Комітет Верховної Ради України

Про внесення змін до Бюджетного кодексу України

щодо зарахування екологічного податку

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету на своєму засіданні 17 квітня 2013 року розглянув проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування екологічного податку, поданий народним депутатом України І.І. Сех (реєстр. № 2126 від 06.03.2013).

Законопроектом пропонується внести зміни до статті 69 та розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України щодо зміни з 1 січня 2014 року нормативів відрахування екологічного податку (крім податку за радіоактивні відходи) до спеціального фонду державного і місцевих бюджетів, а саме: зараховувати до державного бюджету 30 відсотків екологічного податку (у чинній редакції – 65 відсотків) та відповідно 70 відсотків - до місцевих бюджетів (у чинній редакції – 35 відсотків). Відповідно, проектом передбачено зменшення видатків на забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств за рахунок частки екологічного податку, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету (з 50 до 15 відсотків).

Слід зазначити, що пунктом 5¹ розділу VI Бюджетного кодексу України передбачена поступова зміна частки перерозподілу екологічного податку між державним та місцевими бюджетами (70 на 30 відсотків у 2011-2012 роках, 53 на 47 відсотків у 2013 році, 35 на 65 відсотків з 2014 року). Крім того, визначено, що у 2013 році – 33 відсотка, а з 2014 року – 50 відсотків екологічного податку (крім податку за радіоактивні відходи), який надходить до державного бюджету, спрямовується на фінансове забезпечення виключно цільових проектів екологічної модернізації підприємств у межах сум сплаченого ними екологічного податку до державного бюджету.

Така норма була прийнята згідно із Законом України від 23.12.2010 року №2856 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» і безпосередньо пов’язана з запровадженням з 2011 року Податкового кодексу України.

Так, Податковим кодексом України передбачено поступове збільшення ставок екологічного податку: у 2011-2012 роках екологічний податок обчислювався за ставкою 50 відсотків від ставок, визначених статтями 243-246 Кодексу (що є співставними із ставками збору за забруднення навколишнього природного середовища, який скасовано з 2011 року), а у 2013 році та з 2014 році відповідно 75 відсотків і 100 відсотків.

Таким чином, під час прийняття відповідних податкових і бюджетних норм враховувалося, що поступове зменшення відсотку відрахувань екологічного податку до місцевих бюджетів буде компенсоване за рахунок збільшення ставок зазначеного податку, а у зв’язку із збільшенням ставок екологічного податку визначено частину цього податку спрямовувати на екологічну модернізацію підприємств. Отже, діючі норми Податкового і Бюджетного кодексів України є взаємопов’язаними і узгодженими, на що також звернуто увагу у експертному висновку Міністерства фінансів України.

Оскільки цей податок має цільове спрямування, прийняття зазначеного законопроекту призведе до недонадходження екологічного податку до спеціального фонду державного бюджету. Відтак не зможуть бути проведені у запланованих обсягах видатки державного бюджету на здійснення природоохоронних заходів, включаючи фінансове забезпечення цільових проектів модернізації підприємств. Отже, буде відтерміновано здійснення реконструкції та переоснащення підприємств з метою зменшення шкідливого впливу на навколишнє природне середовище. Відповідно до висновку Мінфіну у 2014 році сума втрат доходів спеціального фонду державного бюджету складе 1,3 млрд.грн., що відповідно збільшить доходи спеціального фонду місцевих бюджетів.

Проте, незважаючи на передбачені втрати доходів державного бюджету автором законопроекту не надано фінансово-економічні розрахунки та пропозиції змін до законодавчих актів України щодо скорочення витрат бюджету та/або пропозиції джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету, що не відповідає вимогам Бюджетного кодексу України (частина перша статті 27) та Регламенту Верховної Ради України (частина третя статті 91).

Аргументація автора законопроекту щодо необхідності внесення запропонованих змін полягає у тому, що на сьогодні Урядом не розроблено порядок фінансового забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств (не визначені принципи розподілу коштів між підприємствами, які реалізують інвестиційні проекти, відсутній механізм передачі коштів із спеціального фонду державного бюджету конкретним підприємствам, в тому числі приватного сектору, контролю їх ефективного використання), що виключає можливість ефективного використання підприємствами екологічного податку. При цьому, Головне науково-експертне управління Апарату Верховної Ради України у своєму висновку вважає, що наведена аргументація не може вважатись підставою щодо зміни порядку зарахування екологічного податку до державного і місцевих бюджетів, а прийняття зваженого рішення щодо зазначеного питання мало б ґрунтуватись на докладній інформації щодо ефективного використання у 2013 році екологічного податку.

Загалом, ГНЕУ у своєму експертному висновку до законопроекту зауважує, що для прийняття виваженого рішення щодо законопроекту слід отримати відповідний експертний висновок Уряду.

Міністерство фінансів України у своєму експертному висновку до законопроекту зазначає, що прийняття цього законопроекту є недоцільним, і зауважує, що розподіл коштів від екологічного податку між спеціальним фондом державного та місцевих бюджетів забезпечує стале та ефективне спрямування коштів на фінансове забезпечення цільових проектів екологічної модернізації промислових підприємств України, що сприяє зменшенню шкідливого впливу підприємств на навколишнє середовище.

Міністерство екології та природних ресурсів України у своєму експертному висновку до законопроекту зазначає, що законопроект доцільно відхилити, та обґрунтовує цю позицію, наводячи, зокрема, такі аргументи. На сьогодні практика створення фондів охорони навколишнього середовища в складі сільських, селищних та міських бюджетів призводить до утворення великої їх кількості та розпорошення коштів між ними, при цьому на регіональному рівні відсутній єдиний координуючий центр діяльності місцевих фондів охорони навколишнього природного в частині вирішення питань щодо проведення спільних з державним та обласними фондами природоохоронних заходів, відтак зростання надходжень до місцевих фондів не дозволить здійснювати масштабні заходи з ліквідації та зменшення забруднення навколишнього середовища. На даний час відповідно до Бюджетного кодексу України Мінприроди розроблено проекти постанов Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств» та «Про затвердження Порядку проведення відбору цільових проектів екологічної модернізації підприємств», прийняття яких має забезпечити ефективне використання відповідних коштів державного бюджету.

Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у своєму рішенні щодо законопроекту пропонує внести законопроект за реєстр. № 2126 на розгляд Верховної Ради України для прийняття за основу і вважає, що основні фінансові затрати щодо реалізації природоохоронних заходів, спрямованих на усунення забруднення навколишнього природного середовища, мають нести саме підприємства-забруднювачі, а кошти, які вони сплачують за забруднення (екологічний податок), мають стимулювати їх до екологічної модернізації власними силами.

За підсумками розгляду Комітет з питань бюджету ухвалив таке рішення: рекомендувати Верховній Раді України проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування екологічного податку, поданий народним депутатом України І.І. Сех (реєстр. № 2126), за результатами розгляду у першому читанні прийняти за основу.