І. До Комітету надійшов на розгляд законопроект про внесення зміни до пункту 4-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України за реєстр. № 6384 /далі – законопроект № 6384/.
Законопроектом № 6384 пропонується абзац четвертий пункту 4-1 розділу VI Бюджетного кодексу України /далі – Кодекс/ доповнити положенням, згідно з яким у період відсутності повноважного складу Вищої ради правосуддя /далі – ВРП/ перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі Державної судової адміністрації України /далі – ДСА/ у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету, що призводить до зміни обсягів видатків судів, здійснюється ДСА без погодження з ВРП (згідно з чинною нормою абзацу четвертого пункту 4-1 розділу VI Кодексу такий перерозподіл видатків здійснюється ДСА і погоджується з ВРП).
У пояснювальній записці до законопроекту № 6384 вказано, що:
нормами Закону України від 14.07.2021 р. № 1635-IХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» передбачено удосконалення порядку обрання (призначення) на посади членів ВРП шляхом створення Етичної ради за участю міжнародних експертів;
Етична рада встановлюватиме відповідність кандидата на посаду члена ВРП критеріям професійної етики та доброчесності, а також здійснить одноразове оцінювання відповідності діючих членів ВРП (крім Голови Верховного Суду) вказаним критеріям;
при цьому існує ймовірність, що члени ВРП можуть бути звільнені з посад за власним бажанням;
у такому випадку ВРП не буде повноважною, що призведе до неможливості прийняття нею рішень, зокрема в частині погодження перерозподілу видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі ДСА;
враховуючи викладене, виникла необхідність нормативного врегулювання оперативного перерозподілу видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі ДСА у разі неможливості здійснювати ВРП своїх повноважень.
З цього приводу слід звернути увагу, що відповідно до статті 131 Конституції України ВРП складається з 21 члена та набуває повноважень за умови обрання (призначення) щонайменше 15 членів ВРП, серед яких більшість становлять судді, а згідно з інформацією від 22.02.2022 р. (розміщеною на офіційному сайті ВРП) рішенням ВРП припинено за власним бажанням повноваження 10 членів ВРП.
ІІ. До Комітету надійшов альтернативний до законопроекту № 6384 законопроект про внесення змін до пункту 4-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України за реєстр. № 6384-1 /далі – законопроект № 6384-1/.
На відміну від законопроекту № 6384 законопроектом № 6384-1 пропонується абзац четвертий пункту 4-1 розділу VI Кодексу доповнити положенням, згідно з яким, якщо ВРП є неповноважною у зв’язку з відсутністю достатньої кількості її членів, визначених статтею 131 Конституції України, відповідний перерозподіл видатків погоджується ДСА з Радою суддів України.
У пояснювальній записці до законопроекту № 6384-1 вказано, що:
існує реальний ризик того, що через затримку в оцінюванні та обранні кандидатів до складу ВРП, спливу строку повноважень діючих членів ВРП може виникнути ситуація, за якої ВРП буде неповноважною у зв’язку з відсутністю достатньої кількості її членів, визначених статтею 131 Конституції України;
відповідно ДСА не зможе оперативно здійснювати перерозподіл видатків, що призводить до зміни обсягів видатків судів, що є неприпустимим, саме тому держава, не забезпечивши належні умови фінансового забезпечення органів правосуддя, має передбачити відповідні запобіжники;
водночас, надання ДСА повноважень здійснювати відповідний перерозподіл видатків взагалі без будь-якого погодження з судами та органами системи правосуддя є дискусійним.
ІІІ. Правовими основами порушеного у законопроектах № 6384 і № 6384-1 питання є:
1) норми Закону України «Про судоустрій та статус суддів», якими визначено, насамперед, що:
ДСА здійснює функції головного розпорядника коштів державного бюджету щодо фінансового забезпечення діяльності всіх судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України (пункт 2 частини третьої статті 148);
функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА (частина четверта статті 148);
видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та ДСА визначаються у державному бюджеті в окремому додатку (частина шоста статті 148);
ДСА є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом (частина перша статті 151);
ДСА підзвітна ВРП у межах, визначених законом (частина друга статті 151);
2) норми Кодексу, якими серед іншого визначено, що:
ДСА є головним розпорядником бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними законом про державний бюджет України (пункт 1 частини другої статті 22);
головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі (пункт 7 частини п’ятої статті 22);
у межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами бюджету Міністерство фінансів України /далі – Мінфін/ за обґрунтованим поданням головного розпорядника бюджетних коштів здійснює перерозподіл бюджетних асигнувань, затверджених у розписі бюджету та кошторисі, в розрізі економічної класифікації видатків бюджету, а також в розрізі класифікації кредитування бюджету - щодо надання кредитів з бюджету (частина сьома статті 23).
ІV. Щодо процедури розгляду законопроектів № 6384 і № 6384-1, опрацювання експертних висновків до них.
Законопроекти № 6384 і № 6384-1 включено до порядку денного сьомої сесії Верховної Ради дев’ятого скликання.
Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України /далі – ГНЕУ/ у своєму висновку до законопроекту № 6384 /лист від 06.03.2022 р. № 16/3-2022/54548 (849181)/, проаналізувавши його у вкрай стислий термін та у надзвичайних умовах, вважає слушною аргументацію суб’єкта права законодавчої ініціативи на його користь та не заперечує щодо можливості ухвалення пропозицій законопроекту № 6384.
Мінфін у своїх висновках до законопроектів № 6384 і № 6384-1 /листи від 16.12.2021 р № 08020-03/2-2/39049 і від 30.12.2021 р № 08020-03/2-2/40904/ зазначає, що у межах компетенції не має зауважень до них.
ДСА у своєму висновку до законопроектів № 6384 і № 6384-1 /лист від 30.12.2021 р. № 10-22977/21/ зазначає, що підтримує законопроект № 6384, однак висловлює застереження щодо реалізації законопроекту № 6384-1 у разі його прийняття.
Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу у своїх висновках законопроектів № 6384 і № 6384-1 /листи від 11.02.2022 р. № 04-20/10-2022/40139 (833919) і № 04-20/10-2022/40136 (833929)/ визнав їх положення такими, що регулюються національним законодавством країн-членів Європейського Союзу та не підпадають під дію міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
На час розгляду у Комітеті даного питання не надійшли висновки Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики щодо проведення антикорупційної експертизи законопроектів № 6384 і № 6384-1, а також висновок ГНЕУ до законопроекту № 6384-1.
Статтею 110 Регламенту Верховної Ради України визначено особливості розгляду альтернативних законопроектів, зокрема: альтернативні законопроекти розглядаються, як правило, в порядку черговості їх внесення; при розгляді альтернативних законопроектів головний комітет може рекомендувати Верховній Раді взяти за основу один із них або підготувати інший законопроект, який вноситься на розгляд Верховної Ради народними депутатами – членами цього комітету; Верховна Рада розглядає альтернативні законопроекти на пленарному засіданні одночасно з основним законопроектом.
V. У Комітеті попередньо опрацьовано законопроекти № 6384 і № 6384-1, проаналізовано експертні висновки до них та звернуто увагу на таке.
1. У пояснювальних записках до законопроектів № 6384 і № 6384-1 в частині фінансово-економічного обґрунтування вказано, що прийняття та реалізація законопроектів № 6384 і № 6384-1 не потребуватиме додаткових видатків з державного бюджету та місцевих бюджетів.
Мінфін зазначає, що прийняття законопроектів № 6384 і № 6384-1 не матиме впливу на показники державного бюджету і не потребує фінансового забезпечення у поточному бюджетному періоді та загалом законопроекти № 6384 і № 6384-1 відповідають бюджетному законодавству.
Таким чином, у разі прийняття даної законодавчої ініціативи відповідний закон може набирати чинності з дня, наступного за днем його опублікування (як запропоновано розробниками).
2. ДСА щодо положень законопроекту № 6384-1 зауважила, зокрема, що:
відповідно до статті 131 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Рада суддів України є вищим органом суддівського самоврядування та діє як виконавчий орган з’їзду суддів України, повноваження та порядок роботи Ради суддів України визначаються законом та положенням про Раду суддів України, затвердженим з’їздом суддів України;
основною формою роботи Ради суддів України є засідання, які проводяться відповідно до затвердженого графіка не рідше одного разу на три місяці та вважаються правомочними, якщо в них беруть участь не менше 2/3 членів Ради суддів України;
відтак, погодження з Радою суддів України відповідного перерозподілу видатків між судами може призвести до втрати оперативності перерозподілу бюджетних асигнувань, ускладнить роботу судів;
крім того, таке погодження порушує принцип єдності бюджетної системи України, визначений частиною першою статті 7 Кодексу, та створює нерівні умови для ДСА як головного розпорядника бюджетних коштів.
3. Законопроекти № 6384 і № 6384-1 потребують внесення техніко-юридичних і редакційних уточнень для приведення до вимог нормопроектувальної техніки.
Наприклад, у законопроекті № 6384-1 вираз «після слів «погоджується Державною судовою адміністрацією України з Вищою радою правосуддя» є зайвим, оскільки запропоноване нове речення доповнюється в кінці тексту.
4. До Комітету надійшло звернення Мінфіну /лист від 09.03.2022 р. № 04310-01-2/5928/ з проханням під час розгляду законопроекту № 6384 врахувати підготовлені Мінфіном пропозиції щодо внесення змін до Кодексу та інших законодавчих актів України з метою реалізації Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX), а також ефективного та оперативного прийняття управлінських рішень для фінансового забезпечення першочергових потреб держави щодо відсічі збройної агресії, забезпечення національної безпеки і соціального захисту громадян України.
Слід зауважити, що зазначені пропозиції не є предметом регулювання законопроекту № 6384.
Зокрема, Мінфіном пропонується унормувати такі питання:
– у 2022 році, на період дії воєнного стану або здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації:
незастосування додатково окремих норм Кодексу, зокрема: частини сьомої статті 13 Кодексу (щодо особливостей передачі коштів між загальним і спеціальним фондами бюджету); частини десятої статті 16 Кодексу (щодо Стратегії управління державним боргом); статті 23 і частини шостої статті 108 Кодексу (щодо обов’язковості погодження з Комітетом рішень Кабінету Міністрів України про передачу бюджетних призначень, розподіл та перерозподіл трансфертів з державного бюджету місцевим бюджетам між місцевими бюджетами), а також норм закону про державний бюджет в частині обов’язковості погодження з Комітетом рішень Кабінету Міністрів України; частини п’ятої статті 28 Кодексу (щодо оприлюднення інформації про виконання державного бюджету і місцевих бюджетів та публічного представлення такої інформації); статей 33 і 75-1 Кодексу та пов’язаних з ними норм Кодексу (щодо Бюджетної декларації та прогнозів місцевих бюджетів), статей 59, 60, 61 і 80 Кодексу (у частині дотримання термінів подання місячної, квартальної і річної звітності про виконання державного бюджету та місцевих бюджетів);
надання права Кабінету Міністрів України приймати рішення щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету;
незастосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства, встановлених пунктами 2–4 частини першої статті 117 Кодексу (йдеться про зупинення операцій з бюджетними коштами, призупинення бюджетних асигнувань, зменшення бюджетних асигнувань), до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів сектору національної безпеки і оборони, а також залучених до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану;
надання права органам місцевого самоврядування або військовим адміністраціям приймати рішення про спрямування залишків коштів за субвенціями з державного бюджету місцевим бюджетам, збережених на рахунках місцевих бюджетів станом на 1 січня 2022 року, на заходи територіальної оборони, задоволення продовольчих потреб цивільного населення, евакуацію/вивезення/переміщення цивільного населення із місцевості, де ведуться бойові дії, та небезпечних територій у безпечні місця, оплату інших заходів, спрямованих на підтримку цивільного населення в умовах воєнного стану;
ненарахування пені та інших штрафних санкцій у разі виникнення простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету;
– тимчасово, у 2022 і 2023 роках створення у складі спеціального фонду державного бюджету 4 фондів: фонду відновлення та трансформації економіки; фонду підтримки малого та середнього бізнесу; фонду обслуговування та погашення державного боргу; фонду відновлення зруйнованого майна та інфраструктури (з метою акумуляції коштів для відновлення економіки, об’єктів інфраструктури, підтримки вітчизняного бізнесу, які постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України); передбачивши джерелами формування зазначених фондів кошти внесків від фізичних та юридичних осіб, іноземних держав, міжнародних організацій, інших осіб публічного та/або приватного права, здійснення розподілу та перерозподілу коштів зазначених фондів за рішенням Кабінету Міністрів України, щоквартальне подання звітів про надходження і використання коштів зазначених фондів (при цьому створення зазначених фондів започатковано Урядом згідно з Розпорядженням КМУ від 05.03.2022 р. № 202-р «Деякі питання відкриття рахунків для відновлення України»);
– відтермінування з 1 квітня 2022 року до 1 січня 2023 року запровадження нового механізму автоматичного зарахування до бюджетів місцевого самоврядування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах (визначеного у Законі України від 15.02.2022 р. № 2042-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» /який 21.02.2022 р. направлено на підпис Президенту України»/);
– незастосування норм Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та інших норм законодавства, що випливають із цього Закону, у період дії воєнного стану та протягом року після його завершення або скасування.
У разі врахування зазначених пропозицій у законопроекті № 6384 потрібно до нього внести необхідні техніко-юридичні і редакційні поправки, включаючи уточнення назви відповідного закону.
Обґрунтовуючи необхідність врахування зазначених пропозицій, Мінфін зазначає, що:
в умовах воєнного стану порядок та способи виконання повноважень учасників бюджетного процесу потребують удосконалення з огляду на необхідність оперативного забезпечення прийняття та реалізації управлінських рішень;
з метою залучення додаткових фінансових ресурсів надзвичайно важливо створити правові механізми щодо створення цільових фондів для відновлення та трансформації економіки, підтримки малого та середнього бізнесу, обслуговування та погашення державного боргу, відновлення зруйнованого майна та інфраструктури;
в таких умовах важко дотримати визначені законодавством норми, зокрема, щодо складання Бюджетної декларації та прогнозів місцевих бюджетів, розроблення реалістичних прогнозів економічного і соціального розвитку країни, які є передумовою середньострокового бюджетного планування, щодо строків звітування про виконання бюджетів, оприлюднення інформації про виконання бюджетів і її публічного представлення;
реалізація механізму зарахування до бюджетів місцевого самоврядування акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, в автоматичному режимі наразі неможлива;
наявні форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання позичальниками своїх зобов’язань за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії;
щодо державної допомоги суб’єктам господарювання та звітування про неї наразі важко оцінити результати витрачання коштів у зв’язку із необхідністю збору і аналізу інформації, можливою необхідністю зміни цільового використання бюджетних коштів, наявністю таємних витрат, які не можуть бути розголошеними.
За підсумками розгляду даного питання Комітет ухвалив рішення: рекомендувати Верховній Раді України за результатами розгляду у першому читанні проекту Закону України про внесення зміни до пункту 4-1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України (реєстр. № 6384 від 03.12.2021 р.), поданого Кабінетом Міністрів України, та альтернативного законопроекту за реєстр. № 6384-1 від 17.12.2021 р., поданого народним депутатом України Масловим Д.В., прийняти законопроект за реєстр. № 6384 за основу і в цілому як закон з урахуванням пропозицій Комітету, підготовлених Міністерством фінансів України, а саме:
– пункт 1 законопроекту вважати пунктом 1 розділу І законопроекту та доповнити цей розділ /щодо змін до розділу VI Бюджетного кодексу України/ новими пунктами 2–6 такого змісту:
«2) у пункті 22:
а) підпункт 1 викласти у такій редакції:
«1) не застосовуються такі норми цього Кодексу:
абзац третій частини другої статті 4;
частина десята статті 16;
стаття 23 щодо обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету (відповідною комісією Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради) рішення Кабінету Міністрів України (Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, виконавчого комітету відповідної місцевої ради) про перерозподіл видатків бюджету і надання кредитів з бюджету, передачу бюджетних призначень, а також норми закону про Державний бюджет України в частині обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету рішень Кабінету Міністрів України;
частина п’ята статті 28;
стаття 33 та пов’язані з нею норми щодо Бюджетної декларації;
статті 59 і 60 у частині дотримання термінів подання місячної і квартальної звітності про виконання Державного бюджету України;
частина перша статті 61 у частині дотримання терміну подання річного звіту про виконання закону про Державний бюджет України;
стаття 75-1 та пов’язані з нею норми щодо прогнозів місцевих бюджетів;
частини сьома та восьма статті 78 у частині обмежень у прийнятті рішень Верховною Радою Автономної Республіки Крим, відповідною місцевою радою про внесення змін до місцевих бюджетів;
стаття 80 у частині дотримання термінів подання звітності про виконання місцевих бюджетів;
частина шоста статті 108 щодо обов’язковості погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету рішень Кабінету Міністрів України про розподіл та перерозподіл обсягів субвенцій та додаткових дотацій з державного бюджету місцевим бюджетам між місцевими бюджетами»;
б) у підпункті 2:
в абзаці другому слова «(до початку роботи Верховної Ради України)» виключити;
доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
«щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету»;
3) у пункті 22-1:
а) підпункт 1 викласти у такій редакції:
«1) не застосовуються норми цього Кодексу, зазначені у підпункті 1 пункту 22 цього розділу»;
б) підпункт 2 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:
«щодо додаткових положень, що регламентують процес виконання державного бюджету»;
4) пункт 22-2 доповнити словами і цифрами «а також, як виняток з положень частини четвертої статті 103-2 і частини четвертої статті 103-3 цього Кодексу та пункту 11 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», про спрямування залишків коштів за субвенціями з державного бюджету місцевим бюджетам, збережених на рахунках місцевих бюджетів станом на 1 січня 2022 року, на заходи територіальної оборони, задоволення продовольчих потреб цивільного населення, евакуацію/вивезення/переміщення цивільного населення із місцевості, де ведуться бойові дії, та небезпечних територій у безпечні місця, зокрема на оплату транспортних послуг, пально-мастильних матеріалів, облаштування місць розміщення громадян, які у зв’язку з бойовими діями залишили місце проживання/перебування, оплату інших заходів, спрямованих на підтримку цивільного населення в умовах воєнного стану»;
5) доповнити пунктами 22-3, 22-4 і 22-5 такого змісту:
«22-3. Установити, що на період дії воєнного стану або здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, встановлені пунктами 2-4 частини першої статті 117 цього Кодексу, не застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів сектору національної безпеки і оборони, розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, залучених до вирішення завдань, пов’язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану.
22-4. Установити, що з метою акумуляції коштів для відновлення економіки, об’єктів інфраструктури, підтримки вітчизняного бізнесу, які постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, як виняток з положень частини другої статті 10, частини четвертої статті 13, статті 23, частин третьої – п’ятої статті 29 і частини четвертої статті 30 цього Кодексу, тимчасово, у 2022 і 2023 роках, у складі спеціального фонду Державного бюджету України створюються чотири фонди:
фонд відновлення та трансформації економіки;
фонд підтримки малого та середнього бізнесу;
фонд обслуговування та погашення державного боргу;
фонд відновлення зруйнованого майна та інфраструктури.
Джерелами формування зазначених фондів є кошти внесків від фізичних та юридичних осіб, іноземних держав, міжнародних організацій, інших осіб публічного та/або приватного права. Порядок зарахування таких коштів та їх використання визначається Кабінетом Міністрів України.
Розподіл та перерозподіл коштів зазначених фондів здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України (яке може передбачати визначення нових бюджетних програм, включаючи трансферти місцевим бюджетам) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Звіти про надходження і використання коштів зазначених фондів подаються Казначейством України Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті та Міністерству фінансів України не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу.
22-5. Установити, що у період дії воєнного стану та протягом шести місяців після його завершення або скасування, у разі виникнення простроченої заборгованості суб’єкта господарювання перед державою за кредитом (позикою), залученим державою або під державну гарантію, а також за кредитом з бюджету пеня та інші штрафні санкції не нараховуються»;
6) у пункті 52 цифри і слово «52. Зупинити» замінити цифрами і словом «53. Зупинити»;
– пункт 2 законопроекту вважати пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві положення» законопроекту та доповнити цей розділ новим пунктом 2 такого змісту:
«2. Внести зміни до таких законів України:
1) розділ 9 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 34, ст. 1173; 2018 р., № 36, ст. 274; 2020 р., № 43, ст. 371; 2021 р., № 28, ст. 233, № 46, ст. 378, № 49, ст. 390) доповнити пунктом 5-2 такого змісту:
«5-2. Установити, що у період дії воєнного стану та протягом року після його завершення або скасування:
норми цього Закону та інші норми законодавства, що випливають із цього Закону, не застосовуються;
уся державна допомога, надана протягом такого періоду, вважається допустимою;
надавачі державної допомоги звільняються від обов’язку подання повідомлення про нову державну допомогу та подання звітності про чинну державну допомогу»;
2) у розділі ІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 15 лютого 2022 року № 2042-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України»:
абзац другий пункту 1 викласти в такій редакції:
«абзацу другого підпункту 1 і підпункту 3 пункту 16 та пункту 29, які вводяться в дію з 1 січня 2023 року»;
у пункті 3 слова «у двотижневий строк з дня опублікування цього Закону» замінити словами і цифрами «до 15 грудня 2022 року»;
– у зв’язку з цим, назву законопроекту викласти в такій редакції: «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законів України», а також внести відповідні редакційні і техніко-юридичні правки.
Відповідно у разі прийняття законопроекту за реєстр. № 6384 Комітету разом з Головним юридичним управлінням Апарату Верховної Ради України при оформленні відповідного закону належить внести до нього необхідні редакційні і техніко-юридичні правки, пов’язані з ухваленим Комітетом рішенням щодо зазначеного законопроекту.