В українців дуже добра пам'ять. Ми - пам'ятаємо
36 років тому, 26 квітня 1986 року, сталась найбільша в світовій історії аварія на атомній електростанції - пролунали два вибухи на 4 енергоблоці Чорнобильської АЕС.
Наслідки були жахливими - загибель тисяч людей, руйнування інфраструктури, утворення зони відчуження, паплюження екології не лише України, європейської частини росії та Білорусі, а й усієї Європи.
Ми пам'ятаємо. А от росія - ні. Сьогодні вранці дві ракети пролетіли над Запорізькою АЕС на низькій висоті.
Історія їх нічого не вчить. Можливо, тому, що зруйнована освіта і престиж бути освіченою людиною? Неосвічених легше спрямовувати в пекло.
Сьогодні Україна під навалою людей, котрі дивуються асфальтовим дорогам у селах і високому рівню життя українців.
Від них можна чекати чого завгодно. Навіть випадкового чи "випадкового" влучання у атомну електростанцію на території України. Після того, як солдати росії рили окопи у "рудому лісі", нас не здивує вже ніщо.
Але у силі світової спільноти допомогти українцям захистити не лише життя наших дітей, матерів, дружин, мирних людей, а й інші країни світу від ідіотизму "другої армії світу".
Ми чекаємо на нову зброю, яка виконуватиме свою головну місію - захищатиме.
Вічна пам'ять загиблим ліквідаторам аварії на ЧАЕС та мешканцям! Вічна пам'ять героям, що загинули, захищаючи нас сьогодні.
Слава нації!