вказаного відхилення, які можуть кваліфікуватися в якості обґрунтованої підстави для внесення зазначених змін, а також визначити період, за який має встановлюватися факт такого відхилення, з метою недопущення неоднозначного тлумачення зазначеної норми в процесі її правозастосування.

11. Продовження на 2016 рік права Кабінету Міністрів визначати головних розпорядників коштів державного бюджету (відповідальних виконавців бюджетних програм) та відкривати їм нові бюджетні програми у разі утворення нових державних органів, діяльність яких спрямовується і координується Урядом (без погодження з Комітетом ВРУ з питань бюджету) суперечить вимогам частин шостої і восьмої статті 23 Кодексу, згідно з якими передача бюджетних призначень, перерозподіл видатків державного бюджету здійснюються за рішенням Уряду, погодженим з Комітетом ВРУ з питань бюджету.

При цьому, відповідна норма була запроваджена тимчасово лише на 2015 рік для реалізації заходів з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади. Зокрема, відповідно до пункту 27 розділу VI Кодексу та статті 24 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», заходи з реалізації постанови КМУ від 10.09.2014 р. № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» мали б бути завершені у поточному році.

Відтак, подальше здійснення відповідних заходів у запропонований спосіб допускає «ручне» управління державними видатками без відповідного економічного обґрунтування та контролю з боку Парламенту.

12. Положення законопроекту щодо надання права Казначейству за погодженням з Мінфіном у січні-березні 2016 р. залучати на поворотній основі кошти єдиного казначейського рахунку (далі – ЄКР) для покриття тимчасових касових розривів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, пов’язаних із виплатами забезпечення та надання соціальних послуг, страховими виплатами, у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду, ймовірно спрямоване на збалансування бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку із запропонованим зниженням ставки єдиного соціального внеску до 20% (згідно із законопроектом за реєстр. № 3831).

Однак реалізація такого положення має суттєві ризики щодо утримання на належному рівні ліквідності ЄКР та повернення таких коштів з огляду на невиконання аналогічної норми (частини четверта і п’ята статті 43 Кодексу) Пенсійним фондом. Зокрема, залишається законодавчо неврегульованим вже більше 6 років питання щодо погашення заборгованості Пенсійного фонду перед бюджетом за надання позик з ЄКР, яка станом на 01.12.2015 р. становила 52,3 млрд грн. (збільшилася з початку року на 1,9 млрд грн).

13. Виключення вимоги щодо погодженням Мінфіном здійснення Державною судовою адміністрацією перерозподілу видатків між місцевими, апеляційними судами у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою /зміни до абзацу другого пункту 4-1 розділу VI Кодексу/ усуває Мінфін від здійснення контролю за такими операціями з точки зору дотримання бюджетного законодавства, включаючи збалансування бюджетних показників.

14. Положення законопроекту щодо виключення національних галузевих академій наук з переліку головних розпорядників коштів державного бюджету враховано у законопроекті про державний бюджет на 2016 рік (реєстр. № 3000). З метою забезпечення узгодженості правових норм необхідно внести відповідні зміни до галузевого законодавства. Зокрема, відповідно до прийнятого Верховною Радою у новій редакції Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» /відповідний законопроект за реєстр. № 2244а прийнято 26.11.2015 р. та подано на підпис Президенту України/ національні галузеві академії наук визначені головними розпорядниками бюджетних коштів..

15. На думку ГНЕУ, сумнівним є запропоноване доповнення до статті 4 Кодексу, відповідно до якого на нормативно-правові акти та рішення, прийняті на підставі і виконання цього Кодексу, не поширюється дія законодавства щодо здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності. Адже, згідно з положеннями статті 7 Кодексу, бюджетна система України повинна ґрунтуватись на принципах справедливості, неупередженості, публічності і прозорості.

16. Ряд положень законопроекту не є предметом регулювання Кодексу (зокрема, щодо процедур закупівлі товарів, робіт і послуг та щодо закріплення за Мінфіном права отримувати інформацію, що містить банківську таємницю, персональні дані), на що також звертає увагу ГНЕУ. Крім того, деякі положення законопроекту щодо змін до розділу VI Кодексу мають тимчасовий характер (передбачають регулювання питань лише на 2016 рік).

Тому виникає питання щодо доцільності унормування таких положень Кодексом (а не законом про державний бюджет чи відповідним законодавством).

Крім того, законопроект містить окремі редакційні та техніко-юридичні неточності, на що також звертає увагу ГНЕУ.

Підсумовуючи зазначене, під час подальшого доопрацювання законопроекту необхідно врахувати наведені зауваження, усунувши при цьому відповідні правові неузгодженості і суперечності.

Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради надало висновок, в якому, зокрема, проаналізовано законопроект та висловлено зауваження до окремих положень законопроекту.

Асоціація міст України у своєму зверненні до Комітету з питань бюджету надає зауваження до законопроекту та вважає за необхідне рекомендувати Верховній Раді повернути його на доопрацювання Уряду.

На час розгляду законопроекту у Комітеті з питань бюджету висновки комітетів Верховної Ради України з питань запобігання та протидії корупції (щодо проведення антикорупційної експертизи законопроекту) і з питань європейської інтеграції (щодо оцінки відповідності законопроекту міжнародно-правовим зобов'язанням України у сфері європейської інтеграції) не надійшли.

За наслідками довготривалої дискусії, зважаючи на відсутність позицій профільних комітетів Верховної Ради України щодо підтримки інших урядових законопроектів, системно пов’язаних з даним законопроектом, Комітет з питань бюджету не визначився щодо проекту Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. № 3629 від 11.12.2015), поданого Кабінетом Міністрів України.

Відтак щодо даного законопроекту належить визначитися безпосередньо Верховній Раді України.