І. До Комітету Верховної Ради України з питань бюджету /далі – Комітет/ надійшов на розгляд законопроект про внесення змін до Бюджетного кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» за реєстр. № 9387 від 15.06.2023 /далі – законопроект № 9387/.
Законопроектом № 9387 шляхом внесення змін до Бюджетного кодексу України /далі – Кодекс/ пропонується:
включити до джерел формування спеціального фонду державного бюджету в частині доходів кошти, отримані від реалізації майна державних унітарних підприємств відповідно до Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» /далі – Закон № 3037-ІХ/, із спрямуванням таких коштів на здійснення заходів, пов’язаних з припиненням державних унітарних підприємств відповідно до Закону № 3037-ІХ /пункти 1 і 2 розділу І законопроекту № 9387 – щодо доповнення частини третьої статті 29 Кодексу новим пунктом 13-10 і частини четвертої статті 30 Кодексу новим пунктом 24/;
установити, що залишки коштів спеціального фонду державного бюджету на кінець бюджетного періоду, джерелом формування яких були надходження, визначені новим пунктом 13-10 частини третьої статті 29 Кодексу та не використані на здійснення заходів відповідно до нового пункту 24 частини четвертої статті 30 Кодексу, перераховуються до загального фонду державного бюджету /пункт 3 розділу І законопроекту № 9387 – щодо доповнення частини другої статті 57 Кодексу новим положенням після абзацу першого/.
Крім того, пунктом 2 розділу ІІ законопроекту № 9387 передбачається внесення змін до Закону № 3037-ІХ (статей 6, 9, 10, 11, 13, 16, 19 і 21) та законів України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» (статті 31), «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» (статей 9, 11, 15, 17, 25), «Про управління об’єктами державної власності» (статті 11), «Про Фонд державного майна України» (статті 5).
У пояснювальній записці до законопроекту № 9387 вказано, що:
законопроект № 9387 розроблено для приведення норм Кодексу у відповідність до положень Закону № 3037-ІХ, який набрав чинності 06.05.2023 та потребує закріплення механізмів фінансового забезпечення процесу припинення державних унітарних підприємств в бюджетному законодавстві і техніко-юридичного узгодження між законодавчими нормами;
законопроектом № 9387 пропонується врегулювати можливість зарахування до державного бюджету коштів, отриманих від реалізації майна державних унітарних підприємств (об’єктів припинення), та їх використання у передбачених Законом № 3037-ІХ випадках, а також включити термін «керуючий припиненням» до інших законів, що передбачають вчинення дій, які належать до повноважень керуючого припиненням згідно із Законом № 3037-ІХ, та внести інші техніко-юридичні і лінгвістичні правки для усунення розбіжностей між нормами Закону № 3037-ІХ та нормами іншого законодавства.
ІІ. Щодо процедури розгляду законопроекту № 9387, опрацювання експертних висновків до нього.
Законопроект № 9387 не включено до Плану законопроектної роботи Верховної Ради України на 2023 рік (затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.02.2023 № 2910-IX), на що також звертає увагу Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України /далі – ГНЕУ/.
Спочатку відповідно до статей 93 і 96 Регламенту Верховної Ради України /далі – Регламент/ необхідно розглянути питання щодо включення законопроекту № 9387 до порядку денного дев’ятої сесії Верховної Ради України, позитивне вирішення якого буде підставою для розгляду Верховною Радою України законопроекту № 9387 у першому читанні.
До законопроекту № 9387 не подано альтернативних законопроектів у строк, визначений частиною другою статті 100 Регламенту (тобто не пізніше 30.06.2023).
ГНЕУ у своєму висновку до законопроекту № 9387 /лист від 06.07.2023 № 16/03-2023/146340 (1245945)/ вважає за доцільне висловити окремі зауваження до законопроекту № 9387.
На звернення від Комітету /лист від 16.06.2023 № 04-13/3-2023/130572 (1219027)/ надійшли щодо законопроекту № 9387 експертні висновки:
Міністерства фінансів України /далі – Мінфін/, яке зазначає, що в межах компетенції не має зауважень до законопроекту № 9387, одночасно звертає увагу на необхідність уточнення нумерації певного пункту /лист від 26.06.2023 № 47040-03-2/17314/;
Фонду державного майна України /далі – ФДМУ/, який зазначає, що підтримує законопроект № 9387, водночас пропонує внести уточнення та технічні виправлення до його положень /лист від 28.06.2023 № 10-18-15891/;
Міністерства юстиції України /далі – Мін’юст/, яке надає зауваження і пропозиції до деяких положень законопроекту № 9387 /лист від 29.06.2023 № 84016/8219-1-23/8.1.6/;
Міністерства цифрової трансформації України, яке повідомляє про відсутність пропозицій та зауважень до законопроекту № 9387 /лист від 27.06.2023 № 1/04-2-7058 до Мінфіну/;
Державної архівної служби України /далі – Укрдержархів/, яка надає пропозицію до підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387 /лист від 06.07.2023 № 3745/2.01-2/5361/29 до Мінфіну/.
Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу у своєму висновку до законопроекту № 9387 /лист від 10.07.2023 № 04-20/03-2023/149265 (1248468)/ зазначає, що законопроект № 9387 не суперечить Угоді про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.
Комітет Верховної Ради України з питань антикорупційної політики у своєму висновку до законопроекту № 9387 /лист від 11.07.2023 № 04-12/17-2023/150432 (1249685)/ зазначає, що законопроект № 9387 відповідає вимогам антикорупційного законодавства.
ІІІ. Правовими підставами розробки законопроекту № 9387 передусім є Закон № 3037-ІХ (прийнятий 11.04.2023), яким серед іншого визначено, що:
керуючий припиненням – фізична особа, призначена ФДМУ для здійснення процедури припинення шляхом реорганізації або ліквідації об’єкта припинення одноособово без створення комісії з припинення; об’єкт припинення – державне унітарне підприємство, щодо якого ФДМУ прийнято рішення про припинення /стаття 1 Закону № 3037-ІХ/;
об’єкт припинення припиняється внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації /стаття 3 Закону № 3037-ІХ/;
основна грошова винагорода керуючого припиненням виплачується за рахунок грошових коштів об’єкта припинення, у т.ч. отриманих внаслідок реалізації його майна під час здійснення процедури припинення, або якщо в об’єкта припинення відсутні будь-які активи, що можуть бути реалізовані, основна грошова винагорода керуючому припиненням може виплачуватися ФДМУ за рахунок бюджетних призначень за спеціальним фондом державного бюджету /частина шоста статті 9 Закону № 3037-ІХ/;
витрати, пов’язані із здійсненням процедури припинення, компенсуються за рахунок грошових коштів об’єкта припинення, отриманих в результаті реалізації його майна під час здійснення процедури припинення, або за рахунок бюджетних призначень за спеціальним фондом державного бюджету, а у разі якщо в об’єкта припинення відсутні будь-які активи, що можуть бути реалізовані, витрати керуючого припиненням можуть компенсуватися ФДМУ за рахунок державного бюджету /частина третя статті 10 Закону № 3037-ІХ/;
у разі недостатності в об’єкта припинення грошових коштів для компенсації витрат та задоволення вимог кредиторів керуючий припиненням у порядку, визначеному Законом № 3037-ІХ, компенсує витрати та задовольняє вимоги кредиторів за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна об’єкта припинення /частина третя статті 19 Закону № 3037-ІХ/;
продаж майна об’єкта припинення здійснюється виключно на електронних аукціонах в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України для відчуження об’єктів державної власності відповідно до статті 5 Закону України «Про управління об’єктами державної власності», керуючий припиненням зобов’язаний не пізніше 10 банківських днів після зарахування грошових коштів від продажу майна на рахунок об’єкта припинення забезпечити задоволення вимог кредиторів, вимоги яких визнані керуючим припиненням, залишок коштів від реалізації майна об’єкта припинення використовується керуючим припиненням для фінансування витрат у процедурі припинення, а після їх компенсації залишок коштів перераховується до спеціального фонду державного бюджету /частина четверта статті 19 Закону № 3037-ІХ/;
майно об’єкта припинення, крім майна, що не підлягає відчуженню відповідно до законодавства, що залишилося після компенсації витрат, пов’язаних з виконанням повноважень керуючого припиненням та задоволенням вимог кредиторів, підлягає реалізації в порядку, передбаченому частиною четвертою статті 19 Закону № 3037-ІХ, кошти, отримані від реалізації такого майна, перераховуються до спеціального фонду державного бюджету /частина шоста статті 19 Закону № 3037-ІХ/;
у разі недостатності грошових коштів на рахунку об’єкта припинення для проведення заходів, пов’язаних з припиненням, за рахунок грошових коштів спеціального фонду державного бюджету здійснюються такі видатки: 1) фінансування витрат, пов’язаних із здійсненням процедури припинення об’єктів припинення; 2) компенсація витрат керуючому припиненням, пов’язаних із здійсненням процедури припинення об’єктів припинення; 3) оплата основної та додаткової грошових винагород керуючому припиненням; 4) ініціювання відкриття та здійснення процедур банкрутства об’єкта припинення /стаття 25 Закону № 3037-ІХ/;
звіт про надходження та цільове використання коштів державного бюджету для реалізацій заходів, пов’язаних з припиненням об’єкта припинення, подається керуючим припиненням ФДМУ один раз на два місяці /стаття 26 Закону № 3037-ІХ/.
ІV. У Комітеті опрацьовано законопроект № 9387, проаналізовано отримані експертні висновки до нього та звернуто увагу на таке.
1. Щодо фінансово-економічного обґрунтування у пояснювальній записці до законопроекту № 9387 зазначено, що його реалізація у разі прийняття позитивно вплине на державний бюджет, а саме: сприятиме збільшенню надходжень до державного бюджету від погашення податкової та прирівняної до неї заборгованості державних підприємств, що тривалий час накопичувалася та не сплачувалася до бюджету, разом з тим не потребуватиме додаткового фінансового забезпечення з державного та місцевого бюджетів, а також інших додаткових витрат.
Зважаючи на сутність законопроекту № 9387, його реалізація може призвести до збільшення спеціального фонду державного бюджету за доходами в частині коштів, отриманих від реалізації майна державних унітарних підприємств відповідно до Закону № 3037-ІХ, та за видатками на здійснення заходів, пов’язаних з припиненням державних унітарних підприємств відповідно до Закону № 3037-ІХ, за рахунок таких коштів, про що теж зазначає Мінфін.
Водночас такі кошти є новим видом доходів державного бюджету, запровадженим у п.р. Законом № 3037-ІХ, та відповідні видатки передбачається здійснювати виключно за рахунок таких коштів, відтак положення законопроекту № 9387 не призведуть до розбалансування показників державного бюджету.
Однак до законопроекту № 9387 не надано фінансово-економічне обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), яке вимагається відповідно до норм частини першої статті 27 Кодексу та частини третьої статті 91 Регламенту, на що також звертають увагу Мінфін і ГНЕУ. Зокрема, ГНЕУ зауважує, що до законопроекту № 9387 доцільно надати інформацію щодо обсягів прогнозованих надходжень відповідних коштів та потреби у фінансовому забезпеченні заходів, на які вони спрямовані.
2. Передбачене пунктом 3 розділу І законопроекту № 9387 положення щодо перерахування до загального фонду державного бюджету залишків відповідних коштів спеціального фонду державного бюджету на кінець бюджетного періоду (джерелом формування яких були надходження, визначені новим пунктом 13-10 частини третьої статті 29 Кодексу та не використані на здійснення заходів відповідно до нового пункту 24 частини четвертої статті 30 Кодексу) не узгоджується з механізмом формування і використання коштів спеціального фонду бюджету, визначеним нормами Кодексу, згідно з якими:
складовими частинами спеціального фонду бюджету є доходи бюджету, які мають цільове спрямування, видатки бюджету, що здійснюються за рахунок конкретно визначених надходжень спеціального фонду бюджету /частина третя статті 13 Кодексу/;
витрати спеціального фонду бюджету мають постійне бюджетне призначення, яке дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок фактичних надходжень спеціального фонду бюджету на відповідну мету /частина восьма статті 13 та частина четверта статті 23 Кодексу/;
розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання за спеціальним фондом бюджету виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету /частина друга статті 48 Кодексу/;
на кінець бюджетного періоду Казначейство України зберігає залишки коштів на рахунках спеціального фонду державного бюджету для покриття відповідних витрат у наступному бюджетному періоді з урахуванням їх цільового призначення /частина друга статті 57 Кодексу/.
За необхідності спрямування частини відповідних коштів до загального фонду державного бюджету таке питання, виходячи з норм Кодексу, має врегульовуватися законом про державний бюджет, зокрема:
розподіл бюджету на загальний та спеціальний фонди, їх складові частини визначаються виключно Кодексом та законом про державний бюджет /частина п’ята статті 13 Кодексу/;
передача коштів між загальним та спеціальним фондами бюджету дозволяється тільки в межах бюджетних призначень шляхом внесення змін до закону про державний бюджет /частина сьома статті 13 Кодексу/;
закон про державний бюджет може відносити на відповідний бюджетний період окремі види доходів спеціального фонду державного бюджету або їх частину, які визначені частиною третьою статті 29 Кодексу, до загального фонду державного бюджету /частина п’ята статті 29 Кодексу/;
у разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету /частина друга статті 57 Кодексу/.
Зважаючи на передбачені Законом № 3037-ІХ норми щодо здійснення за рахунок державного бюджету певних заходів з припинення державних унітарних підприємств та враховуючи особливості використання коштів спеціального фонду державного бюджету (лише в межах і за рахунок відповідних фактичних надходжень), навпаки може виникнути питання щодо недостатності відповідних коштів спеціального фонду державного бюджету для здійснення таких заходів.
ГНЕУ теж зазначає, що: саме по собі утворення спеціального фонду державного бюджету обумовлюється необхідністю здійснення тих чи інших видатків за рахунок конкретно визначених джерел, що вимагає акумулювання відповідних коштів впродовж всього періоду здійснення таких видатків (як це і передбачено абз. 1 ч. 2 ст. 57 Кодексу), за такого підходу виникає питання, яким чином фінансуватимуться відповідні видатки (у разі їх наявності) у наступних бюджетних періодах за відсутності у спеціальному фонді відповідних надходжень; чинний порядок вже передбачає, що у разі відсутності відповідних бюджетних призначень на наступний бюджетний період залишки коштів спеціального фонду перераховуються до загального фонду державного бюджету (друге речення абз. 1 ч. 2 ст. 57 Кодексу), що дозволяє певним чином балансувати обсяги потреби у відповідних видатках та наявності коштів для їх фінансового забезпечення у спеціальному фонді державного бюджету.
Крім того, дане положення законопроекту № 9387 містить помилки, що також відмітили ГНЕУ, Мін'юст і ФДМУ: не вказано статтю Кодексу, до якої вносяться зміни (йдеться про статтю 57 Кодексу), неправильно зазначено посилання на новий пункт частини третьої статті 29 Кодексу – «1310» замість «13-10».
3. Включення до складу законопроекту №9387 поряд із змінами до Кодексу (розділ І) змін до 5 інших законів України (пункт 2 розділу ІІ) не узгоджується з порядком внесення змін до Кодексу, визначеним частиною п’ятою статті 4 Кодексу (згідно з якою зміни до Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Кодексу), тобто зміни до Кодексу не можуть поєднуватися в одному законодавчому акті із змінами до інших законів.
Водночас назва законопроекту № 9387 лише частково відображає його зміст, оскільки зміни вносяться не тільки до Кодексу, а й до 5 інших законів України (серед яких і сам Закон № 3037-ІХ, що спричинив розробку законопроекту № 9387), при цьому деякі зміни (наприклад, до законів України «Про управління об’єктами державної власності» і «Про Фонд державного майна України») безпосередньо не пов’язані із Законом № 3037-ІХ.
Подібні зауваження до законопроекту № 9387 наведено у висновку ГНЕУ.
Поряд з тим, передбачені пунктом 2 розділу ІІ законопроекту № 9387 питання не належать до предметів відання Комітету.
4. Окремі положення законопроекту № 9387 потребують техніко-юридичного коригування для приведення у відповідність до вимог законодавчої техніки, усунення помилок та певних неузгодженостей (про деякі з таких питань вже вище зазначено), наприклад:
у розділі І потрібно змінити нумерацію нового пункту 13-10 частини третьої статті 29 Кодексу, оскільки у цій частині статті вже передбачено пункт 13-10 згідно із Законом України від 31.05.2022 № 2290-ІХ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та інших законодавчих актів України», на що теж звернули увагу Мінфін і Мін’юст;
у назві розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» слід виключити слова «і перехідні», оскільки перехідних положень немає у законопроекті № 9387 та взагалі відповідно до вимог законодавчої техніки законопроект про внесення змін до законодавчих актів не може містити перехідних положень;
в абзаці четвертому підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ слово «восьмому» належить замінити словом «сьомому», оскільки йдеться саме про абзац сьомий (а не восьмий) відповідної норми, до якої вносяться зміни, що також вказано у висновках Мін’юсту і ФДМУ.
5. До деяких положень пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387 надано зауваження або пропозиції, зокрема:
1) відповідно до нового пункту 10 частини першої статті 11 Закону № 3037-ІХ /абзаци 7 і 8 підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/ ФДМУ може прийняти рішення про припинення державного унітарного підприємства, щодо якого не прийнято рішення про приватизацію та не відкрито провадження у справі про банкрутство, з тієї підстави, що єдиний майновий комплекс державного підприємства реалізовано у процедурі приватизації. ГНЕУ зауважує, що з цієї пропозиції залишається незрозумілим, яким чином єдиний майновий комплекс державного підприємства може бути реалізовано у процедурі приватизації без прийняття рішення про його приватизацію. Мін’юст теж вказує на логічну неузгодженість відповідного положення;
2) згідно з новою частиною четвертою статті 13 Закону № 3037-ІХ /абзаци 11 і 12 підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/ «керуючий припиненням або його представник, що діє на підставі довіреності, зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення про припинення письмово повідомити органи, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів, у яких відносно об’єкта припинення відкрито виконавче провадження, про початок процедури припинення об’єкта припинення». ГНЕУ звертає увагу, що наслідки такого повідомлення у законопроекті № 9387 чітко не визначені. Мін’юст пропонує конкретизувати у такому положенні, що слід повідомити орган державної виконавчої служби (державного виконавця) та/або приватного виконавця, враховуючи норми законів «Про виконавче провадження» і «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»;
3) відповідно до нової редакції частини третьої статті 16 Закону № 3037-ІХ /абзаци 15 і 16 підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/ керуючий припиненням протягом відповідної процедури забезпечує належне оформлення, упорядкування, зберігання всіх, у т.ч. фінансово-господарських, документів та видачу довідок, необхідних для забезпечення соціального захисту громадян. ГНЕУ вважає, що залишається невизначеним, чи може керуючий припиненням видавати громадянам довідки, які не пов’язані з їх соціальним захистом, а також видавати довідки іншим суб’єктам, крім громадян;
4) частина четверта статті 19 Закону № 3037-ІХ доповнюється положенням /абзаци 19 і 20 підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/, згідно з яким продаж майна об’єкта припинення, яке не підлягає приватизації відповідно до закону, не допускається. На думку ГНЕУ, подальша доля відповідного майна у законопроекті № 9387 не визначена, що може негативно відобразитися на його збереженні і створює корупційні ризики, та загалом у ряді положень законопроекту № 9387 не досягнуто належного рівня юридичної визначеності, яка є необхідною умовою забезпечення якості законотворчості;
5) уточненою редакцією частини вісімнадцятої статті 11 Закону України «Про управління об’єктами державної власності» та абзацу дев’ятого пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» /підпункти 3 і 4 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/ передбачається, що мирові угоди, плани санації та умови продажу майна у справах про банкрутство господарських організацій з корпоративними правами держави понад 50% їх статутного капіталу погоджуються з суб’єктом управління об’єктами державної власності, Фондом державного майна України (стосовно господарської організації, яка перебуває у процесі приватизації), та закріплюється повноваження Фонду державного майна України щодо такого погодження. Мін’юст зауважує, що наявна неузгодженість між такими положеннями та положеннями пункту 12 частини першої статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства (згідно з яким рішення про приватизацію боржника, яким є державне підприємство або господарське товариство, у статутному капіталі якого більше 50% акцій належать державі, є підставою для закриття провадження у справі про банкрутство такого боржника /тобто відповідний суб’єкт не може одночасно перебувати у процесі приватизації і у процедурах банкрутства/) і абзацу другого частини чотирнадцятої статті 96 цього Кодексу (згідно з яким умови продажу майна банкрута як єдиного майнового комплексу, визначені статтею 75 цього Кодексу, додатково погоджуються арбітражним керуючим з органом, уповноваженим управляти державним майном). У зв’язку з цим Мін’юстом пропонується виключити з відповідних положень господарські організації, які перебувають у процесі приватизації;
6) уточненою редакцією статті 21 Закону № 3037-ІХ /абзаци 24 – 26 підпункту 5 пункту 2 розділу ІІ законопроекту № 9387/ передбачається, що у разі ліквідації об’єкта припинення відповідна архівна установа зобов’язана безоплатно прийняти архівні документи об’єкта припинення на зберігання в упорядкованому стані без додаткових умов та видати керуючому припиненням довідку про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Укрдержархів звертає увагу, що згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» архівні установи можуть виконувати на платній основі роботи, зокрема, пов’язані із забезпеченням збереженості архівних документів, що є власністю держави, територіальних громад, фізичних і юридичних осіб, провадити іншу не заборонену законом діяльність з архівної справи і діловодства. Крім того, Укрдержархів пропонує виключити слова «без додаткових умов», оскільки немає визначення такого поняття та існують ризики втрати соціально значущих документів.
6. Виходячи із зауважень і пропозицій (наведених у висновках ГНЕУ, Мін’юсту, Мінфіну, ФДМУ і Укрдержархіву та/або зазначених вище), законопроект № 9387 після прийняття за основу потребує подальшого доопрацювання.
При цьому ФДМУ пропонує для забезпечення реалізації передбачених завдань та впровадження Закону № 3037-ІХ визначити законопроект №9387 як такий, що потребує першочергового розгляду Верховною Радою Украйни.
Відповідно до частини першої статті 116 Регламенту пропозиції та поправки вносяться в 14-денний строк після дня прийняття законопроекту за основу, водночас згідно з частиною другою цієї статті Верховна Рада України своїм рішенням про одноразове відхилення (ad hoc) від закріплених у Регламенті положень може продовжити встановлені у цій статті строки або скоротити їх не більш як наполовину.
За підсумками розгляду даного питання, Комітет ухвалив рішення:
рекомендувати Верховній Раді України проект Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про особливості припинення державних підприємств за рішенням Фонду державного майна України» (реєстр. № 9387 від 15.06.2023), поданий народними депутатами України Арахамією Д.Г., Мотовиловцем А.В. та іншими:
включити до порядку денного дев’ятої сесії Верховної Ради України дев’ятого скликання;
за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу та доручити Комітету з питань бюджету доопрацювати до другого читання зазначений законопроект з урахуванням поправок і пропозицій суб’єктів права законодавчої ініціативи, скоротивши строк подання таких поправок і пропозицій наполовину.