Комітет Верховної Ради України

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на засіданні від 3 грудня 2010 року розглянув проект Закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (реєстр. № 7382 від 18.11.2010), поданий народними депутатами України Ю.С. Сербіним, В.А. Поляченком, І.В. Лисовим та Б.М. Пудовим.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 3 грудня 2010 розглянув проект Закону України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" (реєстр. №7422 від 02.12.2010), поданий народними депутатами України О.М.Пеклушенком та М.В. Чечетовим.

18 листопада 2010 року Верховна Рада України прийняла Постанову №2703-V "Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про обрання голів, перших заступників, заступників голів, секретарів, членів комітетів Верховної Ради України шостого скликання та обрання голови, першого заступника, заступників голови, секретаря та членів Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації". Згідно з цією поставновою головою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету обрано Баранова Валерія Олексійовича - народного депутата України від багатомандатного загальнодержавного виборчого округу, Блок Литвина, фракція "Блок Литвина".

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 10 листопада 2010 року розглянув проект Закону про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (реєстр. № 7317 від 01.11.2010), поданий Кабінетом Міністрів України.

Вступаючи у новий рік з прийнятим законом про державний бюджет, країна, а надто місцева влада, вже почала чекати змін. Звичайно, в надії отримати кошти для забезпечення у повному обсязі делегованих державою повноважень, а більшою мірою - домогтися розширення прав у формуванні власних доходів місцевих бюджетів та прогнозуванні інших, у витрачанні бюджетних коштів, у стимулюванні до нарощування податкової бази тощо.

Однією з основних вимог до складання, затвердження й виконання бюджету є забезпечення збалансованості його надходжень та витрат, що визначено статтею 95 Конституції України. Це досягається за умов реалістичності показників бюджету.

Декларуючи у нормативних актах необхідність стимулювання регіонального розвитку, державна влада ставить за мету забезпечити єдині, гарантовані Конституцією і законами України стандарти якості і рівня життя у кожному регіоні. Прагне досягти гармонійного розвитку у політичній, економічній, соціальній, культурно-освітній та інших сферах суспільного життя. Проте на практиці такі наміри залишаються декларативними.

Продовжуючи пошук шляхів розв'язання "бюджетних проблем" місцевого самоврядування, які, серед інших, характеризуються недостатністю ресурсів на виконання власних повноважень (тих, які забезпечують самостійне вирішення населенням питань місцевого значення) та залежністю від прийняття рішень на вищому щаблі влади, Верховна Рада України 23 червня поточного року прийняла Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України", де запропоновано ряд кардинальних змін, які вбачаються важливим кроком на шляху до зміцнення місцевого самоврядування, забезпечення фінансової стабільності у його розвитку і спрямовані насамперед на вдосконалення доходної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Формування внутрішнього та зовнішнього державного боргу є потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. За допомогою залучення додаткових фінансових ресурсів уряд може вирішувати конкретні завдання щодо підвищення соціальних стандартів, реалізації інвестиційних проектів, рефінансування боргів, зміцнення обороноздатності країни, припускаючи, що в майбутньому, після отримання соціально-економічного результату від використання позичкових коштів, борги можуть бути повернені.

Фінансова криза, яка протягом 2008 року охопила практично всі країни світу, не дала змоги врахувати необхідні потреби галузей економіки України щодо їх подальшого поступового розвитку. Але, незважаючи на це, у 2009-му продовжено позитивну роботу з реалізації нагальних питань соціальної сфери.