За ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань бюджету 17 березня 2011 року проведений круглий стіл «Місцеві бюджети: реалії та перспективи» за участю народних депутатів України, посадових осіб Міністерства фінансів України, представників органів місцевого самоврядування, Асоціації міст України та громадських організацій.
Учасники круглого столу, одностайно відмітивши позитивні зрушення, що відбувалися у минулому та на початку цього року, у процесі формування і виконання місцевих бюджетів, вважали за необхідне зробити наголос на пошуку рішень з неврегульованих проблем. За результатами обговорення підготовлено відповідні Рекомендації круглого столу.
РЕКОМЕНДАЦІЇ
круглого столу «Місцеві бюджети: реалії і перспективи»
Питання формування і виконання місцевих бюджетів є актуальними і потребують подальшого вдосконалення для вирішення низки проблем, які пов’язані з невідповідністю між функціями і повноваженнями місцевого самоврядування та ресурсами, необхідними для їх виконання; обмеженістю власних коштів, значною централізацією в управлінні міжбюджетними відносинами.
З метою унормування проблемних питань та подальшого розвитку місцевих бюджетів Кабінету Міністрів України рекомендується здійснити такі заходи в частині:
1) збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів та підвищення зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні обсягів доходів місцевих бюджетів шляхом:
– удосконалення адміністрування плати за землю, забезпечивши завершення процесу інвентаризації земель та проведення грошової оцінки земельних ділянок; поліпшення міжвідомчого обміну інформацією про об’єкти оподаткування (земельні ділянки) та суб’єктів оподаткування (власники землі, землекористувачі та орендарі); запровадження механізму набуття на конкурсних засадах права на оренду земельних ділянок; визначення дієвих заходів, які мають прискорити у часі оформлення майбутнім власником або землекористувачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державної реєстрації прав на таку земельну ділянку та не допустити використання землі без правовстановлюючих документів; розширення прав органів місцевого самоврядування встановлювати ставки податку на землю в межах, визначених законом – потребує внесення змін до Податкового кодексу України та інших відповідних нормативно-правових актів;
– прискорення затвердження порядку надання додаткової дотації на компенсацію втрат доходів місцевих бюджетів внаслідок наданих державою податкових пільг зі сплати земельного податку, затвердженої Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»;
– прискорення прийняття порядку перерахування до загального фонду місцевих бюджетів 50 відсотків надходжень податку на прибуток підприємств та акцизного податку понад річні розрахункові обсяги, визначені у законі про державний бюджет, відповідно до частини п’ятої статті 108 Бюджетного кодексу України;
– внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. №1204, щодо зменшення розміру щоденних відрахувань на погашення позик, яке здійснюється за рахунок не менш як 80 відсотків усіх надходжень загального фонду місцевого бюджету;
– здійснення методологічно-організаційних заходів з належної реалізації статті 265 Податкового кодексу України щодо впровадження з 1 січня 2012 року податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
2) підвищення ефективності видатків місцевих бюджетів шляхом:
– унормування питання проведення заходів з позашкільної освіти у містах республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, включивши їх до видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, – потребує внесення змін до статті 89 Бюджетного кодексу України
– виключення із складу видатків, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, програм і заходів, що належать до загальнодержавних повноважень і визначені у статтях 87-90 Бюджетного кодексу України, – потребує внесення змін до статті 91 Бюджетного кодексу України;
– законодавче унормування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (за рахунок частини акцизного податку з вироблених в Україні підакцизних товарів в частині нафтопродуктів) для забезпечення достатніми фінансовими ресурсами належного функціонування та розвитку дорожнього господарства на місцевому рівні – потребує внесення змін до Бюджетного кодексу України;
– реформування законодавчо визначених соціальних пільг, включаючи відмову від їх надання за відомчою ознакою, – потребує внесення змін до законів України, які регулюють надання соціальних пільг;
– запровадження механізму підвищення адресності пільг та соціальної допомоги на підставі Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, з використанням електронної соціальної картки – потребує розробки відповідного законопроекту;
– здійснення розрахунку видатків, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, із застосуванням державних соціальних стандартів та нормативів, які мають бути встановлені та затверджені Кабінетом Міністрів України з урахуванням вимог Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» відповідно до пункту 10 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України;
– проведення інвентаризації нормативно-правових актів, що регламентують застосування галузевих нормативів при здійсненні видатків з місцевих бюджетів, та відміни обов’язкового застосування таких нормативів для забезпечення упорядкування мережі бюджетних установ та оптимізації структури видатків;
– застосування елементів програмно-цільового методу (затвердження бюджетних програм за видатками, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, і паспортів бюджетних програм, оцінка результативних показників з виконання бюджетних програм у визначених регіонах) та середньострокового бюджетного планування (розробка програм розвитку регіонів на середньострокову перспективу та їх узгодження з середньостроковими прогнозами місцевих бюджетів) для підвищення ефективності та результативності використання коштів місцевих бюджетів;
– упорядкування та оптимізації переліку державних цільових програм, виконання яких передбачає використання коштів місцевих бюджетів, приведення їх у відповідність до наявних ресурсів місцевих бюджетів, забезпечення передачі органам місцевого самоврядування окремих програм лише з одночасною передачею фінансових ресурсів на їх виконання;
– децентралізації видатків за окремими бюджетними програмами у сфері освіти, охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, дорожнього господарства та енергоефективності, заходи з реалізації яких мають забезпечувати органи місцевого самоврядування;
– удосконалення методики розрахунку субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту та мінімізація надання таких субвенцій шляхом проведення взаєморозрахунків;
– приведення тарифів на житлово-комунальні послуги до рівня, що покриває економічно обґрунтовані витрати; вдосконалення системи надання пільг і субсидій населенню на оплату житлово-комунальних послуг;
– врегулювання питання компенсаційних виплат перевізникам за пільговий проїзд громадян громадським (міським та приміським) транспортом, забезпечивши встановлення нормативних вимог до розрахунків втрат транспортних підприємств від пільгових перевезень та норм проїзду пільгових категорій громадян;
– забезпечення у законі про державний бюджет розподілу усіх видів додаткових дотацій та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам між місцевими бюджетами;
3) посилення інвестиційної складової місцевих бюджетів шляхом:
– зарахування до доходів бюджету розвитку (потребує внесення змін до Бюджетного та Податкового кодексів України):
частини податку на прибуток підприємств (крім податку на прибуток підприємств і фінансових установ комунальної власності) відповідно до додаткових ставок такого податку з наданням права Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, районним та міським (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) радам їх встановлювати у законодавчо визначених розмірах;
надходжень від орендної плати за користування майновим комплексом та іншим майном, що перебуває у комунальній власності;
плати за розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів;
податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (при цьому, необхідно розглянути можливість розширення бази оподаткування такого майна);
– унормування питання зарахування до бюджету розвитку коштів, отриманих відповідно до статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» як пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту – потребує внесення змін до Бюджетного кодексу України;
– удосконалення вимог щодо здійснення місцевих запозичень та надання місцевих гарантій, зокрема, розширення переліку міст, що можуть здійснювати зовнішні запозичення, збільшення розміру обмеження обсягу місцевого та гарантованого боргу, доповнення переліку витрат бюджету розвитку наданням кредитів суб`єктам господарювання з метою виконання гарантійних зобов’язань – потребує внесення змін до Бюджетного кодексу України;
– упорядкування системи надання, розподілу та використання субвенцій на виконання інвестиційних програм (проектів) через встановлення прозорих і чітких критеріїв їх розподілу, спрямування субвенцій на пріоритетні напрями соціально-економічного розвитку регіону, запровадження стандартних процедур конкурсного відбору проектів, що мають реалізовуватися за рахунок таких коштів, реалізацію органами місцевого самоврядування права розподілу субвенцій за об’єктами відповідно до частини п’ятої статті 71 Бюджетного кодексу України;
– створення умов для розробки, супроводження та реалізації місцевих інвестиційних програм (насамперед, щодо підготовки відповідного кадрового потенціалу органів місцевого самоврядування), а також для залучення коштів інвесторів на умовах державно-приватного партнерства та співпраці з міжнародними фінансовими установами з метою модернізації та розвитку житлово-комунального господарства;
4) розвитку та дієвості подальшого реформування міжбюджетних відносин шляхом:
– підготовки законодавчих пропозицій щодо реформування адміністративно-територіального устрою, насамперед щодо укрупнення адміністративно-територіальних одиниць базового та районного рівня;
– підготовки законодавчих пропозицій щодо чіткої регламентації функцій і розподілу повноважень та відповідальності між різними рівнями виконавчої влади, між місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, що дозволить уникнути низької відповідальності за надання послуг на місцевому рівні, продовження практики перекладання недофінансованих зобов’язань на місцевий рівень у вигляді соціальних пільг або місцевих програм розвитку, нечіткості у визначенні делегованих та власних повноважень, сприятиме зацікавленості місцевих органів влади в ефективному та раціональному використанні бюджетних коштів, а отже дасть можливість належно оцінити рівень фінансових ресурсів, який має бути закріплений за місцевими бюджетами чи передаватись їм у вигляді трансферту.